Постанова

від 22.11.2006 по справі 6/468-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/468-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2006                                                                                   Справа № 6/468-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       

головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Клименко Ю.І.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Демченко Н.М., довіреність від 18 вересня 2006 року № 18ю; Овлах Р.В., довіреність від 03 жовтня 2006 року б/н;

від відповідача –Селіванова Л.Є., довіреність від 18 жовтня 2006 року № 016-4936;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року у справі № 6/468-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТЛ”, м.Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 47095 грн.86 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року у справі № 6/468-06 (суддя Коваленко О.О.) позов ТОВ “ЗТЛ” задоволено повністю. З відповідача –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” на користь позивача стягнуто 40296 грн.46 коп. основного боргу, 4459 грн.74 коп. пені, 1613 грн.75 коп. інфляційних 725 грн.91 коп. річних, 470 грн.96 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим склалася заборгованість, яка стягнута з відповідача з урахуванням індексу інфляції і річних та нарахуванням пені.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність встановлених судом обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо поставки товару за накладними №№ 2802-1, 2501-1, 2312-1 на підставі договору від 25 листопада 2004 року № 38 та отримання ним рахунків, на підставі яких повинні здійснюватися розрахунки за договором. Відповідач вказує на порушення позивачем вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті щодо виставлення рахунку на оплату товару. Також відповідач, з посиланням на ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вказує про неправомірність стягнення пені під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2004 року у справі № Б29/64/06. Крім цього, відповідач зазначає про невідповідність закону рішення суду в частині стягнення інфляційних та річних поза межами справи про банкрутство.

Позивач –ТОВ “ЗТЛ”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає про отримання відповідачем рахунків у відповідності до п.4.7 договору одночасно з відвантаженням товару, доказом чого також є часткова оплата відповідачем отриманого товару. Також вказує, що відповідач при розгляді справи судом першої інстанції не повідомляв про порушення щодо нього справи про банкрутство та введення мораторію.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

25 листопада 2004 року між сторонами –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” та  ТОВ “ЗТЛ” укладений договір поставки № 328 /а.с.10-12/, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Згідно п.2.2 договору покупець здійснює оплату товару, зазначеного в специфікації, згідно рахунку, виставленого постачальником, протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту надходження товару на склад покупця.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар:

- за видатковою накладною від 23 грудня 2005 року № 2312-1 на суму 44694 грн.94 коп. /а.с.14/;

- за видатковою накладною від 25 січня 2006 року № 2501-1 на суму 21929 грн.52 коп. /а.с.17/;

- за видатковою накладною від 28 лютого 2006 року № 2802-1 на суму 4872 грн. /а.с.20/;

- за видатковою накладною від 16 травня 2006 року № 1606-1 на суму 9350 грн.64 коп. /а.с.23/;

- за видатковою накладною від 07 червня 2006 року № 0706-1 на суму 9350 грн.64 коп. /а.с.26/.

Переданий за вказаними накладними товар був отриманий представниками відповідача на підставі довіреностей від 22 грудня 2005 року серії ЯЛЗ № 039081, від 23 січня 2006 року серії ЯЛЗ № 039210, від 27 лютого 2006 року серії ЯЛФ № 654554, від 16 травня 2006 року серії ЯМА № 629712, від 06 червня 2006 року серії ЯМА № 629907 /а.с.15, 18, 21, 24, 27/.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються і підтверджено представниками в засіданні суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем товар, отриманий за видатковою накладною від 23 грудня 2005 року № 2312-1 на суму 44694 грн.94 коп. оплачено частково в сумі 31200 грн. (20 січня 2006 року –20200 грн., 27 лютого 2006 року –6000 грн., 14 березня 2006 року –5000 грн. /а.с.39-41/); товар, отриманий за видатковими накладними від 25 січня 2006 року № 2501-1 на суму 21929 грн.52 коп. та від 28 лютого 2006 року № 2801-1 на суму 4872 грн., відповідачем не оплачений; товар, отриманий за видатковою накладною від 16 травня 2006 року № 1606-1 на суму 9350 грн.64 коп. оплачений відповідачем 04 липня 2006 року, а отриманий за видатковою накладною від 07 червня 2006 року № 0706-1 на суму 9350 грн.64 коп. оплачений 26 червня 2006 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару склалася заборгованість в розмірі 40296 грн.46 коп. Доказів погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані в повній мірі зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми заборгованості.

При цьому судова колегія вважає необґрунтованими посилання відповідача на недоведеність того, що поставка товару за вищевказаними накладними відбувалась на підставі договору поставки від 25 листопада 2004 року № 328, оскільки вказані доводи відповідача спростовуються наявними у справі доказами.

Дії сторін щодо поставки товару за цими накладними відповідають умовам вказаного договору, в довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей /а.с.15, 18, 21, 24, 27/ зазначено про їх видання на отримання цінностей від ТОВ “ЗТЛ” за договором від 25 листопада 2004 року № 328. Також, згідно банківських виписок /а.с.39-41/ при частковій оплаті відповідачем рахунку від 23 грудня 2005 року № 2312-1 призначенням платежу останнім зазначено оплату товару за договором від 25 листопада 2004 року № 328.

Також, судова колегія визнає безпідставними твердження відповідача щодо відсутності доказів отримання ним від позивача рахунків на оплату отриманого товару.

Згідно п.4.7 договору від 25 листопада 2004 року № 328 постачальник, одночасно з відвантаженням кожної партії товару передає покупцю оригінали наступних документів:

- рахунка-фактури;

- транспортних накладних;

- податкових накладних;

- сертифікату якості.

Як вірно зазначено в рішенні господарського суду, відповідачем не надано доказів невиконання позивачем встановленого п.4.7 договору обов'язку щодо передачі разом з товаром перелічених товаро-супровідних документів, не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору щодо передання разом із товаром рахунку-фактури і отримання цих рахунків відповідачем. Також, факт своєчасного отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату продукції підтверджується посиланням відповідачем на ці рахунки при здійсненні часткової оплати вартості отриманого товару  /а.с.39-41/.

Як встановлено сторонами в п.5.4 договору від 25 листопада 2004 року № 328, у разі порушення строків оплати покупець сплачує неустойку у розмірі 0,4% за кожний день прострочення оплати товару, але не більше 8 % від вартості товару.

Враховуючи, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, останній зобов'язаний сплатити постачальнику передбачену договором неустойку.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2006 року порушено справу № Б29/64/06 про банкрутство відповідача –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За такими обставинами позовні вимоги ТОВ “ЗТЛ” в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача пені за період прострочення до 05 квітня 2006 року виходячи з наступного розрахунку:

- відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

- за період з 07 січня 2006 року по 19 січня 2006 року розмір заборгованості –44694 грн.94 коп. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 14 = 325 грн.72 коп.;

- з 20 січня 2006 року по 08 лютого 2006 року (44694 грн.94 коп. –20200 грн.) = 24494 грн.94 коп. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 20 = 255 грн.02 коп.;

- з 09 лютого 2006 року по 26 лютого 2006 року (24494 грн.94 коп. + 21929 грн.52 коп.) = 46424 грн.46 коп. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 18 = 435 грн.;

- з 27 лютого 2006 року по 13 березня 2006 року (46424 грн.46 коп. –6000 грн.) = 40424 грн.46 коп. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 15 = 315 грн.64 коп.;

- з 14 березня 2006 року по 15 березня 2006 року (40424 грн.46 коп. –5000 грн.) = 35424 грн.46 коп. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 2 = 36 грн.88 коп.;

- з 16 березня 2006 року по 05 квітня 2006 року (35424 грн.46 коп. + 4872 грн.) = 40296 грн.46 коп. х (2 х 9,5) : 100 : 365 х 21 = 440 грн.50 коп.

- загальна сума пені, що підлягає стягненню –1808 грн.76 коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній також зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1613 грн.75 коп. та річних в розмірі 725 грн.91 коп. згідно розрахунку позивача /а.с.4-5/, який судова колегія вважає вірним.

При цьому судова колегія відхиляє як неспроможні викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо неправомірності нарахування індексу інфляції та 3 % річних під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Також, введення мораторію в процедурі банкрутства не може бути підставою для звільнення боржника від виконання договірних зобов'язань.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання товару і часткової оплати його вартості, підтверджуючи наявність і розмір існуючої заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по повній оплаті вартості отриманого товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов'язань.

Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі відносно права конкурсного кредитора на стягнення інфляційних та річних лише у межах справи про банкрутство, то, як зазначено в п.8.13 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 ст.79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст ч.2 ст.14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Відповідачем доказів публікації оголошення про порушення справи про банкрутство не надано. У зв'язку з цим позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення боргу, а також річних і інфляційних, а господарським судом обґрунтовано прийнята вказана заява і спір розглянуто по суті із стягненням на користь позивача вказаних сум.

З урахуванням вищевикладеного рішення господарського суду у зв'язку з неповним з'ясуванням суттєвих обставин справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків обставинам справи, підлягає зміні із зменшенням розміру пені. В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Господарські  витрати підлягають відповідному перерозподілу.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року у справі № 6/468-06 змінити в частині розміру стягнення пені та господарських витрат.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТЛ” пеню в сумі 1808 грн.76 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 444 грн.45 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 111 грн.36 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                                                       О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                          Л.М.Білецька

                                                                                                                  І.М.Науменко