Ухвала

від 05.11.2015 по справі 2а-0770/556/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/50864/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Моторного А.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014

у справі 2а-0770/556/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління

Міндоходів в Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Закарпаття-Авто» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 позовні вимоги задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовленою.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів відповідачем проведено виїзну планову перевірку Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 183/23-1/10/05495458 від 27 січня 2012 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2012 року за № 0000322341 про збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 148146,99 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року за № 0000302341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 56940 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача обліковується кредиторська заборгованість по контрагенту ЛТ «Українська автомобільна корпорація» в сумі 1270000.00 грн. Вказана заборгованість утворилась в результаті виконання договору б/н про переведення боргу від 01.09.2006 року, згідно якого за згодоюкКредитора (ЗАТ з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» Первісний боржник (ВАТ «Закарпаття-Авто») переводить на нового боржника (АТ «Українська автомобільна корпорація») зобов'язання здійснити оплату грошових коштів кредитору за основним договором у сумі 1446554.61 грн.

Новий боржник зобов'язується виконати умови основного договору та здійснити оплату грошових коштів у сумі 1446554,61 грн. У відповідності з умовами основного договору та цього договору первісний боржник зобов'язується компенсувати новому боржнику його втрати розмірі 1446554,61 грн. за виплату кредитору 1446554,61 грн. до 31.12.2011 року.

Згідно абзацу п'ятого підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги». Відповідна норма знайшла своє відображення в ст. 14 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що кошти, якими новий боржник погашає заборгованість кредитору по зобов'язанням первісного боржника є фактично поворотною фінансовою допомогою та оподатковується відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України. В порушення вказаних законодавчих норм, позивачем за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року не було нараховано та не було включено до складу валового доходу умовні проценти за користування поворотною фінансовою допомогою, отриманою від юридичної особи, в сумі 48539,40 грн. (в тому числі за І кв. 2011 року - 24003 грн.), а за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року Позивачем не було нараховано та не було включено до складу доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування умовні проценти за користування поворотною фінансовою допомогою в сумі 48806,10 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом па 01.10.2010 року за даними бухгалтерського обліку Позивача по контрагенту АФ «Зіп-Авто» АГ «Українська автомобільна корпорація» обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 51814,80грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана заборгованість виникла станом на 01.01.2008 року по отриманим капітальним інвестиціям - обладнання.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження щодо пролонгації можливої угоди, наявної претензійної роботи, процедури оскарження, щодо вказаної заборгованості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що податковим органом правомірно валові доходи позивача за 1-й квартал 2011 року збільшено на суму кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності па суму 51844,80грн.

Стосовно донарахування позивачу відЛ ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуто колегія судців зазначає наступне.

Згідно п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Згідно п.п. 8.1.4. п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 8.3.1. п. 8.3. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Відповідна норма знайшла своє відображення в ст. 144 Податкового кодексу України.

Судами встановлено, що станом на 31.07.2010 року були введені в експлуатацію два автомобілі придбані від ТОВ «Фалькон-Авто» - КІА Сеесі ШУНВ51ІААЬ - станом на 12.12.2011 року показник спідометра - 1 км. та КІА СЕКАТО ТБ84Ь2615О - станом на 12.12.2011 року показник спідометра 40 км.

Суд апеляційної інстанції правомірно прийшов до висновку, що показники спідометра автомобілів свідчать про те, що за період з введення в експлуатацію вони в господарській діяльності участі не приймали, отже позивач здійснював амортизаційні нарахування на вищевказані автотранспортні засоби неправомірно.

Стосовно збільшення зобов'язань позивачу з податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2011 року позивачем оформлено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників № 2 від 31.03.2011 року до вказаної податкової накладної, в частині ціни поставки 284698,34 грн. Також представлено накладну на повернення автомобіля Мерседес-Бенц Е 280 загальною вартістю 341638,01 грн. та оборотно-сальдову відомість за березень 2011 року, згідно якої по кредиту 281 рахунку відображено вартість автомобіля в розмірі 284698,34грн. із знаком «мінус».

Судами встановлено, що відповідно до бухгалтерських та банківських рахунків позивач не проводив повернення грошових коштів фізичній особі, у власності якої знаходився автомобіль близько трьох років. Також, до перевірки не представлено, будь-якого документального підтвердження причин повернення автомобіля.

В день повернення автомобіля Мерседес-Бенц Е 280 вказаній особі було реалізовано інший автомобіль Мерседес-Бенц Е 300 по податковій накладній № 716 від 31.03.2011 року загальною вартістю 675000,00 грн., однак позивачем не представлено завірених відповідний чином підтверджуючих документів, що стосуються операцій з купівлі та повернення вказаного автомобіля.

Згідно п. 192.2 ст. 192 ПК України зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно о закону або договору.

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, оскільки докази грошової компенсації повернутого автомобіля в справі відсутні, то фіскальний орган правомірно збільшив податкове зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 56939,67грн.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі 2а-0770/556/12 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220і , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Закарпаття-Авто» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 у справі 2а-0770/556/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді А.О.Моторний О.І. Степашко