Постанова

від 01.02.2013 по справі 2а-12419/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2013 року № 2а-12419/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0002012250 від 25.07.2012 р. ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київбуддеталькомплект", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), з урахуванням змінених позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення №0002012250 від 25.07.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Енерго-Комплекс" (код за ЄДРПОУ 31033654) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. та з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. порушень вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, всі господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та були належним чином оформлені документально. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними господарські договори між позивачем та ПП "Енерго-Комплекс", в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки позивачем відображені у податковій звітності господарські правовідносини з ПП "Енерго-Комплекс", здійснювані без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, а тому позивачем безпідставно завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 1006124,00 грн., відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та обгрунтованим.

В судове засідання 30.10.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. та з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Київбуддеталькомплект" (код ЄДРПОУ 04012419) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р. та з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. від 05.04.2012 р. № 77/22-511/04012419, (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, позивачем, зокрема, порушено вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 1006124,00 грн., в т.ч. по періодах: за червень 2011 р. - 704470,00 грн. та за серпень 2011 р. - 301654 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002012250 від 25.07.2012 р. (надалі - ППР №0002012250), яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на загальну суму 1156954,00 грн, з яких 1006124,00 грн., - за основним платежем, а 150830,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приватне акціонерне товариство "Київбуддеталькомплект" зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.10.1992 р., взято на податковий облік у ДПІ у Подільському районі м. Києва 05.06.1992 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 17.04.2002 р.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Київбуддеталькомплект", як замовником, та Приватним підприємством "Енерго-Комплекс", як виконавцем, був укладений Договір №314/сп від 01.03.2011 року (надалі - Договір №314/сп), згідно п.1.1.,п.2.1., п.2.2. та п.2.3. якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними та/або залученими силами і засобами, відповідно до проектної документації та у встановлений строк виконати і здати замовникові роботи по улаштуванню цементно-піщаної стяжки 80 мм. з укладанням віброізолюючої підложки (гемофону), шліфуванням та нарізанням швів на об'єкті, у житловому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, об'ємом 42000 м.кв., а замовник зобов'язується передати виконавцю затверджену проектну документацію, фронт робіт, прийняти виконані роботи і оплатити їх в порядку та на умовах визначених цим договором. Загальна вартість робіт за цим договором становить 1336929,30 грн., в т.ч. ПДВ 222821,55 грн. Ціна передбачених цим договором робіт розраховується з врахуванням об'єму виконаних робіт на об'єкті за розцінками, вказаними у додатковій угоді №1 до даного договору. До ціни робіт включається вартість послуг по використанню виконавцем власних механізмів. При використанні механізмів та інструментів замовника ціна робіт, зазначена у п.2.1. цього договору підлягає коригуванню та погоджується сторонами у акті приймання-передачі виконаних (КБ-2в, КБ-3).

Судом також встановлено, що між Відкритим акціонерне товариством "Київбуддеталькомплект", як замовником, та Приватним підприємством "Енерго-Комплекс", як виконавцем, був укладений Договір №313/сп від 01.03.2011 року (надалі - Договір №313/сп), згідно п.1.1., п.2.2. та п.2.3. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними та/або залученими силами і засобами, відповідно до проектної документації та у встановлений строк виконати і здати замовникові роботи по улаштуванню штукатурки на об'єкті - м. Київ, вул. Васильківська, а замовник зобов'язується передати виконавцю затверджену проектну документацію, фронт робіт, прийняти виконані роботи і оплатити їх в порядку та на умовах визначених цим договором. Ціна передбачених цим договором робіт розраховується з врахуванням об'єму виконаних робіт на об'єкті за розцінками, вказаними у додатковій угоді №1 до даного договору. До ціни робіт включається вартість послуг по використанню виконавцем власних механізмів. При використанні механізмів та інструментів замовника ціна робіт, зазначена у п.2.1. цього договору підлягає коригуванню та погоджується сторонами у акті приймання-передачі виконаних (КБ-2в, КБ-3).

Відносно віднесення позивачем до податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ПП "Енерго-Комплекс" за червень 2011 року судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору №314/сп та Договору №313/сп, ПП "Енерго-Комплекс" виконано роботи на загальну суму 4226804,45 грн., в т.ч. ПДВ 704467 грн., що підтверджується, дослідженими судом, актами приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 р.: 1) том 1 а.с. 119 - на суму 440897,51 грн., в т.ч. ПДВ 73482,92 грн.; 2) том 1 а.с. 120 - на суму 2182272,86 грн., в т.ч. ПДВ 363712,14 грн.; 3) том 1 а.с. 121 - на суму 1603634,08 грн., в т.ч. ПДВ 267272,35 грн.

Судом встановлено, що ПП "Енерго-Комплекс" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 4226807,45 грн., в т.ч. ПДВ 704470,41 грн. (№39 від 07.06.2011 р. - на суму 7598,48 грн., в т.ч. ПДВ 1266,41; №51 від 08.06.2011 р. - на суму 240000,00, в т.ч. ПДВ 40000,00; №61 від 09.06.2011 р. - на суму 172888,46 грн., в т.ч. ПДВ 28814,74; №92 від 15.06.2011 р. - на суму 275000,00 грн., в т.ч. 45833,33; №101 від 16.06.2011 р. - на суму 250000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41666,67; №114 від 17.06.2011 р. - на суму 445000,00 грн., в т.ч. ПДВ 74166,67; №120 від 20.06.2011 р. - на суму 460000,00 грн., в т.ч. ПДВ 76666,67 грн.; №132 від 21.06.2011 р. - на суму 446920,00 грн., в т.ч. ПДВ 74486,67; №140 від 22.06.2011 р. - на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ 50000,00; №163 від 24.06.2011 р. - на суму 520000,00 грн., в т.ч. ПДВ 86666,67; №171 від 26.06.2011 р. - на суму 480000,00 грн., в т.ч. ПДВ 80000,00 грн.; №181 від 29.06.2011 р. - на суму 188500,00 грн., в т.ч. ПДВ 31416,67; №91 від 15.06.2011 р. - на суму 89114,13 грн., в т.ч. ПДВ 14852,36; №100 від 16.06.2011 р. - на суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33; №182 від 29.06.2011 р. - на суму 151783,38 грн., в т.ч. ПДВ 25297,23).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №314/сп та Договору №313/сп позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 4461419,54 грн., в т.ч. ПДВ 743570,16 грн., що підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Відносно віднесення позивачем до податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ПП "Енерго-Комплекс" за серпень 2011 року судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору №314/сп та Договору №313/сп, ПП "Енерго-Комплекс" виконано роботи на загальну суму 1809921,32 грн., в т.ч. ПДВ 301654 грн., що підтверджується, дослідженими судом, актами приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2011 р.: 1) том 1 а.с. 122 - на суму 596489,67 грн., в т.ч. ПДВ 99414,95 грн.; 2) том 1 а.с. 123 - на суму 320804,92 грн., в т.ч. ПДВ 53467,49 грн.; 3) том 1 а.с. 124 - на суму 892626,73 грн., в т.ч. ПДВ 148771,12 грн.

Судом встановлено, що ПП "Енерго-Комплекс" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1809921,32 грн., в т.ч. ПДВ 301654 грн. (№172 від 19.08.2011 р. - на суму 596489,67 грн., в т.ч. ПДВ 99414,95; №199 від 26.08.2011 р. - на суму 92626,73 грн., в т.ч. ПДВ 15437,79; №217 від 29.08.2011 р. - на суму 350000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58333,33; №234 від 30.08.2011 р. - на суму 450000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75000,00; №233 від 30.08.2011 р. - на суму 320804,92 грн., в т.ч. ПДВ 53467,49).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №314/сп та Договору №313/сп позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 2923100,00 грн., в т.ч. ПДВ 487183,34 грн., що підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин Приватне підприємство "Енерго-Комплекс" було належним чином зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість та володіло достатнім обсягом правосуб"ктності.

Суд також звертає увагу, що контрагенту позивача, - Приватному підприємству "Енерго-Комплекс" 18.07.2007 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано Ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АВ № 356654 строком дії до 18.07.2012 р.

Також позивачу 22.04.2008 р. Державною архітектурно-будівельною інспекцією було видано Ліцензію на здійснення діяльності господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 406732 строком дії до 22.04.2011 р.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за червень 2011 та серпень 2011 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП "Енерго-Комплекс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не зазначав.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Судом встановлено, що 30.09.2011 року Броварською ОДПІ було складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Енерго-Комплекс" (код за ЄДРПОУ 31033654) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2) за період серпень 2010 р., квітень, червень, липень 2011 р., та з ФОП ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) за період серпень 2010 р., квітень, червень, липень 2011 р. №1384/232/31033654 (надалі - Акт про неможливість звірки), в якому зазначено, що на підставі актів Броварської ОДПІ від 26.09.2011 р. № 842/1701/НОМЕР_2, від 27.09.2011 р. №855/17-1/НОМЕР_2, від 26.09.2011 р. №844/1701/НОМЕР_1, від 27.09.2011 №856/1701/НОМЕР_1 встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 мали взаємовідносини з постачальниками товарів в серпні 2010 р. з ТОВ "АММО" (ЄДРПОУ 37044991), у квітні 2011 р. з ТОВ "Мастергруп" (код за ЄДРПОУ 37240482). В Акті про неможливість звірки також зазначено, що операції з поставки по ланцюгу ФОП ОСОБА_1 - ПП "Енерго-Комплекс" та ФОП ОСОБА_2 - ПП "Енерго-Комплекс" не містить у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт про неможливість звірки, як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ПП "Енерго-Комплекс", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №314/сп та Договору №313/сп недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення винних осіб за зазначені вище правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З матеріалів справи вбачається, що Договір №314/сп та Договір №313/сп укладені позивачем з метою виконання своїх зобов'язань, як виконавця, перед ТОВ "Квадратура", як замовником, що підтверджується Договором №313 від 01.03.2011 р. та Договором №314 від 01.03.2011 р. Між позивачем та ТОВ "Квадратура" були складені та підписані відповідні Акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, виписані податкові накладні.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ПП "Енерго-Комплекс", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору №314/сп та Договору №313/сп, укладеного між позивачем та ПП "Енерго-Комплекс", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ПП "Енерго-Комплекс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до норм п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що договори, укладені між позивачем та ПП "Енерго-Комплекс" є нікчемними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, не відповідють вимогам чинного законодавства, а оформлені за результатами виконання зобов"язань за вказаними договорами податкові накладні не дають права на формування податкового кредиту ПАТ "Київбуддеталькомплект".

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1006124,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ППР №0002012250.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби №0002012250 від 25.07.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Київбуддеталькомплект" (ідентифікаційний код 04012419) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко