Рішення

від 08.02.2013 по справі 5017/1579/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2013 р.Справа № 5017/1579/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей-Сервіс"

до відповідача: Фірми "Гомер" Дочірнього підприємства

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС ОІЛ"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЕН"

про визнання права власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі за набувальною давністю

та за зустрічним позовом: Фірми "Гомер" Дочірнього підприємства

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей-Сервіс"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на 155/1000 частини комплексної нежитлової будівлі

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Нан Д.М. - за довіреністю б/н від 15.03.2012р.;

від відповідача (за первісним позовом): Гладка Н.О. - директор

від 3 особи позивача: не з'явились

від 3 особи відповідача: Гладка Н.О. - директор

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 16.07.2012р. до 11год.00хв. 23.07.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Одісей-Сервіс" (надалі - ТОВ "Одісей-Сервіс") звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Фірми "Гомер" Дочірнього підприємства (надалі - ДП "Гомер"), в якій, з урахуванням подальших уточнень, просить визнати за ТОВ "Одісей-Сервіс" право власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, за набувальною давністю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. позовну заяву вх. № 2333/2012 було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

16.07.2012 року до господарського суду Одеської області від ДП "Гомер" надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ "Одісей-Сервіс" про визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у колективній власності від 05.05.2001 року, укладеного між фірмою ДП "Гомер" та ТОВ "Одісей-Сервіс" та визнання за ДП "Гомер" права власності на 155/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, розглянувши яку, суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічної заяви до спільного розгляду з первісним позовом у справі №5017/1579/2012.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.08.2012р. у справі № 5017/1579/2012 залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. позов ТОВ "Одісей-Сервіс" було задоволено, визнано за ним право власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, у задоволенні зустрічного позову Фірми "Гомер" Дочірнього підприємства відмовлено повністю.

19.12.2012р. постановою Вищого господарського суду України по справі № 5017/1579/2012 рішення господарського суду Одеської області від 15.08.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. було скасовано, а справу № 5017/1579/2012 було направлено на новий розгляд до суд першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2013р. справу № 5017/1579/2012 було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В., залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - ТОВ "ОВЕН" та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

23.01.2013р. від ДП "Гомер" та ТОВ "ОВЕН" надійшли клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (без визначення на чиєму боці) - ПАТ "Одеснафтопродукт".

Судом у задоволенні клопотань було відмовлено з огляду на те, що розглядаємий судом спір жодним чином не впливає на права та інтереси ПАТ "Одеснафтопродукт".

23.01.2012р. ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом за ініціативою суду було залучено товариство з обмеженою відповідальністю "ІКС ОІЛ".

Представник позивача - ТОВ "Одісей-Сервіс", заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечує, з підстав викладених в усних поясненнях.

Представник відповідача та 3 особи на стороні відповідача - ДП "Гомер" та ТОВ "ОВЕН" - проти первісного позову заперечують з підстав, викладених у письмових поясненнях, наявних у матеріалах справи, зустрічний позов підтримують, просять суд його задовольнити в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивача - ТОВ "ІКС ОІЛ", була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, зазначеною позивачем та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке є у матеріалах справи, представник 3 особи в судове засідання не з'явився, про поважність неявки суд не повідомив, письмової позиції щодо позову суду не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05.05. 2001р. між ДП "Гомер" (Продавець) та ТОВ "Одісей-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив долю Продавця в розмірі 154/1000 в колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

Згідно п.1.3 Договору право Продавця на долю об'єкта у розмірі 154/1000 підтверджується Свідоцтвом № 003648, виданим виконкомом Одеської міської Ради 10.08.1999р.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що згоду ВАТ "Одеснафтопродукт" на відчуження частки об'єкту, а також відмову від її переважного права покупки приведено у додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.2.1 Договору договірна ціна об'єкта складає 50 000 грн. в тому числі ПДВ - 20%.

За умовами п.3.1. договору Продавець передає об'єкт у власність Покупцю не пізніше 10 днів з дати підписання договору.

Передача об'єкту оформлюється актом прийому-передачі за підписом обох сторін (п.3.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договору він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами.

Згідно додатку №1 до Договору співвласник колективної власності - ВАТ "Одеснафтопродукт" надав свою згоду на продаж ДП "Гомер" своєї долі у колективній власності у розмірі 154/1000 ТОВ "Одісей-Сервіс" та відмовився від переважного права покупки.

07.05.2001р. між Продавцем та Покупцем був складений та підписаний Акт приймання-передачі по договору № б/н купівлі-продажу частки у колективній власності від 05.05.2001р. відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність майно у вигляді частки у колективній власності на комплексну нежитлову будівлю у розмірі 154/1000, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, а також проектну документацію згідно переліку що додається.

Крім того, на підтвердження продажу об'єкту нерухомості відповідач передав позивачу оригінал свідоцтва про право власності на комплексний нежитловий будинок від 10.08.1999 року за № 003648.

Як зазначає представник позивача, ТОВ "Одісей-Сервіс" з моменту укладання договору та по час звернення до суду відкрито, безперервно та сумлінно користувався спірним об'єктом, що надає йому право визнати за ТОВ "Одісей-Сервіс" право власності на об'єкт за набувальною давністю.

Відповідач у справі - ДП "Гомер" вважає, що оспорюваний договір має бути визнаний судом недійсним, адже, засновником Фірми "Гомер" є ТОВ "Овен" та з цього випливає, що метою діяльності ДП "Гомер" є втілення задач, які ставляться перед ним його засновником, який, в свою чергу, не давав згоди на продаж комплексної нежитлової будівлі у розмірі 154/1000, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Фірми "Гомер" вищим органом управління Фірми є його засновник, який здійснює управління Фірмою в силу права власності безпосередньо або через побудовані ним органи.

Згідно п.6.4 Статуту директор ДП "Гомер" має право розпоряджатись майном Фірми у відповідності до Статуту.

Згідно ж до п.7.3 Статуту ДП "Гомер" має право продавали, передавати безкоштовно, здавати в оренду організаціям, громадянам із дозволу власника майно ДП "Гомер".

Представник ДП "Гомер" зазначає, що на укладення Договору купівлі-продажу долі у колективній власності ТОВ "Овен" свого дозволу не надавало і з приводу відчуження цього майна ДП "Гомер" та/або ТОВ "Одісей-Сервіс" до нього не звертались.

ТОВ "Овен", як засновник ДП "Гомер" не ставило перед Фірмою "Гомер" задач щодо відчуження долі у колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102 та будь-яких рішень з цього приводу не приймало.

З урахуванням наведеного відповідач, Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності від 05.05.2001р. не визнає і вважає його неправомірним.

Виходячи з викладеного позивач просить суд визнати недійсним Договір №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.05.2001р., укладений між ДП "Гомер" та ТОВ "Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова,102.

Крім того, відповідач просить суд поновити строки позовної давності на оскарження оспорюваного Договору, адже, весь цей час в реєстрі права власності частина комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова ,102 значилася зареєстрованою за ДП "Гомер".

Представник ТОВ "Одісей-Сервіс" проти позову заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний Договір, на думку відповідача, повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, яке діяло на час його укладення та відповідає вимогам ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, так як укладений у простій письмовій формі та підписаний особами, що його уклали в межах своїх повноважень.

Відповідач також зазначає, що відповідно до п.п. 3.2.2 Статуту ДП "Гомер" предметом діяльності Фірми є купівлі-продаж нерухомості.

Згідно п.п.5.1.1. Статуту ДП "Гомер" має право виступати стороною у право чинах, в тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами - кредитні, купівлі-продажу ( як по безготівковому розрахунку, так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізингові та інші угоди.

Відповідно до п.6.2 Статуту ДП "Гомер" до виключної компетенції засновника ДП "Гомер" відноситься затвердження договорів, що укладаються на суму вищу розміру статутного фонду.

Згідно п. 7.2 Статуту (в редакції 1999р.) статутний фонд ДП "Гомер" складає 736 188 грн., що значно перевищує суму Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.05.2001р.

За таких обставин, відповідач вважає, що при укладанні оспорюваного Договору директор ДП "Гомер" діяв у межах повноважень, передбачених Статутом та законом та не потребував отримання будь-яких дозволів від засновника ДП "Гомер".

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Враховуючи те, що правовідносини, що виникли під час укладення Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.05.2001р. у 2001році, суд вважає, що відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом за приписами законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Предметом оспорювання у даній справі є Договір №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р., укладений між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102. Отже, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як встановлено судом, між ДП "Гомер" (Продавець) та ТОВ "Одісей-Сервіс" (Покупець) оспорюваний договір було укладено 05.05.2001р.

Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 42 цього ж Кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

За приписами ст.44 Цивільного кодексу УРСР повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Оспорюваний Договір був укладений у простій письмовій формі, та з огляду на вищенаведені приписи закону, суд дійшов до висновку, що у цій частині він повністю відповідає нормам законодавства, що було чинним на дату його укладання.

Згідно ст.. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання Договору саме ДП "Гомер" було власником 154/1000 комплексного нежитлового будинку загальною площею 757,7 м 2 , що розташований за адресою: м. Одеса, Ак. Корольова, 102, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Одеської міської Ради 10.08.1999р.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу УРСР продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

За умовами п. 2.1 Договору договірна ціна об'єкта складає 50 000 грн. з урахуванням ПДВ - 20%. Отже, визначивши та погодивши у Договорі ціну об'єкта купівлі-продажу за згодою сторін, сторони не допустили порушення норм законодавства.

Що стосується посилання позивача на укладання оспорюваного Договору всупереч інтересам та цілям ТОВ "Овен", що відповідно до ст..50 Цивільного кодексу УРСР є підставою для визнання цієї угоди недійсною, а також за відсутності дозволу ТОВ "Овен" на відчуження майна, то з цього приводу суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 Статуту ДП "Гомер", зареєстрованого 01.08.1995р., Фірма "Гомер" дочірнє підприємство створене його засновником - ТОВ "Овен".

Як вбачається із п. 5.1.1. Статуту ДП "Гомер" воно має право виступати стороною в угодах, у тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами, зокрема, купівлі-продажу (як по безготівковому розрахунку, так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізингові та інші угоди.

Відповідно до п. 6.2 Статуту ДП "Гомер" до виключної компетенції засновника Фірми відноситься, зокрема, затвердження договорів, що укладаються на суму вищу розміру статутного фонду.

Згідно п. 7.2 Статуту статутний фонд ДП "Гомер" складає 736 188 грн., що значно перевищує суму оспорюваного договору від 05.05.2001р.

Відповідно до п. 6.3 Статуту ДП "Гомер" до компетенції директора відноситься, зокрема, укладання на Україні та за кордоном угод, договорів від імені Фірми.

Відповідно до п. 6.4 Статуту ДП "Гомер" директор має право розпоряджатися майном ДП "Гомер", включаючи її грошові кошти відповідно до Статуту.

Тобто засновник особисто наділив керівника ДП "Гомер" вищезазначеними повноваженнями.

Що стосується посилання на порушення директором ДП "Гомер" положень п. 7.3 Статуту ДП "Гомер", то з цього приводу слід зазначити, що п. 7.3. Статуту визначає, що ДП має право продавати, передавати безкоштовно, здавати в оренду організаціям та громадянам із згоди власника майно ДП. Отже, мова у даному пункті Статуту йде не про власника майна, яким є само дочірнє підприємство, та не про засновника ДП "Гомер", а саме про володільця майна, яким, як встановлено матеріалами справи, є саме ДП "Гомер".

Враховуючи те, що ці поняття не є тотожними і повноваження засновника щодо здійснення управління ДП силу права власності визначені у п.6.2 Статуту ДП "Гомер" , суд вважає безпідставним посилання на порушення ДП "Гомер" при укладанні Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р. п. 7.3 Статуту ДП "Гомер".

Будь-яких дозволів засновника ДП "Гомер" на укладання нею договорів Статутом ДП "Гомер" не передбачено.

За таких обставин, у суду не має підстав вважати, що Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності від 05.05.2001р. був укладений в суперечності з встановленими цілями діяльності ДП "Гомер".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд вказує, що за змістом статті 267 Цивільного кодексу України якщо за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Виходячи з матеріалів справи, на думку суду, вимоги ДП "Гомер" є необґрунтованими, неправомірними, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги ТОВ "Одісей-Сервіс" про визнання за ним права власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, за набувальною давністю суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні способи захисту права власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України та ч.2 ст. 20 ГК України, серед яких, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи з даної норми матеріального права набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без титульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП "Гомер" (Продавець) та ТОВ "Одісей-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив долю Продавця в розмірі 154/1000 в колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.

07.05.2001р. між Продавцем та Покупцем був складений та підписаний Акт приймання-передачі по договору № б/н купівлі-продажу частки у колективній власності від 05.05.2001р. відповідно до якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність майно у вигляді частки у колективній власності на комплексну нежитлову будівлю у розмірі 154/1000, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, а також проектну документацію згідно переліку що додається.

Наявність договору купівлі-продажу, за яким позивачу передано спірний об'єкт нерухомості, виключає можливість визнання за позивачем права власності за набувальною давністю, що не враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення спору.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, на час розгляду справи в суді власником спірного об'єкту нерухомості є ТОВ "ІКС ОІЛ", що унеможливлює визнання за ТОВ "Одісей-Сервіс" права власності на 154/1000 частини комплексної нежитлової будівлі, загальною площею 757,7 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102, за набувальною давністю.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи учасників судового процесу у сукупності дослідивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей-Сервіс", заявлені у первісному позові та позовні вимоги Фірми "Гомер" Дочірнє підприємство, заявлені у зустрічному позові є необґрунтовані, не обсновані, спростовуються наявними матеріалами справи, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені первісного позову - відмовити повністю.

2. У задоволені зустрічного позову - відмовити повністю

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.02.2013р.

Суддя Цісельський О.В.