Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/11809/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зінченка О.В.,
при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,
з участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Осьмачко Н.О., Василько Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694, № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач або ФО-П ОСОБА_4) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька (далі - відповідач) про визнання нечинними, недійсними та протиправними податкових повідомлень-рішень № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694, № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС 23 серпня 2012 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001501742/14692, яким за порушення пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України донарахований податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 111 284,38 грн., у тому числі, за основним платежем 88 619,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22 664,88 грн.; № 0001491742/14690, яким за порушення пункту «а» 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшений податок на додану вартість вітчизняних товарів (робіт, послуг) на суму 13 575,00 грн., у тому числі, за основним платежем 10 860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 715,00 грн.; № 0001481742/14691, яким за порушення рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку», у зв'язку з чим збільшено суму земельного податку фізичної особи (оренда) на 692,80 грн., у тому числі, за основним платежем 554,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 138,56 грн.; № 0001461742/14694, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 3 080,16 грн.; № 0001471742/14693, яким за порушення пункту 51.1 статті 51 та пункту 119.2 статті 119 розділу 2 статті 119 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,00 грн. Позивач вважав вказані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне.
Так, податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту № 1873/17-1/НОМЕР_1 від 10 серпня 2012 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року.
Відповідно до висновків відповідача, викладених в акті перевірки, на підставі яких прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001501742/14692, документальною перевіркою встановлено порушення пунктів 138.4, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, за наслідками якого завищено валові витрати за 2011 рік на 590 796,62 грн. та занижено чистий доход за 2011 рік на суму 79 878,94 грн. При цьому, позивач зазначив, що жодних порушень ним допущено не було. Якщо виходити з того, що відповідач зробив свої висновки з тих документів, що були надані для перевірки, то відповідачем допущена арифметична помилка при розрахунку отриманих доходів та здійснених витрат. Відповідно, зроблена помилка при визначенні розбіжності між даними витрат, вказаними позивачем у декларації про доходи за 2011 рік, та вирахуваними відповідачем даними щодо суми витрат за 2011 рік. ФО-П ОСОБА_4 зауважив, що на підставі первинних бухгалтерських документів ним визначена сума витрат за 2011 рік, яка була відображена в декларації про доходи за 2011 рік в розмірі 874 986,23 грн., а саме: вартість придбаних ТМЦ - 735 200,00 грн., витрати на оплату праці - 139 786,23 грн. Визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України доходи позивача за 2011 рік склали 885 271,00 грн., які відображені в декларації про доходи. Сума чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік склала 10 284,77 грн. Таким чином, відповідно до визначеного в декларації про доходи за 2011 рік об'єкту оподаткування, розмір податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік склав 1 542,72 грн. Після проведення перевірки і аналізу бухгалтерських документів щодо отриманих позивачем доходів за 2011 рік, була виявлена допущена арифметична помилка. Реально, доходи позивача, підтверджені бухгалтерськими документами, в 2011 році склали 845 510,92 грн. Реальні витрати склали 927 517,39 грн. Таким чином, об'єкт оподаткування за 2011 рік реально склав від'ємне значення - 82 006,47 грн., а податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік склав -12 300,97 грн. (від'ємне значення).
Зважаючи на викладене, висновки відповідача про завищення витрат в 2011 році на суму 590 796,62 грн., та необхідність донарахування податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в розмірі 88 619,50 грн., штрафних санкцій 22 664,88 грн. є такими, що не відповідають дійсності, та не засновані на даних первинних бухгалтерських документів. Винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001501742/14692 з цих підстав є протиправним.
Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001491742/14690 позивач зазначив наступне. Відповідно до висновків акту перевірки на початок перевірки (01 липня 2010 року) дебіторська заборгованість становить 31 759,00 грн. по МП ТОВ «МТС». Перевіркою виписок банку встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_4 отримувалися грошові кошти на розрахунковий рахунок, які не включались до сум податкового зобов'язання платника податку. Вказані висновки не відповідають дійсності. Так, між ФО-П ОСОБА_4 та МП ТОВ «МТС» був укладений договір на перевезення від 01 січня 2008 року. Перевезення здійснювались ФО-П ОСОБА_4 для МП ТОВ «МТС» з червня 2008 року до цього часу. Факт здійснення перевезень оформлювався завжди актами виконаних робіт на суму наданих послуг, позивачем видавалися податкові накладні за кожним актом виконаних робіт, які за відповідний звітний період всі були внесені до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Додаток 5 по декларацій з ПДВ за період з червня 2008 року та по цей час з дати надання робіт, послуг (відвантаження товарів) по першій події відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (з 01 січня 2011 року), та пункту 7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (з червня 2008 року по 31 грудня 2010 року). Відповідно, всі ці суми були відображені як податкові зобов'язання платника податків ФО-П ОСОБА_4 по першій події (надання послуг) у відповідних Деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди, коли сталася перша подія - надання послуг з перевезення. Всі податкові зобов'язання сплачені своєчасно.
Також в акті перевірки відповідач вказав, що СПД-ФО ОСОБА_4 завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ на 2 551,00 грн., у тому числі в жовтні 2010 року на 1105,00 грн., у січні 2011 року на 1 446,00 грн., чим на думку відповідача порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Пояснення щодо зменшеної відповідачем суми податкового кредиту з посиланням на конкретно визначені господарські операції та суми за вказаними господарськими операціями, які на думку відповідача необґрунтовано віднесені до складу податного кредиту, відповідач в акті не вказав. Податковий кредит по всім господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг), які надавали позивачу право на податковий кредит в жовтні 2010 року і січні 2011 року, віднесений правомірно у вказані звітні періоди до складу податкового кредиту на підставі повного обсягу первинних бухгалтерських документів та наданих позивачу постачальниками (продавцями) податкових накладних. Всі податкові накладні за всіма господарськими операціями відображені в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідно за жовтень 2010 року та січень 2011 року, а також в Додатках 5 до податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2010 року та січень 2011 року, податковий кредит за вказаний період відображений у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2010 року та січень 2011 року.
Таким чином, висновки відповідача про необхідність донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 10 860,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 715,00 грн. є необґрунтованим, а винесене на підставі цього відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001491742/14690 з цих підстав є нечинним, протиправним та недійсним.
У висновках акту перевірки, на підставі яких винесене податкове повідомлення-рішення № 0001481742/14691, відповідач вказав, що ним встановлено порушення рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» - до земельної ділянки, що надана в оренду, застосовано невірний відсоток орендної плати, чим занижено суму орендної плати на 2011 рік у сумі 554,24 грн. Відповідач вказав що підставою для зазначеного є те, що у період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року відповідно до договору № 92 від 30 березня 2011 року на стоянку автомобілів та обладнання з ТОВ «СК Спецтехнологія», СПД-ФО ОСОБА_4 надавалась в оренду земельна ділянка площею 320 кв. метрів для стоянки автомобілів та обладнання.
З такими висновками позивач не погоджується, оскільки на підставі договору на стоянку автомобілів та обладнання ним земельна ділянка в оренду не надавалась, у тому числі й у період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Так, 16 жовтня 2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ФО-ІІ ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивачу надана в оренду земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,4689 га для реконструкції колишньої будівлі складу обладнання шахти «Панфіловська» під будівлю гаражу для зберігання і обслуговування вантажних автомобілів та організацією автомобільного проїзду по Червоноармійському шосе, 26-а у Куйбишевському районі м. Донецька, у тому числі 0,0660 га капітальна одноповерхова забудова та 0,4029 га - під проїздами, проходами та площадками. Земельна ділянка надана в оренду строком на 5 років - до 19 вересня 2012 року. Договір оренди посвідчений нотаріально.
30 березня 2011 року між ФО-П ОСОБА_4, як виконавцем, та ТОВ «СК Спецтехнологія», як замовником, укладений договір № 64 на стоянку автомобілів та обладнання. За своєю правовою природою вказаний договір на стоянку не може бути договором оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 1.1 договору № 64 позивач прийняв на себе зобов'язання надати замовнику на своїх охоронюваній території за адресою: м. Донецьк, Червоноармійське шосе, 26-а, місце для стоянки автомашин та обладнання площею 320 кв. метрів з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Відповідно до пункту 2.1 виконавець за вказаним договором прийняв не себе зобов'язання здійснювати пропуск автомобілів і обладнання на охоронювану територію у визначений час з 6-00 до 18-00 годин; за весь час знаходження автомобілів на охоронюваній стоянці виконавця здійснити охорону вказаного автомобілю з метою недопущення пошкодження, загибелі, розкомплектування автомобілю, іншого спричинення замовнику майнової шкоди.
Оскільки позивач був орендарем земельної ділянки, то мав змогу передати її тільки в суборенду. Проте, аналізуючи умови договору № 64, можна зробити висновок про те, що він не є договором оренди чи суборенди земельної ділянки, оскільки не пройшов державної реєстрації. У ТОВ «СК Спецтехнологія» ніколи не виникало жодного права на оренду земельної ділянки за адресою: м. Донецьк, вул. Червоноармійське шосе, 26-а. По своїй суті вказаний договір є частково договором про надання послуг, а частково договором зберігання транспортних засобів, виходячи з предмету договору та прийнятих ФО-П ОСОБА_4 на себе зобов'язань перед замовником.
Таким чином, жодних порушень надання в оренду земельних ділянок та застосування при цьому відсотку орендної плати позивачем не порушено. Орендна плата нараховувалась та сплачувалась відповідно до умов договору оренди земельної ділянки № 1625 від 16 жовтня 2007 року у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної пунктом 4 договору оренди. Отже, умови рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» порушено не було. Виходячи з цього, відповідач незаконно визначив суму земельного податку 554,24 грн. та штрафну (фінансову) санкцію 138,56 грн., а податкове повідомлення-рішення № 0001481742/14691 є протиправним.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001461742/14694, відповідачем встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - торгівля у грудні 2010 року товарами на суму 1 540,08 грн. (чорнозем у кількості 20.0 тонн), які не були обліковані у встановленому порядку та на які відсутні первинні документи (податкові накладні, накладні тощо), які б підтверджували факт їх придбання. З цього приводу позивач зазначив, що відповідач не обґрунтував в своєму акті, яким чином він на підставі перевірених документів за січень 2009 року - червень 2009 року зробив висновки про те, що торгівлю чорноземом позивач здійснював у грудні 2010 року. При цьому, документи за січень 2009 року - червень 2009 року відповідачу для перевірки не надавались, оскільки відповідно до направлення на перевірку та акту відповідач проводив перевірку за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року. Відповідач не вказав в акті, в чому саме порушено вказані вимоги закону, оскільки позивач не здійснював жодних господарських операцій пов'язаних з продажем чорнозему ні в січні-червні 2009 року, ні в грудні 2010 року.
Таким чином, відповідач фактично вийшов за межі наданих йому повноважень при здійсненні перевірки за період з січня 2009 року по червень 2009 року, а отже, позивач вважав прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001461742/14694 нечинним, недійсним та протиправним.
Відповідно до висновків акту перевірки, на підставі яких винесене податкове повідомлення-рішення № 0001471742/14693, відповідачем встановлено порушення пункту 51.1 статті 51 та пункту 119.2 статті 119 розділу 2 статті 119 Податкового кодексу України - подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями, чи з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків ... 1 квартал 2011 року - внесення недостовірних відомостей про суми доходів, сплачених на користь платників податків у вигляді заробітної плати (ознака доходу 101). Відповідач не вказав в акті перевірки, на підставі яких документів та доказів він зробив вказані висновки, та не вказав щодо яких працівників позивачем внесені недостовірні відомості про суми сплачених доходів. Відповідач в пункті 2.1 акту вказав, що перевіркою встановлено, що ФО-П ОСОБА_4 не порушувались терміни подання звітності. Тобто своїм актом відповідач спростував начебто встановлені ним порушення вимог пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України.
Щодо порушення пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, в акті перевірки взагалі відсутні мотивування, на підставі яких відповідачем встановлено вказане порушення, тому позивач позбавлений можливості захищатися від висновків відповідача. Жодних порушень, пов'язаних з внесенням в 1 кварталі 2011 року недостовірних відомостей про суми доходів, сплачених на користь платників податків у вигляді заробітної плати (ознака доходу 101) позивач не допускав. Таким чином, вказане податкове повідомлення-рішення також є протиправним.
На підставі вищевикладеного, просив суд визнати нечинними, недійсними та протиправними вказані податкові повідомлення-рішення (том 1 арк. справи 3-12).
Представник позивача у судовому засіданні надала заяву про уточнення позовних вимог (том 5 арк. справи 73), в якій просила суд всі вказані в позові податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.
Представник позивача надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, а також надала додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що по податковому повідомленню-рішенню № 0001461742/14694 факт перевезення чорнозему відповідно до умов договору вантажоперевезення та специфікації до цього договору, підтверджують договір № 20/12-10 від 23 листопада 2010 року вантажоперевезення, специфікація до договору від 23 листопада 2010 року, акти виконаних робіт від 23 листопада 2010 року, 26 листопада 2010 року, податкові накладні від 23 листопада 2010 року та від 26 листопада 2010 року, а також дорожні листи від 23 листопада 2010 року та 26 листопада 2010 року. Вказані документи спростовують доводи відповідача про торгівлю чорноземом.
На спростування винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001501742/14692 представник позивача пояснила, що в 2011 році ФО-П ОСОБА_4 здійснював свою діяльність з придбання/продажу ТМЦ, так само як і до 01 січня 2011 року. Станом на 01 січня 2011 року на складі ФО-П ОСОБА_4 рахувалось ТМЦ на суму 251 272,00 грн., вказаний товар придбаний в період з 01 січня 2010 року до 31 грудня 2010 року. В 2011 році ФО-П ОСОБА_4 були придбані ТМЦ на загальну суму 622 419,95 грн., а реалізовано ТМЦ на суму 679 399,17 грн., у тому числі реалізовані залишки ТМЦ, що рахувались на складі ФО-П ОСОБА_4 станом на 01 січня 2011 року. Станом на 01 лютого 2012 року залишків ТМЦ на складі ФО-П ОСОБА_4 рахувалось на суму 191 292,78 грн., в склад яких не входили нереалізовані залишки за попередні періоди. Разом з тим у Книзі обліку доходів та витрат у грудні 2011 року не міститься записів щодо документів на товари, оскільки вказані товари списані та їх вартість у склад витрат не враховувалась. Те саме стосується залишку суми витрат (суму відповідач не вказав), яка з пояснень відповідача на його думку необґрунтовано віднесена до витрат в січні 2011 року з тих підстав, що в книзі обліку доходів і витрат немає посилання на документи. Який конкретно це товар і які господарські операції, що не підтверджені на думку відповідача первинними документами, відповідач не вказав. У січні 2011 року ФО-П ОСОБА_4 також списував ТМЦ, вартість яких до витрат не віднесена (том 2 арк. справи 4-5).
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001461742/14694 представник позивача пояснила, що після подання адміністративного позову, 24 вересня 2012 року позивач отримав відповідь ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС на подані ним заперечення на податкові повідомлення-рішення ще 04 вересня 2012 року. Відповідно до вказаної відповіді, оформленої відповідачем як лист від 18 вересня 2012 року № 17273/10/17-213, вказано, що позивач реалізовував чорнозем на думку відповідача згідно податкової накладної від 23 листопада 2010 року № 79, акту виконаних робіт від 23 листопада 2010 року на загальну суму 770,00 грн., та податкової накладної від 26 листопада 2010 року № 86, акту виконаних робіт від 26 листопада 2010 року на загальну суму 770,00 грн. Висновки відповідача не погоджуються з фактичними обставинами та документами. Так, 23 листопада 2010 року між ФО-П ОСОБА_4 та ЗАТ «ТЕХНОЦЕНТР» був укладений договір № 20/12-10, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання виконати для замовника вантажоперевезення, доставку сипучих. Відповідно до Специфікації до вказаного договору ФО-П ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання доставити чорнозем на ЗАТ «ТЕХНОЦЕНТР» своїм транспортом 23 листопада 2010 року та 26 листопада 2010 року. Вартість кожної цієї доставки склала 770,00 грн., у тому числі ПДВ 128,33 грн. На підставі умов договору № 20/12-10 позивач здійснював перевезення вантажу на адресу ЗАТ «ТЕХНОЦЕНТР», вартість перевезення узгоджена сторонами договору та не включає в себе вартість товару. Таким чином, відповідач, всупереч умовам вказаного договору вантажоперевезення зробив висновки щодо включення до вартості перевезення вартості чорнозему та здійснення на підставі вказаних висновків ФО-П ОСОБА_4 продаж чорнозему, спотворивши узгоджені сторонами умови договору (том 2 арк. справи 11-13).
Крім того, представник позивача зазначила, що відповідач своїми висновками та поясненнями намагається здійснити подвійне оподаткування господарських операцій, оскільки сума цих податкових зобов'язань на загальну суму 8 309,00 грн. включена до складу податкових зобов'язань та сплачена в попередніх податкових періодах за «першою подією», а саме: по ВАТ «Донтехгума» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 981,70 грн. включене до складу податкових зобов'язань за червень 2010 року, оскільки господарська операція з постачання товару та наданню послуг («перша подія») сталася в червні 2010 року; по ТОВ «СК Спецтехнологія» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 5 172,88 грн. включене до складу податкових зобов'язань за червень 2010 року, оскільки господарська операція з надання послуг («перша подія») сталася в червні 2010 року; по ТОВ «Сватівський Завод Експериментального лиття» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 400,00 грн. включене до складу податкових зобов'язань за липень 2010 року, оскільки господарська операція з надання послуг («перша подія») сталася в липні 2010 року; по ТОВ «Доншахтоспецстрой» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 96,00 грн. включене до складу податкових зобов'язань за листопад 2010 року, оскільки господарська операція з надання послуг («перша подія») листопаді 2010 року; податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 659,00 грн. по МП ТОВ «МТС» включені до складу податкових зобов'язань за червень-вересень 2008 року. Таким чином, всі ці податкові зобов'язання включені до складу податкових зобов'язань відповідних податкових періодів по першій події відповідно до пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв станом на червень 2008 року по 31 грудня 2010 року.
Зважаючи на викладене, відповідач донарахував вже сплачені податкові зобов'язання з ПДВ по другій події і двічі, у порушення вимог пункту 187.1 статті 187, статей 193, 194 Податкового кодексу України.
Що стосується залишків ТМЦ на складі позивача станом на 01 січня 2012 року, представник позивача вказала, що наявність на складі позивача залишків ТМЦ на суму 194 292,78 грн. станом на 01 січня 2012 року, а не на 329 275,70 грн., як вказує відповідач, підтверджується актом інвентаризації від 03 січня 2012 року. Відповідно до наказу № 7 від 29 грудня 2011 року першим робочим днем в січні 2012 року було 3 січня. Відповідно до наказу № 8 від 29 грудня 2011 року було постановлено провести інвентаризацію станом на 01 січня 2012 року. Для цього призначена комісія та постановлено опечатати склад 31 грудня 2011 року. Відповідно до Інвентарного опису ТМЦ в перший робочий день після 31 грудня 2011 року проведена інвентаризація залишків ТМЦ на складі позивача станом на 01 січня 2012 року. Станом на 01 січня 2012 року вартість залишків ТМЦ склала 194 292,78 грн. Таким чином, вказаними документами спростовуються доводи відповідача про більшу вартість залишків ТМЦ, перелік яких відповідач суду не надав, та відповідно спростовуються висновки відповідача про те, що позивач начебто необґрунтовано включив 329 275,70 грн. до витрат за 2011 рік, оскільки це витрати на придбання ТМЦ, дохід від реалізації яких не отримано в 2011 році (том 4 арк. справи 232-236).
На підставі зазначеного представник позивача просила задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача заперечували проти задоволення адміністративного позову, про що надали письмові заперечення (том 1 арк. справи 89-90), в яких зазначили, що ДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (ІПН № НОМЕР_1) за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року. За матеріалами перевірки було складено акт № 1873/171/НОМЕР_1 від 10 серпня 2012 року, яким встановлено наступні порушення: пункту 51.1 статті 51 та пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма 1 - ДФ), «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24 грудня 2010 року № 1020 - подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями, чи з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків... 1 квартал 2011 року - внесення недостовірних відомостей про суми доходів, сплачених на користь платників податків у вигляді заробітної плати (ознака доходу 101); пункту 44.1 та пункту 44.3 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання книги обліку доходів та витрат за формою 10 за 2010 рік; Рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» - до земельної ділянки, що надана в оренду, застосовано невірний відсоток орендної плати, чим занижено суму орендної плати на 2011 рік у сумі 554,24 грн.; пункту «а» 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від та занижено суму податкового зобов'язання на суму 8 309,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 6 154,00 грн., за серпень 2011 року на 400,00 грн. та за листопад 2011 року на 96,00 грн., за грудень 2011 року на 1659,00 грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок ви додану вартість» та пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від - завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ на 2 551,00 грн., у тому числі у жовтні 2010 року на 1 105,00 грн., у січні 2011 року на 1 446,00 грн.; пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України - завищення валових витрат за 2011 рік на 590 796,62 грн. та заниження чистого доходу за 2011 рік на суму 79 878,94 грн.; пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - торгівля у грудні 2010 року товарами на суму 1 540,08 грн. (чорнозем у кількості 20,0 тонн), які не були обліковані у встановленому порядку та на які відсутні первинні документи (податкові накладні, накладні тощо), які підтверджували би факт їх придбання.
Враховуючи викладене, посилання позивача щодо протиправності прийняття податкових повідомлень-рішень від 23серпня 2012 року є безпідставними та необґрунтованими.
Також, представник відповідача надав суду додаткові письмові пояснення (том 4 арк. справи 115-121), в яких зазначив, що позивачем у 1 кварталі 2011 року внесено недостовірні відомості про суми доходів, сплачених на користь платників податків у вигляді заробітної плати (ознака доходу 101). У звіті, що надано до ДПІ за 1 квартал 2011 року, внесено інформацію за ознакою доходу 106 - дохід від надання майна у лізинг. Згідно документів, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 оплата фізичним особам за надання майна у лізинг не проводилась. СПД - фізична особа ОСОБА_4 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата робітникам, з якими було оформлено трудові відносини, та відповідно проводилось нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб.
При перевірці повноти декларування податкового зобов'язання з податку на додану вартість були використані виписки банку, реєстри виданих податкових накладних, видані податкові накладні та пояснення СПД - фізичної особи ОСОБА_4 Відповідно до пояснень, наданих під час проведення перевірки, а саме 02 серпня 2012 року, сума дебіторської заборгованості станом на 01 липня 2010 року становить 31 759,00 грн. Відповідно до виписок банку, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ВАТ «Донтехгума» (ЄДРПОУ 00152342) у липні 2010 року у сумі 4 908,50 грн. (платіжне доручення від 01 липня 2010 року № 449 на суму 1 524,50 грн. та платіжне доручення від 05 липня 2010 року № 24713 на суму 3 384,00 грн.). Сума, отриманого доходу у липні 2010 року від ВАТ «Донтехгума» (ЄДРПОУ 00152342), не була включена до податкових зобов'язань у липні 2010 року у сумі 981,70 грн. ПДВ. Згідно з виписками банку, наданими на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ТОВ «СК «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (ЄДРПОУ 31831934) у липні 2010 року у сумі 25 864,40 грн. (платіжне доручення від 05 липня 2010 року № 583 на суму 25 864,40 грн.). Сума, отриманого доходу у липні 2010 року ТОВ «СК «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (ЄДРПОУ 31831934), не була включена до податкових зобов'язань у липні 2010 року у сумі 5 172,88 грн. ПДВ. Відповідно до виписок банку, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ТОВ «Сватівський Завод Експериментального Лиття» (ЄДРПОУ 35130376) у серпні 2010 року у сумі 2 000,00 грн. (платіжне доручення від 02 серпня 2010 року № 3632 на суму 2 000,00грн.). Сума отриманого доходу у серпні 2010 року від ТОВ «Сватівський Завод Експериментального Лиття» (ЄДРПОУ 35130376) не була включена до податковим зобов'язань у липні 2010 року у сумі 400,00 грн. ПДВ. Згідно з виписками банку, наданими на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ТОВ «Доншахтоспецстрой» (ЄДРПОУ 25103865) у листопаді 2010 року у сумі 2 483,60 грн. (платіжне доручення від 19 листопада 2010 року № 1110 на суму 2 483,60 грн.). Сума отриманого доходу у листопаді 2010 року від ТОВ «Доншахтоспецстрой» (ЄДРПОУ 25103865) не була включена до податкових зобов'язань у листопаді 2010 року у сумі 96,00 грн. ПДВ. Відповідно до виписок банку, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від МП ТОВ «МТС» (ЄДРПОУ 13511084) у грудні 2010 року у сумі 10 000,00 грн. (платіжне доручення від 29 грудня 2010 № 136 у сумі 10 000,00 грн.). З урахуванням пояснень СПД - фізичної особи ОСОБА_4 щодо дебіторської заборгованості по МП ТОВ «МТС» занижено суму податкового зобов'язання на 1 659,00 грн.
При перевірці достовірності формування податкового кредиту було встановлено відсутність податкових накладних у жовтні 2010 року по ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» (ЄДРПОУ 32049199) на суму 231,00 грн., ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (ЄДРПОУ 33010822) на суму 874,00 грн. та у січні 2011 року по ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (ЄДРПОУ 33010822) на суму на суму 1 446,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України.
Щодо правомірності визначення штрафних санкцій за порушення касової дисципліни представник відповідача пояснив, що перевіркою документів, наданих на перевірку, встановлено, що протягом періоду, що підлягає перевірці, проводилась реалізація чорнозему з доставкою. Відповідно до податкових накладних, виписаних СПД - фізичною особою ОСОБА_4 26 листопада 2010 року за № 86 та 23 листопада 2010 року за № 79, позивач реалізував чорнозем у кількості по 20 т. з доставкою на загальну суму 1 540 грн. Встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - торгівля у листопаді 2010 року товарами на суму 1 540,00 грн. (чорнозем у кількості 20,0 тонн), які не були обліковані у встановленому порядку та на які відсутні первинні документи (податкові накладні, накладні тощо), які підтверджували би факт їх придбання.
Щодо податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності представник відповідача зазначив, що згідно декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, наданої до ДПІ СПД - фізичною особою ОСОБА_4, сума валового доходу становить 885 271,00 грн., сума валових витрат склала 874 986,23 грн., і як наслідок, сума чистого доходу становить 10 284,77 грн. Тобто сума доходу на місяць у СПД - фізичної особи ОСОБА_4 становить 857,06 грн. (рівень мінімальної заробітної плати у 2011 році становив 941,00 грн. у січні 2011 року та протягом 2011 року був підвищений до 1 004,00 грн.). Згідно декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, наданої до ДПІ СПД - фізичною особою ОСОБА_4, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2011 рік склали 735 200,00 грн. З метою ухилення від сплати податків та внесків по Пенсійному фонду, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 включено до складу валових витрат витрати на придбання ТМЦ, що не підтверджено первинними документами, та витрати на придбання ТМЦ, реалізація яких не відбулась протягом звітного періоду. Згідно з даними Книги обліку доходів та витрат станом на 01 січня 2011 року залишок товарних запасів, матеріалів, сировини у СПД - фізичної особи ОСОБА_4 становить 251 272,00 грн., а станом на 31 грудня 2011 року 580 547,70 грн. З метою ухилення від сплати податків СПД - фізичною особою ОСОБА_4 забезпечено зростання запасів товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 329 275,70 грн., чим порушено пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.
Відповідно до документів, наданих на перевірку, встановлено завищення валових витрат на 261 520,92 грн., у тому числі у січні 2011 року на суму 12 025,54 грн. та у грудні 2011 року
на суму 249 495,38 грн.: у Книзі обліку доходів та витрат 31 грудня 2011 року вказано,
що згідно Акту виконаних робіт № 878 від 31 грудня 2011 року придбано на суму 248 013,00
грн., який не надано на перевірку, та 22 грудня 2011 року згідно з видатковою
накладною № 42920 від 23 грудня 2011 року на суму 7 411,92 грн. до складу валових
витрат включено ПДВ та завищено суму валових витрат на суму 1 482,38 грн.
Стосовно орендної плати за землю представник відповідача пояснив, що СПД - фізична особа ОСОБА_4 згідно Договору оренди земельної ділянки від 16 жовтня 2007 року, укладеного з Виконавчим комітетом Донецької міської ради, орендує земельну діяльну загальною площею 0,4689 га за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності та відповідно є платником орендної плати за землю. Перевіркою документів, наданих на перевірку, встановлено, що у період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року відповідно до Договору на стоянку автомобілів та обладнання
з ТОВ «СК Спецтехнологія», СПД - фізичною особою ОСОБА_4 надавалась
в оренду земельна ділянка площею 320 кв. м. для стоянки автомобілів та обладнання. До земельної ділянки, що надана в оренду, застосовано невірний відсоток орендної плати, чим занижено суму орендної плати на 2011 рік у сумі 554,24 грн.
На підставі викладеного, представники відповідача просили відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року замінено первісного відповідача, Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС) (том 1 арк. справи 241).
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач - ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Донецької міської ради 23 лютого 1995 року, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи свідоцтва про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця НОМЕР_2 (том 1 арк. справи 75). На податковому обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька перебуває з 23 лютого 1995 року. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 позивач з 03 березня 2008 року є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 76).
Відповідач - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства Україниу даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 1003 від 24 грудня 2010 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 року за № 70/18808 (далі Порядок або Порядок № 1003).
Згідно пункту 4 розділу І зазначеного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до пунктів 5-7 розділу І зазначеного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Пунктом 3.2.2 розділу ІІ Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.
Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками проведення якої складений акт № 1173/17-1/НОМЕР_1 від 10 серпня 2012 року (том 1 арк. справи 19-33).
Згідно висновків вказаного акту, документальною перевіркою встановлені порушення:
- пункту 51.1 статті 51 та пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма 1 - ДФ), «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24 грудня 2010 року № 1020 - … подання не в повному обсязі з недостовірними відомостями, чи з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків ... 1 квартал 2011 року - внесення недостовірних відомостей про суми доходів, сплачених на користь платників податків у вигляді заробітної плати (ознака доходу 101);
- пункту 44.1 та пункту 44.3 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання книги обліку доходів та витрат за формою 10 за 2010 рік;
- Рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» - до земельної ділянки, що надана в оренду, застосовано невірний відсоток орендної плати, чим занижено суму орендної плати на 2011 рік у сумі 554,24 грн.;
- пункту «а» 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та занижено суму податкового зобов'язання на суму 8 309,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 6 154,00 грн., за серпень 2011 року на 400,00 грн. та за листопад 2011 року на 96,00 грн., за грудень 2011 року на 1 659,00 грн.;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит в деклараціях з ПДВ на 2 551,00 грн., у тому числі у жовтні 2010 року на 1 105,00 грн., у січні 2011 року на 1 446,00 грн.;
- пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України - завищення валових витрат за 2011 рік на 590 796,62 грн. та заниження чистого доходу за 2011 рік на суму 79 878,94 грн.;
- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - торгівля у грудні 2010 року товарами на суму 1 540,08 грн. (чорнозем у кількості 20,0 тонн), які не були обліковані у встановленому порядку та на які відсутні первинні документи (податкові накладні, накладні тощо), які підтверджували би факт їх придбання.
23 серпня 2012 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС на підставі наведеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0001491742/14690, яким за порушення пункту «а» 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість вітчизняних товарів (робіт, послуг) на суму 13 575,00 грн., у тому числі за основним платежем 10 860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 715,00 грн.;
- № 0001501742/14692, яким за порушення пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 111 284,38 грн., у тому числі за основним платежем 88 619,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22 664,88 грн.;
- № 0001481742/14691, яким за порушення рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку фізичної особи (оренда) на 692,80 грн., у тому числі за основним платежем 554,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 138,56 грн.;
- № 0001461742/14694, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3 080,16 грн.;
- № 0001471742/14693, яким за порушення пункту 51.1 статті 51 та пункту 119.2 статті 119 розділу 2 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма 1 - ДФ), «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24 грудня 2010 року № 1020 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати по актам перевірки на 510,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 510,00 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 07 вересня 2012 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694, № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року.
Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач у перевірений відповідачем період, тобто з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, податку з доходів найманих працівників, збору за забруднення навколишнього природного середовища (том 1 арк. справи 22).
Щодо визначення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій з цього податку суд зазначає наступне.
Як зазначено судом вище, відповідачем згідно акту перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України внаслідок завищення валових витрат за 2011 рік на 590 796,62 грн. та заниження чистого доходу за 2011 рік на суму 79 878,94 грн.
Дане порушення відповідачем описане у пункті 2.2.2 акту перевірки, зокрема, що перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених) встановлено завищення валових витрат за 2011 рік на 590 796,62 грн., чим порушено наведені вище пункти Податкового кодексу України. Вказане порушення виявлене відповідачем при перевірці банківських документів, розрахункових чеків РРО, прибуткових касових ордерів, актів виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Відповідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").
Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.
Пунктом 138.4 статті 138 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідач в акті перевірки, як передбачено пунктом 3.2.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 1003 від 24 грудня 2010 року, не вказав, в чому саме виразилося завищення позивачем валових витрат за 2011 рік на 590 796,62 грн. та відповідних доказів цьому не навів.
Представники відповідача, у судовому засіданні в обґрунтування правомірності визначення податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій пояснили, що згідно декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, наданої до ДПІ СПД - фізичною особою ОСОБА_4, сума валового доходу становить 885 271,00 грн., сума валових витрат склала 874 986,23 грн., і як наслідок, сума чистого доходу становить 10 284,77 грн. Згідно декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, наданої до ДПІ СПД - фізичною особою ОСОБА_4, витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2011 рік склали 735 200,00 грн. Позивачем включено до складу валових витрат витрати на придбання ТМЦ, що не підтверджено первинними документами в сумі 261 520,92 грн., та витрати на придбання ТМЦ, реалізація яких не відбулась протягом звітного періоду. Згідно з даними Книги обліку доходів та витрат станом на 01 січня 2011 року залишок товарних запасів, матеріалів, сировини у СПД - фізичної особи ОСОБА_4 становить 251 272,00 грн., а станом на 31 грудня 2011 року 580 547,70 грн. Тобто, позивачем забезпечено зростання запасів товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 329 275,70 грн., чим порушено пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України.
На пропозицію суду представники відповідача перелік товарно-матеріальних цінностей, що були придбані, але не реалізовані позивачем у 2011 році, не надали.
При цьому, згідно пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Наказом Державної податкової адміністрації України № 1025 від 24 грудня 2010 року, затверджено Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Пунктами 1, 2 означеного Порядку визначається, що фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), в якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді. Самозайняті особи повинні придбавати та оформлювати Книгу самостійно. Книга має вигляд зошита чи блокнота. Прошнурована з пронумерованими сторінками Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку самозайнятої особи.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивачем на виконання пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України велася Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, за формою, що передбачена наказом Державної податкової адміністрації України № 1025 від 24 грудня 2010 року (том 5 арк. справи 36-63). Дана книга була зареєстрована 10 березня 2011 року ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька та велася до кінця 2011 року.
Водночас, дослідженням наведеної Книги судом підтверджено доводи відповідача, що станом на 01 січня 2011 року на складі ФО-П ОСОБА_4 рахувалось ТМЦ на суму 251 272,00 грн. (том. 5 арк. справи 38), однак як вбачається зі сторінки 25 цієї ж Книги залишки товарно-матеріальних цінностей на складі позивача станом на 31 грудня 2011 року складали на загальну суму 194 292,78 грн. (том 5 арк. справи 62), що суперечить встановленим обставинам при проведенні перевірки.
При цьому, згідно наведеної сторінки Книги обліку доходів і витрат вбачається, що при заповненні даної Книги у графі за 29 грудня 2011 року помилково позивачем не вказано суми списаних товарно-матеріальних цінностей. Як підтверджується матеріалами адміністративної справи позивачем упродовж 2011 року списані товарно-матеріальні цінності на суму 255 487,37 грн. (том 4 арк. справи 151-205).
На підтвердження правомірності відображення залишків на складі позивача станом на 31 грудня 2011 року представником позивача наданий акт інвентаризації від 03 січня 2012 року, що складений у перший робочий день після 31 грудня 2011 року, згідно якого залишки товарно-матеріальних цінностей складали 194 292,78 грн. (том 5 арк. справи 27-35).
Як вбачається із бухгалтерської довідки № 5/1 від 30 жовтня 2012 року позивача, залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 194 292,78 грн., що перебували на складі придбані упродовж 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року (том 4 арк. справи 149).
Крім цього, з бухгалтерської довідки позивача № 5/3 від 05 листопада 2012 року вбачається, що сума 248 013,00 грн. відображена у Книзі обліку доходів і витрат в обліку витрат позивачем не враховувалась у декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, а дана сума відображена у Книзі як частина списаних матеріальних цінностей за 2011 рік, для уточнення відображення залишків на складі станом на 01 січня 2012 року.
Дослідженням наведених документів спростовуються доводи представників відповідача стосовно штучного завищення позивачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 329 275,70 грн.
Отже, як вбачається із наведеного акта перевірки, вказані обставини залишилися поза увагою у перевіряючих, тому суд вважає, що висновки про завищення позивачем валових витрат за 2011 рік на 590 796,62 грн. є необґрунтованими та такими, що зроблені при поверховому дослідженні документів, які надавались позивачем контролюючому органу.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що певні порушення порядку заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи чи Книги обліку доходів і витрат, могли стати, за певних умов, підставою для застосування у відношенні позивача штрафних санкцій саме за вказані дії, однак дані обставини не можуть бути підставою для висновків відповідача при проведенні документальної перевірки стосовно порушення позивачем пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.
Як вбачається із розрахунку штрафних санкцій (том 4 арк. справи 213), відповідачем при винесенні податкового повідомлення рішення № 0001501742/14692 у штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в загальному розмірі 22 664,88 грн. також включено штраф в сумі 510 грн.
Представники відповідача пояснили, що даний штраф застосовано за порушення позивачем пункту 44.1 та пункту 44.3 Податкового кодексу України в частині не зберігання книги обліку доходів та витрат за формою 10 за 2010 рік.
Упродовж розгляду адміністративної справи вказане порушення позивачем належними та допустимими доказами не спростовано, однак згідно пункту 115.1 статті 115 Податкового кодексу України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.
Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України також визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення, в якому одночасно визначено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та суму штрафних санкцій за не зберігання книги обліку доходів та витрат у сумі 510 грн., за що відповідальність передбачена пунктом 121.1 статті 121 Кодексу, є таким, що винесено відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001501742/14692 від 23 серпня 2012 року, яким за порушення пункту 138.4 статті 138, пункту 138.2 статті 138, пункту 44.1 та 44.3 статті 44 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 111 284,38 грн., у тому числі за основним платежем 88 619,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 22 664,88 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо визначення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначилися Законом України «Про податок на додану вартість», а починаючи з 01 січня 2011 року визначені розділом V Податкового кодексу України.
Порядок визначення суми податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначався на період виникнення спірних правовідносин пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналогічний порядок визначення податку до сплати визначений пунктами 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.
У підпункті 7.3.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалася дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Ті ж самі умови визначення дати виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту визначені положеннями статей 197, 198 Податкового кодексу України.
Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно викладеного в акті під час перевірки повноти декларування зобов'язань з податку на додану вартість встановлено заниження суми податкового зобов'язання у розмірі 8 309,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 6 154 грн., серпень 2011 року на 400 грн. та листопад 2011 року на 96,00 грн., грудень 2011 року на 1 659,00 грн., а також завищення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ на 2 551,00 грн., у тому числі у жовтні 2010 року на 1 105,00 грн., у січні 2011 року на 1 446,00 грн., чим порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представниками відповідача в обґрунтування означених висновків пояснено, що відповідно до виписок банку, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ВАТ «Донтехгума» (ЄДРПОУ 00152342) у липні 2010 року у сумі 4 908,50 грн. (платіжне доручення від 01 липня 2010 року № 449 на суму 1 524,50 грн. та платіжне доручення від 05 липня 2010 року № 24713 на суму 3 384,00 грн.). Сума отриманого доходу у липні 2010 року від ВАТ «Донтехгума» (ЄДРПОУ 00152342) не була включена до податкових зобов'язань у липні 2010 року у сумі 981,70 грн. ПДВ. Згідно з виписками банку, наданими на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ТОВ «СК «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (ЄДРПОУ 31831934) у липні 2010 року у сумі 25 864,40 грн. (платіжне доручення від 05 липня 2010 року № 583 на суму 25 864,40 грн.). Сума отриманого доходу у липні 2010 року ТОВ «СК «СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ» (ЄДРПОУ 31831934) не була включена до податкових зобов'язань у липні 2010 року у сумі 5 172,88 грн. ПДВ. Відповідно до виписок банку, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ТОВ «Сватівський Завод Експериментального Лиття» (ЄДРПОУ 35130376) у серпні 2010 року у сумі 2 000,00 грн. (платіжне доручення від 02 серпня 2010 року № 3632 на суму 2 000,00грн.). Сума отриманого доходу у серпні 2010 року від ТОВ «Сватівський Завод Експериментального Лиття» (ЄДРПОУ 35130376) не була включена до податкових зобов'язань у липні 2010 року у сумі 400,00 грн. ПДВ. Згідно з виписками банку, наданими на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від ТОВ «Доншахтоспецстрой» (ЄДРПОУ 25103865) у листопаді 2010 року у сумі 2 483,60 грн. (платіжне доручення від 19 листопада 2010 року № 1110 на суму 2 483,60 грн.). Сума отриманого доходу у листопаді 2010 року від ТОВ «Доншахтоспецстрой» (ЄДРПОУ 25103865) не була включена до податкових зобов'язань у листопаді 2010 року у сумі 96,00 грн. ПДВ. Відповідно до виписок банку, наданих на перевірку, СПД - фізичною особою ОСОБА_4 отримано дохід від МП ТОВ «МТС» (ЄДРПОУ 13511084) у грудні 2010 року у сумі 10 000,00 грн. (платіжне доручення від 29 грудня 2010 № 136 у сумі 10 000,00 грн.). З урахуванням пояснень СПД - фізичної особи ОСОБА_4 щодо дебіторської заборгованості по МП ТОВ «МТС» занижено суму податкового зобов'язання на 1 659,00 грн.
Водночас, при перевірці достовірності формування податкового кредиту відповідачем встановлено відсутність податкових накладних у жовтні 2010 року по ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» (ЄДРПОУ 32049199) на суму 231,00 грн., ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (ЄДРПОУ 33010822) на суму 874,00 грн. та у січні 2011 року по ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (ЄДРПОУ 33010822) на суму на суму 1 446,00 грн.
Даючи оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить із наявних в матеріалах адміністративної справи документів, з яких вбачається, що сума податкових зобов'язань на загальну суму 8 309,00 грн. включена до складу податкових зобов'язань та сплачена в попередніх податкових періодах за першою подією, а саме: по ВАТ «Донтехгума» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 981,70 грн. включене до складу податкових зобов'язань за червень 2010 року (том 4 арк. справи 244-249), за наслідками здійснення господарської операції з постачання товару та наданню послуг в червні 2010 року (том 4 арк. справи 237-240); по ТОВ «СК Спецтехнологія» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 5 172,88 грн. включене до складу податкових зобов'язань за червень 2010 року (том 4 арк. справи 244-249); за наслідками здійснення господарської операції з постачання товару та наданню послуг в червні 2010 року (том 4 арк. справи 241-243); по ТОВ «Сватівський Завод Експериментального лиття» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 400,00 грн. включене до складу податкових зобов'язань за липень 2010 року (том 5 арк. справи 5-10), за наслідками здійснення господарської операції з постачання товару та наданню послуг в липні 2010 року (том 5 арк. справи 3-4); по ТОВ «Доншахтоспецстрой» податкове зобов'язання з ПДВ на суму 96,00 грн. включене до складу податкових зобов'язань за листопад 2010 року (том 5 арк. справи 15-20), за наслідками здійснення господарської операції з постачання товару та наданню послуг в листопаді 2010 року (том 5 арк. справи 14); податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 659,00 грн. по МП ТОВ «МТС» включені до складу податкових зобов'язань за червень-вересень 2008 року (том 1 арк. справи 152-197).
Отже, означені податкові зобов'язання включені позивачем до складу податкових зобов'язань відповідних податкових періодів по першій події відповідно до пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення господарських операцій.
Крім цього, безпідставними є висновки відповідача стосовно завищення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ на 2 551,00 грн. внаслідок відсутності у позивача податкових накладних за жовтень 2010 року по ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна» (ЄДРПОУ 32049199) на суму 231,00 грн., ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (ЄДРПОУ 33010822) на суму 874,00 грн. та за січень 2011 року по ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (ЄДРПОУ 33010822) на суму 1 446,00 грн., оскільки як підтверджується матеріалами адміністративної справи дані податкові накладні є в наявності у позивача (том 1 арк. справи 209, том 5 арк. справи 25-26, 111), тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит у вказаних періодах.
З огляду на викладене, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0001491742/14690, яким за порушення пункту «а» 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податок на додану вартість вітчизняних товарів (робіт, послуг) на суму 13 575,00 грн., у тому числі за основним платежем 10 860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 715,00 грн., винесено безпідставно та також підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001461742/14694 від 23 серпня 2012 року, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 3 080,16 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг); (пункт 12 статті 3 Закону).
Згідно пункту 2.12 акту перевірки відповідачем при перевірці даних податкових накладних, накладних, встановлено, що відповідачем здійснювалася торгівля у грудні 2010 року товарами на суму 1 540,08 грн. (чорнозем у кількості 20,0 т.), які не були обліковані у встановленому порядку та на які відсутні первинні документи, які підтверджували факт їх придбання, у результаті чого порушено пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Представники відповідача вказали, що дане порушення виявлено з дослідження податкових накладних, виписаних СПД - фізичною особою ОСОБА_4 26 листопада 2010 року за № 86 та 23 листопада 2010 року за № 79, згідно яких позивач реалізував чорнозем у кількості 20 т. з доставкою на загальну суму 1 540 грн. (том 2 арк. справи 22, 24).
Втім, позивачем надано суду договір вантажоперевезення № 20/12-10 від 23 листопада 2010 року та специфікації до цього договору, акти виконаних робіт від 23 листопада 2010 року, 26 листопада 2010 року (том 2 арк. справи 16, 17, 21, 23), дослідженням яких судом встановлено, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу - чорнозему вагою 20 т., однак ним не здійснювався продаж даного товару, а кошти у розмірі 1 540 грн. (770*2) отримані ним саме за надання послуг з перевезення.
Отже, під час судового розгляду справи спростовані висновки відповідача стосовно торгівлі у грудні 2010 року товарами на суму 1 540,08 грн. (чорнозем у кількості 20,0 т.), які не були обліковані у встановленому порядку та на які відсутні первинні документи, які підтверджували факт їх придбання, та як наслідок про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За даних обставин, податкове повідомлення-рішення № 0001461742/14694 від 23 серпня 2012 року також підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку обґрунтованості винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001481742/14691 від 23 серпня 2012 року, яким за порушення рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку фізичної особи (оренда) на 692,80 грн., у тому числі за основним платежем 554,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 138,56 грн., суд виходить із наступного.
Як вбачається із пункту 2.6 вищенаведеного акту перевірки та наданих пояснень представника відповідача у судовому засіданні перевіркою було встановлено, що у період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року відповідно до Договору № 92 від 30 березня 2011 року на стоянку автомобілів та обладнання з ТОВ «СК Спецтехнологія», позивачем надавалась в оренду земельна ділянка площею 320 кв. м. для стоянки автомобілів та обладнання. До земельної ділянки, що надана в оренду, в порушення рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» застосовано невірний відсоток орендної плати, чим занижено суму орендної плати на 2011 рік у сумі 554,24 грн.
Дослідженням Договору № 64 від 30 березня 2011 року на стоянку автомобілів та обладнання, що укладений позивачем (Виконавець) із ТОВ «СК Спецтехнологія» (Замовник), копія якого містить в матеріалах адміністративної справи (том 1 арк. справи 73), судом встановлено, що його предметом є надання виконавцем замовнику на охоронюваній території за адресою: м. Донецьк, Красноармійське шосе, 26-а, місця для стоянки автомашин та обладнання площею 320 кв. м. При цьому, умовами вказаного договору земельна ділянка в оренду не передавалась. Згідно пункту 2.2 Договору замовник прийняв на себе зобов'язання сплачувати виконавцю за стоянку автомашин 330 грн. з ПДВ.
При цьому, аналізуючи правову природу даного договору суд приходить до висновку, що останній не є договором оренди земельної ділянки у розумінні Закону України «Про оренду землі», що наведений у статті 13 Закону, а також не підпадає під визначення суборенди землі, яка врегульована положеннями наведеного Закону.
Отже, сторони самостійно визначили в умовах укладеного договору істотні його умови, прийнявши на себе відповідні зобов'язання, тому суд вважає, що при укладенні означеного договору не відбулось порушення рішення Донецької міської ради від 20 травня 2008 року № 19/39 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26 травня 2006 року № 2/37 «Про орендну плату за землю в м. Донецьку» в частині застосування невірного відсотку орендної плати.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що при визначенні грошового зобов'язання податковий орган повинен керуватися саме нормами податкового або іншого законодавства, а не рішеннями органів місцевого самоврядування. Рішення органів місцевого самоврядування, за певних умов, можуть бути підставою для висновків про порушення податкового або іншого законодавства, якими врегульовані певні правовідносини, і як наслідок для збільшення певного грошового зобов'язання.
Отже, податкове повідомлення-рішення № 0001481742/14691 від 23 серпня 2012 року також підлягає скасуванню.
Щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року, суд зазначає наступне.
Податковим повідомленням-рішення № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року за порушення пункту 51.1 статті 51 та пункту 119.2 статті 119 розділу 2 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (форма 1 - ДФ), «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24 грудня 2010 року № 1020 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати по актам перевірки на 510,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 510,00 грн.
Наведене порушення відображене відповідачем у пункті 2.4 акту перевірки, зокрема перевіряючими встановлено, що позивачем у звіті про суми доходів, сплачених на користь платників податків у вигляді заробітної плати (ознака доходу 101), що поданий до податкової інспекції за І квартал 2011 року, внесено інформацію за ознакою доходу 106 - дохід від надання майна у лізинг.
Під час розгляду адміністративної справи позивачем чи його представником зазначене порушення не спростовано, однак з поданого звіту, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи (том 4 арк. справи 150, 214), вбачається, що позивачем внесено інформацію за ознакою доходу 106, хоча даний дохід від надання майна у лізинг не сплачувався.
Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.
Так, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.
Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2010 року № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».
Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
Надається він до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за податковою адресою фізичної особи - податкового агента. Він може бути наданий органу державної податкової служби в електронній формі за добровільним рішенням податкового агента.
Податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, що працюють, з обов'язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) - однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції. Строк подання останньої порції не повинен перевищувати встановленого строку подання податкового розрахунку. Аркуші окремого податкового розрахунку зшиваються.
Відповідальність за податкові правопорушення в частині неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку передбачена пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Кодексу, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.
Проте, відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року, яким накладено штраф на позивача у розмірі 510 грн., не врахував, що дане порушення допущено позивачем саме у І кварталі 2011 року, хоча згідно пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Отже, з урахуванням приписів пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року підлягає скасуванню в частині застосування у відношенні позивача штрафної санкції у розмірі 509,00 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення, тобто у розмірі 1 гривні, винесено правомірно.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694, № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року підлягають частковому задоволенню, зокрема податкові повідомлення-рішення № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694 від 23 серпня 2012 року є протиправними повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 509,00 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто 1 291,41грн. (арк. справи 83).
Керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694, № 0001471742/14693 від 23 серпня 2012 року, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року № 0001501742/14692, № 0001491742/14690, № 0001481742/14691, № 0001461742/14694.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року № 0001471742/14693 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 509,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 291 (одна тисяча двісті дев'яносто одна) грн. 41 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 01 лютого 2013 року.
Постанова у повному обсязі складена 06 лютого 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.
Суд | Донецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2013 |
Оприлюднено | 13.02.2013 |
Номер документу | 29226605 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький окружний адміністративний суд
Зінченко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні