Ухвала

від 06.02.2013 по справі 4-с-3/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа №4-с-3/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиненко М.Д Номер провадження 22-ц/788/263/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 57

УХВАЛА

06 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Гагіна М. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа ОСОБА_4 на дії відділу Державної виконавчої служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 4 грудня 2012 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги. При цьому мотивує свої вимоги тим, що до розрахунку заборгованості сплати аліментів державним виконавцем не було включено дані щодо сплати ним за липень 2008 року 400 грн., за вересень 2008 року 400 грн., за жовтень 2008 року 800 грн., за листопад 2008 року 800 грн., за червень 2009 року 400 грн., за вересень 2011 року 600 грн., а за січень 2012 року 290 грн., незважаючи на наявність відповідних розписок та квитанцій. Крім того, 22 липня 2010 року відділом ДВС йому було надано довідку про відсутність у нього заборгованості, отже на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №2-206 від 29 березня 2007 року заборгованості у нього не було.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого суду - зміні на підставі п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції частково порушив норму процесуального права.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, мешканці м. Шостки мають двох дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 29 березня 2007 року у справі №2-608 постановлено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на двох неповнолітніх дочок у розмірі 4/10 його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 28 лютого 2007 року.

На підставі цього рішення суду був виписаний виконавчий лист, який 13 квітня 2007 року надійшов на виконання до відділу ДВС у м. Шостка.

04 червня 2010 року відбулось рішення Шосткинського міськрайонного суду у справі №2-1100 про зміну розміру аліментів зі стягненням з ОСОБА_3 по 200 грн. на утримання кожної доньки. Це рішення місцевого суду було змінено рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2010 року, згідно з яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуті аліменти по 275 грн. 10 коп. на кожну доньку, оскільки відповідач на той час не мав постійної роботи і сталого заробітку. Аліментні платежі здійснювались нерегулярно.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

Згідно з цим законом державний виконавець відділу ДВС Шосткинського міськрайонного управління юстиції за заявою ОСОБА_3 10 лютого 2012 року склав розрахунок заборгованості, який є на а.с.6-7.

Оскільки державний виконавець у межах своєї компетенції склав обґрунтований розрахунок заборгованості по аліментах, зазначивши, що станом на 01 травня 2010 року заборгованість становила 1467 грн. за першим судовим рішенням, а станом на 01 лютого 2012 року - 1593 грн. 40 коп. за другим судовим рішенням, суд підставно відхилив скаргу ОСОБА_3, оскільки державний виконавець при складанні розрахунку не порушив вимог діючого законодавства.

Державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ураховані всі суми, які сплатив ОСОБА_3 ОСОБА_4 на погашення заборгованості по аліментам, які підтверджені письмовими доказами і визнані стягувачкою.

Отже, ухвала суду в цій частині є законною, відповідаючою вимозі ст.387 ЦПК України, а апеляційна скарга в цій частині є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Необґрунтованим є твердження апелянта про відсутність заборгованості за першим виконавчим листом, оскільки його відкликав Шосткинський міськрайсуд 20 січня 2012 року і державний виконавець постановою від 13 лютого 2012 року закінчив виконавче провадження за ним. Копія цієї постанови є на а.с.91. При зміні розміру аліментів на підставі рішення суду звичайною і законною є практика судів по відкликанню попереднього виконавчого листа і про видачу нового виконавчого листа. Однак це зовсім не означає, що та заборгованість по аліментам, яка виникла на підставі першого виконавчого листа зникає, як вважає апелянт.

Не свідчить про відсутність заборгованості по аліментам у апелянта і лист відділу ДВС від 22 липня 2010 року №4849, який апелянт дослав апеляційному суду вже після подачі апеляційної скарги, оскільки там йдеться не про аліменти, а про інші зобов'язання.

Згідно з ч.4 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу і змінити ухвалу місцевого суду, вилучивши з її мотивувальної частини слова «які на думку суду не можна враховувати за доказ сплати ним аліментів». При цьому, колегія суддів виходить з того, що спір щодо інших сум, які ОСОБА_3 вважає, що сплатив своїй бувшій дружині як аліменти, а остання це не визнає, цей спір може бути вирішений судом за позовом його до неї і відділу ДВС у окремій цивільній справі.

В межах оскарження розрахунку по заборгованості в порядку ст.383 ЦПК України, а саме з такою скаргою звернувся ОСОБА_3 до суду, не можуть досліджуватись, оцінюватись докази, які знаходяться поза межами оскарження розрахунку державного виконавця та оспорюються стягувачем. Ці докази можуть досліджуватись і оцінюватись судом у окремій справі позовного провадження. Скаржник не позбавлений права скористатися і таким способом захисту своїх прав, як пред'явлення позову до своєї бувшої дружини щодо передачі їй певних сум в погашення заборгованості по аліментам, оскільки стягувачка не визнає цих доводів боржника, стверджує, що спірних сум від бувшого чоловіка не отримувала. Такий спір не може вирішуватися в порядку розділу VІІ ЦПК України.

Оскільки ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги сплатив 53 грн. 65 коп. на неналежний рахунок (а пізніше усунув цей недолік апеляційної скарги і сплатив належну суму на належний рахунок), то ця сума підлягає поверненню йому.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Мотивувальну частину ухвали Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2012 року у даній справі змінити, вилучивши з неї слова «які на думку суду не можна враховувати за доказ сплати ним аліментів». В інших частинах ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Зобов'язати Державне казначейство України повернути ОСОБА_3 судовий збір у сумі 53 грн. 65 коп. (п'ятдесят три грн. 65 коп.), сплачений 18 грудня 2012 року на рахунок №31214206700012 за квитанцією №589.

Ухвали місцевого і апеляційного судів набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -