Рішення

від 01.02.2013 по справі 3/231(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.13 Справа№ 3/231(10)

За позовом : Приватного підприємства «Інтер-Сервіс ЛВ», м.Львів

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна», с.Розвадів

Про стягнення 9000,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Завалишин Ю.О.- представник

від відповідача : Савчин В.З. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Приватним підприємством «Інтер-Сервіс ЛВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» про стягнення 9 000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2010 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.01.2011 р.

Суть спору та причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

В зв'язку з необхідністю направлення матеріалів справи в прокуратуру Львівської області для проведення перевірки з приводу встановлення фактів фальсифікації документів, а саме договору - заявки №25 від 09.03.2010 року та з'ясування фактичних обставин справи, ухвалою суду від 09.03.2011 року розгляд справи було зупинено.

21.12.2012 року Прокуратурою Львівської області матеріали справи №3/231(10) були повернуті до господарського суду Львівської області. Крім того, до матеріалів справи було долучено постанову старшого помічника прокурора Франківського району міста Львова від 22.04.2011 року про відмову у відкритті кримінальної справи, якою факт фальсифікації документів, а саме договору - заявки №25 від 09.03.2010 року не встановлено.

В зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Львівської області, ухвалою суду від 09.01.2013 року провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 21.01.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві, доповненні до позовної заяви та поясненнях наданих в судовому засіданні, а саме просить стягнути з відповідача 9 000,00 грн. - основного боргу, 247,80 грн. - трьох відсотків річних та судові витрати.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив, в обґрунтування свого заперечення посилається на те, що перевізником зобов'язання було виконане не в повному обсязі, оскільки перевезення вантажу було здійснене автомобільним транспортом лише за маршрутом Дніпропетровськ-Бережани, а згідно узгодженої Заявки №25 від 09.03.2010 року перевезення повинно було здійснюватись по маршруту Дніпропетровськ-Бережани-Дніпропетровськ.

В судовому засіданні 01.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як стверджує позивач, 09.03.2010 року між Приватним підприємством «Інтер - Сервіс ЛВ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кеннер - Україна» (Перевізник) шляхом обміну факсограми було укладено договір-заяву №25 від 09.03.2010 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту Дніпропетровськ-Бережани.

Згідно вище зазначеної заявки позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 09.03.2010 року за №054123. За надані послуги відповідач зобов'язувався провести оплату в розмір 9 000,00 грн. Претензій щодо перевезення вантажу відповідач позивачу не виставляв, однак вартість перевезення не оплатив.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 9 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 247,80 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Заявки від 09.03.2010 року №25, позивач здійснив відповідачу перевезення вантажу (регенератор стабілізатору) автомобільним транспортом за маршрутом Дніпропетровськ-Бережани. Вартість перевезення складає 9 000,00 грн. В зазначеній заявці датою та місцем завантаження було 09.03.2010 року в м.Дніпропетровськ, а датою та місцем розвантаження вантажу було 10.03.2010 року в м.Бережани. Факт перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною №054123 від 09.03.2010 року, яка підписана та скріплена печаткою відповідача та вантажовідправником ТзОВ «Патріот» (а.с.8).

Відповідно до умов Заявки №25 від 09.03.10 відповідач зобов'язувався перерахувати за здійснене перевезення 9 000,00 грн. через 10-15 днів після отримання оригіналів документів.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.03.2010 року позивачем були направлені відповідачу оригінали заявки, рахунку, ліцензії, свідоцтва про державну реєстрацію та товарно-транспортну накладну від 10.03.2010 року на адресу відповідача (81600, м.Миколаїв, пл.Ринок,2) які отримані відповідачем 23.03.2010 року, що підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення до поштового відправлення та поштовим повідомленням про вручення (а.с.70-71).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 9 000,00 грн. за надані послуги по перевезенню вантажу.

Відповідач щодо позовних вимог заперечує. В обґрунтування свого заперечення посилається на те, що позивачем зобов'язання згідно Заявки №25 від 09.03.2010 року було виконане не в повному обсязі, оскільки перевезення вантажу було здійснене автомобільним транспортом лише за маршрутом Дніпропетровськ-Бережани, а згідно узгодженої Заявки №25 доданої відповідачем, перевезення повинно було здійснюватись по маршруту Дніпропетровськ-Бережани-Дніпропетровськ. Крім того, зазначає що для перевезення вантажу з Бережан в Дніпропетровськ йому прийшлось шукати іншого перевізника.

Однак, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки як вбачається із поданої позивачем Заявки №25 від 09.03.10 р. так як із поданої відповідачем заявки №25 від 09.03.10 року, датою та місцем завантаження вантажу було 09.03.2010 року в м.Дніпропетровськ, а датою та місцем розвантаження вантажу було 10.03.2010 року в м.Бережани. Жодних інших маршрутів та завантажень вантажу, як із поданої заявки позивача так із поданої заявки відповідача не вбачається.

Крім того, в підтвердження своїх доводів відповідач жодних інших письмових доказів не представив, а саме письмової претензії до позивача щодо неналежного виконання умов Заявки №25 по перевезенню вантажу по узгодженому маршруту, суду не подав, доказів перевезення іншим перевізником товару з Бережан до Дніпропетровська також не представив. Не зміг пояснити суду, який саме товар повинен був бути доставлений з м. Бережани до м. дніпропетровська, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 9 000,00 грн. підлягають до задоволення.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період 08.04.2010 року по 09.03.2011 року нараховані три відсотки річних в розмірі 247,80 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за вказаний період три відсотки річних складають 248,55 грн., однак суд задовольняє нараховані три відсотки річних в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів які б спростовували чи заперечували позовні вимоги суду не подав, а відтак суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кеннер-Україна» (81634, Львівська область, Миколаївський район, с. Розвадів, вул. Сагайдачного, 72, код ЄДРПОУ 34103692) на користь Приватного підприємства «Інтер - Сервіс ЛВ» (79044, м. Львів, вул.. Мельника, 5/7, код ЄДРПОУ 34167426) - 9 000,00 грн. - основного боргу, 247,80 грн. - трьох відсотків річних, 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.01.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.