Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-10053/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р.Справа № 2а-10053/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В. при секретаріПилипчук М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000430040 від 13.10.2011 року, № 0000600040 від 20.12.2011 року, -

встановиЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (далі -ТОВ СП «НІБУЛОН», позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві, відповідач) від 13.10.2011 року №0000430040 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1379610,73 грн., визначення грошового зобов'язання з ПДВ та зобов'язання сплатити суму податку у розмірі 872554,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 429304,79грн., а також податкового повідомлення - рішення відповідача від 20.12.2011р. №0000600040 повністю.

У судовому засіданні першої інстанції представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне:

- Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають зв'язок права на податковий кредит та отримання відшкодування ПДВ з бюджету з взаємовідносинами між позивачем та його першими контрагентами та не залежать від дій суб'єктів господарської діяльності за другими, третіми та іншими ланцюгами;

- у разі невиконання контрагентами платника податків та суб'єктами господарської діяльності в ланцюгах поставки зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту;

- Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД - фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин;

- у позивача в наявності всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які повною мірою підтверджують проведення господарських операцій з першими прямими контрагентами, в тому числі факти сплати ПДВ в ціні придбання товарів, реальність переміщення сільськогосподарської продукції та інших товарно-матеріальних цінностей від постачальників до позивача та подальшу реалізацію сільськогосподарської продукції на експорт;

- відповідачем при проведенні позапланових виїзних перевірок ТОВ СП «НІБУЛОН» по кожному періоду, в якому у позивача виникало право на податковий кредит та право на бюджетне відшкодування перевірялись всі вищезазначені документи бухгалтерського та податкового обліку, порушень чинного законодавства податковою інспекцією встановлено та виявлено не було;

- укладені між ТОВ СП «НІБУЛОН» та його контрагентами договори поставки з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, є реальними, виконані в повному обсязі, відповідають положенням цивільного, господарського та податкового законодавства;

- вчинені позивачем господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ СП «НІБУЛОН» як платника податків;

- Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків;

- Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає обов'язку та не надає права вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності, зазначене право надано саме контролюючим органам, в т.ч. податковій інспекції;

- на час укладання та виконання договорів з додатками прямих контрагентів було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та вони були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали відповідні свідоцтва;

- органами державної податкової служби не прийнято заходів щодо притягнення до відповідальності суб'єктів господарської діяльності та забезпечення стягнення і надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ, які до теперішнього моменту наведеними СПД до бюджету не сплачені;

- податковою інспекцією не зазначається та не надано ані постанов про порушення кримінальних справ за ознаками ст.ст. 191 , 205 , 212 Кримінального кодексу України , ані вироків суду з таких справ, які набрали законної сили;

- не можна вважати достовірними та належними доказами дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших баз (систем) даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою;

- невиїзна документальна перевірка проведена з порушенням п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 , статей 77 -79 Податкового кодексу України ;

- СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не є міжрайонною або об'єднаною спеціалізованою державною податковою інспекцією та не може здійснювати згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з наступних підстав:

- наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, або якщо угоди, результати яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ);

- право на нарахування податкового кредиту, крім наявності належним чином оформленої податкової накладної, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальність факту придбання платником податку товарів;

- факт недекларування постачальниками позивача ПДВ, отриманого від останнього в складі ціни за продану продукцію або зменшення ними суми зобов'язань з ПДВ сумою податкового кредиту, який не відповідає податковим зобов'язанням їх постачальників, свідчить про спрямованість всіх укладених угод на порушення публічного порядку, зокрема по причині того, що ці угоди направлені на незаконне заволодіння майном держави, а тому ці угоди є нікчемними і не можуть породжувати жодних наслідків;

- з огляду на встановлені у ході проведення перевірки обставини щодо господарських операцій постачальників ТОВ СП «НІБУЛОН» з суб'єктами господарської діяльності, зареєстрованими з порушенням вимог чинного законодавства та/або які не звітують перед податковими органами, не сплачують податки до бюджету, реально не мають господарських відносин між собою по поставці товарів, кінцевим покупцем яких став ТОВ СП «НІБУЛОН», то суми ПДВ у складі податкового кредиту не можуть враховуватися для визначення сум бюджетного відшкодування, оскільки господарські операції були здійснені на ринку поставки зернових культур в обмеженому регіоні (Миколаївська область), сталу підприємницьку діяльність на цьому ринку, а також у ТОВ СП «НІБУЛОН» була реальна можливість бути обізнаним з учасниками цього ринку, характером їх діяльності та дійсними намірами при здійснення господарських операцій в "тіньовому" секторі економіки, який знаходиться поза межами державного контролю;

- документальна позапланова невиїзна перевірка не передбачає додаткових підстав для її проведення крім рішення керівника органу державної податкової служби;

- зроблені в ході перевірки висновки про безпідставне завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ цілком відповідають чинному законодавству.

