Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а-9899/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/48813/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Запоріжмашпром" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Запоріжмашпром" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Запоріжмашпром" (далі - ТОВ "Завод Запоріжмашпром") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) в якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року позов ТОВ "Завод Запоріжмашпром" задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя задоволено, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року скасовано. У задоволені позовних вимог ТОВ "Завод Запоріжмашпром" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Завод Запоріжмашпром" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод Запоріжмашпром»з питань взаємовідносин з ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР»та ТОВ «Ремторг Запоріжжя»за 2009 рік, за результатами якої складено акт від 14.10.2010 року №177/23-2/34790215. Під час перевірки встановлено відсутність обєктів оподаткування у ТОВ «Завод Запоріжмашпром»по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР», оскільки правочини, укладені ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР»мають ознаки нікчемності, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 5.2.1. п.5.2 п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97, а саме заниження податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на суму 2041,00 грн., за півріччя 2009 року на суму 23869,00 грн., за 3 квартали 2009 року на суму 96247,00 грн., за 2009 рік на суму 167090,00 грн. та порушення п. п. 7.2.3, п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР , а саме заниження податку на додану вартість на суму 133673,00 грн.

На підставі матеріалів перевірки та висновків акту відповідачем прийнято оспорюванні податкові повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР , податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платнику податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, податкова накладна є підставою для віднесення сум ПДВ для визначення податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні відповідні податкові накладні, видані його контрагентом - ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР», а тому ТОВ «Завод Запоріжмашпром»має право для включення коштів від господарських операцій із указаним контрагентом до складу податкового кредиту.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР , валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР , до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV , встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 , визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 зазначеного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Судом першої інстанцій встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено віднесення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту з ПДВ відповідних сум, оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, будь-яких зауважень з приводу неналежного їх заповнення податкових накладних з боку відповідача не зроблено, а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту суми коштів за господарськими операціями, проведеними з ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи відповідача про нікчемність договорів, укладених між ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР»та ТОВ «Завод Запоріжмашпром»є недоведеними та необґрунтованими

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договори, укладені позивачем та ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР»відповідають приписам чинного законодавства, а твердження відповідача про їх безтоварність та нікчемність є недоведеними.

Правочини між позивачем та ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР»відповідають вимогам чинного законодавств України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов; предметом правочинів є надання послуг як не обмежені в цивільному обороті України; правочини реально сторонами було виконано - виконані робот оформлені відповідними актами, грошові кошти сплачено. В акті не наведено жодного доказу протилежного.

Крім того, судом першої інстанцій встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «ТРАНС - АВТО - ІНТЕР»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 04.11.2010 року №0005852302/0 та №0005842302/0, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Запоріжмашпром" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року -скасувати.

Залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров