Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-14230/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2013 р. (15 год. 41 хв.) Справа №2а-14230/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., секретар судового засідання Устінова І.В., за участю представника позивача Смолякова І.В., представника відповідача Коверко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Виробнича фірма "Кримська лінія"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування наказів та податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Приватне підприємство "Виробнича фірма "Кримська лінія" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування наказів № 699 від 25.09.2012р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та № 789 від 11.10.2012р. про продовження терміну проведення перевірки, а також визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012р. № 00001781502 на загальну суму у розмірі 15778,75 грн. та № 0001631501 на загальну суму 20677,50 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, оскаржуваний наказ від 25.09.2012р. № 699 був отриманий позивачем після початку проведення перевірки, що є порушенням ч. 2 ст. 79 Податкового кодексу України, наказ від 11.10.2012р. № 789 про продовження терміну проведення перевірки був прийнятий з порушенням строків, тобто не на наступний робочий день після закінчення граничного терміну перевірки. Позивач зазначає, що висновки акту перевірки № 1832/15-02/22247327 від 18.10.2012р., які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що усі дані, що відображались у податковій звітності, базуються виключно на підставі договору з ТОВ "Строитель-плюс", первинних та інших документах, що складались з дотриманням вимог податкового законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, обґрунтованість своєї позиції виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 84-87).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової службиє суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство "Виробнича фірма "Кримська лінія" є юридичною особою, яка зареєстрована Сімферопольською районною державною адміністрацію АР Крим 18.07.1994 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії А 01 № 116549(а.с.75) та довідкою АА № 009764 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1 а.с. 76).

Позивач перебуває на обліку у відповідача як платника податків з 10.08.1994р. за реєстраційним номером 408 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100144520 від 10.10.2008р. (т. 1 а.с. 74, 77).

Видами діяльності Приватного підприємства"Виробнича фірма "Кримська лінія" за КВЕД є зокрема: 70.11.0 - організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду (т. 1 а.с.76).

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство "Виробнича фірма "Кримська лінія" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 28.09.2012р. по 04.10.2012р. тривалістю 5 робочих днів згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 7 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства"Виробнича фірма "Кримська лінія" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ - 35941644), ПП "Гранд -М" (код ЄДРПОУ - 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ - 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ - 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (код ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ - 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг"(код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи"(код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ "Аквамарин"(код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ - 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ - 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ - 37081991), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 35096833), ПП "Мастерторг" (код ЄДРПОУ 37196250), за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт перевірки № 1832/15-02/22247327 від 18.10.2012р. (т. 1 а.с.19-38, 88-105).

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 44.1 п. 44.5 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 16542 грн., у тому числі за 2009р. у сумі 5396 грн. 2010 рік у сумі 11146 грн.;

- п. 185 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у сумі 13233 грн., в тому числі за вересень 2009р. на суму 1666,60 грн., за грудень 2009р. на суму 2650,00 грн., за січень 2010р. на суму 2850,00 грн., за березень 2010р. на суму 1533,00 грн., за квітень 2010р. на суму 1533,00 грн., за травень 2010р. на суму 1450,00 грн., за червень 2010р. на суму 1550,00 грн.

Висновки акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012р., а саме:

- № 0001781502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 12623 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3155,75 грн. (т. 1 а.с.39, 108),

- № 0001631501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 16542 грн. застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4135,50 грн. (т. 1 а.с. 41, 107).

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваних наказів від 25.09.2012р. № 699 та від 11.10.2012р. № 789, судом встановлено наступне.

25.09.2012р. за № 699 начальник Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС Кобець Н.А. прийняв наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВФ «Кримська лінія», код за ЄДРПОУ 22247327, яким наказав провести документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Виробнича фірма "Кримська лінія" з питань своєчасності, достовірності,повноти нарахування та сплати податкуна додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ - 35941644), ПП "Гранд -М" (код ЄДРПОУ - 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ - 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ - 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ 37081640), ПП "Скипер" (код ЄДРПОУ 37081677), ПП "Добре Місто" (код ЄДРПОУ 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ - 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ 32841299), ПП "Базис Торг"(код ЄДРПОУ 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи"(код ЄДРПОУ 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ "Аквамарин" (код ЄДРПОУ 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ - 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ - 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ - 37081991), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ 35096833), ПП "Мастерторг" (код ЄДРПОУ 37196250), за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. Проведення перевірки доручено провести в термін з 28 вересня 2012р. тривалістю 5 робочих днів (а.с.13-14,110-111).

Підставами для проведення перевірки відповідач зазначив в наведеному наказі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом

Згідно ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що згідно наказу № 699 від 25.09.2012р. відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, поміж іншого згідно із п.п. 78.1.1 та п.п.78.1.4 :

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Пунктом 1.13 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 N 355", затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 14.04.2011р. № 213, продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу II Кодексу за рішенням (наказом) керівника органу ДПС, яким було призначено таку перевірку. Кількість рішень (наказів) про продовження строків перевірки не обмежується за умови дотримання визначеної статтею 82 розділу II Кодексу тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред'явлення направлення з відміткою про продовження перевірки.

Рішення (наказ) про продовження строків проведення перевірки приймається на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу ДПС, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та об'єктивних причин необхідності такого продовження.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

У наказі № 699 від 25.09.2012р. відповідач посилається на службову записку відділу адміністрування ПДВ, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ № 240/15-02 від 24.09.2012р., проте в порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що саме стало підставою для призначення проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та які саме обставини, визначені п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, були покладені в основу прийняття наказу від 25.09.2012р. № 699.

Як вже зазначалося, 25.09.2012р. за № 699 начальник Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС Кобець Н.А. прийняв наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВФ «Кримська лінія», код за ЄДРПОУ 22247327», яким наказав провести документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Виробнича фірма "Кримська лінія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами, наведеними у наказі за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. Проведення перевірки доручено провести в термін з 28 вересня 2012р. тривалістю 5 робочих днів.

11.10.2012р. начальник Кобец Н.А. наказом № 789 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВФ «Кримська лінія», код за ЄДРПОУ 22247327» продовжив термін перевірки позивача на 5 робочих днів з 12.10.2012р. (а.с. 15).

Суд звертає увагу, що наказ від 25.09.2012р. № 699 стосується проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, а у наказі від 11.10.2012р. № 789 продовжено термін проведення перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати крім податку на додану вартість ще й податку на прибуток.

У наказі № 699 від 25.09.2012р. відповідач посилається на службову записку відділу адміністрування ПДВ, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ № 240/15-02 від 24.09.2012р., у наказі № 789 від 12.10.2012р. відповідач посилається на службову записку відділу адміністрування ПДВ, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ № 259/15-02 від 10.10.2012р., а також у вказаних наказах є посилання на статті Податкового кодексу України, проте самі накази не містять обґрунтувань стосовно підстав призначення перевірки та продовження терміну її проведення, а також стосовно обставин визначених п.п. 78.1.1 та п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, які були покладені в основу прийняття наказу від 25.09.2012р. № 699.

В порядку передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того, що саме стало підставою для призначення проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та продовження терміну її проведення.

Разом з тим, відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що наказом від 25.09.2012р. року № 699 передбачено проведення перевірки з 28.09.2012р.

Копія наказу направлена позивачу рекомендованою кореспонденцією та отримана останнім 04.10.2012р., про що свідчать наявні у матеріалах справи копія конверту (а.с.16), та квитанція № 93606 від 02.10.2012р. (а.с. 112).

Також, обставина щодо надіслання наказу від 25.09.2012р. № 699 саме у жовтні 2012р. не заперечується відповідачем, про що зазначено у письмових запереченнях (а.с. 84 зворотній бік).

Отже, на час початку проведення перевірки -28.09.2012р. позивач не отримав копію наказу про проведення перевірки.

Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. № 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 за № 1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової місцевої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) - день здачи на пошту + 2 дні (приоритетна день здачі + 1 день). При цьому згідно п. 4.2. вказаних нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Аналізуючи приписи пункту 79.2 статті 79 ПК України слідує, що податковий орган може розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки до дня відправки наказу, без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів правомірності прийнятих наказів, та з урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що накази від 25.09.2012р. № 699 та від 11.10.2012р. № 789 є протиправними, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Як слідує з акту перевірки № 1832/15-02/22247327 від 18.10.2012р., відповідач дійшов до наведеного вище висновку по взаємовідносинам, які позивач мав у перевіреному періоді з контрагентом - БВП «Строитель-плюс» у зв'язку з тим, що оскільки згідно з висновками акту від 06.04.2012р. № 37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» (код 31263808), з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснені фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.» звіркою БВП «Строитель-плюс (код за ЄДРПОУ 312638808) встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 312638808) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., а постачальником ПП «ВФ «Кримська лінія» у період 01.01.2009р. по 31.03.2012р. був БВП «Строитлель-плюс» (код за ЄДРПОУ 312638808), який має ознаки «фіктивності» та спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то операції з поставки товарів (послуг) в адресу ПП «ВФ «Кримська лінія» мають ознаки «нікчемних», - операція з поставки товарів (послуг) має ознаки «безготівкових», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, - право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у ПП « ВФ «Кримська лінія» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування.

Суд з вказаними висновками відповідача не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідачем було проведено перевірку за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

У період що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки перевірка охоплює період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., суд при вирішенні спірних правовідносин керується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено що, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України "Про податок на додану вартість". З положень даного закону вбачається наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Згідно з вимогами пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вказаних норм, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що у період, що перевірявся позивачем був укладений договір підряду № 1146 від 12.10.2009р. з БВП "Строитель - плюс» (т. 2 а.с. 8-9), у ході виконання якого були створені документи: рахунки, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт - форма КБ-3, податкові накладні.

У підтвердження формування податкового кредиту позивачем були надані податкові накладні, а саме: податкова накладна № 2608 від 14.06.2010р. на загальну суму з ПДВ 9300,00 грн. (ПДВ - 1550,00 грн.); № 2121 від 18.05.2010р. на загальну суму з ПДВ - 8700,00 грн. (ПДВ 1450,00 грн.); № 1419/1 від 20.04.2010 на загальну суму з ПДВ - 9200,00 грн. (ПДВ - 1533,33 грн.); № 895 від 18.03.2010р. на загальну суму з ПДВ - 9200,00 (ПДВ - 1533,33 грн.); № 424 від 04.02.2010р. на загальну суму з ПДВ - 8000,00 грн. (ПДВ - 1333,33 грн.); № 4554 від 10.10.2009р. на загальну суму з ПДВ - 10000,00 грн. (ПДВ - 1666,67 грн.); № 5930 від 22.12.2009р. на загальну суму з ПДВ 15900,00 грн. (ПДВ 2650,00 грн.) (т. 1 а.с.64-69), які сплачені, про що свідчать платіжні доручення (т. 1 а.с.70-73).

Роботи та послуги значаться виконаними на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт, які наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 44-46, 50-52, 57-59)

Вищеперелічені податкові накладні оформлені належним пом, відповідно до вимог пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З урахуванням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначені документи є первинними.

Слід відзначити, що матеріалами справи, у тому числі актом перевірки, не підтверджується, а з боку відповідача, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів допущених порушень при оформленні податкових накладних, виписаних вказаним вище контрагентом позивача.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Також оцінюючи висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, що підтверджує реальність таких операцій.

Надані суду первинні документи також є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та БВП «Строитель - плюс» та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування витрат та податкового кредиту.

Посилання відповідача в своїх висновках на явність кримінальної справи та порушенням контрагентом позивача БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 312638808) ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 312638808) до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., в свою чергу свідчить про порушення відповідачем вимог п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, в силу яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його контрагента БВП «Строитель-плюс» стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені податковим законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладеного договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Щодо посилань відповідача у акті перевірки на те, що операції з поставки товарів (послуг) від БВП «Строитель-плюс» в адресу ПП «ВФ «Кримська лінія» мають ознаки «нікчемних», - операція з поставки товарів (послуг) має ознаки «безготівкових», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, - право на податковий кредит з податку на додану вартість та віднесення до валових витрат у ПП « ВФ «Кримська лінія» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відтак, відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави кошті отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в меж повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідом суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного орган державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 20 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна і сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що посадові особи контрагентів позивача документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, зокрема з БВП «Строитель - плюс» із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу робіт (послуг).

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній в акті перевірки кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податковим повідомленням-рішенням № 0001781502 від 06.11.2012р. суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 12623 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3155,75 грн., яким позивачу а також незаконно збільшено податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2012р. № 0001631501 суму грошового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 16542 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4135,50 грн., оскільки це суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 396,75 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанціями від 18.12.2012р. (т. 1 а.с.2) та від 22.01.2013р. (т. 2 а.с. 28).

Під час судового засідання, яке відбулось 29.01.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 04.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 25.09.2012р. № 699 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВФ «Кримська лінія», код за ЄДРПОУ 22247327».

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.10.2012р. № 789 «Про продовження терміну проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВФ «Кримська лінія», код за ЄДРПОУ 22247327».

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.11.2012р. № 0001781502.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 06.11.2012р. № 0001631501.

6. Стягнути на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Кримська лінія" (97533, АР Крим, Сімферопольський район, с. Трудове, вул. Обществена, б. 10, ЄДРПОУ 22247327) судовий збір в розмірі 369,75 грн. з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.