Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а-6693/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04 лютого 2013 року 15:52 справа № 2а-6693/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача Бойченко І.М., Загороднюка А.Д., Єропунова А.М., пр. відповідача Недолугова О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

адміністративним позовомФермерського господарства "ІНЄ", вул. Степова, 11, с. Костичі, Баштанський район, Миколаївська область, 56160

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56100 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.12.2011 № 0000432301, № 0000442301, податкової вимоги № 43 від 11.12.2012,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "ІНЄ", звернувся до суду з позовом до відповідача, Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.12.2011 № 0000432301, № 0000442301, податкової вимоги № 43 від 11.12.2012.

Позов обґрунтовано тим, що акт перевірки не ґрунтується на первинних бухгалтерських документах, у зв'язку з чим не може бути носієм доказової інформації; висновки позивача, зроблені в акті щодо не включення коштів, отриманих від реалізації сільськогосподарських товарів/послуг, до загальної, а не спеціальної декларації, є необґрунтованими, тому податкові повідомлення-рішенні та вимога (без вказівки узгодженої суми податкового зобов'язання), прийняті незаконно та підлягають скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки у позивача відсутні зареєстровані відповідно до вимог законодавства договори оренди землі, а тому він не мав права перебувати на спеціальному режимі оподаткування з пільгою щодо сплати податку на додану вартість; вимога направлена у відповідності до статті 59 Податкового кодексу України у зв'язку з наявністю пені, нарахованої за дні заниження податкового зобов'язання.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю; представник відповідача позов не визнав, у його задоволені просив відмовити.

У судовому засіданні 04.02.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали і обставини справи та встановив наступне.

Актом від 16.12.2011 № 447/23-23614489 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фермерського господарства "ІНЄ", код за ЄДРПОУ 23614489 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011 встановлено порушення позивачем: Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", в результаті чого донараховано ПДВ бюджетної декларації в сумі 30258 грн; Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення ПДВ Декларації № 2 (скорочена), розрахунки з бюджетом по якій не проводяться в сумі 53 грн. за листопад 2008 року; Закону України "Про оренду землі", в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість по декларації (скороченій), розрахунки з бюджетом по якій не проводяться, - на 462960 грн.; Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", в результаті чого господарством занижено фіксований сільськогосподарський податок по Костичівській сільській раді в сумі 23, 91 грн за 4 квартал 2008 року; Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України і встановлено, що з серпня 2009 року фермерське господарство неправомірно перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість; Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся , на загальну суму 3469, 53 грн; Законів України "Про податок з доходів фізичних осіб", "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податкового кодексу України, в результаті чого за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 5364, 02 грн нараховано пеню в сумі 234, 17 грн.; Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", в результаті чого донараховано податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 119, 00 грн. за 2009 рік; неправомірне використання пільги код 14010450 "Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (суб'єкт спеціального режиму, який провадить діяльність у сфері сільського господарства) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів у сумі 749 грн (арк. справи 40-41).

На підставі акта перевірки від 16.12.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0000442301, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 23, 91 грн за основним платежем та в сумі 5, 98 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 20.12.2011 № 0000432301, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 30258 грн за основним платежем та в сумі 19139 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 20.12.2011 № 0008081701, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 3469,53 грн за основним платежем та в сумі 1377, 38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 20.12.2011 № 0008091701, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на транспорт в сумі 119 грн за основним платежем та в сумі 370 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 50-53).

Позивачу була виставлена Податкова вимога від 11.12.2012 № 43 з вказівкою суми податкового боргу (пені) 6847, 45 грн (арк. справи 55).

При прийнятті рішення суд надав правової оцінки обставинам у справі та дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Так, відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 209.2 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 8-1.7 ст.8-1 вищевказаного Закону та ст.209.7 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24, (ПК України додано групи 4101, 4102, 4103, 4301) УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до п.308.4 ст.308 ПКУ дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах, та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях.

Згідно свідоцтва № 100187017 позивач зареєстрований сільськогосподарським підприємством як суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за видом діяльності з вирощування зернових та технічних культур.

Згідно ст.302.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до положень ст.1 Закону "Про оренду землі": оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.1 ЦК України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин.

Таким чином, відповідачем безпідставно застосовано положення цивільного законодавства до податкових відносин.

З огляду на викладене, сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено Податковим Кодексом України, а саме п.п.14.1.97. ст.14, яка встановлює, що: лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Позивачем були надані відповідні документи (договори оренди земельних ділянок), що підтверджують фактичне користування підприємством земельними ділянками: 2008 рік-180,10 га, з яких, зареєстровані в ДЗК 38,4 га; 2009 рік-180,10 га, з яких, зареєстровані в ДЗК 38,4 га; 2010 рік-180,10 га, з яких, зареєстровані в ДЗК 38,4 га;2011 рік-193,10 га, з яких, зареєстровані в ДЗК 38,4 га.

Статтею 193 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ установлено, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Стаття 196 Земельного кодексу України установлює, що державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; г) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок: е) облік кількості та якості земель.

Статтею 202 Земельного кодексу України установлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Пунктом 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 N 15, установлено, що державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Відповідно до вищезазначених норм законодавства, державний земельний кадастр земель не може містити інформацію про земельні ділянки та їх площу якими користується підприємство без підстав, визначених законодавством, в тому числі і на підставі договорів, не зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь-яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства.

Таким чином, врожай, вирощений з посівів на цих ділянках, є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам, підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, під поняттям оренди в податковому законодавстві розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Для цілей оподаткування не встановлено значення виду договору (його формалізована якість) - договір оренди, договір про надання землі для сільськогосподарського виробництва (емфітевзис), договір про надання майна в користування, або взагалі без укладення договору. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як оренда не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

Податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Суд звертає увагу, що п.1.7. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №837 від 17.12.2010 "Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва", встановлено, що при складанні розрахунку необхідно керуватися даними бухгалтерського обліку.

В той же час, в акті перевірки не наведено фактів невірного складання розрахунку позивачем з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку, чи на інші документи, які б свідчили про постачання позивачем сільгосппродукції не власного виробництва, або іншої продукції чи послуг, що привело до неправильного розрахунку частки питомої ваги.

Згідно вимог п.209.11. ст.209 ПКУ суб'єкт спеціального режиму оподаткування який поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25%, на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги, акт повинен містити докази, з посиланням на первинні документи, про той факт, що підприємство поставляло несільськогосподарські товари, або сільськогосподарські товари не власного виробництва питома вага яких перевищувала 25%.

Таких доказів акт не містить, а відповідачем суду зазначених доказів не надано.

Крім того, відповідачем не доведено фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб, тому сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача.

Відповідачем в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів протягом 2008-2011 років покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

З таким підходом суд не погоджується, оскільки п.8-1.6 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та ст.209 ПК України визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Використана методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту не може бути застосована, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена, що суперечить вимогам ст.19 Конституції України.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не досліджено об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання, земель, на яких вона вирощена, зокрема, відповідно до договорів, які зареєстровані в ДЗК та тих, які не пройшли процедуру державної реєстрації. Також, відповідачем не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництва (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку.

Нормами частини 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірності податкових повідомлень-рішень № 0000432301; 000442301 від 20.12.2012.

Враховуючи викладене, прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000432301;000442301 від 20.12.2012, яким було позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосовано штрафні (фінансові санкції), є необґрунтованим, протиправним, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 0000442301 від 20.12.2011 та № 0000432301 від 20.12.2011.

3.Визнати протиправним та скасувати повністю вимогу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 43 від 11.12.2012.

4.Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Фермерського господарства "ІНЄ" судові витрати в сумі 562, 74 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич

Повний текст постанови складено відповідно

до статті 160 КАС України та підписано суддею 11.02.2013.

Миколаївський окружний адміністративний суд 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна і резолютивна частини)

м. Миколаїв

04 лютого 2013 року 15:52 справа № 2а-6693/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М., пр. позивача Бойченко І.М., Загороднюка А.Д., Єропунова А.М., пр. відповідача Недолугова О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

адміністративним позовомФермерського господарства "ІНЄ", вул. Степова, 11, с. Костичі, Баштанський район, Миколаївська область, 56160

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Миколи Аркаса, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56100 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.12.2011 № 0000432301, № 0000442301, податкової вимоги № 43 від 11.12.2012,

ВСТАНОВИВ:

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 0000442301 від 20.12.2011 та № 0000432301 від 20.12.2011.

3.Визнати протиправним та скасувати повністю вимогу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби № 43 від 11.12.2012.

4.Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Фермерського господарства "ІНЄ" судові витрати в сумі 562, 74 грн шляхом їх безспірного списання з рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич