Постанова

від 08.08.2013 по справі 2а-13066/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-13066/12/0170/11

08.08.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар"- Харченко Дмитро Олександрович, довіреність № б/н від 05.12.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - Шилін Віталій Сергійович, довіреність № 1092/10/10-24 від 11.03.13

розглянувши матеріали справи № 2а-13066/12/0170/11 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 31.01.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" (пр-т Леніна, 49, офіс 10,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Д.Ульянова, 2 Б,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кодар" звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000722304 від 01.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61463грн., в тому числі за основним платежем 50450грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11013грн., №0000712304 від 01.11.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 96642грн., в тому числі за основним платежем 78786грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17856грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000722304 від 01.11.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17629,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4013,25 грн., №0000712304 від 01.11.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 70540,30 грн. та штрафних санкцій в сумі 17022,02 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої скарги, наполягали на їх задоволенні.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегією суддів встановлено наступне.

ДПІ у м. Євпаторія АР Крим ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП "Кримспецтехнолоджі", КП "Альянс", ТОВ "БК "Акрополь" за період з 01.01.2009 року до 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1600/22-03/19185775 від 18.10.2012 р. (а.с.9-33), у висновках якого зазначено про порушення ТОВ "Кодар" вимог:

- п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.8.1, п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №344/94-ВР, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 78786 грн., в тому числі за 3 квартали 2009 року на 17822грн., за 2009 рік на 20384грн., за 1 квартал 2010 року на 2223грн., за 1 півріччя 2010 року на 26619грн., за 3 квартали 2010 року на 35178 грн., за 2010 рік на 51040грн., за 2 квартал 2011 року на 7362грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 64705грн., у т.ч. у липні 2009 року на 3660грн., у серпні 2009 року на 5899грн., у вересні 2009 року на 4699грн., у грудні 2009 року на 2050грн., у лютому 2010 року на 1778грн., у березні 2010 на 2500грн., у квітні 2010 року на 4271грн., у травні 2010 року на 3221грн., у червні 2010 року на 3371грн., у липні 2010 на 7500грн., у серпні 2010 на 5000грн., у вересні 2010 на 1667грн., у жовтні 2010 на 8408грн., у грудні 2010 на 4282грн., у січні 2011 року на 2474грн., у лютому 2011 року на 1580грн., у березні 2011 року на 2348грн.

В акті перевірки позивача зазначено, що за наслідками перевірки контрагентів позивача встановлено ознаки фіктивності правочинів, які передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

На підставі акту №1600/22-03/19185775 від 18.10.2012 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000722304 від 01.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 61463грн., в тому числі за основним платежем 50450грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11013грн., №0000712304 від 01.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 96642грн., в тому числі за основним платежем 78786грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17856грн. (а.с.7, 8).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168, чинного на час певних спірних правовідносин, було встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні правила щодо визначення права платника податку на податковий кредит закріплені у п. 198.1, 198.2., 198.3. 198.6., ст.198, п.201.1, 201.7., 201.10. ст.201 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби щодо необґрунтованого скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби №0000722304 від 01.11.2012 року в частині визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 17629,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

Податок на додану вартість у сумі 17629грн., що включений позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2010 року в сумі 1778грн., у березні 2010 року в сумі 2500грн., у квітні 2010 року в сумі 4271грн., у липні 2010 року в сумі 7500грн., у лютому 2011 року в сумі 1580грн., сформований на підставі податкових накладних №318 від 17.02.2010р., №319 від 17.02.2010р., №846 від 24.03.2010р., №905 від 12.04.2010р., №2601 від 16.06.2010р., №2361 від 21.07.2010р., №2373 від 23.07.2010р., №2390 від 28.07.2010р., №223 від 04.02.2011р. (а. с. 216-219, 222-225, 251).

Вказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п. п. 7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст. 201 ПК України та є єдиною підставою формування податкового кредиту.

Відповідач обґрунтовує порушення позивачем податкового законодавства та відсутність у платника податку права на податковий кредит тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами, взаємовідносини з якими були предметом перевірки, не мали товарного характеру, оскільки згідно актів перевірок ПП "Кримспецтехнолоджі", КП "Альянс", ТОВ "БК "Акрополь" встановлено ознаки фіктивності угод таких підприємств зі своїми контрагентами.

Проте, колегією суддів встановлено, що 23.06.2004 року між ТОВ "БК "Акрополь" (Замовник) та ТОВ "Кодар" (Підрядник) укладено договір №285, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації на замовлення Замовника. (а.с.85).

23.06.2009 року між ТОВ "БК "Акрополь" (Замовник) та ТОВ "Кодар" (Підрядник) укладено договір №285/401, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик роботи з утеплення фасадів та нанесення декоративної штукатурки. (а.с.86).

На виконання зазначених договорів у грудні 2009 року Субпідрядником виконано будівельні роботи, про що складено акт №7 відповідно до якого замовником є - ТОВ "Кросс М", підрядником - ТОВ "Кодар", субпідрядником - "ТОВ "СК "Акрополь". Згідно вказаного акту загальна вартість робіт склала 12299,74грн., в тому числі ПДВ 2049,96грн. (а.с. 64-71).

20.07.2010 року між ТОВ "Кодар" (Замовник) та КП "Альянс" (Підрядник) укладено договір №1223, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик роботи з шпаклівки та нанесення декоративної штукатурки. (а.с.233).

09.08.2010 року між ТОВ "Кодар" (Замовник) та (КП "Альянс") Підрядник укладено договір №1222, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати на власний ризик будівельні роботи з устрою забору, кладки штукатурки, моноліту, часткового демонтажу.

На виконання зазначених договорів за період з лютого 2010 року до січня 2011 року Підрядником (КП "Альянс") виконані будівельні роботи, про що складено акти приймання виконаних робіт.

19.01.2011 року між ПП "Кримспецтехнолоджі" (Продавець) та ТОВ "Кодар" (Покупець) укладено договір № 15, за умовами якого Продавець передає у власність Покупця належне йому майно(а.с. 259).

На виконання зазначеного договору ТОВ "Кодар" отримано від ПП "Кримспецтехнолоджі" будівельні матеріали на загальну суму 65269,96грн.

Отриманий товар був позивачем оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 106-142, 234-244).

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідач не посилається на вирок у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що посилання відповідача на відсутність у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП "Кримспецтехнолоджі", КП "Альянс", ТОВ "БК "Акрополь", оскільки згідно актів перевірок ПП "Кримспецтехнолоджі", КП "Альянс", ТОВ "БК "Акрополь" встановлено ознаки фіктивності угод таких підприємств зі своїми контрагентами є помилковим та безпідставним.

Порушень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у періоді, що перевірявся,позивач не вчинив.

Відносно доводів апеляційної скарги відповідача, щодо помилкового скасування податкового повідомлення рішення №0000712304 від 01.11.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 70540,30 грн. та штрафних санкцій в сумі 17022,02 грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі - Закон 334) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Проте, судова колегія наголошує, що помилковість зазначених висновків податкового органу, вже встановлена раніше, а отже й доводи апеляційної скарги відповідача, щодо помилкового скасування податкового повідомлення рішення №0000712304 від 01.11.2012 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 70540,30 грн. та штрафних санкцій в сумі 17022,02 грн. є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги відповідача були предметом дослідження суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження також при апеляційному перегляді, в зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Що стосується доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" то позивач посилається на те, що висновок суду першої інстанції про неможливість включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2050 грн., ґрунтується тільки відсутністю саме податкової накладної.

Також, апелянт зазначає, що відносно податкової накладної № 1832 від 16.06.2010 р. розбіг сум виник з-за того, що будівельно-монтажні роботи були виконані у травні 2010 р. на суму 20224,80 грн. на яку помилково не була виписана податкова накладна.

Апелянт зазначив, що по податковій накладній № 1327 від 19.05.2010 року, розбіжність виникла за рахунок перевищення об'єму виконаних робіт за попередній місяцб, а оплата ж була здійснена 13.05.2010 року.

Проте, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 30711грн, яка була знята податковою інспекцією за спірними господарськими операціями, була включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі наступних податкових накладних: №1327 від 19.05.2010 року на суму ПДВ 3221грн., №1832 від 16.06.2010 року на суму ПДВ 3371 грн., №2686 від 10.08.2010 року на суму ПДВ 3333грн., №2683 від 25.08.2010 року на суму ПДВ 1667 грн., №3216 від 17.09.2010 року на суму ПДВ 1667 грн., №4076 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 2144 грн., №4077 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 3595грн., №78 від 19.01.2011 року на суму ПДВ 2474 грн., №1450 від 15.10.2010 року на суму ПДВ 2669 грн., №1853 від 06.12.2010 року на суму ПДВ 4282 грн., від 28.03.2011 року на суму ПДВ 2348 грн.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону №168 та ст.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із наведених норм слідує, що податкова накладна виписується в момент виникнення податкових зобов'язань, які виникають за першою подією. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

У свою чергу згідно п.п.7.5.1 п. 7.5. ст.7 Закону №168, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначена дата виникнення у платника права на податковий кредит, тобто це одна із дат, яка відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, податкова накладна №1327 на загальну суму 19324,74 грн. виписана 19.05.2010 року, тоді як у травні 2010 року відповідно до акту виконаних робіт, субпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 20224,81 грн.

Однак, відносно доводів апеляційної скарги позивача, судова колегія зауважує, що позивачем не надано підтверджень оплати такої суми, відсутні дата підписання акту виконаних робіт, у зв'язку з чим, позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження своїх посилань в апеляційній скарзі.

Окрім того, судова колегія зазначає, що податкова накладна №1832 на загальну суму 20224,80 грн. виписана 16.06.2010 року, тоді як в червні 2010 року відповідно до акту виконаних робіт, субпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 19324,74грн., підтвердження оплати на таку суму позивачем також надано, дата підписання акту виконаних робіт відсутня, у зв'язку із чим неможливо встановити за якою саме господарською операцією була виписана вказана податкова накладна.

Також, судова колегія відносно інших доводів апеляційної скарги позивача вважає за необхідне зазначити наступне.

Податкова накладна №2686 виписана 10.08.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 05.08.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №380 та банківською випискою за 05.08.2010 року.

Податкова накладна №2683 виписана 25.08.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 20.08.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №447 та банківською випискою за 20.08.2010 року.

Податкова накладна №3216 виписана 17.09.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 15.09.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №517 та банківською випискою за 15.09.2010 року.

Податкова накладна №1450 виписана 15.10.2010 року, тоді як перша подія (поставка товару) відбулася 01.10.2010 року, що підтверджується прибутковою накладною №346 (а.с.245).

Податкова накладна №1863 виписана 06.12.2010 року, тоді як перша подія (оплата) відбулася 03.12.2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №117 та банківською випискою за 03.12.2010 року.

Податкова накладна б/н виписана 28.03.2011 року, тоді як перша подія (поставка товару) відбулася 22.03.2011 року, що підтверджується прибутковою накладною №177 (а.с.248).

В обґрунтування своїх доводів викладених в апеляційній скарзі, позивачем не було надано доказів здійснення господарських операцій у дні, коли були виписані вищевказані податкові накладні, а відтак такі накладні виписані безпідставно.

Крім того як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з червня 2010 року до вересня 2010 року здійснена оплата будівельних послуг у сумі 85000 грн., в тому числі ПДВ 14167грн. На всі суми оплати позивачем отримані податкові накладні, у зв'язку і чим саме дата оплати є першою подією та саме за цією датою у позивача виникає право на віднесення суд до податкового кредиту.

Після підписання актів приймання виконаних робіт у жовтні 2010 року та січні 2011 року сторонами складені акти приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року на загальну суму 12863,78грн., в тому числі ПДВ 2143,96грн. (а.с.195-202), за жовтень 2010 року на загальну суму 21569,38грн., в тому числі ПДВ 3594,90грн. (а.с.203-211), за січень 2011 року на загальну суму 14824,03грн., в тому числі ПДВ 2473,67грн. (а.с.212-215) та виписані податкові накладні №4076 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 2144 грн., №4077 від 22.10.2010 року на суму ПДВ 3595грн., №78 від 19.01.2011 року на суму ПДВ 2474 грн. які виписані безпідставно, оскільки виконання робіт є другою подією, а за першою подією - оплатою вже були виписані відповідні податкові накладні.

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які виписані двічі, як за оплатою так і за поставкою.

Також під час проведення перевірки позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2050 грн.

Строк визначення грошових зобов'язань згідно ст. 15 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III від 21.12.2000р. (чинного до 01.01.2011р.) та ст. 102 ПК України складає 1095 днів.

Сума грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2050грн., яка визначена оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, за грудень 2009 року, тобто на момент проведення перевірки строк зберігання податкових накладних, які підтверджують право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту не сплив.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки відсутність податкової накладної є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача відповідних сум ПДВ, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012р. №0000722304, в частині визначення позивачеві податкових зобов'язань у сумі 2050 грн. є правомірним.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий кредит в сумі 32821 грн. позивачем сформований неправомірно.

Окрім того, судова колегія зазначає, що прибуткові накладні №346 від 01.10.2010 року на загальну суму 16012,44грн. (без ПДВ 13343,70) (а.с.245), №155 від 04.02.2011 року на загальну суму 9481,49 грн. (без ПДВ 7901,24) (а.с.247), №177 від 22.03.2011 року на загальну суму 14085,43 грн. (без ПДВ 11737,84грн.) (а.с.248) не містять підписів уповноважених осіб та печаток підприємств, а тому не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції, а відтак не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум витрат до валових. Отже, сума 32982,78 грн. безпідставно включена позивачем до складу валових витрат.

За таких підстав, судова колегія, враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кодар" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.13 у справі № 2а-13066/12/0170/11 залишити без змін.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна