Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а/2470/3190/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 січня 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/3190/12

16:13

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання - Ковальчук Т.С.;

за участю:

представника позивача - Торчинського Р.А.;

представника відповідача - Семенюк О.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Новоселицького районного центру зайнятості до Чернівецької обласної митниці про відшкодування заборгованості по безробіттю -

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача виплачену допомогу по безробіттю.

Позивач на обґрунтування позову зазначив, що 26.01.2012 року згідно наказу Державної митної України №107-к від 25.01.2012 року за порушення Присяги державного службовця припинено перебування на державній службі в митних органах відповідно до п. 6 ст. 60 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_3.

01.02.2012 року ОСОБА_3 звернувся до Новоселицького районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. З 08.02.2012 року наказом директора Новоселицького районного центру зайнятості №НТ120208 від 08.02.2012 року громадянину ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування з 08.02.2012 року по 13.09.2012 року на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_3 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 4932,62 грн. Згідно п.1 ч.6 ст. 35 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд наділений правом стягувати із роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №2а/2470/279/12 від 08.06.2012 року визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України №107-к від 25.01.2012 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці ОСОБА_3, поновлено його на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці з 26.01.2012 року, рішення набрало законної сили.

Позивач вказує, що ним вжито заходів щодо усунення виявлених порушень законодавства, та з метою досудового врегулювання спору відповідачу направлялись листи про повернення коштів з вимогою повернути кошти в сумі 4932,62 грн. виплаченої допомоги по безробіттю. Чернівецька обласна митниця у встановлений термін не сплатила дану заборгованість, та відмовляється в добровільному порядку відшкодувати виплачену допомогу по безробіттю.

Позиція відповідача.

Представник відповідача надав заперечення в якому зазначив, що в адміністративному позові, який пред'явлено до Чернівецької обласної митниці позивачем зазначено наказ від 25.01.2012 року №107-к, яким ОСОБА_3 було припинено перебування на державній службі в митних органах 26.01.2012 року, що свідчить про те, що Чернівецька обласна митниця не звільняла ОСОБА_3 з роботи і не поновлювала його за рішенням суду, а відповідно не є роботодавцем в розумінні Закону №1533- ІІІ.

Також відповідач стверджує, що п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

На думку відповідача, що оскільки ОСОБА_3 не заявлялись будь-які вимоги до Чернівецької обласної митниці, в тому числі про оплату вимушеного прогулу - у Чернівецької обласної митниці відсутні правові підстави для оплати Новоселицькому РЦЗ, зазначеної у позові суми, - отриманої ОСОБА_3 допомоги по безробіттю.

Відповідач зауважує, що подію через, яку застрахована особа ОСОБА_3 втратив заробітну плату і внаслідок якої звернувся до центру зайнятості можна встановити на підставі відомостей, що зазначені у персональній картці (про останнє місце роботи) та трудовій книжці ОСОБА_3, однак позивач копій зазначеної персональної картки та трудової книжки ОСОБА_3 не надав до матеріалів позовної заяви, що знову ж таки на думку відповідача ставить під сумнів наявність підстав для подання позову.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом від 25.01.2012 року №107-к по особовому складу Чернівецької обласної митниці ДМС України за порушення Присяги державного службовця припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3 (а.с.5-6). Даний факт підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_3 (а.с.70-72).

Судом досліджено довідку про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) видана ОСОБА_3, який працював в Чернівецькій обласній митниці (а.с.73).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 просив Новоселицький центр зайнятості вирішити питання його працевлаштування та надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.75-82).

З 08.02.2012 року наказом директора Новоселицького районного центру зайнятості №НТ120208 від 08.02.2012 року громадянину ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю (а.с.83-84).

Відповідно до розрахунку та даних про виконані платежі з 08.02.2012 року по 13.09.2012 року за період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_3 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 4932,62 грн. (а.с.7, 81-82).

Судом досліджено персональну картку ОСОБА_3 (а.с. 83-84).

Новоселицьким районним центром зайнятості відповідачу направлялись листи про повернення коштів №3035 від 24.09.2012 року, №05-12/3221 від 11.10.2012 року, №05-12/3550 від 16.11.2012 року з вимогою повернути кошти в сумі 4932,62 грн. виплаченої допомоги по безробіттю (а.с.9, 10, 11-12).

05.11.2012 року відповідачем надано відповідь на лист-вимогу про відшкодування коштів, в якому просили повторно підтвердити вказані суми виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 27.11.2012 року відповідачем відхилено лист-вимогу про відшкодування коштів (а.с.13, 14).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Відповідно до пунктів 1,2 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III) загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Відповідно до пунктів 8,9 ст.1 Закону №1533-III, зокрема, страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу. Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до п. 9 ст. 1 цього Закону, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами.

Як встановлено судом ОСОБА_3 отримав статус безробітної особи у зв'язку із звільненням його з посади старшого інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», тобто подія через яку застрахована особа ОСОБА_3 втратив роботу та заробітну плату відбулась з незалежних від нього обставин і був зареєстрований в установленому порядку як безробітний.

Умови, підстави та тривалість виплати допомоги по безробіттю, а також підстави припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості встановлено ст.ст. 22-31 Закону №1533-III.

Відповідно до абз.7 ч. 1 ст. 34 Закону №1533-III Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 35 Закону №1533-III із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду №2а/2470/279/12 від 08.06.2012 року визнано протиправним та скасовано наказ ДМС України №107-к від 25.01.2012 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці ОСОБА_3, поновлено його на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора митного поста «Мамалига» Чернівецької обласної митниці з 26.01.2012 року. 12.09.2012 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду за результатами перегляду судового рішення, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.06.2012 року залишено без змін, рішення набрало законної сили.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття визначені розділом VII Закону №1533-III.

Відповідно до положень ст.ст. 34-35 Закону №1533-III, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд в свою чергу наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому слід зазначити, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Суд не погоджується із твердженням відповідача, що Чернівецька обласна митниця не звільняла ОСОБА_3 з роботи і не поновлювала його за рішенням суду, а відповідно не є роботодавцем в розумінні Закону, з наступних підстав.

Визначення терміну роботодавець міститься в Податковому кодексі України від 02.12.2010 року №2755-VI та в інших законодавчих актах.

Так відповідно до п. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Крім того, в Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 року №3687-ХІІ визначено, що роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом). Згідно п. 10 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

З огляду на зазначене необхідною умовою для підтвердженння того, що саме Чернівецька обласна митниця була роботодавцем для ОСОБА_3 є наявність трудових відносин - договір найму та оплата праці за таким договором. Незважаючи на те, що підставою для звільнення ОСОБА_3 з роботи став наказ Державної митної служби України, цей орган не був роботодавцем для ОСОБА_3

Як встановлено судом, факт перебування у трудових відносинах (перебування на державній службі) ОСОБА_3 підтверджується записом у трудовій книжці про призначення на посаду провідного інеспектора сектору митного оформлення №8 відділу митного оформлення №5 митного поста "Кельменці" згідно наказу №36-к від 28.04.2009 року Чернівецької обласної митниці з подальшим переміщенням по службі в цьому органі. На виконання наказу ДМСУ від 25.01.2012 року №107-к, 26.01.2012 року внесено відповідачем запис у тудовій книжці ОСОБА_3 про припинення перебування на державній службі в митних органах, що засвідчено мокрою печаткою Чернівецької обласної митниці (а.с.70-72). Крім того, відповідачем винесено наказ від 26.01.2012 року №116-к про проведення розрахунку з ОСОБА_3 та надано довідку про середню заробітну плату за №17/17/1-2540 від 21.02.2012 року, яка підписана начальником Чернівецької обласної митниці. Таким чином суд робить висновок, що роботодавцем ОСОБА_3 є саме Чернівецька обласна митниця, а тому вона зобов"язана, відповідно до вимог Закону № №1533-III, відшкодувати центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю.

Суд також не погоджується із твердженням відповідача в судовому засіданні стосовно того, що позивачем неправильно призначено статус безробітного ОСОБА_3, оскільки останній був звільнений за дисциплінарне правопорушення, з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року №803-ХІІ (чинного на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон №803-ХІІ) у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Як встановлено судом з 08.02.2012 року наказом директора Новоселицького районного центру зайнятості №НТ120208 від 08.02.2012 року громадянину ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування з 08.02.2012 року по 13.09.2012 року на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_3 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 4932,62 грн.

Реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку громадян зареєстрованих, як такі що шукають роботу і безробітні проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року. Відповідно до абз.3 пп. 1 пункту 20 цього Порядку громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14).

В наказі про звільнення ОСОБА_3 було зазначено про звільнення за порушення Присяги державного службовця. Спеціальної процедури щодо постановки на облік такої категорії осіб ні Законом, ні Положенням не передбачено, а тому позивач правомірно призначив статус безробітного виходячи із загальних положень законодавства. З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходиться до висновку про те, що у Новоселицького районного центру зайнятості були всі правові підстави для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення з Чернівецької обласної митниці суми страхових коштів виплачених ОСОБА_3, а тому позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що належать до задоволення.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Представником позивача доведено правомірність заявлених вимог.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 136, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Чернівецької обласної митниці (58000, м. Чернівці, вул. Руська, 248, код ЄДРПОУ 36397519) виплачену допомогу по безробіттю в сумі 4932,62 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні шістдесят дві копійки) на користь Новоселицького районного центру зайнятості.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 05 лютого 2013 р.

Суддя Т.М. Брезіна