Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а-17115/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

місто Київ

14 лютого 2013 року 16:16 № 2а-17115/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Євро Ер Ес Сі Джі Фо Ді» простягнення коштів у розмірі 7 583,29 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі -позивач) з позовом ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення коштів у розмірі 7 583,29 гривень, що становить допомогу по безробіттю за період з 31.01.2012р. по 28.07.2012р. та вартість навчання, яке проходила відповідачка у період професійної підготовки у ТОВ «Інститут секретарів».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка під час перебування на обліку в Шевченківському районному центрі зайнятості (з 24.01.2012 року по 16.10.2012р.) як безробітна надавала послуги ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ» за договором про надання послуг до 20.02.2012р., що є порушенням ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та є підставою стягнення загальної суми витрат в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року було відкрито провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки проти позову заперечував, посилаючись на те, що на час звернення до Шевченківського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітної відповідачкою було припинено договірні відносини з ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ» - з 20 січня 2012р., підтвердженням чого є додаткова угода №1 до договору про надання послуг. За наведених підстав відповідач не вбачає у своїх діях порушення ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а відтак вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ».

В судове засідання 11 лютого 2013 року не прибув представник третьої особи, третя особа повідомлена судом належним чином про день, час і місце судового розгляду.

На підставі ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі враховуючи неприбуття у судове засідання представника третьої особи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта суд прийняв рішення про розгляд справи у письмовому провадженні при цьому запропонувавши особам, які беруть участь у справі, надати додаткові пояснення, документи та матеріали через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши інші наявні у справі докази, суд встановив наступне.

На підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 24.01.2012 р. вона була зареєстрована в Шевченківському районному центрі зайнятості міста Києва, як особа, що шукає роботу.

31.01.2012 р. відповідачка подала заяву до центру зайнятості, в якій просила надати їй статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У вказаній заяві відповідачка вказала, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом Шевченківського районного центру зайнятості міста Києва 31.01.2012 р. № НТ120131 відповідачці було надано статус безробітної та з 31.01.2012р. призначено допомогу по безробіттю.

На підставі поданої відповідачкою заяви від 18.04.2010 р. про направлення на курси до ТОВ «Інститут секретарів» ОСОБА_1 була направлена на професійну підготовку.

У зв'язку із зарахуванням на навчання наказом від 19.04.2012р. №НТ120419 відповідачці було призначено матеріальну допомогу відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Одночасно, відповідачці припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття».

07.09.2012р. наказом Шевченківського районного центру зайнятості №320 вирішено провести перевірку достовірності документів, які є підставою для надання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_1.

12.09.2012р. Шевченківський районний центр зайнятості відповідно до п.5 ст. 12, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Державною податковою адміністрацією України від 12.07.2006 №259/407 листом за №8077 звернувся до Подільського РЦЗ з листом про проведення розслідування страхового випадку, а саме проведення перевірки безпосередньо у роботодавця (ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ») щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з вказаним підприємством у 1 кварталі 2012 року.

25.09.2012 року Подільський районний центр зайнятості у відповідь на лист №8077 від 12.09.2012 р. повідомив про проведення розслідування страхового випадку та надав відповідний акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» за № 418 від 20.09.2012р. (а.с. 21-22).

Висновки, відображені в Акті за № 418 від 20.09.2012р., містили інформацію про те, що гр. ОСОБА_1 дійсно надавала послуги ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ» у період з 20.12.2011р. по 31.12.2011р. згідно договору про надання послуг №20/12/11 від 20.12.2011р., діючого до 20.02.2012р. Крім того, у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) за 1 квартал 2012р., зазначена вартість наданих послуг.

Згідно з довідкою від 26.10.2012р. №9406 (а.с. 36), виданою Шевченківським районним центром зайнятості міста Києва, вартість навчання відповідачки у ТОВ «Інститут секретарів» за період з 19.04.2012р. по 18.09.2012р. становить 4 354,39 грн., а сума виплаченого матеріального забезпечення з 31.01.2012р. по 28.07.2012р. становить - 3 228,90 грн. Загальна сума виплат становить 7 583,29 грн.

З огляду на виявлені обставини, 26 жовтня 2012 року Шевченківським районним центром зайнятості міста Києва було направлено на адресу відповідачки повідомлення № 9407, яким їй запропоновано протягом 15 календарних днів після отримання повідомлення повернути грошові кошти у розмірі 7583,29 грн.

У встановлений строк вказана сума коштів відповідачем повернута не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2013 р.), Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначає Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII. Вказаний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5067-VI, проте застосовується судом при вирішенні справи, оскільки на час виникнення спірних правовідносин даний закон був чинним.

Як передбачено частиною 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в тому числі і грошову.

Частиною 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях , незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб, а також громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою , включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю .

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Як передбачено частиною 4 статті 2 наведеного Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, відповідно до абзацу 2 пункту 1 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатись всі незайняті громадяни , які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Як вбачається з аналізу вищезазначених правових норм, особа, яка має роботу - працююча по найму чи зайнята індивідуальною трудовою діяльністю - належить до зайнятого населення і, відповідно, їй не може бути наданий правовий статус безробітної.

Як уже зазначалось, позивач звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 7583,29 грн., мотивуючи це тим, що під час проведення розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, встановлено факт надання відповідачкою послуг ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ» за договором про надання послуг №20/12/11 від 20.12.2011р. на платній основі, а тому, згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" вона є такою, що відноситься до категорії зайнятого населення і, відповідно, не мала права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги в період професійного навчання та соціальних послуг.

При цьому, позивач посилається на пункт 7.1. вказаного договору, яким передбачено, що договір діє до 20 лютого 2012 року.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що договір про надання послуг Договору про надання послуг №20/12/11 від 20 січня 2012р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ», був припинений достроково - з 20 січня 2012р ., що підтверджується наявною у матеріалах справи Додатковою угодою №1 до Договору про надання послуг №20/12/11 від 20 січня 2012р. (а.с. 62), в той час як ОСОБА_1 звернулася Шевченківського районного центру зайнятості 24 січня 2012 р.

Крім того, листом ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ» від 01.10.2012 р. вих..№1001/2012-1, наявного у матеріалах справи (а.с. 64), підтверджується, що відповідачкою надавались послуги в рамках рекламно-інформаційного заходу у період з 20.12.2011р. по 31.12.2011р . з оплатою наданих послуг у 1 кварталі 2012 р. Вказаним листом також повідомляється, що у 2012 році гр.-ка ОСОБА_1 не надавала послуги ТОВ «ЄВРО ЕР ЕС СІ ДЖІ ФО ДІ».

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.4 Договору про надання послуг №20/12/11 від 20 січня 2012р. передбачено, що договір може бути в будь-який момент припинено без сплати будь-якої компенсації та без письмових попереджень за письмовою згодою сторін.

Отже, можливість дострокового розірвання договору передбачена як нормами цивільного законодавства, так і умовами укладеного договору, тому договір №20/12/11 від 20 січня 2012р. слід вважати розірваним з 20 січня 2012 року, в той час як до центру зайнятості відповідачка звернулась 24 січня 2012 року.

Таким чином, на момент подання заяви до центру зайнятості про надання статусу безробітного, ОСОБА_1 не мала укладених цивільно-правових договорів на виконання робіт, надання послуг, а отже не відносилась до категорії зайнятого населення в розумінні статті 1 Закону України "Про зайнятість населення". Факт отримання відповідачкою у 1 кварталі 2012 р. оплати за договором, виконання якого закінчилось у 2011 році, тобто до моменту звернення в службу зайнятості, не є підставою віднесення відповідача до категорії громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, а також для висновку про повідомлення недостовірної інформації під час подання заяви для отримання статусу безробітного.

Як зазначено в ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що матеріалами справи спростовується факт повідомлення відповідачем під час подання заяви про отримання статусу безробітного неправдивих відомостей, наслідком чого було безпідставне отримання відповідного статусу, суд дійшов висновку, що допомога по безробіттю, матеріальна допомога в період професійного навчання та вартість навчання, всього в розмірі 7 583,29 грн., отримані ОСОБА_1 на законних підставах. Відтак у задоволенні адміністративного позову про стягнення вказаних коштів слід відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надала суду доказів понесення нею судових витрат, тому судові витрати стягненню з державного бюджету на користь відповідача не підлягають.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.