Постанова

від 30.05.2013 по справі 3/231(10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року Справа № 3/231(10) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013р. у справі господарського суду№3/231(10) Львівської області за позовомприватного підприємства "Інтер-Сервіс ЛВ" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 9 000,00грн. не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року приватне підприємство "Інтер-Сервіс ЛВ" звернулось в господарський суд Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" про стягнення заборгованості в сумі 9000,00грн. за перевезення вантажів автомобільним транспортом. Заявою від 09.03.2011р. №01/09/03, яку було прийнято місцевим судом до розгляду, позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 247,80грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги були обґрунтовані умовами заявки №25 від 09.03.2010р., товарно-транспортною накладною №054123 від 09.03.2010р., а також тим, що відповідач не оплатив надані йому послуги з перевезення вантажу, статтями 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 9000,00грн. - в основного боргу, 247,80грн. - трьох відсотків річних та судові витрати, з огляду на підставність та доведеність позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013р. (судді Данко Л.С., Давид Л.Л., Юрченко Я.О.) за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" рішення господарського суду Львівської області від 01.02.2013р. скасовано в частині стягнення 247,80грн. трьох відсотків річних та відмовлено в позові у цій частині, а в решті залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява позивача про доповнення до позовної заяви містить нову позовну вимогу, а тому не може вважатись збільшенням позовних вимог у розумінні ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, водночас несплата відповідачем наданих згідно заявок на перевезення вантажу послуг є підставою для стягнення з нього заборгованості, заявленої у позові.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неповне з'ясування судами обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.36 Господарського процесуального кодексу України, ст.509 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення та постанову у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у даній справі договору на перевезення вантажів у формі єдиного документа в розумінні ст.181 Господарського кодексу України не укладали. Між тим, судами встановлено, що в результаті факсимільного зв'язку, між ПП "Інтер-Сервіс ЛВ" та ТОВ "Кеннер-Україна" було укладено Заявку №25 від 09.03.2010р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом у спрощений спосіб.

Попередні судові інстанції встановили, що в матеріалах справи містяться декілька заявок за №25 на перевезення вантажу автомобільним транспортом. Додана позивачем до позовної заяви та засвідчена підписом та печаткою ПП "Інтер-Сервіс ЛВ" електронна факсограма KENNER LTD, тел.: 80354821312, 09.МАР.2010 11:52 СТР.1, ТзОВ "Кеннер-Україна", заявка №25 від 09.03.2010р. містить наступні відомості: "Маршрут: Дніпропетровськ-Бережани; Найменування вантажу: Регенератор, стабілізатор; Вага і об'єм вантажу: 20 т; Тип автомобіля: тент; Дата і час завантаження: 9 березня 2010 року; Адреса завантаження; Дата і час розвантаження: 10 березня 2010 року Адреса розвантаження; Контактна особа при розвантаженні; Порядок і розмір оплати: 9000,00грн. на єдиний по перерахунку через 10-15 після отримання оригіналів документів; Додаткові умови: не зазначено; Адреса замитнення: не зазначено; Адреса розмитнення: не зазначено; Норматив часу на навантажувально-розвантажувальні роботи: 48год.; Необхідна документація: ТТН; Заявка прийнята, з умовами згідні, надаємо автотранспорт: Державний номер автомобіля НОМЕР_1, Державний номер причепа НОМЕР_2; Вантажопідйомність і місткість: не зазначено; ПІП водія; Замовник: ТОВ "Кеннер-Україна", м. Бережани, Тернопільська обл., вул. Лепких, 42А, тел. Перевізник: прописом "ПП "Інтер-Сервіс", печатка кругла "Приватне підприємство "Інтер-Сервіс ЛВ", підпис "Кійко".

Суди також встановили, що в матеріалах справи міститься копія Word документа "ТзОВ "Кеннер-Україна", Заявки №25 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.03.2010р., яка подана відповідачем в процесі розгляду справи у суді першої інстанції та містить, серед іншого, відомості: "Маршрут: Дніпропетровськ-Бережани-Дніпропетровськ; Найменування вантажу: Регенератор, стабілізатор; Замовник: ТОВ "Кеннер-Україна", м. Бережани, Тернопільська обл., вул. Лепких, 42А, печатка кругла ТОВ "Кеннер-Україна", підпис уповноваженої особи відсутній. Перевізник: не зазначено. Копія вказаної заявки не містить дати електронно-факсимільної передачі Заявки.

Матеріали справи містять засвідчену відповідачем копію електронної факсограми "ОТ: НОМЕР ТЕЛЕФОНА: АВГ.06.2002 02:06 СТР) прописом "для Агрофузу" Заявки №25 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.03.2010р. з підписом та круглою печаткою перевізника, однак дата складання цього документа та його електронної факсимільної передачі від Замовника до Перевізника не відповідає даті складання Заявки №25 від 09.03.2010р., яка є предметом спору у даній справі, відтак суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги даний документ як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як зазначено у Заявці №25 від 09.03.2010р. необхідною документацією, тобто доказом того, що вантаж доставлено та відвантажено до місця призначення є товарно-транспортна накладна (ТТН).

Відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна - це документ на вантаж, що повинен оформлюватися при здійсненні вантажних перевезень.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14.10.97 №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Суди встановили, що у товарно-транспортній накладній (ТТН) серія АБО №054123 від 09.03.2010р. зазначені наступні відомості: "автомобіль Ford, номерний знак НОМЕР_1, Авто підприємство: Інтерсервіс ЛВ, водій ОСОБА_2, вид перевезення: грузовий, Замовник: ТОВ "Кеннер-Україна", Вантажовідправник: ТОВ "Патріот", Вантажоодержувач: ТОВ "Кеннер-Україна", пункт навантаження: Дніпропетровськ, пункт розвантаження: Бережани.

Вказана ТТН підписана та засвідчена печаткою вантажовідправника ТОВ "Патріот" та вантажоодержувача - ТОВ "Кеннер-Україна" без зауважень чи застережень при отриманні вантажу з боку вантажоодержувача.

Відтак, з вищенаведеного вбачається, що позивачем згідно Заявки №25 від 09.03.2010р. було здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом: м. Дніпропетровськ до м. Бережан, тобто перевізник у повному обсязі виконав свої зобов'язання перед замовником.

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті виконання умов Заявки №25 від 09.03.2010р. у строк та розмірі, визначеному цією заявкою, не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 9 000,00грн. перед позивачем.

Приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні правові положення містяться у ст.193 Господарського кодексу України, де вказано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010р. позивачем були направлені відповідачу оригінали заявки, рахунку, ліцензії, свідоцтва про державну реєстрацію та товарно-транспортна накладна від 10.03.2010р. на адресу відповідача (81600, м. Миколаїв, пл. Ринок, 2). Вказані документи були отримані відповідачем 23.03.2010р., що підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення поштового відправлення та поштовим повідомленням про вручення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що позивач свої зобов'язання згідно Заявки №25 від 09.03.2010р. виконав не в повному обсязі, оскільки перевезення вантажу автомобільним транспортом було здійснено лише за маршрутом Дніпропетровськ-Бережани, а згідно Заявки №25, доданої відповідачем, перевезення повинно було здійснюватись по маршруту Дніпропетровськ-Бережани-Дніпропетровськ, в зв'язку з чим для перевезення по маршруту Бережани-Дніпропетровськ йому довелось скористатись послугами іншого перевізника.

Як вірно зазначили попередні судові інстанції, вищевказані доводи відповідача спростовуються Заявкою №25 від 09.03.2010р., в якій дата та місце розвантаження вантажу зазначено 10.03.2010р. в м. Бережани, а будь-які претензії щодо невиконання перевізником Заявки №25 від 09.03.2010р., так само, як і докази перевезення вантажу з м. Бережани до м. Дніпропетровськ іншим перевізником, відповідачем не були представлені.

При цьому судова колегія зазначає, що сторонами не оспорювався сам факт надання послуг з перевезення вантажу по маршруту Дніпропетровськ-Бережани, який згідно із Заявкою №25 від 09.03.2010р. співпадає з адресою завантаження і розвантаження. Відтак, правомірним є висновок судів, що після надіслання позивачем оригіналів документів відповідачу згідно умов Заявки №25, у останнього виникло зобов'язання оплатити надані йому послуги.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, вимога про стягнення з відповідача 9 000,00грн. обґрунтовано задоволена судами попередніх судових інстанцій.

При цьому, додатково заявлена вимога позивача про стягнення 3% річних з відповідача правомірно відхилена судом апеляційної інстанції з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено доповнення позовних вимог шляхом їх збільшення з підстав, які не були заявлені у первісному позові та після початку розгляду позову по суті. А в силу приписів ст.625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних є за своїм змістом самостійною, не однорідною з первісним позовом вимогою, а тому не збільшує його без зміни предмета позову. Однак позивач не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися до суду із зазначеною у доповненні вимогою за захистом свого порушеного права.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кеннер-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013р. у справі №3/231(10) господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська