Рішення

від 28.08.2007 по справі 2-3068/07

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-3068/2007 p

Справа №

2-3068/2007 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28  серпня 

2007  року.  Автозаводський  районний 

суд  м.  Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого

судді - Савічева В.О.

при

секретарі - Петько С. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1

доОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на користування житловим

приміщенням та реєстрацію в житловому приміщенні,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом доОСОБА_2,  ОСОБА_3,

 ОСОБА_4 про визнання права на

користування житловим приміщенням та реєстрацію в житловому приміщенні,  зазначивши, 

що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. 21.11.2001 року

шлюб між ними був розірваний.

Від

шлюбу мають сина ОСОБА_3,  1984 року

народження,  який після розірвання шлюбу

залишився проживати з батьком,  та

неповнолітню доньку - ОСОБА_5, 

22.03.1990 року народження,  яка

залишилась проживати з нею.

05.01.1993

року згідно обмінного ордера № 943 від 28.12.1992 року вони стали проживати в

кв. АДРЕСА_1. Вона в спірній квартирі була зареєстрована як член сім'ї.

16.07.2003

року вона була знята з реєстрації за вищевказаною адресою і прописалась в

АДРЕСА_2,  але фактично продовжує

проживати в спірній квартирі,  так як з

14.05.1984 року по теперішній час працюю дільничним лікарем-терапевтом в

Кременчуцькій Першій міській лікарні ім. 

О.Т. Богаєвського.

В

спірній квартирі вона проживає,  але без

реєстрації,  так як відповідачі

заперечують проти її прописки.

В січні

місяці 2007 року вона звернулась доОСОБА_4 з проханням зареєструвати її в

квартирі АДРЕСА_1,  але їй було

відмовлено і листом № 7/16 від 10.01.2007 року повідомлено,  що на даний час в квартирі зареєстрований

відповідач ОСОБА_2. та двоє дітей: син Ігор і донька Олена. І для того,  щоб в даний момент зареєструвати її в спірну

квартиру,  на підставі  ст.  65

ЖК України необхідна письмова заява від колишнього чоловіка та письмова згода

сина ОСОБА_3,  так як він уже є

повнолітнім.  За відсутності такої згоди

їй запропоновано звернутись з заявою до суду. Просила суд

визнати

за нею право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Зобов'язатиОСОБА_4

зареєструвати її в житловому приміщенні поАДРЕСА_1.

Стягнути

зОСОБА_2 На її користь державне мито в сумі 8-50 грн. та за інформаційне

технічне забезпечення при розгляді справи 7.50 грн.

В

судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх

задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач

ОСОБА_2. в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на обставини

викладені в заперечені на позовну заяву, 

просив в позові відмовити.

Відповідач

Зяблов І.А. в судове засідання не з'явився в своїй заяві просив справу слухати

за його відсутності,  з позовом не

погодився.

Представник

відповідача КГЖЕП «Центральний» в судове засідання не з'явився в своїй заяві

просили справу слухати без участі представника.

Суд

розглянувши матеріали справи,  вислухавши

пояснення сторін,  дав повну оцінку

зібраним по справі доказам у їх сукупності приходе до висновку,  що позов підлягає задоволенню.

Так,  судом встановлено,  що позивачка ОСОБА_1 перебувала в

зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2. 21.11.2001 року шлюб між ними був розірваний,  що підтверджується свідоцтвом про розірвання

шлюбу серії І-КЕ № 089752 від  21.11.2001

року,  актовий запис № 7 63.

Від

шлюбу мають сина ОСОБА_3,  1984 року

народження,  який після розірвання шлюбу

залишився проживати з батьком,  та

неповнолітню доньку - ОСОБА_5, 

22.03.1990 року народження,  яка

залишилась проживати з нею.

05.01.1993

року згідно обмінного ордера № 943 від 28.12.1992 року сторони стали проживати

в кв. АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_1 в спірній квартирі була зареєстрована як член

сім'ї.

16.07.2003

року позивачка була знята з реєстрації за вищевказаною адресою і прописалась в

АДРЕСА_2,  але фактично продовжує

проживати в спірній квартирі,  так як з

14.05.1984 року по теперішній час працює дільничним лікарем-терапевтом в Кременчуцькій

Першій міській лікарні ім.  О.Т.

Богаєвського.

В

спірній квартирі позивачка ОСОБА_1 проживає, 

але без реєстрації,  так як

відповідачі заперечують проти її прописки.

В січні

місяці 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулась доОСОБА_4 з проханням

зареєструвати її в квартирі АДРЕСА_1, 

але їй було відмовлено і листом' № 7/16 від 10.01.2007 року

повідомлено,  що на даний час в квартирі

зареєстрований відповідач ОСОБА_2. та двоє дітей: син Ігор і донька Олена. І

для того,  щоб в даний момент зареєструвати

її в спірну квартиру,  на підставі  ст.  65

ЖК України необхідна письмова заява від колишнього чоловіка та письмова згода

сина ОСОБА_3,  так як він уже є

повнолітнім.  За відсутності такої згоди

їй запропоновано звернутись з заявою до суду.

Відповідно

до  ст.  

64 ЖК України члени сім'ї наймача,  

які

проживають

разом з ним,  користуються нарівні з

наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, 

що випливають з договору найму жилого -приміщення.

До

членів сім'ї наймача належать дружина наймача, 

їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших

осіб,  якщо вони постійно проживають

разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо

особи,  зазначені в частині другій цієї

статті,  перестали бути членами сім'ї

наймача,  але продовжують проживати в

займаному жилому приміщенні,  вони мають

такі ж права і обов'язки,  як наймач та

члени його сім'ї.

Так як

позивачка ОСОБА_1 продовжує проживати в спірній квартирі,  суд вважає, 

що позивачка має такі ж права і обов'язки,  як і 

відповідачі по справі.

Згідно

ч. 1  ст. 

65 ЖК України,  наймач вправі в

установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї,  які проживають разом з ним,  вселити в займане ним жиле приміщення свою

дружину,  дітей, -батьків,  а також інших осіб. Дійсно,  позивачка є колишньою дружиною. Квартиру

відповідач ОСОБА_2. отримував на склад сім»ї: себе,  позивачку, 

як дружину та двох,  на той час

неповнолітніх дітей. Тому суд вважає,  що

позивачка ОСОБА_1 має таке ж право на користування житловим приміщенням і

реєстрацію в спірній квартирі,  як і

відповідачі.

На

підставі викладеного та керуючись 

ст.  ст.  64,  65

Житлового Кодексу України,  Постановою

Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. за № 13 «Про деякі

питання,  що виникли в практиці

застосування Житлового Кодексу України»,  

ст.  ст.  10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позов

ОСОБА_1о доОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на користування

житловим приміщенням та реєстрацію в житловому приміщенні - задовольнити .

Визнати

за ОСОБА_1право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1

Зобов*язатиОСОБА_4

зареєструватиОСОБА_1в житловому приміщенні поАДРЕСА_1.

Стягнути

зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 8-50 грн. та за інформаційне

технічне забезпечення при розгляді справи 7.50 грн.

Рішення

може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської

області через автозаводський районний суд м. 

Кременчука шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення

заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів

апеляційної скарги.