Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-14707/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року № 2а-14707/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Печерського району м. Києва, Державний реєстратор Солом'янського району м. Києва про визнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, (далі по тексту - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд", (далі по тексту - відповідач, ТОВ "ТПК "Еліт-Буд"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Печерського району м. Києва, (надалі - третя особа-1), Державний реєстратор Солом'янського району м. Києва (надалі - третя особа-2), про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що установчі документи ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" містять неправдиві дані про формування статутного фонду підприємства, власника майна та місцезнаходження підприємства, при реєстрації суб'єкта господарювання була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, ім'я яких зазначено в реєстраційних та установчих документах на отримання прав та обов'язків власника товариства та здійснення господарської діяльності у розумінні положень цивільного та господарського законодавства, в установчих документах містяться неправдиві дані щодо мети та предмету діяльності товариства, що у своїй сукупності дає підстави для визнання недійсними установчих документів, визнання недійсною припинення реєстрації юридичної особи.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності у ТОВ "ТПК "Еліт Буд", що є законодавчою підставою для визнання установчих документів товариства недійсними, тобто, не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, зокрема обвинувального вироку щодо керівника підприємства за ст.205 КК України, також представник відповідача зазначила, що відповідач є діючим підприємством та всі установчі документи відповідача та зміни до них оформлені у відповідності до вимог законодавства України, на підтвердження чого суду надано належні докази, що спростовує доводи позивача, просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи-1 у судове засідання 21.01.2013 р. не прибув, письмових заперечень на позовну заяву не подавав, надіслав лист від 12.11.2012 р. у якому повідомив, що станом на 08.11.2012 р. відповідач не перебуває на обліку у Печерській районній в місті Києві державній адміністрації.

Третя особа-2 з позовними вимогами не погодилась, з підстав викладених у письмових запереченнях просила у задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання 21.01.2013 р. не прибули належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представники третьої особи-1 та третьої особи-2.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зробленого судом за електронним запитом від 01.11.2012 р. за №15018347, ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" (ідентифікаційний код 37956411, місцезнаходження: 03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Виборзька, 99, офіс 104) зареєстроване 14 листопада 2011 року. Керівником підприємства станом на 01.11.2012 року є ОСОБА_1.

Судом встановлено, що ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" зареєстроване 14.11.2011 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Місцезнаходженням ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" на момент реєстрації була адреса: 01033, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 31-Б. Згідно з Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" №1 від 02.11.2011 року директором Товариства призначено ОСОБА_2.

З Реєстраційної справи №1_070045054_66 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд" (код ЄДРПОУ 37956411) вбачається, що:

- 22.03.2012 року змінено керівника юридичної особи на ОСОБА_1;

- 16.07.2012 року змінено місцезнаходження юридичної особи на адресу: 03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Виборзька, 99, офіс 104.

У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України, підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Положеннями статей 2 та 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту Закон № 755-IV), встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до норм статті 5 вказаного закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації (ст.104 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства..

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

У позовній заяві, а також у судових засіданнях представник позивача звертав увагу суду на те, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" за адресою: 01033, м. Київ, Печерський район, вул. Шота Руставелі, 31-Б, не знаходиться, а також на те, що громадянин ОСОБА_2 у своїх поясненнях, відібраних оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Гатузою В.І. 15.08.2012 року, повідомив, що ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" зареєстровано без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, податкову звітність не підписував та не подавав, а також не продавав та не перереєстровував дане підприємство на інших осіб.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а частиною 2 статті 110 ЦК України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Таким чином, статтею 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.

Як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціювання припинення юридичної особи з підстав здійснення реєстрації юридичної особи у органах державної реєстрації фізичною особою, що не мала наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, наведені позивачем обставини щодо державної реєстрації підприємства на особу, яка, за твердженням податкової інспекції, не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, не могли бути свого часу підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, оскільки вичерпний перелік таких підстав визначений у частині 1 статті 27 Закону №755-IV та до нього не включено обставини, про які згадує позивач.

У свою чергу, частиною 1 зазначеної статті Закону №755-IV передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Крім того, судом досліджено нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 від 16.11.2012 р., в якій зазначено наступне: «Мені стало відомо, що мої показання трактуються невірно та використовуються з метою обвинувачення осіб в кримінальній справі.

Зокрема, зазначається, що відповідно до моїх показань, я ніби-то не мав відношення до господарської діяльності ТОВ "ТПК "Еліт-Буд", що діяльністю підприємства керували невідомі особи, діяльність названого підприємства є фіктивною.

