Ухвала

від 06.02.2013 по справі 2а/0570/13837/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року справа №2а/0570/13837/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Іллінов О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Бляхман М.Л. - за довір. від 25.10.2012 року № 106/12

від відповідача - Головін О.М. - за довір. від 26.10.2012 року № 23/723, Світличний М.А. - за довір. від 23.11.2012 року № 23/802

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітат" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/13837/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітат" до Східної митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 року № 167,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітат" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 року № 167.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/13837/2012 (суддя Галатіна О.О.) у задоволені позовної заяви відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що позивачем під час митного оформлення товарів вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України визначились відповідно до рахунків, а також довідок про транспортні витрати та калькуляцій, які є додатками до рахунків, що надавались до митного оформлення.

Наголошує на тому, що позивачем при визначені митної вартості товарів включав до її складу витрати на транспортування лише до ввезення товарів на митну територію України. При цьому, виділення таких витрат було документально підтверджено та піддається обчисленню і зазначено у рахунку-фактурі, а точніше у додатку до нього (калькуляція або довідка про транспортні витрати в залежності від перевізника).

Також зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не ставить в залежність визначення митної вартості товарів (а саме щодо складу витрат на перевезення) від акту прийому-передачі.

У судовому засіданні позивач наголошував на задоволені апеляційної скарги, проти чого заперечували представники відповідача.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітат", ідентифікаційний код 20343392, зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 27.11.1991 року, внесено до ЄДРПОУ за номером 453805.

Перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції в Жовтневій МДПІ м. Маріуполя, до видів діяльності за КВЕД віднесено: неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими та хімічними речовинами, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля деревиною, будівельними та санітарно-технічним обладнанням, будівництво житлових і не житлових будівель.

З липня 2009 року по липень 2012 року позивач здійснював переміщення через митний кордон України товарів, митне оформлення яких в подальшому здійснював за 205 вантажними митними деклараціями, на підставі оформлених ВМД в митному режимі "Імпорт" ввезено товару на загальну суму 37519673,14 грн. (фактурна вартість), що у валюті (згідно з даними інвойсів) складає 142078170,00 руб. Р.Ф.

За вказаний період ТОВ "Сітат", як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, здійснював зовнішньоекономічну діяльність на підставі імпортних контрактів, укладених з резидентами Російської Федерації.

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2000 року), перевезення товарів за умовами всіх контрактів здійснювалось з території Росії на умовах поставки.

Перевезення вантажів ТОВ "Сітат" на умовах поставки здійснювало автомобільним транспортом із використанням послуг експедиторів/перевізників за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування.

Декларування витрат на транспортування імпортованих товарів за вказаними ВМД, здійснювалось у відповідності до вимог статей 262, 264 Митного кодексу України від 2002 року, "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.

З 23.07.2012 року по 03.09.2012 року на підставі Плану-графіку проведення перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на 3 квартал 2012 року, наказу Східної митниці від 07.07.2012 року № 406 головним інспектором відділу митного аудиту Світличним М.А. проведена планова документальна виїзна перевірки ТОВ "Сітат" за період з 23.07.2009 року по 23.07.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки митним органом був складений акт № 2/700000000/0020343392 про проведення планової документальної перевірки стану дотримання ТОВ "Сітат" законодавства України з питань митної справи та встановлені порушення вимоги п. 5 ст. 267 Митного кодексу України, в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства на суму 61025,73 грн.

Також, перевіркою встановлено, що підприємством була надмірно включена вартість транспортно-експедиційних послуг до митної вартості товарів, імпортованих на митну територію України.

За результатами перевірки у 104 випадках було встановлено заниження митної вартості імпортованих товарів та, як наслідок недобори митних платежів.

Зазначені висновки митний орган робить, виходячи з того, що позивач на підтвердження задекларованої вартості транспортних послуг не надав документів, які підтверджують фактичні витрати на транспортування до перетину митного кордону та фактичну сплату вартості цих витрат.

03 жовтня 2012 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 167, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 73347,01 грн., у тому числі 61025,73 грн. основний платіж, 12321,28 грн. штрафні санкції.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених окружним та апеляційним адміністративними судами, в апеляційних скаргах вказується тільки на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний кодекс України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно ч. 2 ст. 11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12) ведення митної статистики;

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Як передбачено п. 6 ч. 2 ст. 544 МК України реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання, як забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Згідно п. 7 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За приписами ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Як вбачається з матеріалів справи та приведених норм закону, планова документальна виїзна перевірка була проведена у межах повноважень митного органу та відповідно до приведених норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при:

1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону

України;

2) декларуванні товарів і транспортних засобів;

3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення

товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

4) здійсненні митними органами інших контрольних функцій

відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами ст. 260 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно - правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Для заявлення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з митної території України та на які встановлено вивізне, антидемпінгове, компенсаційне чи спеціальні види мита, подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 3.

Декларація митної вартості подається на паперовому та електронному носіях разом з вантажною митною декларацією.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Статтею 264 МК України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом "б" ч. 3 ст. 267 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.

Правові засади регулювання, організації, введення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п.3.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відомості, зазначені у первинних документах, переносяться до облікових регістрів бухгалтерського обліку після перевірки первинних документів за формою та змістом.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що первинними документами, що зафіксували факт надання послуг з перевезення товарів, є акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи.

Тобто, товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", калькуляції (довідки) про вартість транспортних витрат до пункту перетину митного кордону України, що надавались позивачем під час оформлення митних декларацій, не є первинними документами, тобто не підтверджують фактичний розмір таких витрат, не відповідають ознакам первинних документів та не фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що дані, зазначені в довідках та рахунках, на момент завершення господарської операції та здійснення остаточних розрахунків з перевізником, можуть змінюватися (доповнюватися або зменшуватися), тому не завжди ці документи відображуються дійсну суму, що підлягає сплаті за надані послуги перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що належним чином підтверджували факт надання/отримання послуг з транспортування, зокрема, акти виконаних робіт, до митного оформлення позивачем не надавалися.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки у калькуляціях, що надавалися позивачем на підтвердження вартості послуг транспортування при митному оформлені, зазначалась загальна сума транспортних витрат, без розділу їх на транспортні витрати до митної території України та після, що унеможливлює виділити із ціни транспортування імпортованих товарів та обчислити витрати на транспортування товарів після їх ввезення, оскільки немає належного документального підтвердження таких витрат.

За результатами співставлення відомостей, що містилися в калькуляціях, що надавалися до митного оформлення та бухгалтерських документах, митницею розраховано суми, які підлягають включенню до митної вартості задекларованих товарів та складають - 305128,56 грн. Спір по сумах податку у сторін відсутній.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання законності податкового повідомлення-рішення від 03.10.2012 року № 167, оскільки розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України не підтверджувався жодним документом бухгалтерського обліку ТОВ "Сітат", тобто має місце недотримання позивачем приписів ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітат" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/13837/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/13837/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітат" до Східної митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 жовтня 2012 року № 167 - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.02.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська