Постанова

від 05.02.2013 по справі 5024/1274/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5024/1274/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Вовка І.В.

За участю представників сторін:

від позивача Левчук З.В. (дов. від 04.02.13р.)

від відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу ДП "Євроферма" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.12р.

у справі № 5024/1274/2012 (господарського суду Херсонської області)

за позовом ДП "Євроферма", м. Луцьк

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Херсон

про стягнення 8595,25 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.12р. у справі № 5024/1274/2012 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 4282 грн. основного боргу, 2524,58 грн. пені, 687,27 грн. 3% річних, 1101,40 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.12р. (головуючий Мацюра П.Ф., судді Андрєєва Е.І., Філінюк І.Г.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 08.11.12р. скасувати, прийняти нове рішення. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 257, ч. 1 ст. 264 ЦК України, ст.ст. 4, 33, 43 ГПК України.

Згідно розпорядження Секретаря четвертої судової палати від 05.02.13р. № 03.10-05/33 розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя - Малетич М.М., судді Мамонтова О.М., Вовк І.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.10.08р. між ДП "Євроферма" (Постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторську угоду № 37, за умовами якої постачальник надав дистриб'ютору право продажу виключно на території Херсонської області концентратів виробництва FARMER. Строк дії договору встановлений до 01.10.09р. (п. 14.1).

Згідно пунктів 3.1, 3.2, поставка продукції проводиться постачальником на умовах FCA м. Луцьк згідно Інкотермс-2000 самовивіз автомобільним транспортом дистриб'ютора за рахунок останнього. Датою поставки вважається дата отримання продукції дистриб'ютором на складі постачальника.

Пунктом 3.5.1 визначено, постачальник надає дистриб'ютору відтермінування на оплату продукції на загальну суму 150000 грн. на термін не більше 14 календарних днів. Після закінчення вказаного терміну дистриб'ютор зобов'язаний здійснити оплату продукції на яку надавалось відтермінування. До моменту повного розрахунку за продукцію, отриману на умовах відтермінування, дистриб'ютор зобов'язаний здійснювати оплату за іншу замовлену продукцію на умовах передплати - протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

За порушення терміну оплати, встановленого цією угодою, дистриб'ютор виплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який оплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати до дня фактичної оплати (п. 9.3).

У виконання даної угоди, по видатковій накладній № 000000160 від 12.05.09р. позивач передав відповідачу продукцію: престартер VІТА SТАRТ для свиней U та концентрат PW 20% для свиней U на загальну суму 39282 грн., яку отримано представником відповідача за довіреністю серії ЯНМ № 0020 від 12.05.09р. (а.с. 16-18).

Відповідач продукцію оплатив частково, що підтверджується баківським витягом з 01.06.09р. по 21.09.09р. (а.с. 19) та платіжними дорученнями № 3009200901 від 30.09.09р., № 3010200901 від 30.10.09р., № 3011200901 від 30.11.09р. (а.с.20-22).

29.08.12р. ДП "Євроферма" звернулося з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 4282 грн. основного боргу, 2524,58 грн. пені за період з 27.05.09р. по 26.11.09р., 687,27 грн. 3% річних та 1101,40 грн. інфляційних збитків, нарахованих з 27.05.09р. по 20.08.12р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.12р. у справі № 5024/1274/2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.12р. вказане рішення скасовано, у позові відмовлено за спливом строку позовної давності.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. перший ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, відповідач отримання продукції за угодою від 01.10.08р. не заперечив, зобов'язання по оплаті порушив, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3 % річних, нарахованих у визначені позивачем періоди.

Апеляційний господарський суд в порушення приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України, невірно застосував при вирішенні спору строк позовної давності, оскільки відповідач подав відповідне клопотання лише 01.11.12р., після прийняття рішення судом першої інстанції.

На думку колегії, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач не був повідомлений належним чином про місце засідання суду, відтак, безпідставно скасував рішення місцевого господарського суду у відповідності з п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України. Неотримання відповідачем рекомендованого поштового відправлення не свідчить про те, що останній не повідомлявся судом про час і місце розгляду справи, тому що ухвала про порушення провадження від 30.08.12р., як зазначено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, була надіслана відповідачеві за адресою, вказаною в позовній заяві та спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, одержаному на запит суду, та саме за якою відповідач в послідуючому отримав рішення від 13.09.12р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, як законне і обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП "Євроферма" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.12р. скасувати повністю, а рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.12р. у справі № 5024/1274/2012 залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_4) на користь ДП "Євроферма" (43006, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 16, код ЄДРПОУ 34572339) 804 грн. 75 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

І.В. Вовк