Постанова

від 11.02.2013 по справі 18/5005/9352/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2013 року Справа № 18/5005/9352/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Сизько І.А.,

секретар судового засідання: Єрьоміна К.В.,

представники:

від позивача: Дорошенко В.А., директор, паспорт серії НМ №1286894 від 16.03.2007року;

від відповідача: Даценко К.І., представник, довіреність №12 від 21.03.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року у справі №18/5005/9352/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт", м.Чернігів

до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м.Дніпропетровськ

про стягнення 270 000 грн.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт" (далі по тексту ТОВ "Моноліт") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (далі по тексту ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів") на свою користь 270 000 грн. та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012року у справі №18/5005/9352/2012 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено; з ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на користь ТОВ "Моноліт" стягнуто 270 000 грн. коштів, сплачених за договором №2067/155-263 від 12.10.2009 року та 5 400 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року у справі №18/5005/9352/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову ТОВ "Моноліт" відмовити.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Моноліт" та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (в подальшому ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"), укладений договір №2067/155-263 від 12.10.2009 року (далі по тексту договір), за умовами якого продавець (відповідач у справі) прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивача у справі) станок спеціальний колесотокарний 1836 Б, 1983 року (інв. №042128, згідно даних бухгалтерського обліку), а покупець, відповідно, зобов'язався його сплатити та прийняти на умовах договору.

Розділом 3 договору в редакції додаткової угоди №2 до нього від 23.06.2010року сторони узгодили, що:

- ціна товару на момент укладення договору складає 827 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 137 833 грн. 33коп.) (п.3.1. договору);

- загальна сума договору на момент його підписання складає 827 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 137 833 грн. 33 коп.) (п.3.2. договору);

- оплата товару здійснюється покупцем у формі банківського переказу на поточний рахунок продавця поетапно в наступному порядку: передплата у розмірі 270 000 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 45 000 грн.) на підставі рахунку продавця протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору; кінцева сума в розмірі 557 000грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 92 833 грн. 33 коп.), на підставі рахунку продавця (п.3.3. договору).

Відповідно до п.2 договору відвантаження товару здійснюється продавцем на умовах FCA склад заводу, м.Дніпропетровськ, вул.Універсальна, 10, згідно до INCOTERMS-2000 на протязі місяця за умови виконання п.3.3. договору.

На виконання умов договору позивачем здійснена передоплата за станок спеціальний колесотокарний 1836 Б, 1983 року в розмірі 270 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9000179 від 22.10.2009 року та №9000181 від 23.10.2009 року (а.с.14, 15).

22.02.2011 року відповідачем переданий повноважному представнику позивача рахунок №21 від 22.02.2010 року на оплату решти вартості обладнання (557 000 грн.), що підтверджено директором ТОВ "Моноліт" Дорошенком В.А. в судовому засіданні.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 23.06.2010 року до договору сторонами визначений строк його дії до 31.12.2011 року.

Позивач посилається на ті обставини, що в межах строку дії договору відповідачем не передано обладнання, що стало підставою для його звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача на свою користь 270 000 грн. перерахованих грошових коштів в якості передоплати.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (п.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

Оскільки договором сторонами узгоджено, що остаточна сума - 557 000 грн., має бути перерахована позивачем на поточний рахунок відповідача на підставі виставленого ним рахунку та рахунок №21 від 22.02.2010 року на зазначену суму відповідачем наданий позивачу 22.02.2011 року, строк оплати за даним рахунком настав з 23.02.2011 року по 01.03.2011 року, а з 02.03.2011 року позивач вважається таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання за договором.

Разом з тим, згідно п.3 ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Позивач зазначає, що з даних загальнодоступної офіційної інформації йому стало відомо про передачу майна відповідача (обладнання, устаткування тощо) в якості забезпечення отриманого ним банківського кредиту у заставу.

Листом №19-09/1 від 19.09.2012 року, що 19.09.2012 року надісланий на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та отриманий останнім 27.09.2012року, позивач запропонував відповідачеві надати гарантійного листа, який підтвердив би, що спірний станок не обтяжений зобов'язаннями та не перебуває під заставою або повернути сплачену передоплату в розмірі 270 000 грн.

На вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду апелянтом надана довідка за №20 від 06.02.2013 року, відповідно до якої станок спеціальний колесотокарний 1836 Б, 1983 року (інв. №042128) ПАТ "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" передано в заставу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» згідно договору застави обладнання №20-1578/3-1 від 28.04.2012 року.

Приймаючи до уваги вищезазначену обставину, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов, оскільки факт знаходження обладнання, що має бути поставлено під заставою, унеможливлює виконати відповідачу своє зобов'язання за договором, а відтак, в даному випадку наявні підстави для застосування у спірних взаємовідносинах сторін положень п.3 ст.538 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 року у справі №18/5005/9352/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя І.А. Сизько

(Повний текст постанови складено 12.02.2013р.)