Ухвала

від 04.02.2013 по справі 24/100-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"04" лютого 2013 р. Справа № 24/100-11

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд»

про зміну способу та порядку виконання рішення

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» про стягнення 2 709 348, 40 грн. та визнання договору розірваним

Суддя Лутак Т.В.

Представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд»: Буцик Г.М.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд»: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» 2 709 348, 40 грн. за генеральним договором № 24/04-08 від 24.04.2008 р., з яких: 2 463 044, 00 грн. коштів залучених до Фонду фінансування будівництва та 246 304, 40 грн. - штрафу за порушення обов'язків по договору, а також за умови 100 % сплати відповідачем суми позову (2 709 348, 00 грн.) визнати генеральний договір № 24/04-08 від 24.04.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд», розірваним.

У процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» була надана до суду заява про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» грошових коштів в сумі 2 709 348, 40 грн., з яких: 2 463 044, 00 грн. коштів залучених до Фонду фінансування будівництва та 246 304, 40 грн. - штрафу за порушення обов'язків по договору.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, дане уточнення до позовних вимог прийняв до розгляду. Таким чином, судом розглядалися вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» 2 709 348, 40 грн. з підстав, заявлених у позові.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2011 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» 2 463 044, 00 грн. коштів залучених до Фонду фінансування будівництва, 246 304, 40 грн. - штрафу за порушення обов'язків по договору, 25 500, 00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.01.2012 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2011 р. у справі № 24/100-11 видано наказ.

23.01.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду № 06 від 21.01.2013 р. (вх. № 1254 від 23.01.2013 р.), у якій заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Київської області по справі № 24/100-11 від 02.12.2011 р., звернувши стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.04.2008 р., зареєстрованим в реєстрі під № 1944 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левчук К.М., шляхом передачі права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Заводська, 50 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпробуд».

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2013 р. вищезазначену заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати певні документи.

Присутній у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» підтримав подану ним заяву та просив суд її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» про зміну способу та порядку виконання рішення, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті (п. 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Згідно з п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд у своєму наказі не зобов'язаний зазначати конкретне майно, а має вмістити в ньому лише вказівку про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду. Наведене не виключає права господарського суду з метою захисту у найбільш ефективний та справедливий спосіб порушених відповідачем майнових прав позивача зазначити у виданому ним наказі й конкретне майно відповідача, на яке слід звернути стягнення, якщо в розпорядженні суду є достовірні дані про його наявність у відповідача.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, заявник посилається на неможливість виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2011 р. у справі № 24/100-11, на підтвердження чого надає постанову відділу державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2012 р.

Відповідно до зазначеної постанови за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» право власності на майно на території Бородянського району не зареєстровано, залишок коштів на поточному рахунку відсутній, за адресою зазначеною у виконавчому документі рухомого майна в рахунок боргу не виявлено.

Разом з тим, заявник додав до заяви про зміну способу та порядку виконання рішення договір іпотеки від 24.04.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР Лтд» (іпотекодавець), відповідно до якого у іпотеку передано майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва 255-квартирний житловий комплекс з вбудованими приміщеннями соцкультпобуту, що знаходиться по вул. Заводській, 50 в смт. Немішаєве, бородянського району, Київської області. Узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 77 455 800, 00 грн.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно з ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Враховуючи вищезазначене та дослідивши заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду № 06 від 21.01.2013 р. з доданими до неї документами, суд приходить до висновку, що зазначений заявником спосіб та порядок зміни виконання рішення господарського суду Київської області від 02.12.2011 р. законом не передбачений.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 24/100-11 звернувши стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24.04.2008 р. шляхом передачі права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт. Немішаєве, вул. Заводська, 50 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпробуд», а тому суд відмовляє у задоволенні зазначеної заяви.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд ?

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпробуд» у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду № 06 від 21.01.2013 р.

2. Примірники даної ухвали направити сторонам у справі.

Суддя Т.В. Лутак