Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-2020/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2020/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Вега» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 р. адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Вега» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Вега» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки і відображення у акті висновків цієї перевірки, та про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 04 січня 2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70 352 грн. 50 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду попередньої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними дій органу державної податкової служби щодо проведення позапланової невиїзної перевірки і відображення у акті висновків цієї перевірки скаржником не оспорюються.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.11.2011 р. по 22.11.2011 р. посадовцями ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Вега» в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з приватним підприємством «Фірма «Володар» за серпень 2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1209/23-2/23503666 від 29.11.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення у серпні 2011 р. до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними, отриманими від ПП «Фірма «Володар».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

05 серпня 2011 р. ПП «Фірма «Володар» видано видаткову накладну № 050807 на отримання позивачем 701,500 кв.м. рулонного газону на загальну суму 16 836 грн., в тому числі 2 806 грн. ПДВ.

Згідно видаткової накладної № 100805 від 10.08.2011 р. ПрАТ «Вега» отримано від ПП «Фірма «Володар» насіння газонних трав на суму 320 853 грн., в тому числі 53 475 грн. 50 коп. ПДВ.

05.08.2011 р. та 10.08.2011 р. контрагентом позивача видано податкові накладні, відповідно, за № 41 та 75.

Зазначені у названих податкових накладних суми податку на додану вартість у загальному розмірі 56 281 грн. 50 коп. ПрАТ «Вега» включено до складу податкового кредиту за серпень 2011 р.

Разом з тим, у ході перевірки встановлено відсутність поставки товарів ПП «Фірма «Володар», оскільки підприємство за юридичною адресою не знаходиться і згідно поданої звітності у нього відсутні основні фонди та штатні працівники.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012300 від 04 січня 2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70 352 грн. 50 коп., в тому числі 56 282 грн. за основним платежем та 14 070 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що ви никають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (надалі за текстом - «Порядок»), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарської операції) дійшов висновку про не доведеність позивачем реальності отримання товару від ПП «Фірма «Володар» та про формування податкового кредиту на підставі неналежно оформлених документів.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, згідно акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Фірма «Володар» від 18.10.2011 р. № 733/23-1/31988783 та службової записки від 30.09.2011 р. №519/15-240 ВПМ ДПІ у Вишгородському районі приватне підприємство за юридичною адресою не знаходиться, його фактична адреса невідома, на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників не має, директор, бухгалтер та засновник в одній особі є громадянкою Росії та на території України відсутня.

За таких обставин виписані від імені ПП «Фірма «Володар» бухгалтерські документи та податкові накладні не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Вега» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 05 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.