Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-4121/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 р.Справа № 2а-4121/11/1470

Категорія: 8.2.2Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів-Турецької І.О, Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство « Нібулон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі -ТОВ СП "НІБУЛОН", позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення від 13.05.2011р. №0000180040 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (далі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, відповідач), яким відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 20 082 094,97 грн. за квітень 2008р. - січень 2011р., визначив податкове зобов'язання в сумі 12 166 435,64 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 124 826,73 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що у нього в наявності всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які повною мірою підтверджують проведення господарських операцій з контрагентами, в тому числі факти сплати ПДВ в ціні придбання товарів (послуг), реальність переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників до позивача та подальшу реалізацію сільськогосподарської продукції на експорт, а також надання послуг з перевезення; всі вищезазначені документи перевірялись відповідачем при проведенні позапланових виїзних перевірок ТОВ СП "НІБУЛОН" по кожному періоду, в якому у позивача виникало право на податковий кредит та право на бюджетне відшкодування та жодного порушення чинного законодавства податковою інспекцією встановлено не було; укладені між ТОВ СП "НІБУЛОН" та його контрагентами договори з додатками є реальними, виконані в повному обсязі, відповідають положенням цивільного, господарського та податкового законодавства; Закон України "Про систему оподаткування" для платників податків не передбачає обов'язку та не надає права вимагати від інших платників податків будь -які відомості щодо здійснення господарської діяльності та декларування податкових зобов'язань, зазначене право надано саме контролюючим органам, в т.ч. податковій інспекції; Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків; на час укладання та виконання договорів з додатками постачальників було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року - позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 13 травня 2011 року № 0000180040.

В апеляційній скарзі, СПДІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 11.10.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ СП "НІБУЛОН" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з контрагентами постачальниками по звітним деклараціям з податку на додану вартість за період березень 2008 року - лютий 2011 року та складено акт від 27.04.2011р. №519/40/14291113.

Відповідач на сторінках 10-16 акту невиїзної документальної перевірки зазначає, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України встановлено, що згідно розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ) обсяги податку на додану вартість, задекларовані контрагентами-постачальниками не відповідають обсягам ПДВ, включеним до складу податкового кредиту ТОВ СП «НІБУЛОН».

Таким чином за відсутності у продавця податкових зобов'язань у звітному податковому періоді відсутні підстави для складання податкових накладних та відповідно відсутнє право на нарахування податкового кредиту у покупця.

ТОВ СП «НІБУЛОН» протягом тривалого часу придбавало через посередників зернові культури у осіб, які не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності, а також, що реальних взаємовідносин між собою у таких осіб не було.

Згідно автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту ТОВ СП «НІБУЛОН» з податковими зобов'язаннями його постачальниками, наведеними у додатку до акту, встановлено, що зазначені підприємства таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкове зобов'язання» не відображали та відповідно, податку до бюджету не сплачували, що свідчить про невідповідність вимогам Закону «Про податок на додану вартість» всіх податкових накладних, виданих вище вказаними підприємствами та безпідставність для формування податкового кредиту та включення ТОВ СП «НІБУЛОН» відповідних сум до розрахунку бюджетного відшкодування в розмірі 20 082 094,97 грн.

На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.04.2011р. №519/40/14291113 СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011р. №0000180040, яким згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1. ст.20, п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 79.2 ст. 79, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 1.8 ст. 1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп.. 5.12.2, пп. 5.12.3, пп. 5.12.4 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 №159), пп.. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України, контролюючий орган зменшив ТОВ СП "НІБУЛОН" суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 20 082 094,97 грн. (у т.ч. по періодах: квітень 2008 року -на 27 730,20 грн., травень 2008 року -на 43 569,53 грн., червень 2008 року -на 15 236,61 грн., липень 2008 року -на 22 119,22 грн., серпень 2008 року -на 613 176,64 грн., вересень 2008 року -на 1 027 040,19 грн., жовтень 2008 року -на 302 576,03 грн., листопад 2008 року -на 441 528,82 грн., грудень 2008 року -на 366 003,83 грн., січень 2009 року -на 398 482,38 грн., лютий 2009 року -на 29 593,13 грн., березень 2009 року -на 239 628,22 грн., квітень 2009 року -на 429 310,42 грн., травень 2009 року -на 702 578,45 грн., червень 2009 року - на 879 538,52 грн., липень 2009 року -на 501 993,78 грн., на серпень 2009 року -на 1 233 508,01 грн., вересень 2009 року -на 2 834 936,08 грн., жовтень 2009 року -на 171 344,77 грн., листопад 2009 року -на 18 635,60 грн., грудень 2009 року -на 11 824,65 грн., січень 2010 року -на 88 958,69 грн., лютий 2010 року -на 191 725,58 грн., березень 2010 року -на 145 446,60 грн., квітень 2010 року -на 938 782,64 грн., травень 2010 року -на 1 177 350,47 грн., червень 2010 року -на 445 705,45 грн., липень 2010 року -на 601 003,20 грн., серпень 2010 року -на 1 743 344,12 грн., вересень 2010 року -на 1 091 144,40 грн., жовтень 2010 року -на 2 961 298,17 грн., листопад 2010 року -на 350 227,45 грн., грудень 2010 року -на 17184,85 грн., січень 2011 року -на 19 568,27 грн.).

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки підприємству відшкодовано в розмірі 12166435,64 грн., відповідно до абзацу 4 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями ТОВ СП "НІБУЛОН" визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 12166435,64 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9124826,73 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Відповідно до пп. 7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.

Згідно п.198.1 ст.18 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 200.3. ст.200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України).

З системного аналізу вищезазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, на порушення яких платником податків посилається контролюючий орган -СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві в своєму акті невиїзної документальної перевірки та податковому повідомленні - рішенні, вбачається, що законодавець чітко визначає зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством -платником, яке має право на отримання відшкодування ПДВ з бюджету, та його безпосереднім постачальником.

Про повне проведення розрахунків між ТОВ СП "НІБУЛОН" та його постачальниками свідчать договори з додатками; витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних; податкові накладні; накладні та видаткові накладні; акти приймання -передачі; рахунки та рахунки -фактури та платіжні доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність переміщення товару (сільськогосподарської продукції) від постачальників к ТОВ СП „НІБУЛОН" та подальшу їх реалізацію на експорт підтверджують товарно -транспортні накладні; накладні на маршрут або групу вагонів; доручення на відвантаження експортних вантажів; договори складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпустку зерна; складські квитанції на зерно; картки аналізу зерна; доручення на відвантаження експортних вантажів; вантажні митні декларації; зовнішньоекономічні контракти; зовнішньоекономічні біржові контракти та додаткові договори до них; посвідчення про реєстрацію біржових контрактів та здавальні акти.

Відповідачем по кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між ТОВ СП "НІБУЛОН" і постачальниками у ТОВ СП "НІБУЛОН" виникало право на податковий кредит; по кожному періоду, в якому у ТОВ СП "НІБУЛОН" виникало право на бюджетне відшкодування, були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, що підтверджується актами про результати виїзних позапланових документальних перевірок ТОВ СП «НІБУЛОН»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за лютого 2008 року по лютий 2011р.

При проведенні вищезазначених перевірок повною мірою досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам ТОВ СП "НІБУЛОН" з постачальниками. Порушення чинного законодавства України з боку ТОВ СП "НІБУЛОН" або постачальників позивача контролюючим органом під час проведення вищезазначених перевірок встановлено не було.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (по розрахункам між позивачем -ТОВ СП "НІБУЛОН" та постачальниками.

Судом першоїт нстанції досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Згідно ч.1 ст.16 та ч.1 ст.20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до ст.18 цього закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності реєстрації постачальників позивача, їх припинення або виключення з Єдиного державного реєстру.

У пункті 1.3 ст.1 ЗУ №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. Перелік осіб, які можуть бути платниками податку на додану вартість, визначено в ст.2 ЗУ №168/97-ВР. А в п.10.1 ст.10 ЗУ №168/97-ВР встановлено осіб, відповідальних за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з п.10.2 ст.10 ЗУ №168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати, або недекларування) або будь-які інші вчинені ними правопорушення в разі фактичного здійснення господарських операцій не впливають на формування податкового кредиту ТОВ СП "НІБУЛОН" та суму бюджетного відшкодування.

Відповідачем також не надано доказів які б підтверджували факти виключення постачальників позивача з реєстру платників ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання договорів перші контрагенти ТОВ СП "НІБУЛОН" мали господарську правосуб'єктність, а саме визнану державою за певним суб'єктом господарювання можливість бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень). Крім того, постачальники перебували на податковому обліку як платники ПДВ та, як наслідок, мали право на виписку та видачу ТОВ СП "НІБУЛОН" податкових накладних, що підтверджується самим Актом перевірки, а саме, фактом присвоєння їм індивідуальних податкових номерів.

Закон України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Суд правильно зазначив у постанові, що Закон України „Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків. Зазначені обов'язки згідно Закону України "Про систему оподаткування", Закону України „Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI покладені саме на органи державної податкової служби.

Тому можливе порушення з боку постачальників ТОВ СП "НІБУЛОН" порядку здійснення господарської діяльності не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ СП „НІБУЛОН" до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували факти визнання недійсними установчих документів постачальників ТОВ СП "НІБУЛОН", скасування або анулювання свідоцтв про державну реєстрацію, свідоцтв платників ПДВ та первинних документів, ліквідації постачальників на момент укладання договору поставки з додатками та проведення розрахунків, та прийняття рішень стосовно скасування державної реєстрації або припинення юридичних осіб в судовому порядку.

Зміст укладених між позивачем та постачальниками правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб'єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вчинені позивачем господарські операції з постачальниками спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податків. Витрати, які враховані позивачем для визначення об'єкта оподаткування, визначені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Придбані у вказаних суб'єктів господарювання товари в подальшому використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності як платника податку. Таким чином, суд вважає, що позивачем дотримано таку необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та бюджетного відшкодування, як факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно, у відповідності до наведених вище норм законодавства нарахований податковий кредит за березень 2008 року -січень 2011 року в розмірі, визначеному у відповідних деклараціях з ПДВ, розраховано суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню у квітні 2008року -лютому 2011 року, та правомірно заявлено їх до відшкодування.

Судом також встановлено, що Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідно до пп. 1.3.3 пп. 1.3 п. 1 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. №266, є програмним продуктом, створеним для реалізації вказаних Методичних рекомендацій.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, що міститься у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та в базах даних податкової звітності) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна служба спеціального зв'язку і захисту інформації України листом від 11.07.2011р. №08/4-1727 на вимогу суду повідомила, що станом на 07.07.2011р. Держспецзв'язку не проводила державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації комплексної системи захисту інформації Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших баз даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою, а також не видавала атестати відповідності комплексних систем захисту інформації щодо вказаної Системи співставлення та інших баз даних.

Тому суд вірно зауважив, що з огляду на вміщені у ч. 3, 4 ст. 70 КАС України законодавчі приписи, будь-яка інформація з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших баз даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою, враховуватися при розгляді даної справи не може.

Таким чином, колегія суддів також вважає, що факти порушення податкового законодавства можуть встановлюватись податковим органом виключно у спосіб, передбачений законодавством, тобто шляхом проведення перевірок платників податків контролюючим органом, а не за даними з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт невиїзної документальної перевірки від 27.04.2011р. №519/40/14291113 складено відповідачем з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 (далі -Порядок оформлення результатів перевірок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, в Акті невиїзної документальної перевірки факти викладені без посилань на первинні документи, які підтверджували б достовірність наведених в акті перевірки показників звітності постачальників позивача.

Відповідно до абз. другого п. 5.2 Порядку оформлення результатів перевірок у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.

В той же час, при складанні Акту невиїзної документальної перевірки представниками податкового органу не вказані окремі податкові накладні, на складання яких на думку контролюючого органу не було підстав (або які неналежно оформлені).

Навпаки, визнання безпідставними розрахованого позивачем податкового кредиту та заявленого до відшкодування ПДВ здійснено відповідачем в акті одночасно для всіх операцій з певними контрагентами, після згрупування за однією ознакою -період.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві в акті невиїзної документальної перевірки від 27.04.2011р. №519/40/14291113 та податковому повідомленні -рішенні від 13.05.2011р. №0000180040 порушення ТОВ СП "НІБУЛОН" положень п. 1.8 ст. 1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп.. 5.12.2, пп. 5.12.3, пп. 5.12.4 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 №159), пп.. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.4, 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України не відповідає дійсним обставинам; податкове повідомлення -рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 13.05.2011р. №0000180040 підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: