Рішення

від 07.02.2013 по справі 903/28/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2013 р. Справа № 903/28/13-г

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Укрбудінвест" до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення 184 413,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Конев К.С. - представник (дов. № 1 від 23.11.2012 р.)

від відповідача: Грушицький О.І. - представник (дов. № 179-19 від 23.01.2013 р.)

В судовому засіданні 06.02.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. надіслано за підсудністю матеріали справи № 5017/3405/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Укрбудінвест" до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Одеської філії про стягнення 179 465,08 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2013 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

05.02.2013 р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог до 193 202,04 грн. з них: 141 336,00 грн. - основного боргу, 35 989,32 грн. пені, 7 088,44 грн.- 3% річних, 3 788,28 грн. судового збору та 5 000,00 грн. - витрат на отримання юридичної допомоги. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі на виконання вимог ухвали суду подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

В ціну позову не включаються суми судових витрат, які позивач зазначає в позові і просить суд стягнути зазначені суми з відповідача. Це пояснюється тим, що розмір судових витрат не зажди можливо визначити при поданні позову, а також тим, що розмір судових витрат напряму не залежить від характеру спору і ціни позову і вирізняється у кожній конкретній справі залежно від фактично зроблених витрат.

Тому, керуючись приписами ст. 55 ГПК України, суд встановив ціну позову в розмірі 184 413,76 грн. без включення суми судових витрат

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позов визнає частково в розмірі 141336,00 грн. Просить суд в частинні стягнення пені та 3% річних відмовити, оскільки договором не передбачено такої відповідальності, як стягнення 3% річних чи інфляційних нарахувань, а пеня нарахована безпідставно.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Укрбудінвест" просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" заборгованість в розмірі 141336,04 грн., 35989,32 грн. пені, 7088,44 грн. 3% річних, 3788,28 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на отримання правової допомоги.

Позов мотивувало тим, що 28.12.2007 р. між ТОВ "ВТП Укрбудінвест" та КБ "Західінкомбанк" ТОВ, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір банківського вкладу № 1/07 з додатковою угодою №1 до нього від 27.03.2008 р. та договір банківського вкладу від 14.10.2010 р. №1/10.

Відповідно до п. 1.1. договору від 28.12.2007 р. відповідач прийняв від позивача грошову суму в розмірі 120 000,00 грн. та зобов'язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених даним договором. Крім того, згідно п. 1.1 договору від 14.10.2010 р. банк прийняв від позивача суму в розмірі 50440 грн. та зобов'язується виплачувати вкладнику зазначену суму та проценти на умовах договору.

Умовами договорів передбачено, що надходження вкладів відбувається безготівково з рахунку вкладника № 260063010409, відкритого в одеській філії КБ "Західінкомбанк", МФО 328889, на депозитний рахунок позивача у цьому ж банку № 261033010409.

Позивач зазначає, що з 13.02.009 р. відповідач обмежив його можливість щодо розпорядження депозитним вкладом, посилаючись на скрутне фінансове становище банку та введений постановою правління НБУ від 12.02.2009 р. шестимісячний мораторій на задоволення вимог кредиторів КБ "Західінкомбанк".

14.04.2009 р. листом № 01-14/141 відповідач повідомив про відмову від повернення вкладу за договором банківського вкладу від 28.12.2007 р.

30.05.2011 р. між сторонами було укладено договір про поетапне погашення заборгованості, яку сторони узгодили у розмірі 218 350,00 грн.

Відповідно до умов договору, банк зобов'язується поетапно в готівковій або безготівковій формі сплатити на користь клієнта до 31.03.2012 р. суму загальної заборгованості, зазначену у п. 1.1. цього договору (218 350,00 грн.) згідно з передбаченим графіком.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив вчасно перший платіж за червень 2011 року, прострочив черговий платіж за липень 2011 року, сплативши його тільки 14.09.2011 р., а в подальшому взагалі припинив повернення товариству боргу.

Оскільки, банк взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав в останнього виникла заборгованість в сумі 141 336,00 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 35 989,32 грн. пені, 7 088,44 грн. - 3% річних.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, всього просив суд стягнути із відповідача 193 202,04 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.09.2004 р. між Одеською філією КБ "Західінкомбанк" та ТОВ "ВТП Укрбудінвест " було укладено договір банківського рахунку (а.с.11-12).

Відповідно до п. 1.1.1 договору банк відкриває клієнту (відповідачу) рахунки в національній та іноземних валютах та здійснює по них всі види розрахунково-касових операцій у відповідності до вимог цього договору, нормативних актів Національного банку України та законодавства України (а.с.11).

28.12.2007 р. між КБ "Західінкомбанк" ТОВ в особі керуючого Одеською філією КБ "Західінкомбанк" ТОВ та ТОВ "ВТП Укрбудінвест" (вкладник) було укладено договір банківського вкладу № 1/07 (а.с.13), а 27.03.2008 р. укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу № 1/07 (а.с.14).

14.10.2010 р. між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 1/10 (а.с. 15).

Умовами обох договорі передбачено, що надходження вкладів відбувається безготівково з рахунку вкладника № 260063010409, відкритого в Одеській філії КБ "Західінкомбанк", МФО 328889, на депозитний рахунок позивача у цьому ж банку № 261033010409 (п. 2.1., ч. 2 договорів).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про перерахування коштів та відсотків на рахунок позивача, про надання відповіді щодо розміру і місцезнаходження депозиту, про залишок коштів на рахунку позивача (а.с.22-28).

Відповідач повідомив позивача, що Постановою НБУ № 68 від 12.02.2009 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 13.02.2009 р. по 12.08.2009 р. На кореспондентському рахунку банку відсутні кошти, що тимчасово блокує можливість здійснювати виплати грошей вкладникам (а.с.32-35).

26.02.2010 р. позивач направив на адресу відповідача заяву № 2 із вимогою розблокувати поточний рахунок та надати можливість користування коштами (а.с.29-30).

У відповідь на вищезазначену заяву відповідач надав письмові пояснення, що банк не має можливості задовольнити вимогу позивача, а найближчим часом відбудеться оздоровлення банку і вимоги будуть задоволені (а.с.36).

Згідно ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

30.05.2011 р. між сторонами було укладено договір про поетапне погашення заборгованості, яку сторони узгодили у розмірі 218 350,00 грн. (а.с.16).

Відповідно до умов договору ТОВ "ВТП Укрбудінвест" та ПАТ "Західінкомбанк", що є правонаступником КБ "Західінкомбанк" ТОВ визнають, що загальна заборгованість банку перед клієнтом на момент укладання цього договору становить 218 350,00 грн.

Банк зобов'язується поетапно в готівковій або безготівковій формі сплатити на користь клієнта до 31.03.2012 р. суму загальної заборгованості, зазначену у п. 1.1. цього договору згідно з передбаченим графіком.

Крім того, сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання банком зобов'язання за договором, а саме неповернення суми платежу та/або порушення строків повернення грошових коштів більше, ніж на 10 днів, ТОВ "ВТП Укрбудінвест" залишає право звернутися до суду згідно з чинним законодавством щодо примусового виконання зобов'язання (п. 1.4. договору).

Судом встановлено, що сума заборгованості за вищезазначеним договором становить 141336,00 грн., що не заперечується самим відповідачем, а тому підлягає до стягнення у повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 35 989,32 грн., суд вважає, що ці вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З дати набрання чинності ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14.01.1997 р., розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Вирішуючи спори, пов'язані зі стягненням пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та за затримку зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта банку, арбітражні суди повинні виходити з такого.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 29.04.1994, № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань").

Оскільки, пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення 7 088,44 грн. - 3% річних, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 р.).

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги законодавства щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (Лист, Вищий господарський суд, від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Із розрахунку позивача вбачається, що відповідачу нараховано 7 088,44 грн. - 3% річних. При цьому перевіряючи суму трьох відсотків річних, котрі підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон". Під час, яких виявлено, що позивачем допущені помилки при розрахунках, тому дана сума підлягає до стягнення з відповідача частково, а саме в розмірі (липень 2011 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.08.2011 - 14.09.2011) кількість днів прострочення 45 х 3/365/100 загальна сума процентів 80.63 грн., серпень 2011 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.09.2011 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 519 х 3/365/100 загальна сума процентів 929.93 грн., вересень 2011 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.10.2011 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 489 х 3/365/100 загальна сума процентів 876,18 грн., жовтень 2011 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.11.2011 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 458 х 3/365/100 загальна сума процентів 820,64 грн., листопад 2011 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.12.2011 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 428 х 3/365/100 загальна сума процентів 766,88 грн., грудень 2011 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.01.2012 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 397 х 3/365/100 загальна сума процентів 711,34 грн., січень 2012 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.02.2012 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 366 х 3/365/100 загальна сума процентів 655,79 грн., лютий 2012 р.: сума боргу 21800.00 грн. х (період прострочення 01.03.2012 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 337 х 3/365/100 загальна сума процентів 603,83 грн., березень 2012 р.: сума боргу 22150.00 грн. х (період прострочення 01.04.2012 - 31.01.2013) кількість днів прострочення 306 х 3/365/100 загальна сума процентів 557,09 грн.) 6 002,31 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 147 338,31 грн. з них: 141 336,00 грн.- основного боргу та 3% річних в сумі 6 002,31 грн.

В стягненні 35 989,32 грн. пені та 1086,13 грн. - 3% річних слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн., які підтверджено копією квитанції № 7 від 22.11.2012 р. та договором про надання юридичних послуг від 22.11.2012 р., то суд з врахуванням позиції ВАСУ, викладеної в роз'ясненні № 02-5/78 від 04.03.1998 року, інформаційному листі ВГСУ N 01-8/973 від 14.12.2007 р., вважає, що розмір понесених витрат на адвоката по даній справі є неспіврозмірним з обсягом отриманих юридичних послуг, тобто явно завищеним, тому з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи розмір суми слід обмежити до 3000 грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 2 946,77 грн. та витрати на отримання юридичної допомоги в сумі 3 000,00 грн., згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. ст. 144, 230, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 599, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (проспект Перемоги, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 19233095) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Укрбудінвест" (пров. Хвойний, 29, м. Одеса, 65059, код ЄДРПОУ 32727225) 141 336,00 грн. - основного боргу, 3% річних в сумі 6002,31 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 946,77 грн. та витрати на отримання юридичної допомоги в сумі 3 000,00 грн.

В стягненні 35 989,32 грн. пені та 3% річних в сумі 1086,13 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

07.02.13

Суддя І. О. Гарбар