Постанова

від 04.02.2013 по справі 1570/6981/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6981/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року м. Одеса

11год.03хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Маліновської І.В.

За участю сторін:

Від позивача: Гідулянов О.В. - за довіреністю б/н від 01.11.2012р.

Від відповідача: Дімов В.О. - за довіреністю від 19.09.2012р. №17303/Д/10-104

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський м'ясопереробний завод» до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод», в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001852201 та №0001862201 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та на відсутність в його діях порушень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138. п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139. ст.185.1 ст.185. п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.5. п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, посилаючись на наступне. Відповідачем зроблено помилковий висновок про відсутність ознак реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «Оптімус Каро», який не відповідає дійсності, він зроблений на підставі припущень, без вивчення первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання. Підставою для висновків акту перевірки позивача слугували дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки іншого підприємства та висновку ДПІ про відсутність його за місцезнаходженням, що не свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій. Позивач не може нести відповідальність за порушення з боку його контрагента. Договір, укладений між позивачем та ПП «Оптімус Каро», повністю виконано та носить реальний характер, що підтверджується первинними документами. Також позивач наголошує на порушенні відповідачем законодавства під час проведення перевірки та оформлення її результатів; проведення перевірки без належних підстав; в акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком, які б підтверджували його висновки.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність своїх дій під час проведення перевірки та оформлення її результатів, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Реальність господарських операцій між ПП «Оптімус Каро» та ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» не підтверджена необхідними первинними документами, зокрема, відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення товару. Встановлені порушення виключають право позивача на віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 26.10.2012р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС відповідно до листа ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ДПС з актом №39/22-0/37389399 від 01.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Оптімус Каро» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.» та Висновку ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ в Одеській області ДПС №686/07-013 від 26.09.2012р. щодо відсутності ознак факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Оптімус Каро» з контрагентами за лютий 2012р., згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України та наказу ДПІ у Суворовському районі м.Одеси «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» №1131 від 25.10.2012р., проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Оптімус Каро» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №2817/22-1/33970605 від 26.10.2012р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський м'ясопереробний завод», код за ЄДРПОУ 33970605, по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником Приватним підприємством «Оптімус Каро», код СДРПОУ 37389399, за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що 1) на порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП «Оптімус Каро» в розумінні ст.138 ПК України всього у сумі 666665грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 р. на суму 666665грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 140 000 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 р. на суму 140 000 грн.; 2) на порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п. 201.4 ст.201 ПК України, у ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП «Оптімус Каро» в розумінні ст.185 ПК України всього на суму 133333грн., в тому числі: за лютий 2012 р. на суму 133 333 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 133333грн., в тому числі: за лютий 2012 р. на суму 133333грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав до ДПІ заперечення на акт, які листом від 07.11.2012р. №20916/10/22-016 залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки від 26.10.2012р. ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012р. №0001862201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 133333грн. та застосування штрафних санкцій на суму 33333,25грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 ПК України; та №0001852201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 140000грн. та застосування штрафних санкцій на суму 35000грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду, вказуючи на їх протиправність та необґрунтованість.

Суд погоджується з правовою позицією ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З акту перевірки вбачається та не заперечується сторонами, що за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» задекларовано валові доходи у сумі 8164273грн., валові витрати у сумі 8048394грн. та задекларовано податок на прибуток у сумі 24335грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. у ТОВ Одеський м'ясопереробний завод» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП «Оптімус Каро» в розумінні ст.138 ПК України всього у сумі 666665грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. на суму 140000грн.

За період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 583344грн., податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 554 321 грн., та задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 29023грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. у ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ПП «Оптімус Каро» в розумінні ст.185 ПК України всього на суму 133333грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2012р. на суму 133333грн.

Як вбачається з акту перевірки, основною підставою для висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. на суму 140000грн. та податку на додану вартість за лютий 2012 р. на суму 133333грн. у зв'язку з завищенням податкового кредиту та завищення валових витрат в частині господарських відносин позивача з ПП «Оптімус Каро», зокрема, слугувало наступне. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС отримано лист ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області ДПС з актом №39/22-0/37389399 від 01.10.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Оптімус Каро», код ЄДРПОУ 37389399 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р.», в якому зазначено, що відповідно до Висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності №686/07-013 від 26.09.2012р. та листа ДПС в Одеській області від 18.05.2012р. №12193/7/20-2010 проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «Оптімус Каро» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р., однак зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «Оптімус Каро» має стан - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». 28.05.2012р. ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ складено довідку №338/07-013 про відсутність за місцезнаходженням платника податків; 31.05.2012р. анульовано свідоцтво платника ПДВ. У висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності зазначено, що ДПІ здійснено запит ПП «Оптімус Каро» про надання документів в підтвердження взаємовідносин ПП з контрагентами, у т.ч. ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод», у відповіді на який вказано, що вказані матеріали було викрадено; будь-яких документів в підтвердження господарських операцій надано не було.

Також, відповідачем зазначено, що в отриманих позивачем від ПП «Оптімус Каро» податкових накладних вказана адреса, за якою контрагент не знаходиться.

З цих підстав відповідачем зроблено висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Оптімус Каро» з ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод», у зв'язку з чим позивачем, на думку відповідача, завищено податковий кредит та завищено валові витрати в частині господарських відносин з ПП «Оптімус Каро» за лютий 2012р.

Судом встановлено, що відносини між ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» та ПП «Оптімус Каро» ґрунтувались на укладеному договорі поставки №01015 від 01.01.2012р., копія якого наявна у матеріалах справи. Товаром згідно даного договору вважається м'ясо яловичини, м'ясо свинини, свині в живій вазі, ВРХ живій вазі, що зазначається у видаткових накладних. Товар передається за усною заявкою покупця

Доставку продукції за договором здійснював водій ТОВ Постолатій М.Г., який працює на заводі; транспортний засіб на якому здійснювалась поставка - вантажний фургон ТАТА LPT 613/38, д/н ВН3714ВС, який є власністю TOB «Одеський м'ясопереробний завод», про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 30.03.2007р.; м'ясна продукція забиралась транспортом покупця від постачальника на підставі відповідних подорожніх листів №149326 від 17.02.2012р.. №149334 від 28.02.2012р. та №149348 від 29.02.2012р.

У зв'язку з відвантаження замовленого товару сторонами оформлено видаткові накладні №РН-170202 від 17.02.2012р., №РН-280201 від 28.02.2012р., №РН-290202 від 29.02.2012р.

В акті перевірки зазначено та не заперечується позивачем, що 13.03.2012р. ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» з ПП «Оптімус Каро» укладено акт взаємозаліку №1 про те, що заборгованість ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» перед ПП «Оптімус Каро» за поставлену продукцію по Договору поставки №01015 від 01.01.2012р. станом на 13.03.2012р. складає 1432400грн., у т.ч. ПДВ; заборгованість ПП «Оптімус Каро» перед ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» по Договору про залучення тимчасово вільних коштів (безвідсоткова фінансова допомога) №02/2012 від 30.01.2012р. станом 13.03.2012р. складає 1432400грн. без ПДВ. Керуючись чинним законодавством України, відповідно ст.601 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-lV зі змінами та доповненнями, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорічних вимог на загальну суму 1432400грн.

Згідно акту звіряння розрахунків від 13.03.2012р. між ПП «Оптімус Каро» та ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» станом на 13.03.2012р. сальдо складає 0грн., заборгованість відсутня.

У зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій ПП «Оптімус Каро» виписані позивачу наступні податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за лютий 2012р.: №17 від 17.02.2012р., №34 від 28.02.2012р., та №37 від 29.02.2012р., на загальну суму ПДВ - 133333,33грн.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товару, включення цих витрат до валових витрат, оплати товару, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеним в акті перевірки контрагентом, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту а понесених витрат - до валових (договір, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи, тощо).

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за лютий 2012р. у сумі 133333,33грн., спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Оптімус Каро» згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 1, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу ПП «Оптімус Каро» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься. Свідоцтво платника ПДВ ПП «Оптімус Каро» анульовано тільки 31.05.2012р., тобто після здійснення спірних господарських операцій.

Враховуючи наведене, необґрунтованим є висновок про порушення позивачем вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток, який спирається на твердження про завищення валових витрат позивача по відносинам з ПП «Оптімус Каро».

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки, при формуванні висновку про завищення валових витрат на суму 666665грн. по операціям ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» з ПП «Оптімус Каро» та, відповідно заниження податку на прибуток на суму 140000грн. ДПІ взагалі не надавалась оцінка документам, що свідчить про проведення розрахунку за отриманий позивачем товар (договір №02/2012 про залучення тимчасово вільних коштів від 30.01.2012р. з ПП «Оптімус Каро», акт взаємозаліку №1 від 13.03.2012р. на суму 1432400грн.). Законність проведення взаємозаліку та наявність підстав для цього в ході перевірки не досліджувались та в підґрунтя висновків перевірки не було покладено. Усі висновки спирались виключно на податкову інформацію по контрагенту ПП «Оптімус Каро», та відповідна частина акту перевірки позивача не містить зазначення, які саме порушення вимог податкового законодавства допущені ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» та в чому саме вони полягали, як і не зазначено, які дефекти первинних документів, наданих до перевірки, свідчать про необгрунтвоаність віднесення спірних витрат до валових.

Однією з підстав для висновку про безтоварність угоди, а отже безпідставність віднесення сум сплаченого ПДВ, до податкового кредиту та безпідставність віднесення витрат за вказаною угодою до валових, відповідачем зазначено ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Проте суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з урахуванням наступного.

ПК України не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені кодексом, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказана норма закону не дозволяє включати витрати підприємства до валових тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом. В договорах поставки не йдеться про надання послуг щодо перевезення вантажу від постачальника до покупця, а отже позивач не вступав за ними у правовідносини щодо перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п.11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару до валових витрат та для підтвердження товарності господарських операцій.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому полягає порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138. п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139. ст.185.1 ст.185. п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.5. п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.4 ст.201 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ, що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з ПП «Оптімус Каро», та витрати позивача за цими операціями - до валових.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, висновок документальної перевірки про безтоварність угоди між ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» та ПП «Оптімус Каро» обґрунтований виключно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених іншими податковими органами, хоча висновки про встановлені порушення податкового законодавства не можуть бути обґрунтовані виключно додатковою інформацією, одержаною не з первинних документів ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод», а з документів за результатами перевірки іншого платника податків.

Разом з цим, позивач обґрунтовано звертає увагу на те, що в акті перевірки від 26.10.2012р. взагалі не вказується підстава проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, як того вимагає п.79.1 ст.79 ПК України. Так, в акті не зазначена жодна з підстав, визначених п.78.1 ст.78 ПК України, наявність якої надає ДПІ право на здійснення позапланової перевірки.

Аналогічні висновки можливо зробити з тексту наказу від 25.10.2012р. №1131 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки».

В акт зазначено, що на запит ДПІ від 21.05.2012р. ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» надано відповідь з копіями документів по взаємовідносинам з ПП «Оптімус Каро».

Відповідно до п.2.3 Порядку від 22.12.2010р. №984 вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити, зокрема, підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів.

Незазначення в наказі та в акті перевірки підстав для її проведення як позапланової свідчить про порушення гарантій прав позивача як платника податків при здійсненні заходів податкового контролю, відтак суд погоджується з доводами позивача в цій частині.

В запереченнях проти позову ДПІ самостійно визначає п.78.1 ст.78 ПК України, який нібито був застосований до оскарженої перевірки, таким чином вирішуючи питання наявності підстав проведення позапланової перевірки вже в суді, а не в ході призначення та проведення оскаржуваної перевірки.

Інші ж доводи відповідача не спростовують висновки суду що при формуванні висновків акту перевірки не були дотримані вимоги пункту 6 Порядку №984, оскільки встановлені порушення норм податкового законодавства не кореспондуються з посиланнями на первинні або інші документи, які б підтверджували наявність інших порушень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» вимог ПК України, завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2012р. на суму 133333,33грн. та завищення валових витрат за лютий 2012р. на 666665грн., відсутність належних доказів фіктивності угоди позивача з ПП «Оптімус Каро» та безтоварності господарської операції за нею, приймаючи до уваги опосередкованість оскаржених висновків ДПІ фактично виключно даними по контрагенту ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод», суд дійшов висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування і задоволення позову ТОВ «Одеський м'ясопереробний завод» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський м'ясопереробний завод» до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС №0001852201 від 12.11.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС №0001862201 від 12.11.2012р.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2013р.

Суддя М.М. Аракелян

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС №0001852201 від 12.11.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС №0001862201 від 12.11.2012р.

04 лютого 2013 року

.