Рішення

від 04.10.2018 по справі 820/226/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 жовтня 2018 р. № 820/226/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

за участю:

представника відповідача - Гуди К.П. (довіреність від 27.04.2018р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" (вул. Іванівська, буд. 1,Харків,61022, код ЄДРПОУ32947554) до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (пр-т Леніна, 9,Харків,61166, код ЄДРПОУ22705936) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби:

від 10.09.2012р. №0007892305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі п'ятдесят дев'ять тисяч сімнадцять грн. 00 коп.

від 10.09.2012р. №0007882305 про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень п'ятдесят коп.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Позивач вказує, що при складанні акту перевірки дійшов висновку про документально не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Декос Альянс" лише на підставі акту перевірки від 26.01.2012р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Декос Альянс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р." без врахування первинної документації, наданої позивачем під час перевірки на підтвердження реальності правовідносин та надання їм належної оцінки.

Відповідач позов не визнав та згідно наданого до суду відзиву зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та законними. Відповідач указав, що позивач фактично не здійснював господарських операцій з контрагентом, проте, за відсутності фактично проведених господарських операцій, включив до податкової звітності не підтверджені належним чином показники, на підставі яких в подальшому неправомірно визначив від'ємне значення з ПДВ та відповідні податкові зобов'язання з даного виду податку.

Справу прийнято до розгляду суддею Панченко О.В. 02.08.2018р. після скасуванняКасаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановою від 19.06.2018р. попередніх судових рішень, ухвалених в даній справі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом обставини справи полягають в наступному.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 20.08.2012р. була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ТД "Владар-Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.09.2011р. по 30.10.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 (а.с. 17-31, том 1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення з боку позивача ТОВ "ТД "Владар-Харків" :

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), внаслідок чого було занижено суму податку на прибуток у сумі 59017,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року на 59017,00 грн.;

вимог п. 198.1, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 51319,00 грн., в т.ч. у жовтні 2011 року в розмірі 51319,00 грн., внаслідок взаємовідносин з ТОВ "Декос Альянс".

На підставі розгляду вказаного акту перевірки від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.09.2012 р.:

№0007882305 (а.с. 33, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 76978,50 грн., з яких 51319,00 грн. за основним платежем і 25659,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення вимог п. 198.2, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України;

№0007892305 (а.с. 32, том 1), відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 59017,00 грн. за порушення п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Досліджуючи підстави, які слугували для прийняття відповідачем - суб'єктом владних повноважень оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті податкової перевірки в даній справі порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138, п. 198.2, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) і винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугував висновок контролюючого органу про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Декос Альянс" за перевіряємий період.

Даний висновок зроблено на підставі інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальниками та покупцями з ТОВ "Декос Альянс" з посиланням на ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку вказаним висновкам, суд зазначає, що судовим розглядом підтверджено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Декос Альянс".

Відповідно до договору від 03.10.2011 р. № 120/1, укладеного між ТОВ "ТД "Владар-Харків" (замовник) і ТОВ "Декос Альянс" (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати поставку програмного забезпечення " 1-С Битрикс: Управление сайтом - Бизнес веб-кластер"; розробити унікальний дизайну сайту виходячи з потреб замовника; створити сайт замовника в мережі Інтернет, оптимізувати пошукову систему сайту замовника і навчити персонал замовника роботі з сайтом (а.с. 36-37, том 1).

Факт передачі програмного забезпечення та супутніх послуг позивач обґрунтовує видатковою накладною № РН-0002719 від 25.10.2011 року на суму 69570,00 грн. (а.с.40, том 1), актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 року (а.с. 41, том 1), звітом про аудит сайту від 10.10.2011 року (а.с. 132-149, том 1), звітом про виконану роботу від 20.10.2011 року (а.с. 93-106, том 1), звітом по сайту від 25.10.2011 року (а.с. 107-131, том 1), планом проведення навчання, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ "Декос Альянс" в зв'язку з господарськими операціями була виписана податкова накладна № 596 від 25.10.2011 р. на суму ПДВ 51319,16 грн., що не заперечується сторонами.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту в жовтні 2011 рок, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 по податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року у сумі 51319,16 грн.

Для здійснення оплати ТОВ "Декос Альянс" виставило позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0002719 від 25.10.2011 р.(а.с.91). При цьому розрахунки між суб'єктами господарювання за отримане програмне забезпечення та супутні послуги проведені, як стверджує позивач, за допомогою векселів, векселедавцем яких є позивач. На підтвердження даної обставини до суду надано акт прийому-передачі веселів № 2 від 14.02.2012 р. (а.с. 92, том 1).

Правове регулювання спірних відносин, на час їх виникнення, полягало в наступному.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Законодавче визначення поняття "первинний документ" закріплене положеннями ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В даній справі доводи контролюючого органу про нереальність укладених між позивачем та його контрагентом зведено до того, що первинні документи за спірними операціями не містять відомостей щодо обсягів господарських операцій, відсутні калькуляції витрат на кожну послугу.

Крім того, опитаний в якості свідка при розслідуванні кримінальної справи директор ТОВ Декос Альянс Андрієвський А.Г. пояснив про свою непричетність до діяльності вказаного товариства та зазначив, що не підписував фінансово-господарських документів від імені вказаного товариства. Відтак контролюючий орган виходив з того, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а ому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

З такою позицією можна погодитися за умови коли факт непричетності особи, зазначеної як підписант у первинних документах щодо спірних угод, до діяльності підприємства - контрагента, яке видало (створило) такі первинні документи, встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили. Слід зазначити, що адміністративний суд не здатен надати належну оцінку показанням свідка, наданим особою в кримінальній справі, оскільки не може оцінити всі зібрані в такій кримінальній справі докази в їх сукупності та не наділений такими повноваженнями процесуальним законом, який відносить розгляд та вирішення кримінальних справи до підсудності іншого суду.

В зв'язку з наведеним доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру спірних угод позивача з ТОВ Декос Альянс в зв'язку з непричетністю його керівника до здійснення господарської діяльності суд вважає недостатньо підтвердженими.

Щодо інших доводів контролюючого органу слід зазначити, що згідно умов укладеного між позивачем та ТОВ Декос Альянс договору від 03.10.2011р. № 120/1 останній взяв на себе зобов'язання щодо виконання постачання програмного забезпечення, розроблення сайту, навчання персоналу позивача роботі з сайтом.

Суд звертає увагу, що в даному випадку виконання угоди між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" підтверджується лише в частині постачання безпосередньо програмного забезпечення згідно видаткової накладної № РН-0002719 від 25.10.2011 р. на суму 69570,00 грн. (а.с. 88). При цьому надані позивачем копії таких документів як звіт про аудит сайту від 10.10.2011 р., звіт про виконану роботу від 20.10.2011 р., звіт по сайту від 25.10.2011 р., план обучения работников Общества в період с 20 по 25 октября 2011 года без отрыва от места работы не містять ознак документів, які належним чином фіксують обсяг виконаних робіт, їх деталізацію, калькуляцію, обсяг годин навчання персоналу, а відтак їх прийняття позивачем, зафіксоване в Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 р., є по суті штучним створенням доказів, яке не спирається на належні дані.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, розрахунки між сторонами проводилися за допомогою векселів згідно вимог Закону України Про обіг векселів в Україні .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з проспектом їх емісії (за емісійними цінними паперами), а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Вексель належить до неемісійних цінних паперів.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери за формою існування поділяються на документарні та без документарні.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери; боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі; іпотечні цінні папери; приватизаційні цінні папери; похідні цінні папери; товаророзпорядчі цінні папери.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі, крім фінансових векселів, що випускаються у бездокументарній формі у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені), крім фінансових векселів, що випускаються у бездокументарній формі.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою;

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок ведення реєстру виданих векселів затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 липня 2003 року N 296, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 р. за N 708/8029, із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 жовтня 2010 року N 1622.

Позивачем до суду крім акту прийому-передачі векселів № 2 від 14.02.2012р. не надано відповідного реєстру виданих векселів та, крім того, враховуючи, що датою погашення цих векселів було визначено 31.12.2015р., не надано пояснення з відповідним документальним обґрунтуванням чи відбулось їх погашення.

За таких обставин вважати, що поставлений позивачу товар та послуги були належним чином ним сплачені немає, в зв'язку з чим у позивача відсутніми були підстави для формування показників податкової звітності.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення контролюючого органу, що були прийняті за наслідками податкової перевірки позивача, суд доходить висновку про їх відповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, яка підтверджена відповідачем як суб'єктом владних повноважень за привалами ч. 2 ст. 77 КАС України.

В зв'язку з наведеним позовні вимоги про скасування цих рішень є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко