Ухвала

від 11.02.2013 по справі 2-20/16265-2004

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

11 лютого 2013 року Справа № 2-20/16265-2004

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін: не викликались;

розглянувши апеляційну скаргу Садівничого товариства "Ірригатор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І. ) від 09 грудня 2004року у справі №2-20/16265-2004

за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

до садово-городницького товариства "Іригатор" (вул. Київська, 77/4,Сімферополь,95000)

про припинення юридичної особи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2004 року у справі №2-20/16265-2004 припинена підприємницька діяльність суб'єкта підприємницької діяльності зареєстрованого Рішенням Сімферопольського виконкому від 09.10.1990р. за №33 садово-городницького товариства "Іригатор" (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 77/4, ОКПО-24410642).

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, Садівниче товариство "Ірригатор" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду від 09 грудня 2004року скасувати.

Також заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про відновлення строку на оскарження рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2004 року у справі №2-20/16265-2004.

Як вбачається з рішення місцевого господарського суду, предметом спору у даній справі є припинення юридичної особи - садово-городницького товариства "Ірригатор", за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто вищезазначеною нормою процесуального закону закріплений перелік спорів, які віднесені до компетенції господарських судів, а також зазначено, які спори непідвідомчі господарським судам, зокрема спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За положеннями пункту 5 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень можуть бути позивачами у справі у випадках, встановлених законом.

З аналізу зазначених вище процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що до адміністративної юрисдикції також відносяться спори, позивачем у яких є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинної на час розгляду справи) зазначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно пункту 17 статті 11 вказаного вище Закону органи державної податкової служби мають право звертатися до судових органів із заявою про скасування державної реєстрації.

Отже, держава наділила органи державної податкової служби правом на звернення до суду із заявою про скасування державної реєстрації, тому в даному випадку позивач як суб'єкт владних повноважень, звертаючись до суду із позовною заявою, виконував владні повноваження.

Але на даний час Закон України "Про державну податкову службу в Україні" втратив чинність.

Указом Президент України від 12.05.2011, № 584/2011 "Про Положення про Державну податкову службу України" затверджено Положення про Державну податкову службу України.

Відповідно до частини 1 вказаного Положення до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

Згідно з частиною 2 положення ДПС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністра, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції по веденню оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів на підставі законодавства.

Згідно пункту 20.1.12. Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Таким чином, спір за позовом органів податкової інспекції до суб'єктів підприємницької діяльності про припинення юридичної особи з підстав ненадання податкових декларацій про фінансово-господарську діяльність, як на час подання позову так і на час подачі апеляційної скарги вже під час дії Податкового кодексу України відносився до публічно-правових спорів.

Слід зазначити також те, що відповідно до абзацу 4 пункту 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 06.10.2005 2953-IV) після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

Згідно з Указом Президента від 16 листопада 2004 року № 1417/2004 „Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" з 1 січня 2005 року утворено Севастопольський апеляційний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється - Автономна Республіка Крим та місто Севастополь.

Відповідно до статті 184 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Таким чином, розгляд апеляційної скарги Садівничого товариства "Ірригатор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2004року у справі №2-20/16265-2004 за позовом Державної податкової інспекції у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим до садово-городницького товариства "Іригатор" підпадає під вищезазначену юрисдикцію Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

При таких обставинах, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідних правових підстав для прийняття апеляційної скарги Садівничого товариства "Ірригатор" та відкриття по неї провадження не існує, а тому у зв'язку з вищезазначеними положеннями чинного законодавства, апеляційна скарга разом з матеріалами справи підлягає передачі Севастопольському апеляційному адміністративному суду.

Керуючись статтею 86 Господарського процесуального кодексу України та 4 пунктом 6 розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення" 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства "Ірригатор" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2004 року у справі №2-20/16265-2004 разом з матеріалами справи передати Севастопольському апеляційному адміністративному суду.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

І.В. Євдокімов