Постанова

від 24.01.2013 по справі 2а-5513/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14:09

24.01.2013 р. Справа № 2а-5513/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфермерського господарства "Ташир", доПервомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, проскасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000162301,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Ташир» (далі - позивач, ФГ «Ташир») звернулось до суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області ДПС (далі - відповідач, ДПІ) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000162301.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В період з 18.09.2012 року по 24.09.2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2009 по 30.06.2012 року, за результатами якої 28.09.2012 року складено акт № 24/22/20892785 (а. с. 11-21).

На підставі акту перевірки, з урахуванням розглянутих заперечень, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000162301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 161625,00 грн., у тому числі за основним платежем - 129300,00 грн. та а штрафними санкціями 32325,00 грн. (а. с. 22)

Перевіркою встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.10 ст. 183, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 129300,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року - 37140 грн., жовтень 2011 року - 11200 грн., листопад 2011 року - 7380 грн., грудень 2011 року - 45560 грн., травень 2012 року - 14520 грн., червень 2012 року - 13500 грн.

Висновки акту перевірки про порушення податкового законодавства, на думку працівників ДПІ, полягали в тому, що ФГ «Ташир» повинно було зареєструватись платником ПДВ та подавати податкову звітність і нараховувати та сплачувати ПДВ до бюджету. Ці висновки ґрунтуються на тому, що ФГ «Ташир» нібито перевищило загальну суму отриману від постачання товарів в 300000,00 грн. При цьому до фактичного обсягу поставки товарів за кожні роки, які перевірялись, посадові особи відповідача, не маючи на це жодних підстав, додали вартість залишків сільгосппродукції на кінець року.

Проте, всі залишки продукції позивача на 31 грудня звітного року відображені (як залишки) в статистичних звітах (реалізація сільськогосподарської продукції) форма № 21-заг, затверджена наказом Держкомстату № 222 від 30.06.2009 року (а. с. 38-46). При цьому рух залишків продукції повністю відслідковується (реалізація, використання на посів, передача на зберігання і т.д.), що також підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 6 розділу 1 Наказу Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Пунктом 5.2. розділу 2 вказаного Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Вказаним Наказом не передбачено можливості фіксування в акті перевірки порушення податкового законодавства шляхом припущень та без наведення документальних доказів, що підтверджують наявність факту порушення.

Посадовими особами відповідача при складанні акту перевірки не вказано, якою саме нормою ПК України передбачено, що залишки продукції, яка не реалізована на кінець року, включається до вартості товарів, поставка яких здійснена, а також не брались до уваги та не відображені в акті перевірки ті первинні документи, які підтверджують витрату залишків сільгосппродукції, а саме: на посів (акти списання продукції на посіви, що містяться в матеріалах справи), передачу на зберігання (договори зберігання, накладні).

Підпунктом 20.1.5. п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що органи ДПС мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Отже Законом встановлено, що органи ДПС мають право вимагати проведення інвентаризації, а не проводити її самостійно.

Інвентаризація на підприємствах проводиться відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412, з подальшими змінами, (далі - Інструкція № 69). Пунктом 3 Інструкції визначено, що проведення інвентаризації є обов'язковим за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Пунктом 7 Інструкції встановлено, що основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються; перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів. Пунктом 11.1 Інструкції визначено, хто саме проводить інвентаризацію: «Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.».

Результати інвентаризації оформлюються Актом згідно з додатком № 1 до Інструкції.

Таким чином, діючим законодавством встановлено, що органи ДПС мають при проведені перевірок право вимагати від посадових осіб підприємства проведення інвентаризації. При відмові від проведення інвентаризації органи ДПС застосовують відповідні заходи (адміністративний арешт майна ст. 94 ПК України).

Посадові особи органу ДПС мають право бути присутніми при проведені інвентаризації. Інвентаризація проводиться посадовими особами підприємства відповідно до наказу його керівника. Результати інвентаризації оформлюються актом згідно з додатком № 1 до інструкції.

Проте, вимоги діючого законодавства були порушені при проведені перевірки, а отже, як акт виявлення залишків, так і акт перевірки складені з порушенням діючого законодавства і не можуть бути підставою для прийняття рішення органом ДПС.

Окрім цього, без проведення інвентаризації в повному її обсязі взагалі неможливо встановити точно залишки продукції, які, як зазначено в акті перевірки, можливо реалізовані, оскільки тільки шляхом проведення інвентаризації в порядку визначеному Інструкцією можливо робити якісь висновки про нестачу або надлишок залишків продукції, а саме, згідно п. 11.8 Інструкції при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення пломбується і комісія переходить у наступне приміщення; інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці.

Таким чином, ґрунтуючись на припущеннях викладених в акті перевірки та на доказах, отриманих не в установленому порядку та з грубим порушенням діючого законодавства, відповідач виніс рішення донарахування сум ПДВ та штрафних санкцій.

Суд зазначає, що в судовому засіданні представник відповідача визнав той факт, що висновки акту перевірки про перевищення позивачем обсягу реалізованої продукції понад 300000 гривень ґрунтується на припущеннях. Також представник відповідача погодився з тим, що залишки нереалізованої продукції позивачем обліковані правильно і їх не можна було включати до суми загальної виручки, що натомість було зроблено перевіряючими.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладається на відповідача у справі.

Відповідачем в ході розгляду справи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення не доведено.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (Врадіївське відділення) від 16.10.2012 року № 0000162301.

3. Відшкодувати судові витати в сумі 32,19 гривень, сплачені згідно квитанції від 25.10.2012 року № NOJIM55295, судові витати в сумі 1616,25 гривень, сплачені згідно квитанції від 25.10.2012 року № NOJIM55125 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 38012012) на користь фермерського господарства "Ташир" (код ЄДРПОУ 20892785).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 28.01.2013 року.