Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-4121/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2013 р. м. Київ К/800/10403/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Грінченко В.В., Глушко Д.В.

відповідача : Звичайна Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року

у справі № 2а-4121/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі по тексту - позивач, ТОВ СП «Нібулон») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків ум. Миколаєві Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ СП «Нібулон», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Крім того, скаржник звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості поданого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з контрагентами постачальниками по звітним деклараціям з податку на додану вартість за період березень 2008 року - лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 27.04.2011 року № 519/40/14291113.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" , пп. 5.12.2, пп. 5.12.3, пп. 5.12.4 п. 5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 №159 ), пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 , п. 198.3 ст. 198 , пп. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 , пп. 201.4, 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України .

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2011 року №0000180040, яким ТОВ СП «НІБУЛОН» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 20 082 094,97 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим Законом.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу .

Згідно п. 198.1 ст. 18 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 200.3. ст. 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України , якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, про повне проведення розрахунків між ТОВ СП «НІБУЛОН» та його постачальниками свідчать договори з додатками; витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних; податкові накладні; накладні та видаткові накладні; акти приймання - передачі; рахунки, рахунки - фактури та платіжні доручення.

Реальність переміщення товару (сільськогосподарської продукції) від постачальників до ТОВ СП «НІБУЛОН» та подальша їх реалізація на експорт підтверджується товарно-транспортними накладними; накладними на маршрут або групу вагонів; дорученнями на відвантаження експортних вантажів; договорами складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпустку зерна; складськими квитанціями на зерно; картками аналізу зерна; дорученнями на відвантаження експортних вантажів; вантажними митними деклараціями; зовнішньоекономічними контрактами; зовнішньоекономічними біржовими контрактами та додатковими договорами до них; посвідченнями про реєстрацію біржових контрактів та здавальними актами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем по кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між ТОВ СП «НІБУЛОН» і постачальниками у ТОВ СП «НІБУЛОН» виникало право на податковий кредит; по кожному періоду, в якому у ТОВ СП «НІБУЛОН» виникало право на бюджетне відшкодування, були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, що підтверджується актами про результати виїзних позапланових документальних перевірок ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за лютого 2008 року по лютий 2011 року.

При проведенні вищезазначених перевірок повною мірою досліджувались первинні документи по взаєморозрахункам ТОВ СП «НІБУЛОН» з постачальниками. Порушень чинного законодавства України з боку ТОВ СП «НІБУЛОН» або постачальників позивача контролюючим органом під час проведення вищезазначених перевірок встановлено не було.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ СП «НІБУЛОН» та постачальниками.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладання договорів постачальники перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість та, як наслідок, мали право на видачу ТОВ СП «НІБУЛОН» податкових накладних. Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Задовольнити клопотання про заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на її правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов