Постанова

від 25.03.2013 по справі 903/28/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 903/28/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на рішення господарського суду Волинської області від 06.02.2013 року у справі № 903/28/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - технічне підприємство Укрбудінвест"

до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

про стягнення 184 413,76 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Грушицький О.І.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Укрбудінвест" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення заборгованості в сумі 141336,04 грн., 35989,32 грн. пені, 7088,44 грн. 3% річних, 3788,28 грн. витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат на отримання правової допомоги.

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.02.2013 року (суддя Гарбар І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Західінкомбанк" на користь ТОВ "Виробничо-технічне підприємство "Укрбудінвест" 141336 грн. - основного боргу, 3% річних в сумі 6002,31 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2946,77 грн. та витрати на отримання юридичної допомоги в сумі 3000 грн.. В стягненні 35989,32 грн. пені та 3% річних в сумі 1086,13 грн. відмовлено.

У обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, 28.12.2007 року. між КБ "Західінкомбанк" у формі ТОВ та ТОВ "ВТП Укрбудінвест" було укладено договір банківського вкладу № 1/07, а 27.03.2008 р. укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу № 1/07. 14.10.2010 р. між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 1/10. Умовами обох договорів передбачено, що надходження вкладів відбувається безготівково з рахунку вкладника відкритого в Одеській філії КБ "Західінкомбанк" на депозитний рахунок позивача у цьому ж банку. 30.05.2011 року між сторонами було укладено договір про поетапне погашення заборгованості, яку сторони узгодили у розмірі 218 350,00 грн.. За цим договором банк зобов'язався поетапно в готівковій або безготівковій формі сплатити на користь клієнта до 31.03.2012 року суму загальної заборгованості згідно з передбаченим графіком. Не дивлячись на неодноразові письмові вимоги позивача, такі зобов'язання банком належним чином не виконані, тому судом на підставі ст. 193 ГК, ст.ст. 526, 11, 629, ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнуто з відповідача 141336 грн. основного боргу, проведено перерахунок та стягнуто 3% річних в сумі 6002,31 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2946,77 грн. та витрати на отримання юридичної допомоги в сумі 3000 грн.. Крім того, суд на підставі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з урахуванням відсутності у договорах положень про право позивача на нарахування та стягнення пені, відмовив у задоволенні відповідної позовної вимоги.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати його в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також витрат на отримання правової допомоги та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові у відповідній частині. Апеляційна скарга обґрунтована помилковим визначенням судом характеру спірних правовідносин. Апелянт вказує на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України з тих підстав, що зобов'язання банку не є грошовими, оскільки виникли з договору банківського рахунку, за яким банк зобов'язався здійснювати розрахунково - касове обслуговування. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення місцевим господарським судом вимог п. 4 ст. 22 ГПК України внаслідок прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог після початку розгляду справи по суті, зокрема, в частині стягнення витрат по оплаті послуг адвоката.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 06.02.2013 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 03.09.2004 року між Одеською філією КБ "Західінкомбанк" та ТОВ "ВТП Укрбудінвест " було укладено договір банківського рахунку (а.с.11-12).

За змістом п. 1.1.1 договору, банк відкриває клієнту (відповідачу) рахунки в національній та іноземних валютах та здійснює по них всі види розрахунково - касових операцій у відповідності до вимог цього договору, нормативних актів Національного банку України та законодавства України (а.с.11).

У виконання зобов'язань за вказаним договором, в Одеській філії КБ "Західінкомбанк", МФО 328889 позивачеві банком було відкрито рахунок в гривнях № 260063010409.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність").

28.12.2007 року між ТОВ КБ "Західінкомбанк" в особі керуючого Одеською філією ТОВ КБ "Західінкомбанк" та ТОВ "ВТП Укрбудінвест" (вкладник) було укладено договір банківського вкладу № 1/07 (а.с.13), а 27.03.2008 року укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу № 1/07 (а.с.14).

Згідно частини 1 статті 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (частина 1 статті 1061 Цивільного кодексу України).

За вказаним договором банківського вкладу, банк прийняв від вкладника 120000 грн. строком до 26.07.2008 року та зобов'язався виплачувати вкладнику 13% річних на суму вкладу, а починаючи з 01.04.2008 року - 15 % річних.

14.10.2010 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 1/10, за яким банк прийняв від вкладника 50440 грн. та зобов'язався 28.01.2011 року повернути вкладникові зазначену суму, а також виплачувати 3% річних.

Умовами обох договорів передбачено, що надходження вкладів відбувається безготівково з рахунку вкладника № 260063010409, відкритого в Одеській філії КБ "Західінкомбанк", МФО 328889, на депозитний рахунок позивача у цьому ж банку № 261033010409 (п. 2.1., ч. 2 договорів).

30.05.2011 року між сторонами було укладено договір про поетапне погашення узгодженої сторонами заборгованості в сумі 218350 грн..

За вказаним договором банк зобов'язується поетапно в готівковій або безготівковій формі сплатити на користь клієнта до 31.03.2012 року суму загальної заборгованості, зазначену у п. 1.1. цього договору згідно з передбаченим графіком, здійснивши повне погашення боргу до 31.03.2012 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач неодноразово (листи від 16.02.2009 року, 26.02.2009 року,23.02.2009 року, 26.03.2009 року,14.04.2009 року12.08.2009 року,) звертався до банку про повернення коштів за вказаними договорами, а також 04.10.2012 року звернувся до банку з претензією про повернення станом на 17.09.2012 року 141336 грн., що знаходяться на поточному рахунку підприємства.

Однак, банком зобов'язання за договором виконані не були та у виконання зобов'язань за договором про поетапне погашення узгодженої сторонами заборгованості в сумі 218350 грн., банком було вчасно сплачено лише перший з десяти платежів у сумі 21800 грн. 09.06.2011 року з комісією в сумі 218 грн..

Судом апеляційної інстанції на підставі картки розрахункового рахунку позивача, сформованої станом на 16.11.2012 року, виписки про операції з особового рахунку також встановлено, що з рахунку позивача було списано : 25.11.2011 року 10000 грн., з комісією 100 грн.; 28.12.2011 року 4930 грн. з комісією 98 грн.; 29.12.2011 року 4930 грн.; 01.07.2012 року - 180 грн.; 16.07.2012 року 1000 грн.; 18.07.2012 року - 598,18 грн.; 18.07.2012 року - 2665,31 грн., 249,08 грн. та 12 грн.; 26.07.2012 року 5448 грн. з комісією банку 84,48 грн.; 08.08.2012 року - 624,04 грн.; 27.08.2012 року - 2000 грн. та 31.08.2012 року - 60,24 грн.. Отже, станом на 17.09.2012 року залишок боргу становив 141336 грн., що не заперечується апелянтом.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 141336 грн. боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що для застосування такого виду відповідальності, як стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов'язань необхідна наявність відповідного волевиявлення учасників господарських правовідносин, зафіксована у договорі. Тому, за вірно встановленої судом першої інстанції відсутності у договорах господарської санкції зазначеного виду, відсутні й підстави для стягнення з відповідача пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проведений судом першої інстанції перерахунок річних в сумі 6002,31 грн. є правильним.

Доводи апелянта щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України з тих підстав, що зобов'язання банку не є грошовими, оскільки виникли з договору банківського рахунку, за яким банк зобов'язався здійснювати розрахунково - касове обслуговування, не заслуговують на увагу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли саме з підстав невиконання банком зобов'язань з повернення залишку коштів на депозитному рахунку та нарахованих процентів (п. 10.1. договорів банківського вкладу, п. 1.2. договору про поетапне погашення заборгованості) й врегульовані в першу чергу положеннями ст. 1058, ст. 1061 ЦК України, які передбачають зобов'язання банку з повернення саме грошової суми клієнту, тобто такі зобов'язання мають характер грошових зобов'язань, за прострочення виконання яких ч. 2 ст. 625 ЦК України й передбачена відповідальність у виді 3% річних від простроченої суми.

Клопотання позивача про додаткове стягнення з банку витрат на отримання юридичної допомоги з підготовки та подання позовної заяви, яке було частково задоволено судом першої інстанції, не є клопотанням про збільшення позовних вимог, як помилково вважає апелянт, оскільки оплата послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України віднесена до судових витрат, які не є предметом позову, так як не є матеріально - правовою вимогою позивача.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 06.02.2013 р. у справі №903/28/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу№903/28/13-г повернути до господарського суду Волинської області

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Демидюк О.О.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2-3 - сторонам,

4 - в наряд.