Постанова

від 07.02.2013 по справі 812/235/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 року Справа № 812/235/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі :

судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

від позивача - Свиридова М.В.

Ушакової Л.К.

Іщенко В.І.

від першого відповідача - Яковлева О.І.

Давидової А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Промсервіс» до державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2013 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акту перевірки від 17.12.2012р. № 582/22/30463816 (далі - акт перевірки) було винесено податкові повідомлення - рішення від 03.01.13р. №0000012342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 190 187,50 грн., та від 03.01.13р. №0000022342 яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 900 грн.

Податкові повідомлення - рішення від 03.01.13р. №0000012342 та від 03.01.13р. №0000022342 є протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, обмежують законні права та інтереси, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої доводи, фахівці ДПІ стверджують, що у ході перевірки з'ясовано, що операції з придбання товару у ТОВ «Оптпоставка - 2007», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних причин придбання та продажу товарів.

Тобто фахівці ДПІ говорять про те, що господарські відносини між ПП «Промсервіс» та нашими контрагентами були направлені лише на збільшення податкового кредиту ПП «Промсервіс» та не мали іншого економічного ефекту. Але працівниками ДПІ не враховано той факт, що придбані у ТОВ «Оптпоставка - 2007», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» товари були використані у власній господарський діяльності ПП «Промсервіс» та були реалізовані покупцям, суми коштів по даним угодам були включені до складу валових доходів та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та були сплачені до бюджету, хоча з точки зору працівників ДПІ, дані товари отримані по документам, «які не мають юридичної сили».

Також слід зазначити, що всі перелічені в акті перевірки обставини стосовно контрагентів самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених між ПП «Промсервіс» та ТОВ «Оптпоставка - 2007», ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет», та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Операції можуть визнаватися нікчемними (недійсними) лише у рамках правового поля і виключно на підставі відповідних фактів та доказів.

Фахівці ДПІ не спростували доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Документи на підтвердження правового статусу посадових осіб наших контрагентів були надані нам у момент укладання господарських договорів. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагентом не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Поставка товару мала реальний час та місце, що підтверджено наданими для перевірки та також долученими до цього позову відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а саме договорами купівлі - продажу, актами приймання - передачі товару, платіжними дорученнями, отриманими податковими та видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Оскільки підприємством позивача було перераховано грошові кошти на адресу його «контрагентів, отримано товар та всі необхідні документи для включення сум грошових коштів по даній угоді до складу валових витрат, тому збільшення валових витрат відбувалося відповідно до чинного законодавства України.

Твердження ДПІ про відсутність на ПП «Промсервіс» подорожних листів при транспортуванні товару, то слід зазначити, що подорожних листів підприємство не веде, на підприємстві немає на балансі транспортних засобів.

Фактично, відвантаження канатів було здійснено зі складу в м. Харцизські зі складу заводу в м. Донецьк, що підтверджується товарно-транспортними накладними ПП «Промсервіс», договорами та заявками з перевізниками.

Із первинної документації, наданої до перевірки та долученої до адміністративного позову, в усіх товарно-транспортних накладних, виписаних ПП «Промсервіс» вказані всі необхідні для перевезення вантажу дані: номер товаро - транспортной накладної, дата завантаження, назва автопідприємства, назва замовника та вантажовідправника,назва підприємства-одержувача вантажу, державний номер автомобілю, на який загружається товар, прізвище, ім'я водія, пункт завантаження та розвантаження, які номери податкових та видаткових накладних супроводжують товар, маса брутто товару, підписи, посада, прізвище, ім'я - хто здав товар та хто дозволив відпуск, завірені печаткою підприємства, за яким номером доручення та кім буде одержаний вантаж.

ПП «Промсервіс» нема свого транспорту, тому нема дорожніх листів. Подорожні листи ведуться підприємствами - перевізниками, які надавали послуги ПП «Промсервіс».

У всіх господарських операціях підприємств при загрузки товару на автомобілі перевізників всі водії мали дорожні листи, з них виписувались необхідні данні для ТТН, Автотранспорт замовляється у автопідприємствах або у приватних підприємців, чи відправляється шляхом замовлення автоперевезення у транспортної компанії «Євро експрес».

На сторінці 39 акту вказано: «отримання і реалізація зі складу при використані автоперевезень повинні підтверджуватися відповідними накладними на відпускання цінностей,податковими накладними та товарно-транспортними накладними». Але в п. 3.14 Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007р. №2 зазначається, що «вибуття запасів для реалізації (крім товарів в роздрібній торгівлі) оформлюється ТТН або накладною - вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», а вибуття запасів безоплатно оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів або товарно-транспортною накладною.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.01.13р. №0000012342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 190 187, 50 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.01.13р. №0000022342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 900 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що управління податкового контролю ДПІ у м. Красному Лучі в ході проведення перевірки ПП «Промсервіс» код ЄДРПОУ 30463816 з питань взаємовідносин з ТОВ «Оптпоставка-2007» код ЄДРПОУ 35151658 за період травень, липень, вересень 2008 року в частині правомірності нарахування податку на додану вартість, з питань взаємовідносин з ТОВ «Донтрансторг» код ЄДРПОУ 36061529 та ТОВ «Східдон Маркет» код ЄДРПОУ 37253177 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в частині правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств встановлено порушення:

пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152150 грн., у тому числі

за 1 квартал 2010 року в сумі 34012 грн.,

за 2 квартал 2010 року в сумі 65282 грн.,

за 4 квартал 2010 року в сумі 52856 грн.,

2. пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України ( далі Закон України) від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 155291 грн., в тому числі по періодах:

за травень 2008 р. на суму - 2700 грн.,

за липень 2008 р. на суму - 22584 грн.,

за вересень 2008 р. на суму - 7687 грн..

за січень 2010 р. на суму - 16634 грн.,

за березень 2010 р. на суму - 37616 грн..

за квітень 2010 р. на суму - 13240 грн..

за травень 2010 р. на суму - 12545 грн.,

за листопад 2010 р. на суму - 285 грн.,

за грудень 2010 р. на суму - 42000 грн.

Перевірка проводилась з окремих питань в частині правомірності нарахування податково зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірна нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств і взаємовідносинам з ТОВ «Оптпоставка 2007» код ЄДРПОУ 35151658, ТОВ «Донтрансторг» н > ЄДРПОУ 36061529 ТОВ «Схід дон Маркет» код ЄДРПОУ 37253177 інші питання в ході перевір не досліджувались.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-1 зі змінами та доповненнями) до складу валових витрат не відносяться витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документам обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

До перевірки Позивачем були надані копії договору від 20.01.20 Юр № 38, договорів 17.11.2010 р № 01/10 та від 22.12.2010р. № 22/12 укладених між Позивачем та ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет».

Як зазначено у п. 1.1 договору від 20.01.2010р № 38, договорів від 17.11.2010р № 01/10 та від 22.12.2010р. № 22/12: «Продавець зобов'язується поставити Покупцю продукцію згідно накладних».

Покупцем за даними договорами є ПП «Промсервіс», Продавцем за договором № 38 - ТОВ «Донтрансторг» за договорами № 01/10 та № 22/12 - ТОВ «Східдон Маркет». Ніяких інших умов щодо особливостей здійснення зазначеної поставки вказані договори не містять.

Відповідно п. 3.4. всіх вищезазначених договорів відвантаження товару здійснюється за адресою: 94500. м. Красний Луч. вул. К.Маркса, 9/115.

Також до перевірки Позивачем було надано копії договорів транспортної експедиції товарно-транспортні накладні (за текстом - ТТН) та додаток як товарний розділ (графи 1 - « ТТН), а саме: накладні, податкові накладні до ТТН які є перевізними документами на реалізацію» товару і підтверджують відносини постачання товарів між Позивачем - ПП «Промсервіс» та його контрагентами за іншими господарськими договорами, а не за договорами між ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет». Зазначені документи не містять жодних посилань на ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет». Місце відвантаження товарів за ТТН також н відповідає п. 3.4 вищезазначених договорів.

До того ж, надані ТТН заповнені з порушенням пункту 11 Правил перевезень вантажі автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 [ № 363 (зареєстровано в Мін'юсті України 20.02.98 р. за № 128/2568, зі змінами та доповненнями а саме не усі графи ТТН заповнені, зокрема відсутній підпис вантажоодержувача, відсутні запис по вантажно-розвантажувальних операціях, у відомостях про вантаж відсутні сертифікати відповідності, в ТТН № 1, № 3, № 4 запис про подорожній лист відсутня.

