Рішення

від 04.02.2013 по справі 2-153/13

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.02.2013 Справа № 2-153/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є.

при секретарі Сакаді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та СК «Страховий капітал», третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що транспортним засобом, володільцем якого є відповідачка ОСОБА_2, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини третьої особи, його автомобілю завдано шкоди, а тому на відшкодування матеріальної та моральної шкоди просить солідарно стягнути з відповідачів 10 000 грн. та 5 000 грн. відповідно, а також оплачені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Відповідачка в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача СК «Страховий капітал» та третя особа в судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи повідомлені, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 08 лютого 2012 року з вини третьої особи ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб позивача - автомобіль НОМЕР_1.

Третя особа ОСОБА_3 на той час керував належним відповідачці ОСОБА_2 автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_2.

Про ці обставини йдеться в постанові Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року, якою третю особу притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Дана постанова суду набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У судовому засіданні позивачем не доведено, що розмір матеріального збитку, завданий його автомобілю, становить 10 000 грн.

Одна лише довідка ВДАІ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 08 лютого 2012 року про завдані автомобілю механічні пошкодження внаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди не доводить фіксованої суми збитку, яку зазначає позивач.

На підставі цієї довідки позивач візуально визначив розмір заподіяних йому збитків, що не може бути доказом по справі.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, позивачем належних і допустимих доказів про розмір заподіяних збитків його автомобілю не подано.

Звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу або інші належні і допустимі докази, де б було визначено розмір заподіяних автомобілю збитків та витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), позивачем не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того позивач посилається на наявність у відповідачки ОСОБА_2 страхового полісу, однак на підтвердження зазначеного факту до матеріалів позову, належні і допустимі докази суду не подано.

Позивач зазначає, що відповідач СК «Страховий капітал», як страховик транспортного засобу, який належить відповідачці ОСОБА_2, має відшкодувати йому страхове відшкодування.

Страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми, максимально можливої по страхуванню згідно ст. 9 Закону України «Про страхування».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін додоговору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

В той же час позивачем не подано належних і допустимих доказів, про те що між відповідачами укладено договір страхування.

Посилання позивача на лист СК «Страховий капітал» про відмову останнім відшкодувати йому заподіяні збитків не є доказом того, що між ОСОБА_2 та СК «Страховий капітал» укладено договір страхування.

Із поданого листа СК «Страховий капітал» № 174 від 16 травня 2012 року не зрозуміло про який страховий випадок та транспортний засіб йде мова, і як він стосується цієї справи також не визначено.

Таким чином достатні обставини для відшкодування шкоди завданої під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди на користь позивача в заявленій ним сумі перед судом належними і допустимими доказами не доведено.

Оскільки розмір заподіяної матеріальної шкоди позивачеві внаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди в суді не доведено, підстав для відшкодування моральної шкоди згідно вимог ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України по справі також не встановлено.

Враховуючи викладене, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача є недоведеними та необґрунтованими, а тому підстав для їх задоволення судом не встановлено.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя