Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а/0570/15683/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 р. Справа №2а/0570/15683/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.10

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.

за участю

представників позивача Корчевого А.В., Кошкіна В.П.,

представників відповідача Резакової Т.В., Євсєєва В.О.

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Магнат" до Державної податковоїі нспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001122320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 46715,00 грн. та № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 37372,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Магнат" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001122320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 46715,00 грн. та № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 37372,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки №1532/22-1/36310752 від 12 липня 2012 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0001122320 від 17 жовтня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 46715, 00 грн., з яких за основним платежем 37372,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9343,00 грн., № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37372,00 грн., з яких за основним платежем 29898,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7474,50 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством порушено п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями),в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 29898,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 12510 грн., п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 37372,00 грн. за 2010 рік.

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Магнат" мало господарські відносини з Приватним підприємством «Іллекс Луганськ», що відбулись в період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, між ними було укладено угоди щодо придбання товарів (робіт, послуг). Підставою для визнання податкових угод недійсними податковий орган вказує ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Магнат" для перевірки первинних документів господарської діяльності, проте в описовій частині акту контролюючий орган сам приводить список наданих первинних документів. Крім того, відповідач в акті посилається на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року у кримінальній справі № 1-2915/2011 та наголошує на тому, що постачальник Приватне підприємство «Іллекс Луганськ» використовувалося для прикриття незаконної діяльності, укладання фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів. Однак на час здійснення господарських операцій Приватне підприємство «Іллекс Луганськ» було включено до ЄДР. Таким чином, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків ПП «Іллекс Луганськ», ні за можливу недостовірність відомостей про ПП «Іллекс Луганськ», наведених у зазначеному реєстрі. Крім того, зазначає, що у вироку досліджувалися лише взаємовідносини ПП «Іллекс Луганськ» з ПП «ВПП - Луганськ-контракт» та ПП «Луганськенерголюкс», жодних посилань на ТОВ "Дон-Магнат" вирок не містить. Таким чином, висновок, зроблений податковим органом в акті перевірки про безтоварність господарських операцій є неправомірним та необґрунтованим.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали,надавши суду письмове заперечення, пояснивши, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ». Крім того, відповідно до вироку від 21 жовтня 2011 року Брянківського міського суду Луганської області оформлення злочинною групою від імені ПП «Іллекс Луганськ» первинних документів щодо продажу ТОВ "Дон-Магнат" товару було зроблено не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності і є таким, що суперечить вимогам законодавства та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Судом також було встановлено, що у період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року вся діяльність ПП «Іллекс Луганськ» зводилась членами злочинної групи к фіктивному підприємництву з метою заволодіння бюджетними коштами шляхом заповнення бухгалтерських та податкових документів про проведення безтоварних операцій з метою транзиту та переведення в готівку безготівкових коштів, що надходили на рахунки ПП «Іллекс Луганськ» від підприємств - контрагентів, в тому числі і від ТОВ «Дон-Магнат». Таким чином, первинні документи, які складені злочинною групою від імені ПП «Іллекс Луганськ» з порушенням вимог Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, оскільки судом встановлено, що зазначені документи містять недостовірні дані. На підставі вищевикладеного, відповідачі просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон-Магнат»(далі за текстом - ТОВ «Дон-Магнат») згідно свідоцтва про державну реєстрацію, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 05 березня 2009 року, включено до ЄДРПОУ за № 36310752 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби (далі за текстом -ДПІ у м. Харцизьку Донецької області ДПС), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

ДПІ у м. Харцизьку Донецької області ДПС проводила документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дон-Магнат», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Іллекс Луганськ» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 1532/22-1/36310752 від 12 липня 2012 року /а.с. 30-42/ (далі за текстом - акт перевірки) та встановлено порушення:

- п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями),в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 29898,00 грн., в тому числі: за вересень 2010 року на суму 12510 грн.;

- п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 37372,00 грн. за 2010 рік.

За змістом акту перевірки №1532/22-1/36310752 від 12 липня 2012 року вбачається, що господарські операції за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. відображені у податковій звітності, щодо придбання товару ТОВ «Дон-Магнат» від ПП «Іллекс Луганськ» є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Крім того, відповідно до вироку від 21 жовтня 2011 року Брянківського міського суду Луганської області, оформлення злочинною групою від імені ПП «Іллекс Луганськ» первинних документів щодо продажу ТОВ «Дон-Магнат» товару (вугілля) було зроблено не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності і є таким, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, в ході проведення перевірок було встановлено:

- завищення податкового кредиту при взаємовідносинах з ПП «Іллекс Луганськ» всього в сумі 29898 грн., в тому числі у вересні 2010 року в розмірі 12510 грн. та у жовтні 2010 року в розмірі 17388 грн.;

- заниження податку на додану вартість всього в сумі 29898 грн., в тому числі у вересні 2010 року в розмірі 12510 грн. та у жовтні 2010 року в розмірі 17388 грн.;

- заниження податку на прибуток на загальну суму 37372 грн. за 2010 рік.

На підставі вищевикладеного, податковим органом було зроблено висновок про нікчемність правочинів та відповідно до відомостей, викладених у податкових звітностях за періоди з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, не відповідають дійсності, так як придбання товару (вугілля) було здійснено не з метою здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності, виходячи з вироку Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року.

17 жовтня 2012 року ДПІ у м. Харцизьку Донецької області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення ТОВ «Дон-Магнат»:

- № 0001122320 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1532/22-1/36310752 від 12 липня 2012 року за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 46715, 00 грн., з яких за основним платежем 37372,00 грн. таза штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 9343,00 грн. /а.с. 186/;

- № 0001132320 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 1532/22-1/36310752 від 12 липня 2012 року за порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями),яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37372,00 грн., з яких за основним платежем 29898,00 грн. таза штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 7474,50 грн./а.с.187/.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0001122320 та № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року з огляду на такі обставини.

23 вересня 2010 року між ПП «Іллекс Луганськ» («Продавець») та ТОВ «Дон-Магнат» («Покупець») було укладено договір купівлі-продажу № 23/09/10, за умовами якого «Продавець» зобов'язується поставити «Покупцеві» у власність, а «Покупець» зобов'язується прийняти і сплатити вугільну продукцію відповідно до якості, кількості, термінів, за цінами на умовах, передбачених в Специфікаціях до цього договору.

Фактичне виконання умов зазначеного договору (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами: - - рахунками на оплату за товар № 28.09.01 від 28.09.2010 року, № 24.09.01 від 24.09.2010 року, № 24.09.01 від 24.09.2010 року, № 28.09.01 від 28 вересня 2010 року;

- видатковими накладними № 24.09.01 від 24.09.2010 року, № 28.09.01 від 28 вересня 2010 року;

- податковими накладними від 28.09.2010 року № 28.09.01, від 24.09.2010 року № 24.09.01;

- актами приймання-передачі товару від 24.09.2010 року, від 28.09.2010 року; - специфікаціями до договору постачання №23/09/10 від 23.09.2010 року № 24-09-10, 28-09-10.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Копії зазначених декларацій наявні у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на постачання товару, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із нього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними'", такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, інтими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена Законом.

Відповідачем не викладено в акті перевірки документально обґрунтованих доказів щодо можливості надання податкової вигоди та нереальність товарного характеру у діях підприємства ТОВ «Дон-Магнат» з ПП «Іллекс Луганськ».

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано.

Крім того, в якості правомірності прийнятих рішень податковий орган в акті перевірки вказав на факт вироку по кримінальній справі № 1-291/2011 за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст.15, ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років.

Частиною 2 стати 205 Кримінального кодексу України передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Як слідує зі змісту ст. 205 кримінального кодексу України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченою диспозицією норми дії - створення або придбання суб*єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб*єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25.04.2003 року №3 ""Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності''. П.20 постанови зазначено, що у разі, коли створений чи придбаний суб*єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 Кримінального кодексу України і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб*єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

Таким чином, в силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) суб'єкта підприємницької діяльності.

Брянківським міським судом Луганської області при розгляді кримінальної справи первинні документи, що підтверджували фінансово-господарську діяльність між ПП «Іллекс Луганськ» та ТОВ «Дон-Магнат» не досліджені. Жодного посилання на недійсність цивільно-правового договору, що був між ними укладений, недійсність актів прийому - передання товару за цим договором, недійсність податкових накладних, що були надані постачальниками товару або самим підприємством позивачу вирок суду не містить.

З огляду на викладене, посилання відповідача на зазначений вирок суду як на доказ фіктивність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Іллекс Луганськ» судом до уваги не може братися.

Наведені в вироку обставини не виключають реальності угод та одержання за ними товарів (робіт, послуг) ТОВ «Дон-Магнат».

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, будь яких доказів на підтвердження взаємозв'язку між зазначеним вироком по кримінальній справі та укладеним позивачем договором відповідач не надав.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача про нікчемність договору №23/09/10 від 23 вересня 2010 року укладеного між ПП «Іллекс Луганськ» та ТОВ «Дон-Магнат» у зв'язку з тим, що договором не передбачено місце та час набуття «Покупцем» права власності на товар, умови та спосіб постачання товару до місця навантаження, оскільки позивач не був замовником, тобто не отримував транспортні послуги від ПП «Іллекс Луганськ» з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 23.09.2010 ПП «Іллекс-Луганськ» повідомило позивача про те, що внаслідок відсутності у підприємства можливості самостійно здійснювати транспортування товару залізницею, відправником буде виступати інша особа.

З метою отримання послуг, пов'язаних з перевезенням товару, що включає подачу, прибирання, вагонів, їх використання ТОВ «Дон-Магнат» уклало договір з ТОВ «Актив Груп», №4/у від 11 травня 2010 року. Виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в материалах справи та виданими ТОВ «Актив Груп» - залізничними накладными № 52599973 від 27 вересня 2010 року, № 52599986 від 28 вересня 2010 року; квитанціями про приймання вантажу № 52599973 від 24 вересня 2010 року, № 52599986 від 28 вересня 2010 року; рахунком - фактурою № 46 від 17.09.2010 року, податковими накладними № 63 від 21.09.2010 року, № 67 від 24.09.2010 року; розрахунками № 6/67, № 7/67 від 24.09.2010 року; актом виконаних робіт № 32 від 30.09.2010 року.

Крім того, позивачем було укладено договір з ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски» № 87-ЮІ від 26 липня 2010 року та ТОВ «ДЕКС» про надання послуг з прийому, відправленням та переробкою вантажив на території Філії ДП «Український державний центр транспортного сервісу «Ліски».

Виконання сторонами умов зазначеного договору п № 87-ЮІ від 26 липня 2010 року підтверджується наявними в материалах справи : рахунком - фактурою № СF - 0003588/ від 28.09.2010 року; актами прийому - передачі виконаних робіт № ОУ-0002672 від 30.09.2010 року, № ОУ-0002851 від 18.10.2010 року; податковими накладними № 9994/04 від 30.09.2010 року, № 11131/04 від 15.10.2010 року, № 11052/04 від 04.10.2010 року.

Виконання сторонами умов договору про надання послуг № 1645/Л від 25 лютого 2010 року підтверджується наявними в материалах справи: рахунками-фактурою № СФ-0000675 від 27.09.2010 року, № СФ-0000685 від 30.09.2010 року; актами здачі - прийняття робіт № ОУ - 0000088, № ОУ - 0000100; податковими накладними № 74 від 27.09.2010 року, № 87 від 30.09.2010 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи отримання від ПП «Іллекс-Луганськ» вугілля було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом продажу суб'єктам господарської діяльності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 що підтверджується договорами, рахунок-фактурами, видатковими та податковими накладними які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору №23/09/10 від 23 вересня 2010 року укладеного між ПП «Іллекс Луганськ» («Продавець») та ТОВ «Дон-Магнат» («Покупець»). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ТОВ «Дон-Магнат» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент спірних правовідносин.

Пунктом 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї

Згідно з пп. 5.2.2. п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи Із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

П.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.3.1. п.7.2 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських операціях придбання товару виникло у позивача на підставі зазначеного договору, укладеного між ПП «Іллекс Луганськ» («Продавець») та ТОВ «Дон-Магнат» («Покупець»), виконання яких підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Основними аргументами для нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, які зазначені в акті перевірки є те, що первинні документи, які складені від ПП «Іллекс Луганськ» не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції. Втім зазначені доводи в ході судового засідання належними доказами підтверджені не були, а отже є припущеннями, а тому законних підстав для донарахування податку на прибуток у сумі 46715 грн., та податку на додану вартість у сумі 37372 грн. у податкового органу не було.

За приписами Закону України "Про податок на додану вартість" ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку -покупця.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено «документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується па рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації") для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Таким чином, у відповідача не було підстав для збільшення грошового зобов'язання.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) .з використанням повноваження з мстою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; ,

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення

яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятій рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 її. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень та, водночас, про їх скасування, позивачем не враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень або про його скасування. Наслідком висновку про недійсність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Отже вимога про визнання недійсним рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про скасування цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, з урахуванням приписів статті 11 КАС України, для повного захисту прав позивача, суд задовольняє позовні вимоги шляхом скасування податкових повідомлень-рішень № 0001122320 та № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року.

Відповідно до ст. 94 КАС Українисуд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 440,87 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Магнат" до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001122320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 46715,00 грн. та № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 37372,00 грн. задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001122320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 46715,00 грн. та № 0001132320 від 17 жовтня 2012 року на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 37372,00 грн.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 440,87 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 31 січня 2013 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 04лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.