Постанова

від 12.02.2013 по справі 5002-18/5283-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року Справа № 5002-18/5283-2011 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Голика В.С.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

прокурора: Години Дмитра Андрійовича, посвідчення № 012240 від 01.11.12, старший прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері; позивача: Мандзик Наталії Василівни, довіреність № 08/2 від 11.12.12, Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим; відповідача: не з'явився, Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський";

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 18 грудня 2012 року у справі №5002-18/5283-2011

за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95022)

до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (вул. Ахмет-Хана Султана, 31,Алупка,Ялта,,98676)

про стягнення 447625,50 грн.

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього середовища звернувся до господарського суду з позовом до Центра медичної реабілітації та санаторного лікування „Алупкінський" Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої державі, у сумі 2 238 127,50 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 55 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", статей 35, 46 Закону України „Про охорону земель" мотивовані порушенням відповідачем встановленого діючим законодавством порядку зберігання відходів, що призвело до засмічення зайнятої ним земельної ділянки, що встановлено в результаті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, проведеної 15 липня 2011 року Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природоохоронного середовища.

Справа неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій.

Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року (суддя Гайворонський В.І.) у справі № 5002-18/5283-2011 позов задоволено.

Втім, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 червня 2012 року зазначене рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову.

За наслідками касаційного перегляду спору постановою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2012 року приведені вище судові акти господарських судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

В ході повторного розгляду спору судом першої інстанції 12 грудня 2012 року прокурором надана заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.68-70 том 3), у якій він просив стягнути з відповідача суму шкоди, завданої засміченням земельних ресурсів, у розмірі 447 625,50 грн.

Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року (суддя - Осоченко І.К.) у задоволенні позову відмовлено.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив про недоведеність наявності у діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення, оскільки акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складений 15 липня 2011 року Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природоохоронного середовища, не містить необхідним даних, які б дозволяли встановити, як конкретне місце вчинення правопорушення (на якій земельній ділянці його виявлено), так і характеру і склад відходів, якими засмічено земельну ділянку, що, в силу приписів діючого законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини, є обов'язковим для визначення розміру суми шкоди, заподіяної навколишньому середовищу.

Вважаючи, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі прокурор не спростовував висновків місцевого суду про відсутність певних даних в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеного 15 липня 2011 року Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природоохоронного середовища, зокрема, реквізитів земельної ділянки, на якій виявлене правопорушення та показників забруднення та характеру відходів.

Однак прокурор вказував, що їх зазначення не передбачено наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства" від 10 вересня 2008 року № 464.

Крім того, прокурор зауважував, що формула розрахунку збитків, заподіяних державі у зв'язку із засміченням земельної ділянки передбачена Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства екологічної безпеки від 27 жовтня 1997 року № 171, яка не вимагає зазначення даних, на відсутність яких в акті перевірки послався суд першої інстанції.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 12 лютого 2013 року, з'явилися прокурор та представник позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у зазначену дату судового засідання не з'явилася, але надала свої пояснення по суті спору та доводів апеляційної скарги у попередньому судовому засіданні 29 січня 2013 року (а.с.113-115 том 3). При цьому, про наступну дату судового засідання - 12 лютого 2013 року представника відповідача повідомлено під підпис, тобто належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для прийняття рішення у справі.

При повторному розгляді справи в порядку та на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Алупкінської міської ради 14-ої сесії 21-го скликання від 30 липня 1992 року Алупкінському військовому клінічному санаторію виданий державний акт серії КМ № 0000025 на праві постійного користування земельними ділянками, розташованими по вул. Севастопольське шосе , вул. Амет-Хана Султана , вул. Дворцове шосе , у місті Алупка, загальною площею 1,9961 га ( а.с.60, 71-74 том 1).

Згідно з пунктом 3.1. статуту (а.с.77-81 том 1) Центра медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" він є правонаступником Алупкінського військового клінічного санаторію, Алупкінського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1427).

15 липня 2011 року Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський", за результатом чого складений акт № 253-53 (а.с.13-18 том 1).

Як слідує із зазначеного акту, в ході проведення перевірки посадовими особами Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, зокрема, встановлено, що місця тимчасового зберігання відходів, які створюються на підприємстві відповідача, обладнані не для всіх видів відходів, що є порушенням статті 17 Закону України «Про відходи», а саме: на підприємстві не забезпечено обладнання місць тимчасового зберігання деревинних спилок, деревинної стружки, відпрацьованих ГМС, використаного паперу та картону, що є порушенням статей 17,33 Закону України «Про відходи». В контейнерах для тимчасового зберігання побутових відходів зафіксовано змішування відходів, для яких в Україні існує відповідна технологія утилізації та переробки, що є порушенням статей. 33, 34 Закону України «Про відходи». В порушення статті 46 Закону України «Про охорону земель», статті 17 Закону України «Про відходи» на території земельної ділянки санаторію та грунті несанкціоновано складовано будівельні відходи, розмір звалища: 10,00 м, шириною 7,0 м., висотою 1,0 м.

При цьому, вказане порушення виявлене за наступною адресою: АР Крим, місто Алупка, вул. Амет-хана-султана, буд. 31 .

У той же день матеріали проведеної перевірки скеровані військовому прокурору Севастопольського гарнізону (а.с.12 том 1).

Також, на підставі приведеного акту Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища складені розрахунок розміру шкоди за засмічення земельної ділянки, який визначений у сумі 2 238 127,50 грн. (а.с. 7 том 1), а також припис від 20 липня 2011 року №75-53 щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства.

Згідно з листом Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" від 12 лютого 2012 року за вих. № 296, скерованого військовому прокурору Севастопольського гарнізону, порушення, виявлені в ході проведення перевірки від 15 липня 2011 року, були усунуті у повному обсязі (а.с. 62 том 1).

Підставою звернення прокурора до суду з цим позовом стало невиконання відповідачем вимоги Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища про сплату суми у розмірі 2 238 127,50 грн. у відшкодування шкоди, завданої державі за засмічення земельної ділянки.

При цьому, протягом вирішення даного спору у суді першої інстанції 12 грудня 2012 року прокурором надана заява про зменшення розміру позовних вимог (а.с.68-70 том 3), у якій він просив стягнути з відповідача суму шкоди, завданої засміченням земельних ресурсів, у розмірі 447 625,50 грн.

Підставою зменшення позовних вимог прокурор вказав уточнення розрахунку завданої шкоди, виходячи з грошової оцінки земельної ділянки, на якій фактично виявлене порушення відповідачем природоохоронного законодавства, оскільки попередній розрахунок позовних вимог був здійснений з урахуванням інших даних.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є вимога заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону про стягнення з відповідача суми шкоди, заподіяної державі .

Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, в цій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, заподіяну майну, та підстави її виникнення.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкода; протиправна заподіювача; причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Заявлені вимоги прокурор обґрунтував порушенням відповідачем діючого природоохоронного законодавства України у зв'язку із засміченням земельної ділянки.

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи на предмет встановлення у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, слід керуватися не тільки загальними приписами цивільного законодавства України щодо порядку відшкодування шкоди, але і Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", „Про відходи", Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27 жовтня 1997 року №171, положення яких є спеціальними у спірних правовідносинах.

Так, у розумінні пункту 2 Методики засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Пунктом 3.2. Методики конкретизовано, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища .

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель (пункт 3.3. Методики).

Встановлено, що 15 липня 2011 року в ході проведення Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" виявлений факт засмічення останнім земельної ділянки, у зв'язку з чим складений відповідний акт № 253-53 (а.с.13-18 том 1).

Отже, факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксований передбаченим діючим законодавством способом та, в цілому, не заперечувався відповідачем протягом вирішення даного спору, який висловлював незгоду лише з порядком здійснення розрахунку шкоди, заподіяної таким порушенням (а.с. 62, 115-116 том 1), на що також звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 24 вересня 2012 року у цій справі (а.с.21 том 3).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що акт № 253-53 не містить необхідних даних, які б дозволяли дійти однозначного висновку про наявність підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме щодо земель, на яких виявлене засмічення, назви та групи забруднюючої речовини, товщини земельного шару, а також графічних зображень спірної земельної ділянки.

При цьому, суд послався на положення пункту 4 Методики, у відповідність до якого приведені данні є обов'язковими для здійснення розрахунку шкоди за забруднення земель.

Між тим, Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності (пункт 1.2.).

Тоді як процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів врегульована Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464.

Вимоги до актів, які складаються за результатами проведення таких перевірок, перелічені у пунктах 4.14.- 4.16. наведеного Порядку (у редакції, діючій на час складення акту № 253-53).

Однак, вказані пункти Порядку не містять приписів щодо обов'язкового зазначення в акті перевірки таких відомостей, як назви та групи забруднюючої речовини, товщини земельного шару.

В абзаці 2 пункту 4.16. Порядку вказано, що в акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Втім, виходячи з логічно - смислового змісту наведеного пункту слідує, що данні щодо відбору проб та вимірювання зазначаються в акті лише у разі проведення інструментально - лабораторного контролю.

Втім, згідно з актом № 253-53 на час проведення 15 липня 2011 року Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" вказані дослідження не здійснювалися.

Щодо посилань місцевого суду на необхідність надання до акту перевірки відповідних графічних зображень, апеляційна інстанція зауважує, що відповідно до пункту 4.16. Порядку до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється.

Отже, складення таблиць або виконання певних графічних зображень також не є необхідним та зумовлюється лише їх наявністю.

Таким чином, посилання місцевого суду на необхідність зазначення в акті перевірки назви та групи забруднюючої речовини, товщини земельного шару та обов'язкового надання зображень земельної ділянки, на якій виявлене порушення природоохоронного законодавства, не засновані на приписах Порядку. Необхідність вказаних даних для проведення розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки, про що наведено у Методиці, також не зумовлює обов'язковість їх відображення саме в акті перевірки.

В оскарженому рішенні суду вірно вказано на необхідність встановлення земельної ділянки, на якій виявлене засмічення, оскільки це має суттєве значення, як для встановлення наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, так і наявності матеріальних втрат та їх розміру відповідно до пункту 5 Методики „Визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель" (в оскарженому рішенні суд першої інстанції помилково виходив з приписів пункту 4 Методики „Визначення розмірів шкоди внаслідок забруднення земель").

Зокрема, відповідно до пункту 5.2. Методики передбачено, що основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.

Однак, висновки суду про відсутність цих даних в матеріалах справи не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, на підставі рішення Алупкінської міської ради народних депутатів від 30 липня 1992 року у постійне користування Центрального військового кліничного санаторія виділено земельні ділянки, розташовані за наступними адресами: вул. Севастопольське шосе, площею 1,18 га, - під господарську зону; вул. Амет-Хана Султана, площею 0,8161 га, вул. Дворцове шосе, площею 0.61 га - під спальні корпуса (а.с. 60 том 1).

Відповідно до листа виконавчого комітету Алупкінської міської ради за вих. № 2341/02-8 (а.с.61 том 1) зазначеним ділянкам привласнені наступні адреси:

- 5-те медичне відділення (вул. Дворцове шосе,22) - територія спеціального призначення;

- центральна територія (вул. Амет-Хана Султана, 31) - територія спеціального призначення;

- господарська зона (вул. Севастопольське шосе,68)- промислова зона.

Згідно з актом № 253-53 перевірка проводилася Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища 15 липня 2011 року за наступною адресою: АР Крим, місто Алупка, вул. Амет-хана-султана, буд. 31 ., тобто юридичною адресою відповідача (а.с. 75-76 том 1).

Разом з тим, дослідивши порушення, виявлені в ході перевірки 15 липня 2011 року, судова колегія вважає, що вони характерні для земельної ділянки, відведеної під господарську (промислову) зону.

До того ж, обставини виявлення 15 липня 2011 року та усунення порушень природоохоронного законодавства саме у господарській (промисловій) зоні по вул. Севастопольське шосе в місті Алупка підтверджені у листі відповідача від 12 лютого 2012 року (а.с.62 том 1), а зазначення у ньому адреси об'єкта відповідача як „Севастопольське шосе 89 ", апеляційна інстанція вважає технічною помилкою, оскільки у матеріалах справи відсутні докази виділення Алупкінському центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1427), правонаступником якого є Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський", земельної ділянки по вказаній адресі.

Втім, незважаючи на відповідну вказівку Вищого господарського суду України в постанові від 24 вересня 2012 року у цій справі, місцевий суд наведеному доказу (листу відповідача від 12 лютого 2012 року) оцінки не надав.

Також судом неналежним чином досліджений припис Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища від 20 липня 2011 року №75-53 щодо усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства (а.с. 8-11 том 1), виданого за результатом перевірки відповідача, у пункті 23 якого зазначено про необхідність ліквідування звалища на території господарського двору санаторію „Міністерства оборони" за адресою: місто Алупка, вул. Севастопольське шосе, 68 .

Крім того, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що усуваючи неповноту змісту акту № 253-53 протягом повторного вирішення спору прокурором долучені до матеріалів справи пояснення інспектора Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища Мазутова С.У., яким 15 липня 2011 року проводилася перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Центром медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (а.с.74 том 3).

У вказаних поясненнях уточнено, що перевірка проведена саме по вул. Севастопольське шосе, 68 в місті Алупка.

Таким чином, судова колегія вважає, що сукупність наявних в матеріалах справи письмових доказів належним чином підтверджує факт вчинення відповідачем правопорушення природоохоронного законодавства та встановленим місце його вчинення (вул. Севастопольське шосе, 68 в місті Алупка) , а протилежні висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з пунктом 5.5. Методики розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою 6: РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ, (6) , де

РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.

ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2;

ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м2;

КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

КЕГ- коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункт 5.6. Методики)

Виконуючи приписи Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 24 вересня 2012 року (а.с. 18-22 том 3), в частині надання обґрунтованого розрахунку завданих збитків, прокурором здійснений розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення відповідачем земельної ділянки, та у зв'язку з цим уточнені позовні вимоги (а.с. 68-72 том 3).

Дослідивши наданий розрахунок, судовою колегією встановлено, що він проведений у повній відповідності із пунктом 5.2. Методики, а в якості грошової оцінки землі прийняті данні щодо земельної ділянки по вул. Севастопольське шосе, 68 в місті Алупка, надані Управлінням Держкомзему у місті Ялта (а.с.73 том 3).

Інші показники, на підставі яких проведений розрахунок позовних вимог, відповідачем не оспорювалися.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що протягом вирішення спору прокурором доведено вчинення відповідачем правопорушення у сфері природоохоронного законодавства, а також розмір шкоди, заподіяної у зв'язку з цим державі, вимоги про стягнення якої заявлені у заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 68-70 том 3).

Отже, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди у розмірі 447 625,50 грн.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, тому колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 частини статті 103, пунктами 1, 4 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

2 . Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2012 року № 5002-18/5283-2011-2011 скасувати.

3 . Прийняти нове рішення у справі.

Позов задовольнити.

Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Алупкінський" Міністерства оборони України (місто Алупка, вул. Амет -Хана Султана,31, ідентифікаційний код 08396546, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевого бюджету Алупкінської міської ради суму у розмірі 447 625,50 грн., суму судового збору у розмірі 8 952,51 грн., зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок № 33111331700047, МФО 824026, ЄДРПОУ 38027563 за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, відкритий у ДУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь.

Стягнути з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування „Алупкінський" Міністерства оборони України (місто Алупка, вул. Амет -Хана Султана,31, ідентифікаційний код 08396546, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі, отримувач коштів - Державний бюджет міста Севастополя, код отримувача - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі, код банку отримувача - 824509, № доходного рахунку - 31216206782001, код класифікації доходу бюджету) суму судового збору у розмірі 8 952,51 грн.

4 . Господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази .

Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.С. Голик

І.В. Черткова

Розсилка:

Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95022)

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Алупкінський" (вул. Ахмет-Хана Султана, 31,Алупка,Ялта,,98676)