Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-17227/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2013 року № 2а-17227/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., за участю представників сторін: представника позивача Дорожовець О.Ю., представника відповідача Мильнікова М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000042270 від 05.07.2012 та податкової вимоги №1569 від 20.08.2012.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-1» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби України, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000042270 від 05.07.2012 та податкову вимогу №1569 від 20.08.2012.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту. Також позивач стверджує, що відповідач не законно виніс оскаржувану податкову вимогу, оскільки податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2012р., було неузгодженим.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються повністю з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агат-1» (код ЄДРПОУ 30220386) з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість під час взаємовідносин з підприємством ПП «РИФ-К» код ЄДРПОУ 36348592 за квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 15.06.2012 №1373/22-721-30220386 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено у квітні 2011 року суму податкового кредиту на 107500 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті бюджету у квітні 2011 року, на загальну суму 107500 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0000042270, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 107 501,00 грн., в тому числі за основним платежем - 107 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

20.08.2012р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва винесено податкову вимогу №1569, відповідно до якої станом на 20.08.2012р. сума податкового боргу ТОВ «АГАТ-1» за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 107277,41 грн.

Позивач, не погодившись з винесенням вказаного податкового повідомлення - рішення від 05.07.2012р. №0000042270 та податкової вимоги від 20.08.2012р. №1569, оскаржив її в адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України. За результатом даного оскарження були прийняті рішення ДПС м.Києва, та ДПС України, якими податкове повідомлення - рішення від 05.07.2012р. №0000042270 та податкову вимогу від 20.08.2012р. №1569 залишено без змін, скарги товариства - без задоволення.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Агат-1» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. було завищено податковий кредит в сумі 107 500 грн. По операціям за квітень 2011 року встановлено, що основним постачальником продукції було підприємство ПП. «РИФ-К» (код ЄДРПОУ 36348592).

ТОВ «Агат-1» було укладено договір поставки товарів №101 від 01.10.2011р. з ПП «РИФ-К», за умовами даного договору, постачальник проводив поставку по заявці замовника індустріальних масел та іншої хімічної сировини, по факту продажу товарів виписані податкові накладні від 04.04.2011р. №15, від 05.004.2011 №23, від 06.04.2011 №28, від 07.04.2011 №30, від 08.04.2011 №38, від 11.04.2011 №45, від 12.04.2011 №54, від 13.04.2011 №59, від 14.04.2011 №64, від 15.04.2011 №68, від 21.04.2011 №91, від 26.04.2011 №96, від 27.04.2011 №123, від 28.04.2011 №124, та №125, які відображено в складі податкового кредиту у відповідному місяці податкової декларації з ПДВ.

Також, в акті перевірки зазначено, що актом перевірки від 19.08.2011р. №1272/2301/36348592 ПП «РИФ-К» встановлено, що відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана (АІС «РПП»), стан платника - 32 (фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації), відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що операції по укладеної угоди між ТОВ «Агат-1» та ПП «РИФ-К» не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як таку, що укладена з метою, завідомо суперечливими інтересам держави та суспільства.

Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в квітні 2011 року, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ПП «РИФ-К» має ознаки фіктивності, оскільки стан платника - 32(фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачем було придбано відпрацьовані індустріальні, трансформаторні масла та інших хімічних неконцентрованих продуктів. Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, а саме у виробничій діяльності товариства відповідно до цілей, визначених статутними документами.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 15.06.2012 №1373/22-721-30220386 на факт нікчемності угод між позивачем та ПП «РИФ-К» з висновку акта перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону. Оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Відносно правомірності винесення податковим органом податкової вимоги від 20.08.2012р. №1569, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання

Таким чином, податкова вимога може бути винесена податковим органом тільки щодо узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як видно з матеріалів справи, податкове повідомлення - рішення від 05.07.2012р. №0000042270 надіслано ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС платнику податків листом з повідомленням про вручення за податковою адресою м. Київ, вул. Сосюри, 5, проте, вказане відправлення було повернуте поштовою службою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 13.08.2012р. до податкового органу.

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Наведене свідчить, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0000042270 вважається таким, що вручене позивачу 13.08.2012 року.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем процедури оскарження позивачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач мав сплатити визначену йому суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, тобто, за 13.08.2012р.

Проте, станом на 20.08.2012р. за ТОВ «Агат-1» обліковувався податковий борг, за наслідками несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0000042270 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, керуючись вказаними нормами Податкового кодексу України та Порядку №1037, сформовано та направлено платнику податкову вимогу від 20.08.2012 №1569.

Згідно з пунктами 59.1 та 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки, порушень ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС при формуванні та направленні даної податкової вимоги платнику податків не встановлено, в свою чергу, доводи позивача про протиправність податкової вимоги від 20.08.2012 №1569 не знайшли свого підтвердження, тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-1" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби №0000042270 від 05.07.2012р.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 1075 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат-1" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян