Постанова

від 07.02.2013 по справі 5011-53/9228-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. Справа№ 5011-53/9228-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/01/28-4 від 28.01.2013р.

від відповідача: Грищенко І.О. - керівник, довідка з ЄДРПОУ серії АА

№ 276378

Любимов М.О. - дов. б/н від 01.01.2013р.

Серьогін С.Ю. - дов. б/н від 01.01.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012р.

у справі № 5011-53/9228-2012 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Святошин»

про стягнення 118 277, 77 грн.

В судовому засіданні 07.02.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-53/9228-2012 позов задоволено частково.

Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 22 433, 95 грн. збитків від інфляції, 7 824, 25 грн. 3% річних, 8 698, 33 пені та 5 913, 42 грн. судового збору.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 79 321, 24 грн. провадження припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-53/9228-2012 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції не перевірив розрахунок ціни позову та порядок нарахування позивачем штрафних санкцій. Апелянт посилається на те, що свої зобов'язання перед позивачем виконав в повному обсязі, а тому вважає нарахування позивачем штрафних санкцій безпідставним.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012р. для розгляду справи № 5011-53/9228-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2012р., колегією суддів в зазначеному складі, апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р. розгляд справи відкладено на 31.01.2013р. та за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

18.12.2012р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду Київського апеляційного господарського суду від представника позивача з клопотанням б/н від 17.12.2012р. (вх. № 09-11/12011) надійшов розрахунок ціни позову з урахуванням від'ємного значення індексу інфляції за спірний період, на виконання вимог ухвали суду.

29.01.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги б/н від 29.01.2013р. (вх. № 09-11/2124).

В судовому засіданні 31.01.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України, по справі оголошено перерву до 07.02.2013р.

В судовому засіданні 07.02.2013р. представники відповідача заявили клопотання про долучення до матеріалів справи доповнень до апеляційної скарги, а також уточненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, проведеного відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2012р., яке колегією суддів задоволено.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.02.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.02.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.1999р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», в подальшому перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (позивач, енергопостачальна організація за договором) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» (відповідач, абонент за договором) було укладено договір № 1410210 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Предметом цього Договору, згідно п. 1.1., є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом п. 2.3.1 договору сторони погодили, що абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до договору не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2 Додатку № 4 до договору (порядок розрахунків за теплову енергію) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 4 за адресою: вул. І. Лепсе, 22, розрахункова група, тел. 484-77-55 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату, за вказаним в п. 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 Додатку № 4 до договору).

Згідно п. 3.1Додатку № 4 до договору в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Пунктом 3.2 Додатку № 4 до договору передбачено, що абонентам, що не мають приладів обліку: - щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; - кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до звернення-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999р. до договору № 1410210 визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Згідно Додатку № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 47 від 15.01.1999р. за кожну відпущену 1 Гкал., які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999р.

При цьому, п. 8.4 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача в сумі 79 321, 24 грн. за використану теплову енергію по договору № 1410210 надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача за період лютий 2009р. - травень 2012р., відомості обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 1410211 з 01.11.2009р. по 17.04.2012р. по номеру особового рахунку № 1410210, довідку про надходження коштів від ОСББ «Святошин» за спожиту теплову енергію за період з червня 2009р. по червень 2012р. по номеру особового рахунку № 1410210.

Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період червень 2009р. - червень 2012р. становить 1 150 007, 50 грн., з яких 79 321, 24 є заборгованістю відповідача по оплаті за вказану теплову енергію за даний період.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачеві теплову енергію за період з червня 2009р. по червень 2012р. на загальну суму 1 150 007, 50 грн.

Однак, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач на момент звернення позивача до суду з даним позовом свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості використаної теплової енергії не виконав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6-7, ст. 276 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.06.2009р. по 01.06.2012р. на загальну 1 150 007, 50 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

Зі змісту умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410210 від 01.06.1999р. вбачається, що саме на відповідача покладений обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитої теплової енергії.

Однак, відповідач в строк, встановлений договором, розрахунки з позивачем за теплову енергію в повному обсязі не провів, відтак, його заборгованість станом на момент звернення позивача до суду складала 79 321, 24 грн.

При цьому, судом перевірено виставлення енергопостачальною організацією (позивачем) до сплати абоненту (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі договору № 1410210 згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію, які відповідно були чинними у спірний період.

Судом встановлено, що зміст умов укладеного між сторонами договору № 1410210 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.1999р. підтверджує, саме на відповідача покладений обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитої теплової енергії.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано суду повідомлення та зауваження щодо зазначених в облікових картках (табуляграмах) чи відомостях обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 1410210 даних щодо обсягів наданих позивачем послуг.

Посилання апелянта на надання позивачем послуг неналежної якості (температура, тиск, безперебійність подачі) ніяким чином не спростовує дані позивача щодо кількості поставленої енергії у гарячій воді, що містяться також в відомостях обліку споживання теплової енергії, підписаних відповідачем в особі Голови правління Грищенко О.І. без будь-яких зауважень.

Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем на користь позивача здійснено оплату коштів за спожиту теплову енергію в розмірі 79 321, 24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами платіжних доручень № 118 від 20.07.2012р., № 119 від 23.07.2012р., № 120 від 09.08.2012р., № 132 від 31.08.2012р.

Дослідивши платіжні доручення, судом встановлено, що відповідачем сплачено кошти з призначенням платежу: «Договір №1410210 від 01/08/99. Теплоенергія на опалення за липень та серпень 2012р.».

Однак, не зважаючи на ту обставину, що спірним у даній справі є період червень 2009р. - червень 2012р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сплачені відповідачем коштів в розмірі 79 321, 24 грн. під час розгляду справи про стягнення заборгованості саме в такому розмірі, є погашенням існуючої заборгованості за спірний період, а не оплатою теплової енергії за липень і серпень 2012р, як намагається перекрутити на свій розсуд обставини справи відповідач.

Таким чином, враховуючи те, що на час вирішення спору відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 79 321, 24 грн., місцевим господарським судом, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, правомірно припинено провадження у справі в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 22 433, 95 грн. інфляційних втрат, 7 824, 25 грн. 3% річних та 8 698, 33 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням останнім грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410210 від 01.06.1999р.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних за період з червня 2009р. по червень 2012р. та пені за період з грудня 2011р. по березень 2012р., погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення 7 824, 25 грн. 3% річних та 8 698, 33 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, підстав для зменшення розміру пені до 1 400, 00 грн., як про це просить скаржник в доповненнях до апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 22 433, 95 грн. інфляційних втрат за червень 2009р., з вересня 2009р. по березень 2010р., з серпня 2010р. по червень 2011р., з вересня 2011р. по квітень 2012р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410210 від 01.06.1999р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Положення ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду, за який нараховуються інфляційні втрати, а тому мають враховуватись всі індекси інфляції ( в т. ч. з від'ємним значенням).

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 22 433, 95 грн., підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% (липень 2009р. - 99, 9%, серпень 2009р. - 99, 8%, квітень 2010р. - 99, 7%, травень 2010р. - 99, 4%, червень 2010р. - 99, 6%, липень 2010р. - 99, 6%, липень 2011р.- 98, 7% та серпень 2011р. 99, 6%).

При цьому, колегія суддів приймає до уваги детальний розрахунок інфляційних втрат за спірний період в розмірі 19 047, 90 грн., проведений позивачем на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, який є повним та обґрунтованим, порівняно з контррозрахунками відповідача, наданими суду апеляційної інстанції, за якими інфляційна складова в першому випадку становить 14 226, 29 грн., а у другому - 14 424, 73 грн.

Місцевий господарський суд при перевірці розрахунків позову вказані порушення не усунув, у зв'язку з чим з відповідача було присуджено до стягнення 22 433, 95 грн. інфляційних втрат замість належних до стягнення 19 047, 90 грн.

Крім того, суд зазначає, що доводи скаржника щодо порядку нарахування індексу інфляції, згідно яких сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, індексація проводиться з наступного місяця, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Отже, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Посилання відповідача в доповненнях до апеляційної скарги на розстрочку рішення суду на термін 60 місяців не можуть бути розглянутими в суді апеляційної інстанції, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, за наслідками якого було прийнято рішення, що оскаржується.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач (апелянт) не позбавлений можливості, у відповідності до ст. 121 ГПК України, окремо від апеляційної скарги звернутись до суду з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення суду.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, частково підтвердились під час розгляду справи в апеляційній інстанції, а тому оскаржуване рішення від 10.09.2012р. місцевим господарським судом було прийнято з порушенням норм матеріального права, що дає підстави для його часткового скасування в частині стягнення інфляційної складової боргу, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 591, 39 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 80, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-53/9228-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. у справі № 5011-53/9228-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» (03179, м. Київ, вул. Уборевича, 27, ідентифікаційний код 24924068 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 19 047 (дев'ятнадцять тисяч сорок сім) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 7 824 (сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 25 коп. 3% річних, 8 698 (вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп. пені та 711 (сімсот одинадцять) грн. 32 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 79 321, 24 грн. припинити, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. У задоволені решти позивних вимог відмовити».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» (03179, м. Київ, вул. Уборевича, 27, ідентифікаційний код 24924068) 591 (п'ятсот дев'яносто одну) грн. 39 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-53/9228-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 12.02.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Руденко М.А.