Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-7208/12/0170/28

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7208/12/0170/28

07.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 03.10.12 у справі № 2а-7208/12/0170/28

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ Артек" (вул. Ялтинська, 10 а,Гурзуф,Ялта,Автономна Республіка Крим,98640)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РСУ Артек" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000562301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ Артек" задоволені.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000562301.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що привело до ухвалення незаконного рішення.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Згідно з п.2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 19007370, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Ялта АР Крим.

Посадовими особами ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин із ПП "Севелітстрой", за наслідками перевірки складено акт від 08.02.2012 року №307/23-4/19007370. За висновками даного акту встановлено, що згідно з п.1.4, п.1.7 ст.1 п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.1.32. ст..1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334 /94-ВР, ТОВ «РСУ Артек» підлягає нарахуванню податок на додану вартість у сумі 13730,00 грн., в тому числі по деклараціям: за жовтень 2010 року у розмірі 4777,00 грн., за грудень 2010 року у розмірі 8953,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000562301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17162,00 грн., у тому числі 13730,00 грн. - за основним платежем, 3432,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду первинної скарги платника податків на вказане податкове повідомлення-рішення ДПС України в АР Крим прийнято рішення від 26.03.2012 року №874/10/10-0223 податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000562301 залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

Рішенням ДПС України від 13.06.2012 року №9914/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 20.02.2012 року №0000562301 залишено без змін, скарга залишена без задоволення.

Судовою колегією встановлено, що в основу висновків податкових органів про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Проведеною ДПІ перевіркою встановлено, що позивач здійснював господарські операції із контрагентом ПП "Севелітстрой".

За результатами перевірки ПП "Севелітстрой" встановлено факти укладання цим підприємством договорів із юридичними особами (ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родіна ХХІ"), які відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, у яких відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси і транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

У зв'язку з цим, податкові зобов'язання ПП «Севелітстрой» по відповідному ланцюгу постачання є нікчемними. Вищевказане свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» у жовтні, грудні 2010 року.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП «Севелітстрой» є юридичною особою, ідентифікаційний код 35096833, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі

Позивачем були укладені договори із ПП «Севелітстрой» від 16.11.2010 року №18/781, предмет договору - капітальний ремонт дитячого майданчика по вул. Соловйова, в смт. Гурзуф, від 08.09.2010 року №512 предмет договору - капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення по вул. Соловйова, Подвойського в смт. Гурзуф.

Роботи з капітального ремонту мереж зовнішнього освітлення по вул. Соловйова, Подвойського в смт. Гурзуф, капітальний ремонт дитячого майданчика по вул. Соловйова, в смт. Гурзуф виконані ПП «Севелітстрой», що підтверджується наданими позивачем актами риймання виконаних робіт типової форми №КБ-2в за періоди з 01.10.2012 по 28.10.2012, з 16.11.2010 по 31.12.2010, копії яких долучені до матеріалів справи.

ПП "Севелітстрой" за вказаними господарськими операціями позивачу видані податкові накладні: №3724 від 29.10.2010 року на суму ПДВ 4777,00 грн.; №2021 від 27.12.2010 року на суму ПДВ 8953,00 грн..

До матеріалів справи долучені копії платіжних документів, які підтверджують перерахування коштів на розрахункові рахунки ПП «Севелітстрой» за вищевказані виконані роботи. Платіжне доручення №191 від 28.10.2010 на суму 28 662,00 у тому числі ПДВ у сумі 4777,00 грн., виписка з рахунку про рух коштів на рахунку позивача, відповідно до якої перераховано 223 499, 26 грн. у тому числі ПДВ у сумі 8 953,00 грн.

Вказані суми податку на додану вартість (всього 13730,00 грн.) віднесено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість; вартість робіт (82380,00 грн.) - до складу валових витрат.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктами 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України (чинний після 01.01.2011 року) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено правило, аналогічне правилу, що містилось у підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, а саме, щодо неприпустимості включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, не підтвердженого податковими накладними.

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334 встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що угоди, укладені між позивачем та зазначеним контрагентом мали реальний характер, господарські операції призвели до зміни в структурі активів та пасивів позивача, виконані роботи використовуються позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів, які досліджувалися при розгляді справи.

Посилання апелянта на нікчемність правочинів по ланцюгу контрагентів безпідставні та необгрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.12 у справі № 2а-648/11/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.02.2013р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна