Постанова

від 25.04.2013 по справі 5006/11/193/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.04.2013 р. справа №5006/11/193/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:Чупрін В.П. довіреність, Пятков О.Ю. директор розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 24.01.2013р. (повний текст рішення складено та підписано 29.01.2013р.) по справі№ 5006/11/193/2012 (суддя: Соболєва С.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод», м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь Донецька область простягнення 365' 375,34 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Харківський котельно-механічний завод», м. Харків (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь Донецька область (далі - «Відповідач») суми 365375грн.34коп., яка складається з: основного боргу - 324050,00 грн., пені - 38264,50 грн., 3% річних 3060,84 грн..

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2013 року у справі № 5006/11/193/2012 позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто 324050,00 грн. - основного боргу, 22354,71 грн. - пені, 3060,84 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.

Позивач відзив не надав, у судове засідання не з'явився, поважність не явки не повідомив.

Відповідач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, апеляційний суд не вбачає необхідності у відкладанні розгляду скарги та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з частковим порушенням норм матеріального права; а апеляційну скаргу - такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 18.10.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Харківський котельно-механічний завод", правонаступником якого є Позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов ЕКО" укладено договір поставки №201-10/118/10 (далі - договір).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах поставки, зазначених у специфікаціях до договору, як і порядок розрахунків (п.5.1 договору).

Відповідно до п.п.7.4 п.7 договору, за прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен прострочення.

30.05.2011р., 26.12.2011р. та 09.04.2012р. сторонами укладені додаткові угоди №№1,2,3 до договору поставки №201-10/118/10, умови яких, зокрема, передбачають порядок оплати поставки , а саме п.3 додаткової угоди №2 від 26.12.2011р.: 1-й авансовий платіж - 300 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди, на підставі виставленого Постачальником рахунку; 2-ий авансовий платіж - 200 000,00 грн. протягом 20-ти днів з моменту підписання даної додаткової угоди, на підставі виставленого Постачальником рахунку; 3-ий авансовий платіж - 500 000,00 грн. протягом 75-ти днів з моменту підписання даної додаткової угоди, на підставі виставленого Постачальником рахунку; кінцевий розрахунок - орієнтовно 65% вартості кожної поставленої партії, протягом 30 банківських днів з моменту поставки цієї партії, на підставі виставленого Постачальником рахунку та п.1 додаткової угоди №2 від 26.12.2011р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012р.

У п.2 додаткової угоди №2 від 26.12.2011р. сторони обумовили поставку в 2012р. 4-х партій елементів мембранний панелей котлів-утилізаторів типу ОКГ-130 загальною вартістю орієнтовно 2921828,40 грн., з урахуванням податку на додану вартість, при цьому зазначено, що вага наведеної продукції та сума уточнюється у специфікаціях №№7-10, які є невід'ємними частинами договору №201-10/118/10 від 18.10.2010р.

Пунктом 2 додаткової угоди № 3 до договору зазначено, що сторони домовилися про зміну тексту специфікації №9 від 28.12.2011р. та прийняли її у редакції специфікації №9 від 09.04.2012р.

Вартість об'єму поставки за специфікацією №9 від 09.04.2012р. складає 1064158,80 грн..

20.06.2012р. на виконання умов договору, відповідно до узгодженої сторонами специфікації № 9, позивач поставив відповідачу продукцію.

20.06.2012р. сторонами укладений акт приймання-передачі продукції №9 до договору №201-10/118/10 по специфікації №9 на суму 858262,80 грн., який скріплений печатками підприємств та підписами сторін, факт приймання-передачі також підтверджується накладною №198 від 20.06.2012р. та довіреністю №4 від 20.06.2012р. на отримання цінностей за договором.

На день звернення позивача з позовом відповідачем було сплачено суму за специфікацією №9 у розмірі 534212,8 грн., що підтверджується банківськими виписками та внесеними авансовими платежами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до наслідків порушення зобов'язання: нарахування пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 251 ЦК України встановлені поняття "строк" та "термін" виконання.

Терміном, зокрема - є певний момент у часі, з настанням якого має бути здійснене виконання зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 додаткової угоди № 2 від 26.12.2011р. кінцевий розрахунок - орієнтовно 65% вартості кожної поставленої партії, здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту поставки цієї партії, на підставі виставленого Постачальником рахунків.

Сторонами не спростовується, що позивачем було здійснено перерахування авансового платежу у розмірі 1000000,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що продукція за специфікацією №9 відноситься до третьої поставки.

З відзиву відповідача вбачається, що авансовий внесок по третій поставки орієнтовно складає 282139,92 грн.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 4 договору встановлює порядок поставки продукції та п.п.4.2 передбачає, що поставка продукції здійснюється з товаросупровідними документами, зокрема: видаткової накладної, рахунком-фактурою, сертифікатами и ін..

Пункт 6 договору передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1965р. №П-7.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 (приймання продукції по кількості) здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні . Відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак Відповідних актів, з яких вбачалося б про відсутність певних документів чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару (невідповідність товару за кількістю), у відповідності до цієї Інструкції, відповідачем не надано.

Згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Тому суд вважає, що продукція за договором була поставлена відповідачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 4 договору та п.3 додаткової угоди №2 від 26.12.2011р..

З урахування вище наведеного та часткової оплати відповідачем суми у розмірі 250000,00 грн. (банківські виписки а.с.23-28) колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість по специфікації №9 та акту приймання-передачі №9 складає 324050,00 грн..

Оскільки, на час звернення позивача з позовом, за відповідачем існувала заборгованість по основному боргу, то застосування наслідків порушення зобов'язання, у вигляді стягнення пені та 3% річних є правомірним.

Перевіривши їх нарахування з урахуванням відповідних періодів, колегія суду прийшла до висновку, що стягненню підлягає пеня у сумі 12340,72 грн. та 3% річних у сумі 2468,15 грн.

Згідно ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2013 року у справі № 5006/11/193/2012 прийнято з неповним з'ясуванням та не доведеністю обставин, що мають значення для справи з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків викладених у рішенні господарського суду обставинам справи, що є підставами для його часткового скасування відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно вимог, задоволених апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2013 року у справі № 5006/11/193/2012 змінити в частині стягнення пені , 3% річних та судового збору.

Абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«…Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 30660761) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод», м. Харків (код ЄДРПОУ 24330995) суму основного боргу - 324' 050,00 грн.; суму пені - 12' 340,72 грн.; суму 3% річних - 2' 468,15 грн.…»

«…Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 30660761) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод», м. Харків (код ЄДРПОУ 24330995) 6' 777,63 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подачу позовної заяви.…».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод», м. Харків (код ЄДРПОУ 24330995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 30660761) 265,16 грн. на відшкодування витрат по сплаченому судовому збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов ЕКО», м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 30660761) на користь Державного бюджету України 0,9 копійок за звернення з апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази, оформивши їх згідно приписів ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Головуючий В.М. Татенко

Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова

Надруковано прим.:1 -позивачу;. 1 - відповідачу;1 - ГСДО; 1 - ДАГС