Рішення

від 24.01.2013 по справі 5006/11/193/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.13 р. Справа № 5006/11/193/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Кротіновій О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод», м.Харків, ЄДРПОУ 24330995,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 30660761,

про стягнення 365 375,34 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Терьошкін В.І. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський котельно-механічний завод», м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 365 375,34 грн., у тому числі 324 050,00 грн. суми боргу за поставлений за договором №201-10/118/10 від 18.10.2010р. товар, 38 264,50 грн. пені за несвоєчасну оплату товару та 3 060,84 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №201-10/118/10 від 18.10.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки №201-10/118/10 від 18.10.2010р. разом із додатковими угодами до нього №1-3 та специфікаціями №9 від 28.12.2011р., №9 від 09.04.2012р., акту приймання-передачі продукції від 20.06.2012р., банківських виписок за особовим рахунком за 10.09.2012р., за 22.08.2012р., за 21.09.2012р., претензії №24-951 від 08.10.2012р. із підтвердженням її відправлення Відповідачу, листа №1037 від 08.10.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.1, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.525, 527, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

05.12.2012р. та 20.12.2012р. представником Позивача до матеріалів справи додано копії: податкових накладних №174 від 29.12.2011р., №42 від 12.03.2012р., №69 від 13.01.2012р., №85 від 20.06.2012р., накладної №198 від 20.06.2012р., довіреності №4 від 20.06.2012р., специфікації №9 від 14.06.2012р.

20.12.2012р. представником Відповідача надано відзив на позовну заяву без номеру та дати, відповідно до якого вимоги Позивача не визнає у повному обсязі, оскільки вважає суму, що повинна бути пред'явлена до оплати меншою ніж зазначено у позові, з огляду на перерахування авансу на виконання умов укладеного між ним та Позивачем правочину у розмірі 1 000 000,00 грн., який розподілявся за чотирма поставками, при цьому за останньою поставкою товар передано фактично вагою менше ніж зазначено у специфікації №10 від 14.06.2012р., а отже за нею сума вартості товару фактично поставленого повинна бути нижче, коли остаток грошових коштів - більшим. Окрім того, стверджує про неотримання ним рахунку на оплату, тобто відсутня вимога Позивача про сплату у відповідності до умов договору і, як наслідок, - підстав для перерахування не має.

Разом із відзивом представив суду копії: специфікації №10 від 14.06.2012р., договору про надання послуг зі зважування вантажів від 02.08.2012р., акту приймання виконаних послуг від 21.08.2012р., платіжних доручень №194 від 29.12.2011р., №1 від 13.01.2012р., №130 від 12.03.2012р.

Ухвалою від 20.12.2012р. строк розгляду справи продовжено за наявності клопотання Позивача, у порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

22.01.2013р. Позивачем надані додаткові пояснення до позовної заяви, за змістом яких останній не погоджується з твердження Відповідача щодо поставки товару за специфікацією №10 вагою нижчою, ніж обумовлено у цьому документі, свідчить про складання акту прийому-передачі продукції у якому чітко зазначена вартість та вага, а також вказано, що продукція виготовлена у відповідності з кресленнями та поставлена у повному обсязі, також претензій до Постачальника за кількістю та якістю поставленої продукції не надходило. Тому, Позивач вважає, що цей факт до справи не має ніякого відношення. Зауважив, що позовні вимоги стосуються лише стягнення заборгованості за поставлений товар згідно специфікації №9, поставка якого підтверджується актом прийому-передачі №9, копія якого міститься у матеріалах справи. До того ж, Позивачем пояснено, що сума продукції у додатковій угоді №2 від 26.12.2011р. була вказана приблизно і уточнювалась специфікаціями №7, 8, 9, 10 до договору поставки №201-10/118/10 від 18.10.2010р., а також наведено розрахунок та вихідні дані на яких його здійснено. Одночасно, Позивачем долучено до матеріалів справи копії: специфікацій №7 від 28.12.2011р., №8 від 09.04.2012р., №9 від 14.06.2012р., №10 від 14.06.2012р., акту прийому-передачі продукції №10 від 20.08.2012р.

