Ухвала

від 19.03.2013 по справі 2а-17227/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17227/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Гром Л.М.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення №0000042270 від 05.07.2012 та податкової вимоги №1569 від 20.08.2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Агат-1» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення №0000042270 від 05.07.2012 та податкової вимоги №1569 від 20.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва державної податкової служби №0000042270 від 05.07.2012 року в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агат-1» (код ЄДРПОУ 30220386) з питань достовірності, повноти формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість під час взаємовідносин з підприємством ПП «РИФ-К» код ЄДРПОУ 36348592 за квітень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 15.06.2012 №1373/22-721-30220386 (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового Кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено у квітні 2011 року суму податкового кредиту на 107500 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті бюджету у квітні 2011 року, на загальну суму 107500 грн.

За висновками Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012р. №0000042270, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість - 107 501,00 грн., в тому числі за основним платежем - 107 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Цим же Актом встановлено, що ТОВ «Агат-1» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. було завищено податковий кредит в сумі 107 500 грн. По операціям за квітень 2011 року встановлено, що основним постачальником продукції було підприємство ПП. «РИФ-К» (код ЄДРПОУ 36348592).

ТОВ «Агат-1» було укладено договір поставки товарів №101 від 01.10.2011р. з ПП «РИФ-К», за умовами даного договору, постачальник проводив поставку по заявці замовника індустріальних масел та іншої хімічної сировини, по факту продажу товарів виписані податкові накладні від 04.04.2011р. №15, від 05.004.2011 №23, від 06.04.2011 №28, від 07.04.2011 №30, від 08.04.2011 №38, від 11.04.2011 №45, від 12.04.2011 №54, від 13.04.2011 №59, від 14.04.2011 №64, від 15.04.2011 №68, від 21.04.2011 №91, від 26.04.2011 №96, від 27.04.2011 №123, від 28.04.2011 №124, та №125, які відображено в складі податкового кредиту у відповідному місяці податкової декларації з ПДВ.

Також, в акті перевірки зазначено, що актом перевірки від 19.08.2011р. №1272/2301/36348592 ПП «РИФ-К» встановлено, що відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана (АІС «РПП»), стан платника - 32 (фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації), відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Суд із зазначеним висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

За правилами статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 198.1 вищезазначеного кодексу встановлено ,що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.,а статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту,а статтею 201.8 визначено,що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У справі маються податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит в квітні 2011 року, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Таким чином, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке:

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує на те, що даний контрагент ПП «РИФ-К» має ознаки фіктивності, оскільки стан платника - 32(фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні відомості, коли саме було встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням.

Судом першої інстанції встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано відпрацьовані індустріальні, трансформаторні масла та інших хімічних неконцентрованих продуктів. Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, а саме у виробничій діяльності товариства відповідно до цілей, визначених статутними документами.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, а тому позовні вимоги, щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000042270 від 05.07.2012 підлягають задоволенню.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Гром Л.М.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Гром Л.М.