Таким чином, ПП «Промсервіс» вищенаведеними документами не підтверджують відноси із ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» в частині постачання, транспортування товарно-матеріальних цінностей на виконання договору від 20.01.20Юр № 38, договорів вії 17.11.201 Ор № 01 /10 та від 22.1 2.2010р. № 22/12.

У видаткових накладних наданих Позивачем до перевірки на підтвердження господарські відносин із ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» на виконання договору від20.01.2010р № 3, договорів від 17.11.2010р № 01/10 та від 22.12.2010р. № 22/12, не визначено прізвище уповноваженої особи постачальника, не вказано місце складання документа. Відсутнє посилання на те що господарська операція здійснюється на виконання одного з вищенаведених договорів.

При цьому, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996- XIV (із змінами та доповненнями), встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно ч.2 тієї ж статті первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто ПП «Промсервіс» у зв'язку з відсутністю у видаткових накладних всіх обов'язкових реквізитів, наведеними документами не можуть підтверджувати відносин із ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» в частині відвантаження товару, на виконання договору від 20.01.2010р № 38, договорів від 17.11.2010р № 01/10 та від 22.12.2010р. № 22/12.

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 N 193 затверджено типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів. Згідно пункту 1 Наказу затверджено типові форми з обліку сировини та матеріалів до яких належить, зокрема, форма М-1 ..Журнал обліку вантажів, що надійшли" (застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей).

Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів. Крім того тим же документом затверджено форму М-4 «Прибутковий ордер», яка застосовується для обліку матеріалів, які надходять на підприємство від постачальників чи з переробки.

Прибутковий ордер в одному примірнику складається матеріально відповідальною особою у день надходження цінностей на склад.

Згідно п. 3.6.Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Журнал за формою М-1 та Прибуткові ордери за формою М-4 до перевірки не надано.

Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 (із змінами і доповненнями) визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході досудового слідства по кримінальній справі № 75-11-05-115 у якості свідка допитаний директор ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_6 (Протокол допиту свідка від 03.06.11р.) дав свідчення, що правовстановлюючі документи по зазначеному підприємству та печатку він отримував. Договорів від імені підприємства з іншими підприємствами не укладав та підписував. Фінансові кошти з банківських рахунків не знімав. Фінансово-господарську діяльні підприємства не здійснював.

У ході досудового слідства по кримінальній справі № 69-150 у якості свідка був допитаний директор ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_7 (Протокол допиту свідка від 31.07.12р.) який дав свідчення, що він ніякою діяльністю від імені ТОВ «Східдон Маркет», з моменту оформлення на й ім'я зазначеного підприємства, не займався, господарські, податкові, юридичні документи підписував, товар (послуги) як посадова особа ТОВ «Східдон Маркет» не поставляв і не одержував кошти, з рахунків підприємства я не знімав і не переводив на рахунки інших підприємств. Про ту діяльність, що фактично велася ТОВ «Східдон Маркет» йому нічого не відомо, відомо які підприємства були контрагентами товариства, однак він ніяких товарів нікому не постав, і робіт не виконував. Підписувати від його імені, як директора ТОВ «Східдон Маркет» перви документи, документи податкової звітності, вести бухгалтерський і податковий облік ТОВ «Схід/ Маркет» він нікого не уповноважував, і ніяких доручень й інших документів із цього приводу підписував і не видавав.

Податкові накладні які були виписані на виконання договору від 20.01.2010р № 38, договору від 17.11.201 Ор № 01/10 та від 22.12.2010р. № 22/12, як витікає з їх реквізитів, були підпис директорами ТОВ «Донтрансторг» ОСОБА_6та ТОВ «Східдон Маркет» ОСОБА_7.

Згідно показань гр. ОСОБА_6 (директор ТОВ «Донтрансторг») від червня 2011р., та показань гр. ОСОБА_7 (директор ТОВ «Східд Маркет») від 31 липня 2012р., отриманих в ході проведення досудового слідства, зазначені особи податкових накладних не підписували.

Податкові накладні складені від імені ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Схід Маркет» складені у порушення п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 і тому не можуть слугувати документом, як підтверджує право ПП «Промсервіс» на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

ПП «Промсервіс» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ по податкових накладних, складених від імені ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Схід Маркет».

ПП «Промсервіс» було отримано накладних на придбання товару від ТОВ «Донтрансторг» на загальну суму 476 611,20 грн. в т.ч. ПДВ - 79 435,20 грн., а у податкових накладних зазначено отримання того ж товару на загальну суму 480211,20 грн. в т ч ПДВ -80034,90 гри., тобто на 599,70 грн. більше ніж в накладних на отримання товару. А саме: в накладній на придбання товару (Канат ТОСТ 2688-80 16,5 мм) від 28.05.10р. № 110504 вказано товар на суму 21000 грн. в т.ч. ПДВ 3500 грн., що на 597.59 грн. (ПДВ) менше ніж зазначений в податкових накладних від 28.05.10р. № 280502 на придбання того ж товару у сумі 5586 грн. у т.ч. ПДВ 931грн. та від 11.05.10р. № 110504 у сумі 18999,51 грн. у т.ч. ПДв'3166,59грн.. Документ підтверджуючий сплату 480211.20 грн. відсутній, тобто по сплаті також має місце різниця на 599.70 грн.. Детально наведено у таблиці №4 Додатку № 1 до акту перевірки від 17.12.12р.

В податкових накладних отриманих ГТП «Промсервіс» від ТОВ «Донтрансторг» від 22.01.2010 року № 220102, від 27.01.2010 року № 270104, від 28.01.2010 № 280104, від 29.01.2010 №290105 не вказано місце розташування юридичної особи - продавця, зареєстрованої як платника податку на додану вартість. Зазначене порушення відображено на стор. 25-26 акту перевірки.

Представники відповідача просили суд у задоволенні позовних вимог ПП «Промсервіс» відмовити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що ПП «Промсервіс» є юридичною особою, зареєстровано в ЄДРПОУ 01.09. 1999 р. 1 380 120 0000 000411 (а.с.24-25, 29-35), має свідоцтво про реєстрацію платника податків на додану вартість № 165385385 НВ №9962915(том 1 а.с.26,28).

Відповідно до наказу ДПІ в м. Красний Луч Луганської області Державної податкової Служби від 26.11.2012 року № 556 у ПП «Промсервіс» була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка (том 1 а.с.36-42).

ДПІ у м. Красному Лучі в ході проведення перевірки ПП «Промсервіс» код ЄДРПОУ 30463816 з питань взаємовідносин з ТОВ «Оптпоставка-2007» код ЄДРПОУ 35151658 за період травень, липень, вересень 2008 року в частині правомірності нарахування податку на додану вартість, з питань взаємовідносин з ТОВ «Донтрансторг» код ЄДРПОУ 36061529 та ТОВ «Східдон Маркет» код ЄДРПОУ 37253177 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в частині правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств встановлено порушення:

пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР в редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152150 грн., у тому числі

за 1 квартал 2010 року в сумі 34012 грн.,

за 2 квартал 2010 року в сумі 65282 грн.,

за 4 квартал 2010 року в сумі 52856 грн.,

2. пункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України ( далі Закон України) від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 155291 грн., в тому числі по періодах:

за травень 2008 р. на суму - 2700 грн.,

за липень 2008 р. на суму - 22584 грн.,

за вересень 2008 р. на суму - 7687 грн..

за січень 2010 р. на суму - 16634 грн.,

за березень 2010 р. на суму - 37616 грн..

за квітень 2010 р. на суму - 13240 грн..

за травень 2010 р. на суму - 12545 грн.,

за листопад 2010 р. на суму - 285 грн.,

за грудень 2010 р. на суму - 42000 грн.

( том 1 а.с.43-171).

Відповідно до акту перевірки від 17.12.2012р. № 582/22/30463816 було винесено податкові повідомлення - рішення від 03.01.13р. №0000012342, яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 190 187,50 грн., та від 03.01.13р. №0000022342 яким ПП «Промсервіс» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 152 900 грн.(том 1 а.с.12-15).

На момент продажу ТМЦ товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» та ТОВ «Східдонмаркет» перебували на податковому обліку, що не заперечують сторони по справі (том 1 а.с.51,72).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини, щодо формування податкового кредиту платником податків - позивачем у даній адміністративній справі, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.7.1, 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168 від 03.04.1997 року поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На підставі пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами

Згідно зі п.п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій;

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з цього підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже виходячи із характеру спірних правовідношень у даній справі необхідно врахувати, що під час здійснення господарських операцій по отриманню товарно-матеріальних цінностей підприємство на підтвердження повноважень посадових осіб контрагента керується документами, які були надані такими контрагентами, тобто Статутом підприємства, свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом платника податку на додану вартість, які видані відповідними державними органами.

Судом встановлено, що на момент продажу ТМЦ ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдонмаркет» перебували на податковому обліку.

Діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження керівника підприємства контрагента та встановлювати його особу, тому посилання відповідача на невідповідність первинних документів з нарахування ПДВ та накладних вимогам законодавства, оскільки вони складені не встановленою особою (а.с.13), не є обґрунтованими та доведеними. Також матеріалами справи не підтверджено обізнаності позивача про стан дотримання податкового законодавства контрагентами.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.03.1997 №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі -Закон №168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334 « Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на момент виниклих правовідношень з 2008 року по 2010 рік, до валових витрат платника податку відносяться будь-які витрати на придбання товарів, робіт, послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7-2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, № 168, діючого на момент виниклих правовідношень з 2008 року по 2010 рік, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, оригінал податкової накладної надається покупцю.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, отже, законних підстав для твердження про відсутність розрахункових документів і про порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» немає.

Вірність формування податкового кредиту відповідачем підтверджена, отже підтверджено використання придбаних активів в господарській діяльності підприємства, а відтак і право підприємства на віднесення витрат на їх придбання до складу валових витрат.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України « Про оподаткування підприємств» про прибуток платник податків включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Разом з тим, в п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток зазначено, що будь-які

витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими

документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення

податкового обліку, не включаються до складу валових витрат, що і ставиться

підприємству, як порушення.

Операції з придбання товарів у вказаних підприємств мають завершений характер та, як того вимагає частина 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені договорами купівлі-продажу ТМЦ, податковими накладними, платіжними дорученнями позивача, реєстрами проведених платіжних документів, банківськими витягами розрахунків,( том №2 а.с 62-136) розрахунками, накладними, журналом розрахунків (том № 1 а.с.178-250, т.2 а.с.60-61,).

Реальність угод з контрагентами позивача підтверджується також договорами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, накладними, сертифікатами на постачання купленої продукції у ТОВ «Донтрансторг» та «Східдон Маркет» ( т.2 а.с.1-60, 60-61,61-208, т. 3 а.с. 94-117).

Таким чином позивач в судовому засіданні довів реальність угод зі своїми контрагентами і ними вірно нарахована сума податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

На думку суду, позивачем були надані всі належним чином оформлені податкові накладні. Не зазначення вулиці місця розташування продавця по 4 податковим накладним ТОВ «Донтрансторг» (том.1 а.с. 183-186) це є незначною помилкою і не є підставою для виключення сум з податкового кредиту з урахування реальності угод.

На відсутність товарно-транспортних накладних по поставкам ТМЦ від контрагентів ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» та посилання податкового інспектора на п. 3.6 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, суд зазначає що згідно п.1.1 п.1 ці «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі -Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами ...» тобто є необов'язковими до застосування, також цей наказ Мінфіну не зареєстрований у Міністерстві юстиції, тому не є обов'язковим до застосування підприємствами та організаціями, які не входять до галузі управління органу, який видав цей нормативно-правовий акт (п. 4 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів управління виконавчої влади», затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність угод між позивачем ТОВ «Донтрансторг» (а.с.106-107) та ТОВ «Східдон Маркет» (а.с. 130-131)» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Донтрансторг» та ТОВ «Східдон Маркет» ( том 1 а.с.178, 235, 236) не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 275 6-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.

В даному випадку, податковий орган на підставі зазначених в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто, має місце оспорюваність самого договору. Податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган доводить свою позицію, з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

Податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарської операції, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Суд вважає за можливе застосувати ст. 11 КАС України та вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення противоправними.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем сплачено судовий збір у сумі 699,12 грн. Дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «Промсервіс» до державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000012342 від 03 січня 2013 року щодо стягнення податку на прибуток152150 грн. та штрафні санкції у сумі 38037,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000022342 від 03 січня 2013 року щодо стягнення податку на додану вартість 122320 грн. та штрафні санкції у сумі 30580 грн.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00коп.) на користь приватного підприємства «Промсервіс».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова