Ухвала

від 24.01.2013 по справі 26/284пн

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Київ К-22476/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 21.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010

у справі № 26/284пн

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр «Політехнік»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

Головного управління державного казначейства України в Донецькій області

за участю Прокуратури Донецької області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-впроваджувальний центр «Політехнік»звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Донецької області від 21.02.2007 позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 постанову Господарського суду Донецької області від 21.02.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька оскаржила їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 21.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача за серпень, листопад, грудень 2005 р., січень 2006 р. та складено акт № 895/23-4/13499395 від 14.04.2006.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: згідно з укладеними з нерезидентами договорами позивач надав послуги поставки продукції за що отримав комісійну винагороду. Податок на додану вартість позивачем розраховано не з суми комісійної винагороди, а утримано у тому числі в сумі винагороди, що призвело до заниження розміру податкового зобов'язання та завищено суму бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно податкової декларації з ПДВ серпень 2005р. сума ПДВ поточного періоду має від'ємне значення і складає 31286 грн., сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 31286 (рядок 22.2) грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26) складає 0 грн. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 56926 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ листопад 2005р. сума ПДВ поточного періоду має від'ємне значення і складає 55751 грн., сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 55751 (рядок 22.2) грн., а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26) складає 60702 грн. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 50819 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ грудень 2005р. сума ПДВ поточного періоду має від'ємне значення і складає 82879 грн., сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 82879 грн. (рядок 22.2), а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26) складає 44592 грн. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 71861 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2006р. сума ПДВ поточного періоду має від'ємне значення і складає 9783 грн., сума що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 9783 грн. (рядок 22.2), а залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26) складає 28872 грн. Згідно рядка 25.1 декларації, розрахунку бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на рахунок в установі банку підлягає відшкодуванню 98599 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач в акті перевірки вказав, що перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язанням виникло в зв'язку із здійсненням експортних операцій

Розбіжностей між даними вказаними позивачем у податкових деклараціях та даними перевірки не встановлено.

Відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість", бюджетним відшкодуванням вважається -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції від 25.03.2005, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у п'ятиденний термін після закінчення перевірки податковий орган зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до пп.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку -продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку -покупця.

При цьому відповідальність платника податку -покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку -продавцем товарів (послуг) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку платником податку -продавцем товарів (послуг) не передбачена законодавством України.

До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав ці товари з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету, а встановлено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товару на митну територію України, документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларації, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем до податкового кредиту включений ПДВ по належним чином оформленим податковим накладним, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а також позивачем сплачений контрагентам у відповідних податкових періодах ПДВ у сумах які дорівнюють сумам заявленим позивачем до відшкодування, що підтверджено платіжними документами.

Не отримання відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок постачальників контрагентів позивача, або не встановлення виробника продукції не є підставою для позбавлення платника податку -покупця права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що у відповідача не було підстав для ненадання висновку щодо відшкодування заявленої у позові суми бюджетного відшкодування.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 21.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 у справі № 26/284пн слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Господарського суду Донецької області від 21.02.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2010 у справі № 26/284пн залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко