Постанова

від 28.11.2006 по справі 20-2/015-7/146

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/015-7/146

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 листопада 2006 р.                                                                                   № 20-2/015-7/146  

    Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Малого приватного підприємства “Ажур”

на постанову від 11.09.06 Севастопольського апеляційного   господарського суду

у справі№ 20-2/015-7/146 господарського суду міста Севастополя

за позовомТзОВ “Фірма ПВ”

доМалого приватного підприємства “Ажур”

проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

У справі взяли участь представники сторін:

позивача:  Бевзюк Ю.Е., довір. у справі

відповідача:  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  господарського суду м. Севастополя від 18.07.2006 в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що договір сторін від 26.05.2006 в установленому порядку не розірваний та не визнаний недійсним (суддя Г. Ілюхіна).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від ь11.09.2006 рішення місцевого суду скасовано. Позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволені. Постанова мотивована тим, що відповідач користується частиною земельної ділянки позивача без будь-яких правових підстав (колегія суддів: Г. Прокопанич,              В. Гонтар, В. Плут).

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду з тих підстав, що апеляційним судом порушені норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 22, 99 Господарського процесуального кодексу України, а саме апеляційний суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Крім цього, предметом позову є заява про розірвання договору про дольове будівництво від 26.05.2000. Апеляційний суд неправильно застосував Цивільний кодекс, що вступив в дію з 01.01.2004, а саме ст. ст. 759, 762, 747, що не  регулюють фактично спірні правовідносини сторін. Між сторонами не існує орендних правовідносин. Відносини сторін повинні регулюватися ст. 1 Закону України “Про землевпорядкування”, ст. ст. 8, 13 Закону України “Про оренду землі”.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Заявою від 20.02.2006 (т.1, арк. 81) позивач уточнив позовні вимоги і просив усунути перешкоди в користування земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача забрати  з неї три торгових трейлера.

ТОВ “Фірма ПВ” на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 25.03.1998 отримала земельну ділянку по                  пр. Героїв Сталінграда для реконструкції та обслуговування тимчасового ринку на умовах оренди строком до 01.03.2003 з переважним правом продовження строку оренди у встановленому законом порядку. ТОВ “Фірма ПВ” також було надано право укладати договори суборенди земельної ділянки (т.1, арк. 13, 61 та 63).

Сторони по справі 26.05.2000 уклали договір про дольову участь в будівництві і введенні в експлуатацію продовольчого магазину. По цьому договору позивач зобов'язався надати відповідачу земельну ділянку площею 100 кв.м. і не перешкоджати в оформленні її по закінченню будівництва на відповідача; виступити замовником будівництва. Відповідач зобов'язався здійснити будівництво своїми силами і за свій рахунок з використанням своїх матеріалів, виступити підрядником будівництва, оплатити будівництво та таке інше.

На підставі рішення Севастопольської міської ради № 1455 від 22 жовтня 2003 року користування позивача земельною ділянкою 0, 142 га по пр. Героїв Сталінграда було подовжено до 01.05.2008 (т.1, арк. 23).

Гагарінська районна державна адміністрація розпорядженням № 1948 від 08.10.1999 подовжила МПП “Ажур” термін установки кіосків та трейлерів для реалізації товарів та продуктів споживання до 12.12.2002 і закріпила територію у відповідності із затвердженими схемами по пр. Героїв Сталінграда. Директора МПП “Ажур” зобов'язала в десятиденний строк укласти договір про тимчасове землекористування в управлінні з питань економіки та власності; за 15 днів до закінчення строку дії цього розпорядження переоформити документи або звільнити місце від торгових об'єктів.

Обидві сторони не виконали своїх зобов'язань за договором про дольову участь в будівництві від 26.05.2000.

Трейлери відповідача знаходяться на тій земельній ділянці, де планувалось будівництво, тобто фактично він користується земельною ділянкою, але факт користування не оформлений договором суборенди землі.

Відповідач є суб'єктом роздрібної торгівлі на тимчасовому ринку. Позивач отримав земельну ділянку з тимчасовими спорудами у вигляді торгових рядів та павільйонів (в тому числі і трейлері відповідача).

Апеляційним судом також встановлено, що відповідач користується частиною земельної ділянки позивача без будь-яких правових підстав. Договір про дольову участь в будівництві від 25.06.2000 не містить положень щодо можливості використання спірної земельної ділянки на умовах суборенди або про можливість розміщення відповідачем на території позивача трейлерів.

З огляду на встановлене, апеляційний суд обгрунтовано вказав, що позивач отримав спірну земельну ділянку в оренду на підставі договору з Севастопольською міською державною адміністрацією і на підставі ст. 16 ЦК України вправі захищати свої інтереси відносно цієї землі шляхом усунення перешкод в її користуванні.

Апеляційний суд обгрунтовано застосував норми ЦК України, оскільки дія договору сторін від 25.06.2000 триває на час розгляду спору. Порушення прав позивача, що грунтуються на договорі оренди землі від 23.04.1998 (т.1, арк. 63) також, як встановлено апеляційним судом, триває на час вирішення спору. Договір оренди земельної ділянки регулюється крім Земельного Кодексу України і ст. 792 ЦК України.

Помилкова вказівка суду апеляційної інстанції на ст. ст. 762 та 774 ЦК України та не застосування ст. 95 Земельного Кодексу України не призвели до прийняття неправильної за суттю постанови.

Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм процесуального права є необгрунтованими. Статті 22 та 99 Господарського процесуального кодексу України дають право сторонам заявляти клопотання в тому числі і про відкладення розгляду справи. Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України надає суду право відкласти або не відкласти розгляд справи. При цьому суду надано право вирішувати чи може бути вирішений спір за даних обставин в даному засіданні.

На підстави викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                             ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу малого приватного підприємства “Ажур” залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 у справі № 20-2/015-7/146 –без змін.

Головуючий                                                                           В. Овечкін

судді:                                                                                       Є.Чернов

                                                                                       В.Цвігун