Ухвала

від 12.02.2013 по справі 1/5014/207/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

12.02.13 Справа № 1/5014/207/2012.

Суддя Зюбанова Н.М., розглянувши матеріали заяви за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛББ", с. Литвинівка Біловодського району Луганської області

про стягнення 73208 грн. 50 коп.

без виклику представників сторін

в с т а н о в и в:

- розгляд скарги стягувача за листом від 08.02.13 № 08-1/02 на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Біловодського районного управління юстиції Луганської області (далі за текстом - ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області) у порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, суд дійшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду від 28.02.12 позов було задоволено частково, стягнуто з боржника на користь стягувача 9511 грн. 81 коп. пені, 1189 грн. 62 коп. 3% річних, 3936 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, 30000 грн. 00 коп. штрафу та 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Донецьким апеляційним господарським судом 15.05.12 було винесено постанову по даній справі, вищезазначене рішення господарського суду Луганської області змінено в частині визначення інфляційних нарахувань.

На виконання вищевказаної постанови були видані судові накази від 11.06.11.

Статтею 121 2 ГПК України, встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області з вимогами про визнання його бездіяльність щодо примусового виконання наказу суду незаконною, зобов'язання вказаний відділ примусово виконати судовий наказ згідно Закону України "Про виконавче провадження" тощо.

У п. 9.7. постанови пленуму ВГСУ від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що при вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи в ухвалі господарського суду від 09.10.12 за результатами розгляду скарги стягувача від 09.08.12, суд встановив, що відповідне виконавче провадження № 33566196 за наказом суду по даній справі було відкрите 24.07.12, що підтверджено документально.

Таким чином, вочевидь, що за чинним законодавством (ст. 25 вказаного Закону) таке виконавче провадження мало бути закінчене до 24.01.13.

Стягувач у справі звернувся зі скаргою 08.02.13, у якій послався на виконавче провадження ВДВС Ярмолинецького РУЮ Хмельницької області за наказом у іншій справі № 20/5025/1687/11 без наведення причин поважності пропуску строку на звернення зі скаргою.

Зазначення у скарзі про фактичну відсутність дій ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області спростовується доданою до скарги інформацією про виконавче провадження (стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, звернення стягнення на кошти та майно боржника). Тому звертається увага стягувача, що поважні причини для звернення до суду мають ґрунтуватися саме на обставинах його діяльності, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою (з огляду на бездіяльність ДВС, а не оскарження певного процесуального документу).

За таких обставин скарга стягувача залишається судом без розгляду.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Скаргу стягувача за листом від 08.02.13 № 08-1/02 на бездіяльність ВДВС Біловодського РУЮ Луганської області залишити без розгляду.

Суддя Н.М.Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова