Постанова

від 07.02.2013 по справі 820/226/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р. Справа№2а-820/226/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Горшковій А.О.,

за участю представників сторін:

представника 1 позивача - Колісніченко П.Ю.,

представника 2 позивача - Білоус О.П.,

представника відповідача - Аракелян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 10.09.2012р. № 0007892305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі п'ятдесят дев'ять тисяч сімнадцять грн. 00 коп. та № 0007882305 про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень п'ятдесят коп.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0007882305 від 10.09.2012 року та № 0007892305 від 10.09.2012 року, прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що при складанні акту перевірки дійшов висновку про документально не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Декос Альянс" лише на підставі акту перевірки від 26.01.2012р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Декос Альянс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р." без врахування первинної документації наданої позивачем під час перевірки на підтвердження реальності правовідносин та надання їм належної оцінки. У зв'язку з чим просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що порушення встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки № 3309/2204/32947554 від 20.08.2012 року, відповідно до висновків якого позивачем документально не підтверджено здійснення господарських відносин з контрагентом, внаслідок чого порушено вимоги п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року та занижено суму податку на прибуток в сумі 59017 грн., в тому числі у 4 кварталі 2011 року на 59017 грн. та порушено вимоги п.198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість в сумі 51319 грн., в тому числі у листопаді 2011 року в розмірі 51319 грн. Такими чином вважає, що податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТД «Владар-Харків» (код ЄДРПОУ 32947554) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.09.2011 по 30.10.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 (а.с. 17-31).

Як вбачається з висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «ТД «Владар-Харків» вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок чого було занижено суму податку на прибуток у сумі 59017,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на 59017,00 грн.; вимог п. 198.1, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 51319,00 грн., в т.ч. у жовтні 2011 року в розмірі 51319,00 грн., внаслідок взаємовідносин з ТОВ «Декос Альянс».

На підставі акту перевірки від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення - рішення від 10.09.2012 року № 0007882305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 76978,50 грн. (Сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 50 коп.), з яких 51319,00 грн. за основним платежем і 25659,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення вимог п. 198.2, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та від 10.09.2012 року № 0007892305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 59017,00 грн. (П'ятдесят дев'ять тисяч сімнадцять гривень 00 коп.), в т.ч. 59017,00 грн. за основним платежем і 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (а.с. 32-33).

З дослідженого акту перевірки від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138, п. 198.2, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України і винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Декос Альянс» за перевіряємий період. Даний висновок зроблений відповідачем на підставі інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальниками та покупцями з ТОВ «Декос Альянс» з посиланням на ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Декос Альянс".

Відповідно до договору від 03.10.2011 р. № 120/1, укладеного між ТОВ «ТД «Владар-Харків» (замовник) і ТОВ «Декос Альянс» (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати поставку програмного забезпечення « 1-С Битрикс: Управление сайтом - Бизнес веб-кластер»; розробити унікальний дизайну сайту виходячи з потреб замовника; створити сайт замовника в мережі Інтернет, оптимізувати пошукову систему сайту замовника і навчити персонал замовника роботі з сайтом (а.с. 36-37).

На виконання договору від 03.10.2011 р. № 120/1 виконавцем було надано: програмне забезпечення « 1-С Битрикс: Управление сайтом - Бизнес веб-кластер»; розроблено унікальний дизайн сайту виходячи з потреб замовника; доопрацьовано спеціалізовану систему управління сайтом, виходячи з завдань замовника; здійснено комплексну пошукову оптимізацію, підтримку і розвиток сайту; впроваджено систему управління сайтом Бізнес веб-кластер ТОВ «ТД Владар-Харків»; проведено навчання персоналу ТОВ «ТД Владар-Харків».

Факт передачі програмного забезпечення та супутніх послуг підтверджується видатковою накладною № РН-0002719 від 25.10.2011 року на суму 69570,00 грн. (а.с.40), актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 року (а.с. 41), звітом про аудит сайту від 10.10.2011 року (а.с. 132-149), звітом про виконану роботу від 20.10.2011 року (а.с. 93-106), звітом по сайту від 25.10.2011 року (а.с. 107-131), планом проведення навчання, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ «Декос Альянс» була виписана податкова накладна № 596 від 25.10.2011 року на суму ПДВ 51319,16 грн., яке на час здійснення фінансово-господарських операцій було зареєстрованим як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту в жовтні 2011 року, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 по податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року у сумі 51319,16 грн.

Для здійснення оплати ТОВ «Декос Альянс» виставило Позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0002719 від 25.10.2011 року(а.с. 91).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримане програмне забезпечення та супутні послуги проведені векселями, векселедавцем яких є позивач, що підтверджується актом прийому-передачі веселів № 2 від 14.02.2012 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 92).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання угоди між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" підтверджується видатковою накладною № РН-0002719 від 25.10.2011 року на суму 69570,00 грн., актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 року, звітом про аудит сайту від 10.10.2011 року, звітом про виконану роботу від 20.10.2011 року, звітом по сайту від 25.10.2011 року, податковою накладною № 596 від 25.10.2011 року, актом прийому-передачі веселів № 2 від 14.02.2012 року, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, договір укладений між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" виконаний кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТД «Владар-Харків" та ТОВ "Декос-Альянс" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту первинних документів з боку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС в акті перевірки відсутні.

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна, яка міститься в матеріалах справи, відповідає вимогам, закріпленим в ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" є нікчемними на підставі інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальниками та покупцями з ТОВ «Декос Альянс» з посиланням на ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Як вбачається з висновків акту перевірки підставою висновків про відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Декос Альянс» постав Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» (код ЄДРПОУ 37505731) від 26.01.2012 р. № 28/23-10/37505731, в якому містяться судження про порушення ТОВ «Декос Альянс» вимог ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Отже, єдиним мотивом, на підставі якого відповідач дійшов судження про порушення Позивачем вимог податкового законодавства, є виключно висновки складеного іншим органом державної податкової служби України акту перевірки діяльності контрагента позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.

Оскільки законом органи державної податкової служби України не наділені виключною прерогативою на визнання правочинів нікчемними та визнання господарських операцій, такими, що не відбулись, то акт перевірки, в якому викладені відповідні висновки податкового органу, на відміну від рішення суду не є документом, що однозначно та безсумнівно встановлює певні факти господарської діяльності платника податків, звільняючи податковий орган від обов'язку підтвердження факту порушення відомостями первинних документів та даними обліку.

Таким чином, сам лише акт перевірки діяльності контрагента платника податків, складений одним органом державної податкової служби, не може бути покладений в основу судження іншого податкового органу про вчинення таким платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки податкового органу не має преюдиціального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між позивачем і ТОВ «Декос Альянс» було укладено договір від 03.10.2011 р. № 120/16. На виконання зобов'язань за цим договором ТОВ «Декос Альянс» було надано: Програмне забезпечення « 1-С Битрикс: Управление сайтом - Бизнес веб-кластер»; розробка унікального дизайну сайту виходячи з потреб підприємства; доопрацювання спеціалізованої системи управління сайтом, виходячи з завдань підприємства; комплексна пошукова оптимізація, підтримка і розвиток сайту; впровадження системи управління сайтом Бизнес веб-кластер ТОВ «ТД Владар-Харків»; навчання персоналу ТОВ «ТД Владар-Харків». Факт постачання програмного забезпечення підтверджується видатковою накладною № РН-0002719 від 25.10.2011 року на суму 69570,00 грн., факт надання послуг підтверджується актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 року, звітом про аудит сайту від 10.10.2011 року, звітом про виконану роботу від 20.10.2011 року, звітом по сайту від 25.10.2011 року, планом навчання персоналу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Вексель належить до неемісійних цінних паперів.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери; боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі; іпотечні цінні папери; приватизаційні цінні папери; похідні цінні папери; товаророзпорядчі цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі, крім фінансових векселів, що випускаються у бездокументарній формі у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Факт наявності заборгованості ТОВ «ТД «Владар-Харків» перед ТОВ «Декос Альянс» у сумі 307914,96 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 14.02.2012 року, що відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Пунктом 4.3 Договору від 03.10.2011 р. № 120/16 передбачена можливість розрахунків між сторонами у вексельній формі, що відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені), крім фінансових векселів, що випускаються у бездокументарній формі.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою;

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок ведення реєстру виданих векселів затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 липня 2003 року N 296, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 р. за N 708/8029, із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 жовтня 2010 року N 1622.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про обіг векселів в Україні» ТОВ «ТД Владар-Харків» веде реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Довідкою Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», надісланою для надання методичної допомоги адміністративним судам та до відома Державній податковій адміністрації України, визначено, що відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, відповідач при складанні Акту перевірки дійшов помилкового висновку про документально не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Декос Альянс" лише на підставі акту перевірки від 26.01.2012р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Декос Альянс" з питань дотримання вимог податквого та іншого законодавства за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р." без врахування первинної документації наданої позивачем під час перевірки на підтвердження реальності правовідносин та надання їм належної оцінки.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач не посилається ні на невідповідність відомостей, зазначених в первинних документах, фактичним обставинам, ні на відсутність у ТОВ «Декос Альянс» статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості товару (робіт, послуг), ні на несумісність зазначеного у перелічених у документах товарів (робіт, послуг) з власною господарською діяльністю ТОВ «ТД «Владар-Харків».

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Суд, дослідивши договір, укладений між ТОВ "ТД «Владар-Харікв" та ТОВ "Декос Альянс", вважає, що його укладено відповідно до вимог діючого законодавства та він відповідає вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто програмне забезпечення та супутні послуги фактично були надані, договір між позивачем і ТОВ "Декос Альянс" мав реальний характер, а придбані програмне забезпечення та супутні послуги використані в господарській діяльності позивача.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень-рішень № 0007882305 від 10.09.2012 року та № 0007892305 від 10.09.2012 року, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є такими, що підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД «Владар-Харків" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0007892305 від 10.09.2012р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі п'ятдесят дев'ять тисяч сімнадцять грн. 00 коп. та № 0007882305 від 10.09.2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень п'ятдесят коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" судовий збір у розмірі 1360 (тисячу триста шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст постанови виготовлено 11.02.2013 року.