Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-13066/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. (10:25) Справа №2а-13066/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника відповідача - Винятинського М.С., довіреність №5409/10/10-00 від 12.11.12р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодар»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодар» (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000722304 від 01.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61463грн., в тому числі за основним платежем 50450грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11013грн., №0000712304 від 01.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96642грн., в тому числі за основним платежем 78786грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17856грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем в складі ціни за товари (роботи, послуги), отримані від ПП «Кримспецтехнолоджі», КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь», віднесення до складу валових витрат сум, сплачених таким постачальникам, у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з такими постачальниками є нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 29.01.2013р., на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, які викладені у позовній заяві. У судовому засіданні 29.01.2013р. була оголошена перерва до 31.01.2013р. для підготовки до судових дебатів. Представник позивача для участі у судових дебатах не з'явився, про дату, час та місце їх проведення повідомлений належним чином - під розписку. З урахуванням того, що представник позивача у судових засіданнях 20.12.13р., 29.12.2013р. на задоволенні позову наполягав, суд дійшов висновку про можливість проведення судових дебатів за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодар» є юридичною особою (ідентифікаційний код 19185775), перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Євпаторія АР Крим, є платником податку на додану вартість.

Посадовою особою ДПІ у м. Євпаторія АР Крим ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кодар» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Кримспецтехнолоджі», КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь» за період з 01.01.2009 року до 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1600/22-03/19185775 від 18.10.2012 р. (а.с.9-33), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кодар» вимог:

- п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1, п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №344/94-ВР, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 78786 грн., в тому числі за 3 квартали 2009 року на 17822грн., за 2009 рік на 20384грн., за 1 квартал 2010 року на 2223грн., за 1 півріччя 2010 року на 26619грн., за 3 квартали 2010 року на 35178 грн., за 2010 рік на 51040грн., за 2 квартал 2011 року на 7362грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 64705грн., у т.ч. у липні 2009 року на 3660грн., у серпні 2009 року на 5899грн., у вересні 2009 року на 4699грн., у грудні 2009 року на 2050грн., у лютому 2010 року на 1778грн., у березні 2010 на 2500грн., у квітні 2010 року на 4271грн., у травні 2010 року на 3221грн., у червні 2010 року на 3371грн., у липні 2010 на 7500грн., у серпні 2010 на 5000грн., у вересні 2010 на 1667грн., у жовтні 2010 на 8408грн., у грудні 2010 на 4282грн., у січні 2011 року на 2474грн., у лютому 2011 року на 1580грн., у березні 2011 року на 2348грн.

В акті перевірки зазначено, що при перевірці контрагентів позивача встановлено ознаки фіктивності передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

За результатами перевірки, на підставі акту №1600/22-03/19185775 від 18.10.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000722304 від 01.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 61463грн., в тому числі за основним платежем 50450грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11013грн., №0000712304 від 01.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 96642грн., в тому числі за основним платежем 78786грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17856грн. (а.с.7, 8).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в цей час регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 було встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні правила щодо визначення права платника податку на податковий кредит закріплені у п. 198.1, 198.2., 198.3. 198.6., ст.198, п.201.1, 201.7., 201.10. ст.201 Податкового кодексу України.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом залучено до матеріалів справи та досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит та встановлено наступне.

Щодо податку на додану вартість у сумі 17629грн., що включений позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2010 року в сумі 1778грн., у березні 2010 року в сумі 2500грн., у квітні 2010 року в сумі 4271грн., у липні 2010 року в сумі 7500грн., у лютому 2011 року в сумі 1580грн., на підставі податкових накладних №318 від 17.02.2010р., №319 від 17.02.2010р., №846 від 24.03.2010р., №905 від 12.04.2010р., №2601 від 16.06.2010р., №2361 від 21.07.2010р., №2373 від 23.07.2010р., №2390 від 28.07.2010р., №223 від 04.02.2011р. (а.с.216-219, 222-225, 251), суд зазначає, що вказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджі», КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь», оскільки згідно актів перевірок ПП «Кримспецтехнолоджі», КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь» встановлено ознаки фіктивності угод таких підприємств зі своїми контрагентами.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ТОВ «Кодар» та ПП «Кримспецтехнолоджі», КП «Альянс», ТОВ «БК «Акрополь» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

23.06.2004 року між ТОВ «БК «Акрополь» (Замовник) та ТОВ «Кодар» (Підрядник) укладено договір №285, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації на замовлення Замовника. (а.с.85).

23.06.2009 року між ТОВ «БК «Акрополь» (Замовник) та ТОВ «Кодар» (Підрядник) укладено договір №285/401, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик роботи з утеплення фасадів та нанесення декоративної штукатурки. (а.с.86).

На виконання зазначених договорів у грудні 2009 року Субпідрядником виконано будівельні роботи, про що складено акт №7 відповідно до якого замовником є - ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - «ТОВ «СК «Акрополь». Згідно вказаного акту загальна вартість робіт склала 12299,74грн., в тому числі ПДВ 2049,96грн. (а.с. 64-71).

20.07.2010 року між ТОВ «Кодар» (Замовник) та КП «Альянс» (Підрядник) укладено договір №1223, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик роботи з шпаклівки та нанесення декоративної штукатурки. (а.с.233).

09.08.2010 року між ТОВ «Кодар» (Замовник) та (КП «Альянс») Підрядник укладено договір №1222, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик будівельні роботи з устрою забору, кладки штукатурки, моноліту, часткового демонтажу.

На виконання зазначених договорів за період з лютого 2010 року до січня 2011 року Підрядником (КП «Альянс») виконані будівельні роботи, про що складено акти приймання виконаних робіт, а саме:

- за лютий 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 6893,99грн., в тому числі ПДВ 1149грн. (а.с.143-147).

- за лютий 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджуються виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 3774,55грн., в тому числі ПДВ 629,09грн. (а.с.148-152).

- за квітень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 20690,53грн., в тому числі ПДВ 3448,42грн. (а.с.153-158).

- за квітень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Аток підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 19932,68грн., в тому числі ПДВ 3322,11грн. (а.с.159-163).

- за травень 2010 року згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 18017,14грн., в тому числі ПДВ 3002,86грн. (а.с.164-168).

- за травень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 20224,81грн., в тому числі ПДВ 3370,80грн. (а.с.169-173).

- з червень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 19324,75грн., в тому числі ПДВ 3220,79грн. (а.с.174-178).

- за червень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 18912,47грн., в тому числі ПДВ 3152,08грн. (а.с.179-183).

- за липень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 20224,80грн., в тому числі ПДВ 3370,80грн. (а.с.184-189).

- за липень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 30668,17грн., в тому числі ПДВ 5111,36грн. (а.с.190-194).

- за жовтень і 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 12863,78грн., в тому числі ПДВ 2143,96грн. (а.с.195-202).

- за жовтень 2010 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 21569,38грн., в тому числі ПДВ 3594,90грн. (а.с.203-211).

- за січень 2011 року, згідно з яким замовником є ТОВ «Кросс М», підрядником - ТОВ «Кодар», субпідрядником - КП «Альянс». Актом підтверджується виконання субпідрядником будівельних робіт на загальну суму 14824,03грн., в тому числі ПДВ 2473,67грн. (а.с.212-215).

19.01.2011 року між ПП «Кримспецтехнолоджі» (Продавець) та ТОВ «Кодар» (Покупець) укладено договір № 15, за умовами якого Продавець передає у власність Покупця належне йому майно(а.с. 259).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Кодар» отримано від ПП «Кримспецтехнолоджі» будівельні матеріали на загальну суму 65269,96грн., в тому числі:

- за накладною №346 від 01.10.2010 року на загальну суму 16012,44грн., в тому числі ПДВ 2668,74грн.,

- за накладною №514 від 06.12.2010 року на загальну суму 25690,60грн., в тому числі ПДВ 4281,77грн.,

- за накладною №155 від 04.02.2011 року на загальну суму 9481,49грн., в тому числі ПДВ 1580,25грн.

- за накладною № 177 від 22.03.2011 року на загальну суму 14085,43грн., в тому числі 2347,59грн. (а.с. 245-248).

Отриманий товар був позивачем оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 106-142, 234-244).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

01.06.2007 року між ТОВ «Кросс - М» (Замовник) та ТОВ «Кодар» (Підрядник) укладено договір №01-06-2007, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва житлового будинку, розташованого за адресою пр. Леніна та кут вул. Шевченко в м. Євпаторія(т.2 а.с. 89-90).

Як вбачається з матеріалів справи акти прийому виконаних робіт, що перелічені вище є трьохсторонніми (Замовник ООО «Кросс М», Підрядник ТОВ «Кодар», Субпідрядник КП «Альянс» або ТОВ «БК «Акрополь») та підтверджують виконання будівельних робіт на об'єкті, що розташований за адресою пр. Леніна та кут вул. Шевченко в м. Євпаторія.

Крім того, до матеріалів справи залучено Акт готовності об'єкта до експлуатації від 06.09.2010 року, в якому зазначена готовність до експлуатації об'єкта, що розташований за адресою пр. Леніна та кут вул. Шевченко в м. Євпаторія(т.2 а.с.91).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Проте, не може бути скасовано рішення про визначення грошових зобов'язань лише тільки із формальних підстав. Тобто, якщо суд під час розгляду справи встановить, що платник податку не мав право на віднесення певних сум до складу податкового кредиту або валових витрат, то в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення податкового органу, яким визначені відповідні грошові зобов'язання, слід відмовити.

Так, судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 30711грн, яка була знята податковою за спірними господарськими операціями, була включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі наступних податкових накладних: №1327 від 19.05.2010 року на суму ПДВ 3221грн., №1832 від 16.06.2010 року на суму ПДВ 3371 грн., №2686 від 10.08.2010 року на суму ПДВ 3333грн., №2683 від 25.08.2010 року на суму ПДВ 1667 грн., №3216 від 17.09.2010 року на суму ПДВ 1667 грн., №4076 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 2144 грн., №4077 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 3595грн., №78 від 19.01.2011 року на суму ПДВ 2474 грн., №1450 від 15.10.2010 року на суму ПДВ 2669 грн., №1853 від 06.12.2010 року на суму ПДВ 4282 грн., від 28.03.2011 року на суму ПДВ 2348 грн.

Як зазначалося вища, як Законом №168 так і Податковим кодексом України встановлено, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 та ст.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із наведених норм слідує, що податкова накладна виписується в момент виникнення податкових зобов'язань, які виникають за першою подією. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

У свою чергу згідно п.п.7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону №168, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначена дата виникнення у платника права на податковий кредит, тобто це одна із дат, яка відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вищевказані податкові накладні не відповідають вимогам пп.7.2.3. п.7.2., п.п.7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону №168, п.198.2 ст.198 п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України у зв'язку із наступним.

Податкова накладна №1327 на загальну суму 19324,74 грн. виписана 19.05.2010 року, тоді як у травні 2010 року відповідно до акту виконаних робіт, субпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 20224,81грн., підтвердження оплати на таку суму позивачем також не надано, дата підписання акту виконаних робіт відсутня, у зв'язку із чим неможливо встановити за якою господарською операцією була виписана вказана податкова накладна.

Податкова накладна №1832 на загальну суму 20224,80 грн. виписана 16.06.2010 року, тоді як в червні 2010 року відповідно до акту виконаних робіт, субпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 19324,74грн., підтвердження оплати на таку суму позивачем також надано, дата підписання акту виконаних робіт відсутня, у зв'язку із чим неможливо встановити за якою саме господарською операцією була виписана вказана податкова накладна.

Податкова накладна №2686 виписана 10.08.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 05.08.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №380 та банківською випискою за 05.08.2010 року.

Податкова накладна №2683 виписана 25.08.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 20.08.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №447 та банківською випискою за 20.08.2010 року.

Податкова накладна №3216 виписана 17.09.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 15.09.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №517 та банківською випискою за 15.09.2010 року.

Податкова накладна №1450 виписана 15.10.2010 року, тоді як перша подія (поставка товару) відбулася 01.10.2010 року, що підтверджується прибутковою накладною №346 (а.с.245).

Податкова накладна №1863 виписана 06.12.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 03.12.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №117 та банківською випискою за 03.12.2010 року.

Податкова накладна б/н виписана 28.03.2011 року, тоді як перша подія (поставка товару) відбулася 22.03.2011 року, що підтверджується прибутковою накладною №177 (а.с.248).

Позивачем не надано доказів здійснення господарських операцій у дні, коли були виписані вищевказані податкові накладні, а відтак такі накладні виписані безпідставно.

Крім того як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з червня 2010 року до вересня 2010 року здійснена оплата будівельних послуг у сумі 85000 грн., в тому числі ПДВ 14167грн. На всі суми оплати позивачем отримані податкові накладні, у зв'язку і чим суд дійшов висновку, що саме дата оплати є першою подією та саме за цією датою у позивача виникає право на віднесення суд до податкового кредиту.

Після підписання актів приймання виконаних робіт у жовтні 2010 року та січні 2011 року сторонами складені акти приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року на загальну суму 12863,78грн., в тому числі ПДВ 2143,96грн. (а.с.195-202), за жовтень 2010 року на загальну суму 21569,38грн., в тому числі ПДВ 3594,90грн. (а.с.203-211), за січень 2011 року на загальну суму 14824,03грн., в тому числі ПДВ 2473,67грн. (а.с.212-215) та виписані податкові накладні №4076 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 2144 грн., №4077 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 3595грн., №78 від 19.01.2011 року на суму ПДВ 2474 грн. які виписані безпідставно, оскільки виконання робіт є другою подією, а за першою подією - оплатою вже були виписані відповідні податкові накладні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які виписані двійчи, як за оплатою так і за поставкою.

Також під час проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2050 грн.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.3 Закону №168 встановлено, що платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Строк визначення грошових зобов'язань згідно ст.15 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного до 01.01.2011р.) та ст.102 ПК України складає 1095 днів.

Сума грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2050грн., яка визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, за грудень 2009року, тобто на момент проведення перевірки строк зберігання податкових накладних, які підтверджують право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту не сплив.

За таких обставин, відсутність податкової накладної є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача відповідних сум ПДВ, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012р. №0000722304, в частині визначення позивачеві податкових зобов'язань у сумі 2050грн. є правомірним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що податковий кредит в сумі 32821грн. позивачем сформований неправомірно, а тому вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення №0000722304 від 01.11.2012 року в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В іншій частині оскаржуване рішення є протиправним, оскільки податковий кредит в іншій частині у сумі 17629грн. сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу підлягає частковому скасуванню, то також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, що нараховані на такі платежі. Скасуванню підлягають штрафні санкції в сумі 4013,25грн. ((1778+2500+4271+7500) х 25% + 1грн.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000722304 від 01.11.2012 року є протиправним і підлягає скасуванню в сумі 21642,25грн. (17629грн. + 4013,25грн.). В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000712304 від 01.11.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у 2010 р. та у 1-му кварталі 2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України (щодо доходів та витрати глава ІІІ ПК України застосовується з 01.04.2011р.) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований.

Однак під час розгляду справи судом встановлено, що прибуткові накладні №346 від 01.10.2010 року на загальну суму 16012,44грн. (без ПДВ 13343,70) (а.с.245), №155 від 04.02.2011 року на загальну суму 9481,49 грн. (без ПДВ 7901,24) (а.с.247), №177 від 22.03.2011 року на загальну суму 14085,43 грн. (без ПДВ 11737,84грн.) (а.с.248) не містять підписів уповноважених осіб та печаток підприємств, а тому не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а відтак не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум витрат до валових.

Таким чином сума 32982,78 грн. безпідставно включена позивачем до складу валових витрат. (Сума податку на прибуток складає 8245,70грн.).

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000712304 від 01.11.2012 року є обґрунтованими в частині 70540,30грн. (78786грн. - 8245,70грн.)

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу підлягає частковому скасуванню, то також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, що нараховані на такі платежі. Скасуванню підлягають штрафні санкції в сумі 17022,02грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000722304 від 01.11.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в сумі 87562,32грн. (70540,30грн. + 17022,02грн.).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146грн., які сплачені до бюджету згідно квитанції від 18.10.2012р. №241810025, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України в сумі 1482,24 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 04.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000722304 від 01.11.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17629,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4013,25грн.,

3. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000712304 від 01.11.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 70540,30грн. та штрафних санкцій в сумі 17022,02грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.