Представник Позивача в судовому засіданні 24.01.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання 17.11.2010р. не з'явився, причин неявки не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

18.10.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Харківський котельно-механічний завод», правонаступником якого є Позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО» укладено договір поставки №201-10/118/10.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується поставити, а Відповідач (Покупець) на умовах цього правочину, прийняти та оплатити комплект елементів мембранних панелей котлів-утилізаторів типу ОКГ-130, найменування (асортимент), ціна та кількість якої зазначені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною правочину.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах поставки, зазначених у специфікаціях до договору, як і порядок розрахунків (п.5.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, у додатковій угоді №2 від 26.12.2011р. сторони обумовили поставку у 2012р. 4-х партій елементів мембранний панелей котлів-утилізаторів типу ОКГ-130 загальною вартістю орієнтовно 2 921 828,40 грн. з урахуванням податку на додану вартість, при цьому, зазначено, що ця сума уточнюється у специфікаціях №№7-10, які є невід'ємною частиною договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р.

Загальна вага вищевказаної партії продукції складає орієнтовно 33 666 кг та уточнюється у специфікаціях №№7-10, які є невід'ємною частиною правочину.

У п.3 даної угоди встановлено порядок оплати, який полягає у наступному: 1-й авансовий платіж - 300 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди, на підставі виставленого Постачальником рахунку; 2-ий авансовий платіж - 200 000,00 грн. протягом 20-ти днів з моменту підписання даної додаткової угоди, на підставі виставленого Постачальником рахунку; 3-ий авансовий платіж - 500 000,00 грн. протягом 75-ти днів з моменту підписання даної додаткової угоди, на підставі виставленого Постачальником рахунку; кінцевий розрахунок - орієнтовно 65% вартості кожної поставленої партії, протягом 30 банківських днів з моменту поставки цієї партії, на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Умови поставки FCA (м.Харків, ВАТ «ХКМЗ»).

Також, цією угодою продовжений строк дії договору поставки до 31.12.2012р., а у частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Специфікацією №7 від 28.12.2011р. уточнено перелік першої партії товару та встановлена його вартість у розмірі 477 922,20 грн. Строк поставки до 20.04.2012р.

Специфікацією №8 від 09.04.2012р. визначено асортимент другої партії товару на загальну суму 1 131 216,00 грн. Строк поставки до 05.05.2012р.

Специфікацією №9 від 14.06.2012р. сторони обумовили поставку третьої партії товару вартістю 858 262,80 грн. Строк поставки до 15.06.2012р.

У відповідності до специфікації №10 від 14.06.2012р. сторони дійшли згоди щодо переліку товару четвертої партії товару загальною вартістю 552 387,60 грн. Строк поставки до 25.09.2012р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчить Позивач, Відповідачем порушені умови договору у частині оплати товару, поставленого у відповідності до специфікації №9 до договору поставки №201-10/118/10 від 18.10.2010р., внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 324 050,00 грн.

Відповідач у свою чергу, заперечує проти наявності такої суми боргу, оскільки, за його твердженнями, сума, яка могла би бути пред'явлена до оплати товару поставленого згідно специфікації №9 - 213 332,15 грн. Дане обґрунтовано тим, що у відповідності до умов договору та специфікації №10 від 14.06.2012р. обумовлена поставка товару на загальну суму 552 387,60 грн. Однією із виробів за цим документом є кесон кисневий вартістю 205 896,00грн. Вартість розрахована виходячи з вартості 1кг. Виробу - 92,00 грн. (без врахування податку на додану вартість. Загальна вага 1 865,00 грн. При цьому, під час контрольного зважування виявлено невідповідність ваги, зазначеної у специфікації, фактичній. Так, з огляду на дане та приймаючи до уваги вартість 1кг товару, означену у договорі в розмірі 92,00 грн., вартість поставленої продукції на виконання специфікації 10 - 44 712,00 грн. За таких обставин, враховуючи перерахований аванс у сумі 1 000 000,00 грн., яким покрито вартість товару, поставленого на виконання специфікації №7 та №8, а також зважаючи на визначену суму оплати товару, за специфікацією №10, та частково за специфікацією №9, залишковою несплаченою ймовірною сумою є 213 332,15 грн.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Згідно накладної №198 від 20.06.2012р. Позивач передав продукцію Відповідачу на загальну суму 858 262,80 грн. Найменування продукції, вказаної у специфікації №9 від 14.06.2012р. до договору, її вартість ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявною у матеріалах справи видатковою накладною. Останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даному документі.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №4 від 20.06.2012р.

Також, Позивачем надано копію акту прийому-передачі продукції №9 від 20.06.2012р., що підписаний та скріплений печатками з обох боків, яким зафіксовано передачу товару Відповідачу вартістю 858 262,80 грн. за специфікацією №9 до договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р.

Правовою підставою отримання товару у накладній, довіреності, акті та у представлених суду податкових накладних, що складені під час здійснення даної господарської операції з поставки товару, визначений договір №201-10/118/10 від 18.10.2010р.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення 05.12.2008р. передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Також, Відповідач не заперечує щодо постачання товару, визначеного у специфікації №7 та №8 до договору поставки.

Дані обставини не спростовані, а отже у розумінні ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Специфікацією №9 до наведеного договору поставки визначені умови оплати товару: у відповідності до п.3 додаткової угоди №2 від 26.12.2011р.

Як було вказано раніше, вони полягають у сплаті авансу в розмірі 1 000 000,00 грн. частками у визначені строки та кінцевому розрахунку орієнтовно 65% вартості кожної поставленої партії, протягом 30 банківських днів з моменту поставки цієї партії, на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Відповідно до платіжних доручень №194 від 29.12.2011р., №1 від 13.01.2012р., №130 від 12.03.2012р. Відповідачем перерахований трьома платежами (300 000,00 грн., 200 000,00 грн., 500 000,00 грн.) авансовий платіж за елементи мембранних панелей згідно договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р., додаткова угода №2 від 26.12.2011р., рахунки №210 від 28.12.2011р., №2/11 від 13.01.2012р., №19 від 12.03.2012р.

З тверджень Відповідача, які не спростовані Позивачем, слідує, що за рахунок внесеної суми, яка становить 33,115% від загальної вартості поставленого товару за специфікаціями №№7, 8, 9, 10, враховано передплату за всіма цими поставками.

У відповідності до додаткової угоди №2 від 26.12.2011р. до договору поставки №201-10/118/10 від 18.10.2010р. остаточний розрахунок, що складає 100%-33,115% = 66,885% від кожної партії протягом 30 банківських днів з моменту поставки кожної партії.

Отже, оскільки за специфікацією №9 поставлено товар на суму 858 262,80 грн., 66,885% від цієї суми складають 574 050,00 грн.

Так, приймаючи до уваги дату поставки товару (20.06.2012р.) та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 574 050,00 грн. повинен бути здійснений не пізніше 01.08.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем здійснена часткова оплата за отриманий товар та 22.08.2012р. проведено перерахунок грошових коштів у сумі 100 000,00грн., 10.09.2012р. у сумі 100 000,00 грн., 21.09.2012р. у сумі 50 000,00 грн., як оплата за елементи мембранних панелей згідно договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р., специфікація №9, накладна №198 від 20.06.2012р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 324 050,00 грн. не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Заперечення Відповідача стосовно того, що заборгованість становить суму меншу ніж визначено Позивачем, з огляду на поставку товару за специфікацією №10 кількістю, а отже і вартістю, нижче ніж відображено у неї, судом до уваги не прийнято, зважаючи на таке.

Матеріали справи містять копію акту прийому-передачі продукції від 20.08.2012р. до договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р., у якому сторонами зафіксовано передання Позивачем та отримання Відповідачем продукції обумовленої у специфікації №10 до наведеного правочину на суму 552 387,60 грн. Окрім того, сторони, шляхом підписання цього акту, засвідчили приймання продукції уповноваженими представниками Постачальника та Покупця у відповідності до Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» №П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. та Інструкції «про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., а також те, що продукція виготовлена у відповідності з приведеними у таблиці кресленнями і поставлена у повному обсязі. Претензій до Постачальника за кіот кістю та якістю поставленого товару Покупець не має.

Доказів, що спростовують дане, суду, у розумінні ст.ст.4-2, 4-3, 32-38 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Договір про надання послуг зі зважування вантажів від 02.08.2012р., разом із актом приймання виконаних робіт від 21.08.2012р., не може слугувати доказом означених тверджень Відповідача, оскільки з цих документів не можна встановити, що предметом зважування є продукція, поставка якої здійснена Позивачем на виконання договору, специфікації №10 до нього.

Твердження Відповідача у частині того, що, оскільки Позивачем не виставлено рахунок на оплату спірної партії продукції у залишковій її вартості, у Відповідача не виникло жодних зобов'язань з оплати цієї продукції, також не можуть бути враховані судом, адже:

по-перше, відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

по-друге, виходячи із зазначеного вище, відповідно до п.3 додаткової угоди №2 від 26.12.2011р. укладеного між сторонами до правочину, остаточною підставою виникнення обов'язку з оплати товару є момент поставки відповідної партії товару та він (обов'язок) повинен бути виконаний не пізніше 30 банківських днів з моменту його настання (поставки товару). Це є граничним визначенням передумови виникнення зобов'язання з оплати та строк якого полягає у вказаному проміжку часу, що погоджені за обопільною згодою сторін, та не мають відсильних підстав.

Тому, факт виставлення рахунків Постачальником не може бути розцінено, як підстава виникнення обов'язку щодо оплати поставленого товару.

За таких обставин, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів протилежного, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Прострочення Відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не передбачений договором.

За розрахунком Позивача сума 3% річних з простроченої суми - 574 050,00 грн. за 20 днів порушення строків її оплати складає 943,64 грн., від суми 474 050,00 грн. (з урахуванням часткової оплати у розмірі 100 000,00 грн.) за 19 днів - 740,29 грн., від суми 374 050,00 грн. (з урахуванням часткової оплати у розмірі 100 000,00 грн.) за 11 днів - 338,18 грн., від суми 324 050,00 грн. (з урахуванням часткової оплати у розмірі 50 000,00 грн.) за 39 днів - 1 038,73 грн., що разом складає 3 060,84 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про невірно визначений період прострочення та що розрахунку у цілому, при цьому позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині в розмірі визначеному Позивачем, у межах заявлених позовних вимог, оскільки за розрахунком суду сума 3% річних становить значно більший розмір ніж заявлено ним.

Згідно п.7.4 договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р., за прострочення оплати поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені у розмірі 38 264,50грн. за період по 08.10.2012р., що обчислюється від суми простроченого платежу з урахуванням здійснених часткових оплат, в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, дійшов висновку про невірне визначення періоду прострочення та стосовно того, що розмір пені із розрахунку 0,1% перевищує подвійну ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За викладених обставин, вимоги щодо стягнення пені за договорами №201-10/118/10 від 18.10.2010р. підлягають задоволенню з врахуванням наступного.

З врахуванням зазначеного раніше, днем, з якого грошове зобов'язання щодо сплати суми у розмірі 574 050,00 грн. вважається порушеним, є 21.06.2012р.

Враховуючи зазначене, із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, станом на 08.10.2012р. з урахуванням здійснених часткових оплат, сума штрафних санкцій за договором №201-10/118/10 від 18.10.2010р., що підлягає задоволенню, складає 22 354,71грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються судом на Відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-3, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод», м.Харків, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 365 375,34 грн., у тому числі 324 050,00 грн. суми боргу за поставлений за договором №201-10/118/10 від 18.10.2010р. товар, 38 264,50 грн. пені за несвоєчасну оплату товару та 3 060,84 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО» (87557, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Олімпійська, б.191, кв.14, ЄДРПОУ 30660761, ІПН 306607605838, р/р2600600016100, МФО 335957) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод» (61036, м.Харків, вул.Енергетична, б.11, ЄДРПОУ 24330995, ІПН 243309920396, р/р26001013006808 АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 349 465,55 грн., у тому числі 324 050,00 грн. суми боргу за поставлений за договором №201-10/118/10 від 18.10.2010р. товар, 22 354,71 грн. пені за несвоєчасну оплату товару та 3 060,84 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО» (87557, Донецька область, м.Маріуполь, Орджонікідзевський район, вул.Олімпійська, б.191, кв.14, ЄДРПОУ 30660761, ІПН 306607605838, р/р2600600016100, МФО 335957) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод» (61036, м.Харків, вул.Енергетична, б.11, ЄДРПОУ 24330995, ІПН 243309920396, р/р26001013006808 АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 6 989,31 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 24.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено 29.01.2013р.

Суддя Соболєва С.М.