Постанова

від 24.12.2012 по справі 2а-0770/556/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2a-0770/556/12

рядок статзвіту -8.2.1

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» - Гординського Р.К.,

представника відповідача - Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби - Борсенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 24 грудня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2012 року.

Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-АВТО» (далі - позивач) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі відповідач), в які просить: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 06.02.2012 року за № 0000302341 230/23-1/05495458/1020; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 06.02.2012 року за № 0000322341 232/23-1/05495458/1022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами проведеної виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-АВТО» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року було складено Акт № 183/23-1/10/05495458 від 27 січня 2012 року. На підставі вищевказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000302341 230/23-1/05495458/1020 від 06.02.2012 року та № 0000322341 232/23-1/05495458/1022 від 06.02.2012 року. В оскаржуваних позивачем рішеннях зазначено, що позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 148146,99 грн. Однак, з вищезазначеним висновком податкового органу позивач не погоджується, вважає прийнятті податкові повідомленні-рішення відповідача незаконним та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях від 22.06.2012 року за № 2627/10/10 (а.с.103-106). Вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав: відповідачем складено акт за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. За наслідками перевірки встановлено ряд порушень допущених позивачем.

В ході перевірки встановлено, що у позивача існує кредиторська заборгованість по контрагенту акціонерному товариству «Українська автомобільна корпорація» в сумі 1 270 000,00 грн. Вказана заборгованість утворилася в результаті виконання договору про переведення боргу від 01.09.2006 року, згідно якого за згодою кредитора - ЗАТ з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобільний завод» первісний боржник - ВАТ «Закарпаття-Авто» переводить на нового боржника акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» зобов'язання здійснити оплату грошових коштів кредитору за основним договором у сумі 1 446 554,61 грн. Новий боржник зобов'язується виконати умови основного договору та здійснити оплату грошових коштів у сумі 1 446 554,61 грн. у відповідності з умовами основного договору та цього договору. Первісний боржник зобов'язується компенсувати новому боржнику його втрати в розмірі 1 446 554,61 грн. за виплату кредитору до 31.12.2011 року.

До початку дії договору переведення боргу від 01.09.2006 року заборгованість позивача перед кредитором була по майновим зобов'язанням та договорам комісії та послуг. З початку дії договору переведення боргу від 01.09.2006 року зобов'язання позивача перед акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» носить тільки грошовий характер та позивач, у відповідності до договору переведення боргу зобов'язується компенсувати акціонерному товариству «Українська автомобільна корпорація» його витрати за виплату кредитору.

Відповідач прийшов висновку, що кошти яким новий боржник погашає заборгованість кредитору по зобов'язанням первісного боржника - є фактично поворотною фінансовою допомогою та оподатковується відповідно до абз.1 п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України. В порушення вказаної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року не було нараховано та не було включено до складу валового доходу умовні проценти за користування поворотною фінансовою допомогою, отриманою від юридичної особи, в сумі 48539,40 грн. В порушення вищевказаної норми Податкового кодексу України за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року не було нараховано та не було включено до складу доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування умовні проценти за користування поворотною фінансовою допомогою в сумі 48 806,10 грн.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем в березні 2011 року було здійснено коригування (шляхом зменшення) податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 56 939,67 грн. по податковій накладній № 5590 від 30.06.2008 року на реалізований автомобіль Мерседес-Бенц Е 280 загальною вартістю 349 438,56 грн. Даний автомобіль було реалізовано фізичній особі, останньою за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року внесено на розрахунковий рахунок позивача 349 439,00 грн.

В березні 2011 року позивачем оформлено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 2 від 31.03.2011 року до вказаної податкової накладної, в частині ціни поставки 284 698,34 грн. Також представлено накладну на повернення автомобіля Мерседес-Бенц Е 280 загальною вартістю 341 638,01 грн. та оборотно-сальдову відомість за березень 2011 року, згідно якої по кредиту 281 рахунку відображено вартість автомобіля в розмірі 284 698,34 грн. із знаком «мінус».

Згідно представлених до перевірки бухгалтерських та банківських рахунків, позивач не проводив повернення грошових коштів фізичній особі, у власності якої знаходився автомобіль близько трьох років.

В день повернення автомобіля Мерседес-Бенц Е 280, вказаній особі було реалізовано інший автомобіль Мерседес-Бенц Е 300 по податковій накладній № 716 від 31.03.2011 року загальною вартістю 615 000,00 грн.

На думку відповідача, позивачем порушено норму п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України та за наслідками даного порушення податковим органом позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 56 939,67 грн.

За таких обставин, представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши поданні сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

20 липня 1993 року Державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради зареєстровано юридичну особу «Закарпаття-Авто», на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та серії А01 № 662165 та копія довідки АА № 450507 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.25, 26).

Судом встановлено, що відповідач проводив виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. На підставі перевірки податковим органом було складено акт № 183/23-1/10/05495458 від 27 січня 2012 року «Про результати виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто», код - 05495458 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року» (а.с.34-84).