Такі висновки є помилковими, не відповідають дійсності, є результатом невірної трактовки та невірного письмового викладення моїх слів у тих чи інших поясненнях.

Для уникнення непорозумінь та неточностей заявляю таке:

Я, ОСОБА_2, в жовтні 2011 року особисто вирішив зайнятися будівельною діяльністю, а саме торгівлею будівельними і матеріалами та будівництвом невеликих котеджів.

Для цього я за власним бажанням звернувся в юридичну компанію з проханням зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд", де б я виступав засновником і директором. Моє рішення про створення ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" було оформлене протоколом №1 від 02.11.2011 року. Після чого відбулася реєстрація ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" у відповідних державних органах з послідуючим отриманням необхідних для реєстрації товариства документів.

З моменту створення підприємства, а саме з 02.11.2011 р. по 21.03.2012 р. ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" не проводило фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з неможливістю одночасно поєднувати роботу і послідуючу господарську діяльність я вирішив продати дане товариство. Після цього я написав заяву про вихід від 20.03.2012 р. З 22.03.2012 р. я вже не займав посаду директора даного товариства.

Прошу всіх осіб, кого це може стосуватись, врахувати мою заяву і не брати до уваги інші твердження щодо діяльності ТОВ "ТПК "Еліт-Буд", що суперечать цій заяві».

Також судом досліджено нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 20.03.2012 р., згідно з якою, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "ТПК "Еліт-Буд", що спростовує доводи позивача про те, що при реєстрації суб'єкта господарювання була відсутня дійсна воля і волевиявлення осіб, ім'я яких зазначено в реєстраційних та установчих документах.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, установчі (засновницькі) документи ТОВ "ТПК "Еліт-Буд" не були предметом перевірки відповідача, отже посилання на те, що вони містять відомості, що суперечать вимогам законодавства або реально існуючим обставинам не може вважатись обґрунтованим.

Доказів, які б підтверджували здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд" діяльності, яка б суперечила статутній діяльності суб'єкта господарювання та/або вимогам законодавства позивачем не надано, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до суб'єкта господарювання такої адміністративно-господарської санкції, як скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

З Реєстраційної справи №1_070045054_66 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд" (код ЄДРПОУ 37956411) вбачається, що установчі документи відповідача та зміни до них оформлені належним чином.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсними установчих документів ТОВ "ТПК "Еліт-Буд".

Відповідно до вимог статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

При цьому, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на приписи статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-XII (далі по тексту - Закон № 509-XII), відповідно до яких одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону № 509-XII, до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Даний закон втратив чинність 19 листопада 2012 року відповідно до Закону України від 05.07.2012р. №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні".

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 20.1.12 ст. 20 ПК України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Виходячи з положень статей 20, 21 ПК України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспондуванні з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції, зокрема, органи державної податкової служби, зокрема, вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання в разі, якщо підставою для звернення з позовом є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Однак, серед підстав для постановлення судом рішення про припинення юридичної особи саме з причини неподання відповідачем протягом року податкової звітності позивачем не зазначено.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

Так, з матеріалів справи не вбачається, в рамках якої кримінальної справи відібрані пояснення оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Гатузою В.І. 15.08.2012 р. у ОСОБА_2, відносно якої особи така справа порушена або по факту вчинення якого злочину.

Разом з тим, слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України, (далі по тексту -КК України), особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними установчих документів юридичної особи.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що у статті 55-1 ГК України, в якій мова йде про фіктивне підприємництво, яке у свою чергу передбачає настання кримінальної відповідальності за статтею 205 КК України, суд приходить до висновку, що Пояснення, відібрані оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Гатузою В.І. 15.08.2012 року, не є належним доказом в обґрунтування позовних вимог у даній справі.

Таким чином, позивачем не підтверджено наявність ознак фіктивності ТОВ "ТПК "Еліт-Буд", що є чи може бути підставою для визнання установчих документів підприємства недійсними, тобто не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів вчинення злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена статтею 205 КК України.

Позивачем також не доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що установчі документи ТОВ "ТПК "Еліт-Буд"не відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при їх затвердженні допущено порушення, які не можна усунути або що вони містять відомості, що суперечать вимогам законодавства України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Еліт-Буд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Печерського району м. Києва, Державний реєстратор Солом'янського району м. Києва, про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко