Постанова від 12.02.2013 по справі 5011-73/12003-2012

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа№ 5011-73/12003-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Авдеєва П.В.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від Прокуратури: Волік О.Л. - прокурор відділу

від позивача: не з»явився

від відповідача: Коваль Л.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 28.11.2012

у справі № 5011-73/12003-2012 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія»

про визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" з вимогами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,53 га, що знаходяться у провулку Жмеринському у Святошинському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.11.2010 р. за № 75-6-00507; зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 5,53 га, вартістю 12 433 436 грн., кадастровий номер 8000000000:75:414:0003, що знаходиться у провулку Жмеринському у Святошинському районі міста Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.11.2012 р. у справі № 5011-73/12003-2012 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.11.2010 р. за № 75-6-00507, загальною площею 5,53 га, що знаходяться у провулку Жмеринському у Святошинському районі міста Києва.

Рішенням суду зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 5,53 га, вартістю 12 433 436 грн., кадастровий номер 8000000000:75:414:0003, що знаходиться у провулку Жмеринському у Святошинському районі міста Києва. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" підлягає стягненню до Державного бюджету судовий збір в сумі 1073 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки Господарського суду м. Києва про те, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію у 2009р. не відповідають дійсності, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва № 34/342 від 16.07.2008р. спірний договір оренди земельної ділянки було поновлено на три роки, а саме до 27.07.2011р. Постановою ВГСУ від 03.02.2010р. у справі № 34/242 рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2008р. було скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що беззаперечним є той факт, що спірний договір оренди земельної ділянки № 75-6-00296 діяв до 03.02.2010р.

Крім того, той факт що сторони договору станом на 29.04.2010 року вважали його укладеним, підтверджується п.3 рішення Київської міської ради № 654/4090 від 29.04.2010, яким передбачена заміна первісного зобов»язання іншим в порядку новації.

На думку апелянта прийняття вищезазначеного рішення Київської міської ради свідчить: по-перше про згоду сторін щодо заміни зобов»язань, по-друге дійсність первинного зобов»язання - договору 31.05.2006р. № 75-6-00296, по-третє його припинення в момент заміни зобов»язання новим.

Апелянт вважає, що рішенням Київської міської ради № 654/4090 від 29.04.2010р. прямо передбачено, що договір від 31.05.2006р. № 75-6-00296 діяв на момент прийняття цього рішення і був припинений саме цим рішенням.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що під час розгляду справи № 2-а 6286/11/2670 адміністративними судами першої та апеляційної інстанції було встановлено відсутність будь-яких порушень чинного законодавства під час прийняття рішення Київської міської ради від 29.04.2010 № 652/4090.

В судове засідання представник позивача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника прокуратури, відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, оскільки явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, останній не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, розгляд справи можливий за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням Київської міської ради від 07.07.2005 № 654/3230 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу у пров. Жмеринському у Святошинському районі м. Києва" затверджено проект відведення та передано ТОВ "Будіндустрія" земельну ділянку площею 5,53 га у короткострокову оренду на 3 роки, на підставі якого між Київською міською радою та ТОВ "Будіндустрія" укладено договір оренди земельної ділянки від 31.05.2006 № 75-6-00296.

Рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 № 652/4090 внесено зміни до зазначеного договору оренди, зокрема, вирішено:

" 1. Внести зміни до підпункту 3.1 пункту 3 договору оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ" для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу у пров. Жмеринському у Святошинському районі м. Києва, виклавши його в такій редакції: "Договір укладено на 15 (п'ятнадцять) років".

2. Внести зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ", а саме: слова та цифри "питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 12.02.2004 № 14/1223 та від 28.12.2004 № 1051/2461)" замінити словами та цифрами "питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київської міської ради від 06.03.2009 № 124/1179 "Про бюджет міста Києва на 2009 рік".

3. Встановити, що розмір річної орендної плати, визначеної в договорі оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296, підлягає приведенню у відповідність до норм законодавства.

4. Укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ" договір оренди земельної ділянки площею 5,53 га для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу у пров. Жмеринському у Святошинському районі м. Києва на умовах, визначених в договорі оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296, з урахуванням положень пункту 1 та пункту 2 цього рішення як заміну первісного зобов'язання (новація).

5. Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ" у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, із врахуванням положень пунктів 1, 2, 3 цього рішення.

6. Вважати припиненим договір оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296 за згодою сторін, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ".

7. Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зняти з реєстрації договір оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296 з моменту реєстрації нового договору оренди земельної ділянки.

8. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури."

На підставі вказаного рішення Київської міської ради між ТОВ "Будіндустрія" та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010р., який зареєстровано в Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.11.2010 р. за № 75-6-00507.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст.16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Положеннями статті 9 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради, крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.

Згідно із статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі"є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" до істотних умов договору оренди землі віднесено, зокрема, строк дії договору оренди.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом ст. 33 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, чинній станом на момент укладання спірного договору) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Проаналізувавши в сукупності законодавчі норми, що регулюють відносини щодо оренди землі, у редакції, чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 р., колегія приходить до висновку, що вищевказані норми встановлюють можливість продовження відносин щодо оренди земельної ділянки між орендодавцем та орендарем, після закінчення дії відповідного договору, виключно шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, за змістом положень Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України обов'язковою передумовою поновлення такого договору є відповідне рішення Київської міської ради, прийняте з додержанням порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди землі.

Такої ж позиції щодо порядку поновлення договорів оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначається в Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 р.