На підставі вищевказаного акту від 27.01.2012 року № 183/23-1/10/05495458, Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «П» за № 0000322341 232/23-1/05495458/1022 від 06.02.2012 року та податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000302341 230/23-1/05495458/1020 від 06.02.2012 року (а.с.32, 33).

Податкове повідомлення-рішення № 0000322341 232/23-1/05495458/1022 від 06.02.2012 року прийняте на підставі завищення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 148 146,99 грн.

Судом встановлено, що відповідач дійшов до такого висновку в результаті включення до складу валового доходу безпідставно донарахованих умовних відсотків на суму кредиторської заборгованості по договору переведення боргу в сумі 97 345,50 грн. (48 539,40 грн. за період 01.10.2010 року по 31.01.2011 року, 48 806,10 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року).

Судом встановлено, що 01.09.2006 року між ЗАТ з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» (форма власності на момент укладення договору), ВАТ «Закарпаття-Авто» (форма власності на момент укладення договору) та АТ «Українська автомобільна корпорація» було укладено договір про переведення боргу. У відповідності до вимог якого, позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати АТ «Українська автомобільна корпорація» суму коштів у розмірі 1 446 554,61 грн., які АТ «Українська автомобільна корпорація» зобов'язалась перерахувати ЗАТ з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод», погасивши зобов'язання позивача перед ЗАТ з іноземними інвестиціями «Запорізький автомобілебудівний завод» на вищезазначену суму.

При визначені валових доходів позивача податковим органом були нараховані умовні відсотки за відповідні звітні періоди на заборгованість ПАТ «Закарпаття-Авто» перед АТ «Українська автомобільна корпорація», яка виникла по вищезазначеному договору, прирівнюючи цю заборгованість до поворотної фінансової допомоги.

У відповідності до пп. 1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Оскільки, згідно із Договором про переведення боргу від 01.09.2006 року позивач (первісний боржник за договором) не одержував від АТ «Українська автомобільна корпорація» (новий боржник за договором) у користування жодних коштів, бо вони були перераховані на користь ЗАТ «ЗАЗ», то суть даної операції не відповідає визначенню поворотної фінансової допомоги згідно із пп. п. 1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а. отже, валовий доход за пп. 4.1.6 цього ж Закону у ПАТ «Закарпаття-АВТО» не виникає.

Позивачем, у відповідності до вимог п.4.5.3 «Про податок на додану вартість», було зменшено податкове зобов'язання при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товару, оскільки гарантійна заміна здійснюється безкоштовно і включається у вартість реалізованої продукції.

Порядок гарантійної заміни автомобілів регулюється Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року та Наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29 грудня 2004 р. «Про затвердження Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів».

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із п. 22 ст. 1 вищевказаного Закону, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю чи виконанням обов'язків найманого працівника. Ураховуючи викладене, не можуть бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну товарів, проданих платником податку юридичним особам, оскільки на таку категорію покупців не поширюються норми законодавства з питань захисту прав споживачі.

Відповідно до мирової угоди від 05.11.2010 р. по справі № 2п-5410/10 за позовом споживача до МАГ «Закарпаття-Авто», визнаної ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2010 року, споживачеві з боку ПАТ «Закарпаття-Авто» було здійснено заміну автомобіля марки «Мерседес-Бенц» Е 280 в рахунок гарантійних зобов'язань на новий автомобіль марки «Мерседес-Бенц» Е 300.

Судом встановлено, що автомобіль, який отримав взамін вищезгаданий споживач, згідно чинного законодавства України оподатковано ПДВ, виходячи з його повної вартості, тобто виписана податкова накладна № 716 від 31.03.2011 року на загальну суму 615 000,00 у тому числі ПДВ на суму 102 500,00 грн. Для уникнення подвійного оподаткування ПДВ, виписано коригування № 2 від 31.03.2011 року на податкове зобов'язання (податкова накладна № 5590 від 30.06.2008 р.) на автомобіль, який був повернутий за гарантією на баланс підприємства, на суму 56 939,67 грн.

Отже, суд приходить висновку, позивач не занизив податкове зобов'язання, а відобразив його у відповідності до вимог чинного законодавства та первинних документів.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000302341 230/23-1/05495458/1020 від 06.02.2012 року та № 0000322341 232/23-1/05495458/1022 від 06.02.2012 року, прийняті ДПІ у м. Ужгороді на підставі акту № 183/23-1/10/05495458 від 27.01.2012 року про результати виїзної планової перевірки ПАТ «Закарпаття-АВТО», є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України , згідно з яким посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечиними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 94, 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 06.02.2012 року № 0000302341 230/23-1/05495458/1020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби від 06.02.2012 року № 0000322341 232/23-1/05495458/1022.

Стягнути з державного бюджету України (місцевого бюджету) на користь Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» судові витрати у розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 (дев'ятнадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.