Рішення

від 07.02.2013 по справі 5010/1408/2012-1/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р. Справа № 5010/1408/2012-1/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Кобецької С.М.

При секретарі Атаманчук І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс",

вул. П.Мирного, 8, м. Івано-Франківськ,76018;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1

адреса для листування: АДРЕСА_2;

про: стягнення 136 173,72грн.- заборгованості, 4 344,23грн. - 3% річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: Олійник В.Б., (довіреність № б/н від 29.01.13р.)

Зорій О.Р. - головний спеціаліст, (довіреність №01-11/12-Ю від 01.11.12р.);

Від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 202 393, 67грн., з яких: 196 173,72грн.- основний борг, 5 836, 84грн. - 3 % річних, 383,11грн. - інфляційні втрати.

В судовому засіданні 22.01.13р. оголошувалась перерва до 07.02.13р.

Представники позивача, судовому засіданні, подали суду заяву №2123 від 07.02.13р., в якій просять суд, зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 136 173,72грн.- основного боргу та 4 344,23грн. - 3% річних.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішено, виходячи зі зменшеної ціни позову.

При цьому, суд бере до уваги п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.10р. №01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі - продажу від 14.10.09р., згідно якого, Покупець/відповідач прийняв у власність та зобов"язався сплатити до 14.10.11р., 219 973,72грн. - за 19/100 частин виробничої будівлі, розташованої за адресою: вул. Панаса Мирного, 8, м.Івано-Франківськ, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 136 173,72грн.;

- положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, згідно яких, відповідачу нараховано 4 344,23грн. - 3% річних;

- приписи ст.ст. 525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України;

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, однак, адресував суду клопотання №2046 від 06.02.13р., в якому просить суд, відкласти розгляд справи в судовому засіданні, у зв"язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.

З"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд прийшов до висновку, про відмову в його задоволенні з огляду на те, подане клопотання необґрунтоване та носить неодноразовий характер, а вказана підстава для відкладення розгляду справи, а саме - перебування представника відповідача у відрядженні, визнається судом - неповажною, оскільки представництво інтересів сторони у суді не обмежено певним колом осіб.

Неприбуття в судове засідання представника відповідача без обґрунтування поважності причин такого неприбуття розцінюється судом, як зловживанням процесуальним правом та затягуванням судового процесу.

В судовому засіданні 22.01.13р., представник відповідача, наявність заборгованості в сумі 136 173,72грн., визнав в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" (Продавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець/відповідач), 14.10.2009р., укладено Договір купівлі - продажу.

Відповідно до п.1 Договору, ТзОВ "Полісервіс" передало у власність, а ФО-П ОСОБА_2 прийняв у власність та зобов"язався сплатити обумовлену грошову суму за 19/100 (дев"ятнадцять сотих) частин виробничої будівлі, розташованої за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Панаса Мирного, будинок № 8 .

Загальна вартість відчужуваних 19/100 частин виробничої будівлі складає 219 973,72грн., згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №23938600, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації від 24.09.09р. (п.5 Договору).

Пунктом 6 Договору, встановлено, що продаж цей вчинено за 219 973,72грн., які Покупець зобов"язується сплатити повністю Продавцю до 14.10.09р.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині сплати коштів в сумі 219 973,72грн. - за 19/100 частин виробничої будівлі, у строк, встановлений п.6 Договору.

Матеріали справи, містять довідку ПАТ "Урсоцбанк" №201.5-33/67-2081 від 04.10.12р., видану ТзОВ "Полісервіс", з якої вбачається проведення відповідачем оплати коштів за нежитлові приміщення, згідно Договору купівлі - продажу від 14.10.11р., на загальну суму 23 800,00грн.(а.с.8).

Оскільки судом прийнята до розгляду, заява позивача про зменшення позовних вимог №2123 від 07.02.13р., а спір вирішується, виходячи зі зменшеної ціни позову (основний борг становить 136 173,72грн.), судом не досліджуються спірні квитанції до прибуткових касових ордерів № 02 від 29.02.12р., № 03 від 01.03.12р, №04 від 02.03.12р., № 05 від 05.03.12р., №06 від 06.03.12р., № 07 від 07.03.12р. (а.с.48-50) щодо сплати чи несплати 60 000,00грн. - за нежитлові приміщення, згідно Договору купівлі - продажу від 14.10.09р., оскільки, саме в цій частині, позивач реалізував своє право на зменшення позовних вимог, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано (судове засідання 22.01.13р., акт звірки розрахунків від 30.11.12р., а.с.54) факт існування у відповідача боргу в сумі 136 173,72грн.- за отримані 19/100 частин виробничої будівлі, обумовлені Договором купівлі - продажу від 14.10.09р.

Станом на 07.02.13р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договір купівлі - продажу 14.10.09р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з п. 6 Договору та вимог вище викладених правових норм, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 136 173,72грн.- боргу за отримані 19/100 частин виробничої будівлі, обумовлені Договором купівлі - продажу від 14.10.09р., підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається розрахунку (а.с.85), позивачем, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 4 353,88грн. - 3% річних. Проте, в заяві про зменшення позовних вимог №2123 від 07.02.13р., яка прийнята судом до розгляду, позивач просить суд, стягнути з відповідача 4 344,23грн. - 3% річних. Суд задовольняє правомірну вимогу позивача про стягнення з відповідача 4 344,23грн. - 3% річних.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність боргу в сумі 136 173,72грн., визнав в повному обсязі.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача стягнення 136 173,72грн. - заборгованості, 4 344,23грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, зменшення розміру позовних вимог, згідно п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору (п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем зменшено позовні вимоги, а спір вирішено виходячи зі зменшеної ціни позову, суд прийшов до висновку, про необхідність повернення позивачу - ТзОВ "Полісервіс" з Державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 1 237,51грн.

Судовий збір в сумі 2 810,36грн. за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 655, Цивільного кодексу України, cт.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс" до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 136 173,72грн.- заборгованості, 4 344,23грн. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", вул. П.Мирного, 8, м. Івано-Франківськ,76018, (ідентифікаційний код 13658801) 136 173,72грн. (сто тридцять шість тисяч сто сімдесят три грн. 72коп.) - заборгованості, 4 344,23грн. (чотири тисячі триста сорок чотири грн. 23коп.) - 3% річних, 2 810,36грн. (дві тисячі вісімсот десять грн. 36 коп.) - судового збору.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Полісервіс", вул. П.Мирного, 8, м. Івано-Франківськ,76018, (ідентифікаційний код 13658801) з Державного бюджету 1 237,51грн. (одну тисячу двісті тридцять сім грн. 51 коп.) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.02.2013р.

Суддя С.Кобецька