Суд першої інстанції своєю постановою від 20 квітня 2012 року позов задовольнив в повному обсязі.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення № 0000430040 від 13.10.2011 року, № 0000600040 від 20.12.2011 року, -повністю.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс - Інвест»по звітним деклараціям з податку на додану вартість за період з грудня 2008 року по березень 2011 року та складено акт від 30.09.2011р. №937/40/14291113 (далі-акт невиїзної документальної позапланової перевірки).

Як зазначає контролюючий орган в акті документальної позапланової невиїзної перевірки, згідно матеріалів перевірок постачальників ТОВ СП «НІБУЛОН» податковими органами встановлено, що документи (зокрема накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури та інші), виписані ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест»на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН» є наслідком укладання нікчемних правочинів та відповідно містять недостовірну інформацію.

Враховуючи нікчемність укладених між ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс -Інвест» та ТОВ СП «НІБУЛОН» угод, розрахунки між підприємствами не є пов'язані з господарською діяльністю підприємства та відповідно з фактичною сплатою отримувачем товарів (послуг) сум податку постачальнику товарів (послуг) у зв'язку з тим, що за результатами перевірок зазначених підприємств фактів закупівлі, транспортування, зберігання та відвантаження продукції не підтверджено".

З цього СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві на сторінках 23-26 акта документальної позапланової невиїзної перевірки зроблено висновок про те, що:

"1. На порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ СП «НІБУЛОН» завищено податковий кредит на суму 1403582,18 грн.

2. На порушення п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 , п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.п. 5.12.2, п.п.5.12.3, п.5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008р. №159 ) в результаті чого підприємством завищено бюджетне відшкодування на суму 1379610,73 грн.

3. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У результаті порушення контрагентами ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс -Інвест» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ СП «НІБУЛОН» на реалізацію товару на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ СП «НІБУЛОН» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, неможливість реального здійснення ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс- Інвест» вказаних операцій з урахуванням часу, кількості працівників на підприємстві, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у зазначених підприємств адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс -Інвест» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність у них наміру створення правових наслідків. Тобто, угоди, укладені зазначеними підприємствами, носять фіктивний характер.

Відповідно до частини 1,5 ст. 203 , п.1, 2 ст. 215 , ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест» з ТОВ СП «НІБУЛОН» порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та отримання податкової вигоди".

ТОВ СП «НІБУЛОН» 05.10.2011р. подані заперечення від 05.10.2011р. №10199/01-27 на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113. СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві рішенням, оформленим листом від 11.10.2011р. №4340/10/40-029 про розгляд заперечень, повідомила ТОВ СП «НІБУЛОН» про відмову в перегляді висновків акта перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113 прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.10.2011р. №0000430040, яким згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст20, п.54.3 ст. 54 , п.58.1 ст. 58 , п.79.2 ст. 79 , п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за встановлені порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.п.5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159 ) підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1379610,73 грн.

Як зазначено в податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2011р. №0000430040, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки підприємству відшкодовано в розмірі 872 554,26 грн., відповідно до абз. 4 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями ТОВ СП «НІБУЛОН» визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 872554,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 436277,13 грн.

ТОВ СП «НІБУЛОН» 24.10.2011р. до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області була подана скарга від 21.10.2011р. №10942-1/12-27 на податкове повідомлення -рішення від 13.10.2011р. №0000430040. ДПА у Миколаївській області рішенням від 13.12.2011р. №3199/10/25-014 про результати розгляду скарги скаргу в.о. генерального директора ТОВ СП «НІБУЛОН» Назарової Л.В. від 21.10.2011р. №10942-1/12-27, яка надійшла 24.10.2011р. та зареєстрована за №1872/10, задовольнила частково; податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 13.10.2011р. №0000430040 скасувала в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 972,34 грн., в іншій частині залишила без змін.

ТОВ СП «НІБУЛОН» 20.12.2011р. до Державної податкової служби України направлена повторна скарга від 19.12.2011р. №13281/01-27 на рішення ДПА у Миколаївській області від 13.12.2011р. №3199/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги та податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 13.10.2011р. №0000430040.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві на підставі акта невиїзної документальної позапланової перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113 з урахуванням рішення ДПА у Миколаївській області від 13.12.2011р. №3199/10/25-014 про результати розгляду скарги 20.12.2011р. прийняла податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011р. №0000600040, яким згідно з п.20.1.4 п.20.1 ст20, п.54.3 ст. 54 , п.58.1 ст. 58 , п.79.2 ст. 79 , п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за встановлені порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.п.5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08 №159 ) підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 1379610,73 грн.. та відповідно до абз. 4 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями ТОВ СП «НІБУЛОН» визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 872 554,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 429 304,79 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.02.2012р. №3203/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 13.10.2011р. №0000430040 та рішення ДПА у Миколаївській області від 13.12.2011р. №3199/10/25-014 про результати розгляду скарги залишені без змін, а скарга ТОВ СП «НІБУЛОН» без задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України , в тому числі тих, про порушення яких з боку ТОВ СП «НІБУЛОН» зазначає СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в акті невиїзної документальної позапланової перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113 та податкових повідомленнях-рішеннях від 13.10.2011р. №0000430040 та від 20.12.2011р. №0000600040, вбачається наступне.

Так пункт 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податковий кредит-це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування-сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Положення п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» містять в собі вимоги до процедури заповнення податкової накладної, яку платник податків зобов'язаний надати покупцю.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до норми підпункту 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції до 16.06.2010р.) встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 16.06.2010р. підпункт 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» діяв в наступній редакції та визначав, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) - залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу .

Згідно п.198.1 ст.18 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України ).

Згідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України , якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

- залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З системного аналізу вищезазначених положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України вбачається, що законодавець чітко визначає зв'язок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету з взаємовідносинами між підприємством-платником, яке має право на отримання відшкодування ПДВ з бюджету, та його першим контрагентом - постачальником.

Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД-фізичних осіб, з якими ТОВ СП «НІБУЛОН» взагалі не мало господарських відносин.

Позивач посилається на ЗУ «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України , в яких зазначено, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість не передбачається обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Розрахунки між ТОВ СП «НІБУЛОН» та ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест», що надали право на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування з ПДВ підтверджується матеріалами справи та зокрема актом перевірки відповідача № 810/40/14291113 від 12.08.2009 року.

Фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ТОВ СП «НІБУЛОН» та його першими прямими контрагентами-постачальниками товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест» підтверджують договори поставки з додатками, витяги з реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, накладні та видаткові накладні, рахунки та рахунки-фактури, платіжні доручення, витяги з реєстрів виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накази на призначення відповідальних осіб, звіти по бухгалтерським проводкам в розрізі контрагентів -постачальників.

Реальність зберігання, переміщення сільськогосподарської продукції від постачальників к ТОВ СП «НІБУЛОН» та подальшу її реалізація на експорт підтверджують договори складського зберігання зерна з додатками, складські квитанції, товарно-транспортні накладні, накладні на маршрут або групу вагонів, коносаменти, доручення на відвантаження експортних вантажів, вантажні митні декларації, зовнішньоекономічні контракти, біржові контракти, посвідчення про реєстрацію біржових контрактів, здавальні акти.

Враховуючи вищевикладене, виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між ТОВ СП «НІБУЛОН» та його контрагентами - ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест».

В свою чергу, висновки акта невиїзної документальної позапланової перевірки були зроблені без ретельного аналізу всіх обставин та матеріалів, які слід було з'ясувати та встановити, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві фактично зроблено не було.

Є вірними доводи позивача про наявність як у нього, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

По кожному періоду, в якому здійснювались розрахунки між ТОВ СП «НІБУЛОН» та контрагентами і у ТОВ СП «НІБУЛОН» виникало право на податковий кредит. По кожному періоду, в якому у ТОВ СП «НІБУЛОН" виникало право на бюджетне відшкодування, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві були проведені позапланові виїзні перевірка ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок, що відображені в акті перевірки №210/40/14291113 від 04.03.2009р.

При проведенні вищезазначених перевірок повною мірою досліджувались всі вищеперелічені первинні документи по взаєморозрахункам ТОВ СП «НІБУЛОН» з першими контрагентами - постачальниками. Порушень чинного законодавства України з боку позивача відповідачем під час проведення зазначених перевірок встановлено не було.

Згідно ч.1 ст. 16 та ч.1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осі -підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до ст.18 цього закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Крім того, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації-за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб-засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

На момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ,,ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест», були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідними витягами та довідками.

У пункті 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. Перелік осіб, які можуть бути платниками податку на додану вартість, визначено в ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» . А в п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено осіб, відповідальних за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку прямими контрагентами або їх контрагентами (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) або будь-які інші вчинені ними правопорушення в разі фактичного здійснення господарських операцій не впливають на формування податкового кредиту ТОВ СП «НІБУЛОН» та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» . Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі -Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст. 184 розділу V Податкового кодексу України .

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

В матеріалах справи міститься копія свідоцтв про реєстрацію ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест» платниками податку на додану вартість. Будь-яких посилань та доказів, які б підтверджували факт виключення контрагентів - постачальників з реєстру платників ПДВ СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві наведено та надано не було.

На момент укладання договорів з додатками між ТОВ СП «НІБУЛОН» та ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест» останні мали господарську правосуб'єктність, а саме визнану державою за певним суб'єктом господарювання можливість бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання й мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень). Крім того, контрагенти перебували на податковому обліку як платники ПДВ та, як наслідок, мали право на виписку та видачу ТОВ СП „НІБУЛОН" податкових накладних.

Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків статтею 9 не передбачає обов'язку, а статтею 10 не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку, подання звітності, сплати податків до бюджету та інше).

Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не передбачають обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ або сплату ПДВ до бюджету іншими платниками податків. Зазначені обов'язки згідно Закону України «Про систему оподаткування» , Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податкового кодексу України покладені саме на органи державної податкової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливі порушення ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс- Інвест» або їх контрагентами, порядку здійснення господарської діяльності не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ТОВ СП «НІБУЛОН» до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

В той самий час, органами державної податкової служби по суб'єктам підприємницької діяльності, які здійснюють свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо притягнення зазначеного платника до відповідальності.

Так пунктом 11 ст.11 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законодавством. З цього приводу спеціальним законом з питань оподаткування , який зокрема установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (із змінами і доповненнями). Зазначений нормативно-правовий акт передбачає наступні можливості контролюючих органів:

- визначення суми податкового зобов'язання, нарахування пені та застосування штрафних (фінансових) санкцій;

- право податкової застави на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі;

- звернення стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку.

Крім того, після 01.01.2011р. набрали чинності положення Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI , які визначають право органів державної податкової служби щодо:

- визначення сум податкових та грошових зобов'язань;

- податкової застави на майно платника податків та продажу майна, що перебуває у податковій заставі;

- застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені.

Зазначені можливості органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

З метою погашення податкових зобов'язань або податкового боргу контролюючими органами в повній мірі не були застосовані судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

В свою чергу, бездіяльність органів державної податкової служби призводить до порушення прав та законних інтересів ТОВ СП «НІБУЛОН», яке згідно до положень та вимог законодавства України має всі законні права на податковий кредит та своєчасне отримання з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Установчі документи ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс- Інвест», свідоцтва про державну реєстрацію та первинні документи визнані недійсними, скасовані або анульовані не були, на момент укладання договорів з додатками та проведення розрахунків контрагентів ліквідовано не було, свідоцтва платників ПДВ скасовані або анульовані не були та не було прийнято рішень стосовно скасування державної реєстрації або припинення юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» , під публічним порядком у цьому та інших випадках належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

Як зазначено в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК ).

Таким чином, під правочин, що порушує публічний порядок, підпадає правочин, що спрямований (вчиняється з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України , валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочином. Це, зокрема, правочин, що спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочин, спрямований на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочин, вчинений з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямований на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності. А відповідно до ст.62 Конституції України належним доказом наявності умислу та вини особи у вчиненні злочину може бути лише обвинувальний вирок суду.

Відповідачем не наведено та не надано вироки судів з кримінальних справ відносно притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб по розрахункам між ТОВ СП «НІБУЛОН» та ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест».

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві не доведено, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест» спрямовані на порушення публічного порядку, порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відсутні також підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203 , 215 , 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В акті невиїзної документальної перевірки податковою інспекцією не наведені докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Зміст укладених ТОВ СП «НІБУЛОН» правочинів не суперечить Цивільному кодексу України , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб'єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Вчинені ТОВ СП «НІБУЛОН» господарські операції з ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс- Інвест»спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ СП «НІБУЛОН» як платника податків.

Витрати, які враховані ТОВ СП «НІБУЛОН» для визначення об'єкта оподаткування, визначені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Придбані (отримані) у вказаних суб'єктів господарювання товари в подальшому використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності як платника податку.

Є обґрунтованими доводами позивача про наявність як у нього, так і у ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс- Інвест», з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Отже, ТОВ СП «НІБУЛОН» дотримано таку необхідну умову для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість, як факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності.

У кладені ТОВ СП «НІБУЛОН» з контрагентами-постачальниками ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс-Інвест» договори є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства.

Враховуючи наведене, випливає, що суми податку на додану вартість по розрахункам з першими прямими контрагентами-постачальниками ТОВ «Луч», ПП «Альянсагротрейд», СГД - ФО ОСОБА_5, ТОВ «Українська зернова логістична компанія», ПП «Торгсервіс- Інвест» (за наявності відповідних підстав, реальності проведення господарських операцій та з урахуванням вищезазначених вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України ) правомірно були включені ТОВ СП «НІБУЛОН» до податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ у відповідних звітних періодах.

В акті невиїзної документальної перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113 та актах документальних невиїзних, виїзних та камеральних перевірок контрагентів-постачальників ТОВ СП «НІБУЛОН» податкові органи як на доказ посилаються на інформацію, отриману за результатами використання Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. №266 , в органах державної податкової служби створено Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того, інформація щодо платників податків (в тому числі щодо нарахованих податкових зобов'язань, податкового кредиту та інша податкова інформація) зберігається в органах державної податкової служби у відповідних базах даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, що міститься у Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та в базах даних податкової звітності) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації.

Тобто перед застосуванням на території України органами державної податкової служби України Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та бази даних податкової служби повинні мати комплексні системи захисту інформації що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації Держслужби спецзв'язку і захисту інформації України.

Дані щодо податкової звітності та погашення податкових зобов'язань ТОВ СП «НІБУЛОН» зберігаються та обробляються вказаними вище системами (Базами), а вказана інформація є конфіденційною.

Судом першої інстанції було встановлено, що:

- Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України не проводились державні експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації щодо комплексних систем захисту інформації в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших базах (системах) даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою;

- Державною службою спеціального зв'язку і захисту інформації України не видавались сертифікати (атестати) відповідності або позитивні експертні висновки за результатами таких державних експертиз.

Зазначене підтверджується листом від 11.07.2011р. №08/4-1727 Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

За таких підстав, не можна вважати достовірними та належними доказами дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших баз (систем) даних, адміністрування яких здійснюється державною податковою службою.

Застосовані до ТОВ СП «НІБУЛОН» штрафні (фінансові) санкції (штраф), передбачені абзацем 4 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України , не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки контролюючим органом жодним чином не доведено фактів порушення ТОВ СП „НІБУЛОН" норм податкового законодавства, які б могли стати підставою для застосування до підприємства зазначених санкцій.

Згідно підпункту 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (норми, яка діяла у звітних періодах грудень 2008 р. - грудень 2010р.) встановлено, що протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірки заявлених у ній даних.

Разом з кожною із декларацій з ПДВ, визначених в акті невиїзної документальної позапланової перевірки, до податкового органу надано додаток №5 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ СП «НІБУЛОН» проведена 30.09.2011р. (акт від 30.09.2011р. №937/40/14291113), тобто з порушенням 30-ти денного строку для її проведення.

28.09.2011р. ТОВ СП «НІБУЛОН» отримано від СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві разом з повідомленням від 28.09.2011р. №4192/10/40-029 копію рішення виконуючого обов'язки начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Кучеренко М.З., оформленого наказом від 28.09.2011р. №534 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН».

В зазначеному документі з посиланням на положення п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 , п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено про проведення відділом податкового супроводження підприємств харчової промисловості та сільського господарства управління податкового супроводження підприємств сфери матеріального виробництва СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві 30.09.2011р. терміном 1 робочий день в приміщенні СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН» з питань взаємовідносин з ТОВ «Луч»(код за ЄДРПОУ 21115552), ПП «Альянсагротрейд» (код за ЄДРПОУ 34235511), СГД - ФО ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_1), ТОВ «Українська зернова логістична компанія» (код за ЄДРПОУ 36505023) по звітним деклараціям з податку на додану вартість за період з квітня 2009 року по березень 2011 року.

Колегія суддів погоджується із зазначенням суду першої інстанції того, що рішення виконуючого обов'язки начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Кучеренко М.З., оформлене наказом від 28.09.2011р. №534 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН», не відповідає положенням чинного законодавства України, та, як наслідок, документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України .

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України , Податкового кодексу України та вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями). Права органу державної податкової служби підлягають законодавчим обмеженням та реалізуються з дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством України.

Згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначено в рішенні виконуючого обов'язки начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Кучеренко М.З., оформленого наказом від 28.09.2011р. №534 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН», підставою для проведення перевірки ТОВ СП «НІБУЛОН» стала наявність такої обставини, як отримання інформації від інших податкових інспекцій.

В рішенні, оформленому наказом від 28.09.2011р. №534, взагалі відсутнє посилання на положення ст. 77 , ст. 78 та п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України щодо наявності обставин для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а здійснюється лише посилання на виникнення потреби у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки лише у зв'язку з отриманням інформації від інших органів державної податкової служби.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 з урахуванням положень п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В той самий час, з рішення виконуючого обов'язки начальника СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві Кучеренко М.З., оформленого наказом від 28.09.2011р. №534 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СП "НІБУЛОН", взагалі не вбачається, що контролюючим органом після отримання інформації було виявлено будь-які факти, що свідчать про можливі порушення ТОВ СП «НІБУЛОН» податкового, валютного або іншого законодавства, та саме які факти та порушення.

Після отримання СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві інформації від податкових органів (посилання на відповідні листи здійснюється безпосередньо в наказі) СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві взагалі не направляла на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН» письмових запитів для отримання від підприємства протягом 10 робочих днів з дня отримання платником запита відповідних пояснень та їх документального підтвердження щодо фактів, які свідчать про можливі порушення законодавства з боку підприємства.

Як було зазначено вище, згідно п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 ст.75 цього кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим кодексом випадках , або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

А враховуючи, що запитів з метою надання конкретного переліку документів із зазначенням їх реквізитів, які потрібні СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ТОВ СП «НІБУЛОН» не одержувало, то зазначену перевірку СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві провела без ретельного аналізу та перевірки всіх документів та даних, зазначених у підпункті 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , та без встановлення всіх обставин та умов, за якими проводились господарські операції між ТОВ СП «НІБУЛОН» та його контрагентами.

Відповідно до ч.6 ст.19 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами та доповненнями) органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

А згідно до ст.3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби у своїй діяльності керуються Конституцією України , законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів покладені лише на міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не є міжрайонною або об'єднаною спеціалізованою державною податковою інспекцією та не може здійснювати згідно вищезазначеного нормативно-правового акту функцій контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. №3477-IV суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Висновок Комітету з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України, викладеним в роз'ясненні від 26.05.2011р. №04-39/10-494, відносно того, що для отримання права на декларування бюджетного відшкодування платнику необхідно підтвердити право на податковий кредит та факт оплати постачальнику придбаного товару. А враховуючи те, що Законом України «Про податок на додану вартість» не було встановлено солідарної відповідальності платників при визначенні сум до сплати в бюджет і бюджетному відшкодуванню, не сплата податку на додану вартість до бюджету постачальником товарів не може бути підставою для не підтвердження бюджетного відшкодування для отримувача таких товарів.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві в акті невиїзної документальної позапланової перевірки від 30.09.2011р. №937/40/14291113 та податкових повідомленнях-рішеннях від 13.10.2011р. №0000430040 та від 20.12.2011р. №0000600040 порушення положень п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 , п.п. 198.1, 198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та п.п.5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 п.5 Порядку заповнення декларації декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.08р. №159 ) не відповідає дійсним обставинам; СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві при проведенні невиїзної документальної позапланової перевірки вийшла за межі своєї компетенції, встановленої законом; податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві від 13.10.2011р. №0000430040 та від 20.12.2011р. №0000600040 суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправними і скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000430040 від 13.10.2011 року, № 0000600040 від 20.12.2011 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан