Постанова

від 20.02.2007 по справі 6/468-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/468-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 лютого 2007 р.                                                                                   № 6/468-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Панової І.Ю.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу

Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року

у справі№ 6/468-06 господарського суду Дніпропетровської    області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ"

доЗакритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"

простягнення 47 095,86 грн.,

за участю представників сторін:

ТОВ "ЗТЛ" –Овлах О.В. (дов. від 11.01.2007),

ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" -  Смирний О.С. (дов. від 09.01.2007);

встановив:

У серпні 2006 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗТЛ" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення  40 296,46 грн. основного боргу, 4 459,74 грн. пені, 1 613,75 грн. інфляційних та 725,91 грн. 3% річних.

          Вказував, що відповідач зобов'язання за договором № 328 від 25.11.2004р.  щодо оплати за поставлений товар виконав частково, в результаті чого утворилась заборгованість, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні та 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня  2006 року (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання"  на користь ТОВ "ЗТЛ" 40296,46 грн. основного боргу, 4459,74 грн. пені, 1613,75 грн., 725,91 35 річних, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване тим, що заборгованість підтверджена належними доказами, оскільки факт отримання товару підтверджено банківськими виписками, в яких відповідач при оплаті за поставлений товар посилається саме на рахунки-фактури, виписані позивачем в межах даного договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. (колегія суддів у складі: Голяшкін О.В. –головуючий, Білецька Л.М., Науменко І.М.) рішення господарського суду змінено в частині стягнення пені та господарських витрат. Постановлено стягнути з  ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання"  на користь ТОВ "ЗТЛ" пеню у сумі 1808,76 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 444,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111,36 грн. В решті рішення залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню лише за період прострочення з 05.04.2006, оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 у справі № Б29/64/06 порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду  першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, закріплений в ст.ст. 32, 33, 43, 54, 107 ГПК України, невірну та однобічну оцінку доказів у справі, необ'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.

Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2004 між ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" та ТОВ "ЗТЛ"  укладено договір поставки № 328, відповідно до умов якого ТОВ "ЗТЛ"   зобов'язався поставити та передати у власність ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання"  товар, номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки визначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 Договору).

Оплата за товар, вказаний в специфікаціях, здійснюється покупцем (ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання") згідно з рахунком, виставленим постачальником (ТОВ "ЗТЛ"), протягом 10 банківських днів з моменту надходження  товару на склад покупця (п. 2.2. Договору).

П. 5.4 Договору передбачено, що у випадку  порушення покупцем строків оплати, він виплачує неустойку в розмірі 0,4% за кожен день прострочення оплати товару, але не більше 8% від вартості товару.

Ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору за видатковими накладними №№ 2312-1 від 23.12.2005, № 2501-1 від 25.01.2006, № 2802-1 від 28.02.2006, № 1606-1 від 16.05.2006, № 0706-1 від 07.06.2006 поставив товар на загальну суму  428 880,38 грн., який був отриманий представником відповідача на підставі довіреностей.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши 388 583,92 грн., в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 40 296,46 грн.

29.06.2006 ТОВ "ЗТЛ" звернулося до ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання"   з претензією про оплату боргу, яка останнім залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано стягнув з відповідача суму основної заборгованості, яка не була сплачена на час прийняття рішення у справі, та суму трьох процентів річних та суму втрат від інфляції, що нараховані за невиконання грошового зобов'язання.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, апеляційний господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив і виходив з того, що ч.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язковий платіж).

Оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 порушено справу № Б29/64/06 про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що стягнення з відповідача пені підлягає за період прострочення  лише до 05.04.2006 р.

Доводи касаційної скарги про  те, що мораторій не розповсюджується на поточну заборгованість, на увагу не заслуговують, оскільки стаття 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регламентує положення щодо забезпечення вимог кредиторів і мораторію на задоволення вимог, не передбачає такого обмеження дії мораторію, як поточна заборгованість.

Вищевказана норма ст. 12 Закону визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в ст. 1 Закону про банкрутство. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

В той же час, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, 3% річних та індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, та відносити їх до санкцій у розумінні ст. 12 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята  постанова відповідає  нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.

            Постанову   Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року у справі № 6/468-06  залишити без змін.

Головуючий                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                    І.Ю. Панова

                                                                                             О.С.Удовиченко