Разом з тим, Київською міською радою 29.04.20120 було прийнято рішення про внесення змін в договір оренди земельної ділянки в частині строку, на який його укладено.

Суд відзначає, що відносинам найму земельної ділянки відведено параграф 3 глави 58 Цивільного кодексу України та частиною статті 792 встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

При цьому, загальні засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки визначаються Законом України "Про оренду землі".

Статтею 31 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 31.05.2006 № 75-6-00296 був укладений на три роки та припинив свою дію в 2009 році.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.07.2008 у справі № 34/242 договір оренди земельної ділянки від 31 травня 2006 року №75-6-00296 було поновлено на три роки, вважаючи укладеною, з моменту набрання чинності судового рішення, угоду до договору оренди земельної ділянки від 31 травня 2006 року №75-6-00296 (про поновлення).

Вищезазначене рішення скасовано постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010, а справа направлена на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 22.06.2010 у справі 34/242-31/119 в задоволені позову ТОВ "Будіндустрія" про поновлення дії договору оренди відмовлено.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють земельні відносини в їх сукупності, колегія приходить довисновку, що договір оренди землі поновлюється у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору та має намір в подальшому орендувати земельну ділянку і звертається з відповідним клопотанням до орендодавця, а продовжується, у випадку коли орендар звертається з клопотанням до орендодавця про намір в подальшому орендувати земельну ділянку до закінчення терміну дії договору.

Крім того, зі змісту спірного договору взагалі не вбачається, що він укладений з метою поновлення договору від 31.05.2006 № 75-6-00296., що не відповідає статті 33 Закону України "Про оренду землі". Також, з нього не вбачається, що ним внесено саме зміни в договір від 31.05.2006 № 75-6-00296.

Договір оренди земельної ділянки від 28.10.2010р. укладено як самостійний договір між позивачем та відповідачем без розроблення відповідної технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду на 15 років, що є порушенням статті 123 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

За таких обставин, відповідач неправомірно ототожнює правовий інститут зміни умов договору оренди земельної ділянки, та переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін..

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зі змісту наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що для визнання спірного договору недійсним необхідною умовою є недодержання в момент укладення вказаного договору сторонами вимог, встановлених п.п.1-3,5 ст. 203 ЦК України, або наявність підстав, передбачених п.1 ст. 207 ГК України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальний порядок внесення змін до договору передбачений в статтях 651, 652 ЦК України, за приписами яких зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

До даних правовідносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного та Земельного кодексів України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та Законом України „Про оренду землі".

Згідно частини 1 статті 19 Закону України „Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною першою статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

З аналізу норм статті 173 Господарського кодексу України та статтей 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язання, як правовідношення сторін, є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників. Припинення зобов'язання зумовлює припинення існування підстави для відповідного права, зокрема, для подальшого користування відповідачем земельною ділянкою, отриманою ним в оренду за спірним договором.

Крім того, що пунктом 6,7 рішення Київської міської ради від 29.04.2010 № 652/4090 припинено договір оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296 за згодою сторін, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІНДУСТРІЯ", Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено зняти з реєстрації договір оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296 з моменту реєстрації нового договору оренди земельної ділянки. В той же час, пунктом 2 вказаного рішення внесено зміни до підпункту 8.4 пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 31.05.2006 №75-6-00296.

Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, який здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положенні розділів III-V Земельного кодексу України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що договір укладений між Київською міською радою та ТОВ "Будіндустрія" від 28.10.2010р. не відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі", Земельному кодексу України, в зв'язку із чим підлягає визнанню недійсним.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що рішення позивача, на виконання якого укладено оспрюваний договір не скасовано, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, відмовлено в задоволенні позову Заступнику прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. № 652/4090 "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31.05.06р. №75-6-00296, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія", для будівництва, обслуговування та експлуатації складського комплексу у провулку Жмеринському у Святошинському районі м.Києва.

Підставою для визнання протиправним та скасування рішення Київради від 29.04.2010 року № 652/4090 позивач вказував порушення Київською міською радою п. 8.4, 11.4,11.5 договору від 31.05.2006 року, оскільки останній так не приступив з 2006 року до використання наданої земельної ділянки у встановлений договором строк, не розробив та не погодив проект будівництва на ділянці складського комплексу. Апеляційним адміністративним судом встановлено, що зазначені обставини не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення Київради, яке стосується внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31.05.2006 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будіндустрія", оскільки відповідно до вимог вищезазначеної норми Закону, а також з урахуванням договору оренди, такі обставини можуть бути підставою лише для розірвання договору оренди, проте таких вимог у даній справі прокуратурою заявлено не було. Доказів, які б свідчили про порушення процедури розгляду п'ятою сесією шостого скликання Київської міської ради питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31.05.2006 року, судом не встановлено і таких доказів під час розгляду справи представник прокуратури не надав.

Таким чином, адміністративними судами не досліджувались питання правомірності внесення змін в договір в частині збільшення строку дії договору до 15 років, та питання щодо правомірності прийняття рішення про внесення змін в договір, дія якого вже припинена.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки є відповідне рішення Київської міської ради. Враховуючи те, що рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. № 652/4090, на підставі якого укладено оспорюваний договір, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 28.10.2010 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, інші порушення норм процесуального та матеріального права, які, на думку апелянта, були допущені судом першої інстанції, як необґрунтовані та такі, що спростовуються обставинами справи та зібраними у ній доказами.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2012 у справі № 5011-73/12003-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-73/12003-2012 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Авдеєв П.В.

Отрюх Б.В.