Ухвала

від 06.02.2013 по справі 2а/1270/6864/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року справа №2а/1270/6864/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 р. у справі № 2а/1270/6864/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002558013,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 № 0002558013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 р. у справі № 2а/1270/6864/2012 адміністративний позов задоволено в повному обсязі, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012 №0002558031 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

Не погодившись з судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.12.12 по справі № 2а/1270/6864/2012 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивується порушенням Луганським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, апелянт зазначає, що судом не надана належна правова оцінка всім обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, позивач письмово просив розглянути справу за відсутності їх представника. Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку у відповідача (а.с.90-92).

27.04.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ТОВ «Фінансовий альянс» за жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт № 13/14-0/05763797 від 28.04.2012, відповідно до якого встановлені порушення:

- ст. 138 ПК України щодо безпідставного включення до складу валових витрат за 2-4 квартали 2011 року витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у розмірі 47 955,00 грн., занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 11 030,00 грн.;

- п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п.4 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, в результаті чого: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за жовтень 2011 року на суму 9 591,00 грн.;завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податків в листопаді 2011 року на 9 591,00 грн.;завищено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника податків в жовтні 2011 року на 1 358,00 грн. (а.с.12-24).

За наслідками перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС 24.05.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002558013, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 10 949,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 1 358,00 грн., за листопад 2011 року - 9 591,00 грн., штрафні санкції - 5 474,50 грн.( а.с.10-11).

Висновки відповідача в акті перевірки побудовані виключно на податковій інформації за наслідками перевірки підприємства-контрагента ТОВ «Транс Агенство Сервіс», правочини, вчинені між позивачем та контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

Підставами для висновків стало надходження до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську ДПС акту Алчевської ОДПІ від 14.02.2012р. №345/236-36713483 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агенство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р., з якого вбачається, що у зазначеного підприємства встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності персоналу, транспортних засобів, складських приміщень, устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та фактичних дій на їх виконання (а.с.201-214).

Як встановлено в суді першої інстанції, ПАТ «Луганськтепловоз» до органу Державної податкової служби було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. №9011729122, згідно якої задекларована сума бюджетного відшкодування дорівнює 26 662 443,00 грн. та декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 р. №9012710630, відповідно до якої задекларована сума бюджетного відшкодування складає 16 781 919,00 грн.

Перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість охоплює декларації починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло від'ємне значення податку на додану вартість до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість, включно.

Оскільки встановлена неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агенство Сервіс» ,податковий орган приймає рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на перевірку реального характеру всіх операцій позивача з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, та прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки відповідно до приписів ст.200 Податкового Кодексу України, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду .

Органи Державного казначейства на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування здійснюють шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податків в установі банку, що його обслуговує протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважалися бюджетною заборгованістю.

Доводи апелянта про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування по ланцюгам постачання , а також факт сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України , колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.

Судом першої інстанції наданий аналіз господарської діяльності позивача з зазначеним контрагентом з посиланням на первинні документи, а саме: договори купівлі-продажу № 803-121/09 ,№ 803-34/11 та специфікації № 1 до договору, додаткову угоду № 1 від 14.10.2009р. до договору № 803-121/09 від 03.09.2009р., податкові накладні № 13 від 11.08.2011р. та № 102723 від 18.10.2011р., видаткові накладні № 1108/1 від 11.08.2011р. та № ТРА-102273 від 27.10.2011р., рахунками-фактури № 1208/1 від 12.08.2011р. та ТРА-106812 від 12.09.2011р., платіжними дорученнями № 5287 від 06.09.2011р та № 11556 від 18.10.2011р.

Таким чином, реальність виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у вигляді первинних документів.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення № 0002558013 від 24.05.2012 року суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Так, згідно вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо. Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, апелянт не зазначив.

Колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та ТОВ «Транс Агенство Сервіс» на момент розгляду справи є чинними, оскільки в судовому порядку недійсними не визнавались.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Апелянтом не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Аналіз вищевикладених положень законодавства свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат. Документом, що посвідчував право на отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вимог ст. 72 КАС України, судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги постанова Луганського окружного адміністративного суду від 08.10.2012р., залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2012р., у справі № 2а/1270/6865/2012 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2012 №0002568013, відповідно до якої було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2012р. №0002568013, яким позивачу було зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) за жовтень 2011 року на суму 9 591,00 грн.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 р. у справі № 2а/1270/6864/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська